СЛУШАЙТЕ РАДИО «ВЕСТИ» ГДЕ УДОБНО И КОГДА УГОДНО!

Дубль W

Сергей Болотников: "Журналисты не очень понимают свою функцию"

Говорим о спортивной журналистике, а также обсуждаем причины упадка спортивных изданий в Украине.

"Я думаю, что 5 сайтов имеют прибыль. Есть пятерка лидеров", - пояснил Сергей Болотников.

"Журналисты не очень понимают свою функцию, они пишут для своего владельца или для участника процесса", - отметил Сергей Болтников.

Подробнее: Люди сидят в телефонах – эксперт о причинах упадка спортивных изданий

 

Стенограмма эфира

Віктор Вацко:

Сергію, така от, на мій погляд тема назріває в суспільстві, в тому числі й журналістському, – тема, на мій погляд дуже цікава, тема про яку мало розмов, мало дискусій. От сьогодні хотілося б таку дискусію організувати. Я маю на указі таке поняття, як українська футбольна журналістика, саме явище української футбольної журналістики. Хочеться розкрити те, як це бачить людина, яка «вариться» в цьому явищі української футбольної журналістики, яка є в тусовці, поза межами тусовки.

Сергій Болотников:

Ну, ти теж «варишся».

Віктор Вацко:

Ти знаєш, я, останні роки, якось меньше. Тому, що ми все більше коментуємо і коментуємо, але читаємо. І, власне, хочу почат із чого. От, насамперед, таке поняття як українська футбольна журналістика. Яким ти його бачиш? Наскільки воно тісно сформоване, організоване? Наскільки воно відповідає своєму покликанню, своєму завданню?

Сергій Болотников:

- Воно є, воно якесь вже трошки сформоване, воно зараз переживає дуже цікавий період трансформації з якогось такого зовсім обслуговуючого персоналу: скажімо так – власників клубу, інших людей, – до якогось більш менш самостійного стану, до якихось дійсно стандартів журналістики і так далі. Зараз якраз такий дуже цікавий період, коли ще не відійшла та журналістика і ще не з’явилась якась така самостійна сила, яка б могла бути повноцінним учасником цього процесу.

Віктор Вацко:

- От ти сказав: «Відійшла та журналістика». Можна розшифрувати.

Сергій Болотников:

- Можна на конкретних прикладах, щоб було зрозуміло. Є в нас така газета, як «Спорт-Експрес», яку всі знають, газета «Команда», які юридично, навіть цього ніхто не приховує, належать структурам, які фінансують Суркіси. Ну як таке може бути? Це такий клубний вісник. Це не є повноцінна журналістика, як ми можемо її розуміти.

Віктор Вацко:

- От дивись – фінансують Суркіси. Канал «Футбол» – також всі знають, хто є інвестором каналу «Футбол». тобі не здається, що українська футбольна журналістика є віддзеркаленням українського футболу, української футбольної структури. Не здається тобі, що вона людям, які не належать до українського футболу, просто є банально не цікавою чомусь?

Сергій Болотников:

- Не дуже згоден, тому що… от скільки? Років чотири-п’ять найпопулярнішим ресурсом є «football.ua», який тільки років три назад купив Курченко. До того це був холдинг UMH

Віктор Вацко:

- Курченко його викупив до того, як викупив «Металіст» чи в той час?

Сергій Болотников:

- Так, так. Але вже тоді «football.ua» був лідером ринку і залишався весь цей час, до минулого місяця, до речі. І був успішним комерційним продуктом. Люди читали. Там розміщувалась реклама. І продукт приносив, за моїми даними, непогані прибутки. І ще кілька сайтів теж заробляли собі на життя. Не знаю яка зараз ситуація. Але дивлячись на те співвідношення витрат, які десь приблизно мають сайти, я так оцінюю, і реклами, яка є на цих сайтах, я думаю що досі ця п’ятірка має прибуток. Можливо не великий, але має прибуток.

Віктор Вацко:

- П’ятірка сайтів ти маєш на увазі? Які конкретно? Я не знаю, наприклад, які сайти в п’ятірку входять.

Сергій Болотников:

Є п’ятірка лідерів. Це, якщо «Web» рахувати, – «football.ua», «terrikon» «sport.ua», «ua-football» і можливо десь «Динамо Київ від Шуріка».

Віктор Вацко:

- Це прибуткові ресурси?

Сергій Болотников:

- Я думаю, що це ресурси, які заробляють. Ну, я навіть не думаю, а більш ніж упевнений.

Віктор Вацко:

- Знаєш, є така приказка: «Раньше были времена, а сейчас – мгновения». Далі не будемо продовжувати. Суть її зрозуміла. «Football.ua» дуже вчасно зайняли свою нішу. Раніше сайтів було мало, а не сайтів було багато. Раніше на кожному телеканалі були, як мінімум, спортивні новини, де левову частку ефіру займав футбол. Раніше було чимало друкованих періодичних видань, таких, як, наприклад, той же «Український футбол», який зараз я не знаю є він чи нема. Ми говоримо про те, що в Україні 12 клубів. В нас велика країна, а в нас 12 клубів. Це мало. Але ми говоримо про те, що в Україні загальноукраїнських спортивних газет – дві. Це нормально?

Сергій Болотников:

- Це часи, по-перше, змінюються. По-друге – це вже питання до цих газет. Вони технологічно не змінюються, вони в підходах своїх не змінюються. Ну, і взагалі, вони належать Суркісам, ще якимось людям, відійдемо від Суркіса, умовно кажучи. І в них не стоїть завдання: якщо ми зараз не почнемо змінюватись, щось вигадувати, як нам щось робити, щоб вижити. Вони знають, що завтра все одно, щось капне. А не капне, ну то значить закриють. І от люди десь за таким принципом живуть. Ну подивись, я не хочу знову ж таки до цього «Спорт-Експресу» бідного, в якого тираж менший, ніж в тебе підпищиків в «twitteri», вже діставатись. Але просто будь-яку газету візьмемо і подивимось, як вона змінювалась за кілька років.

Віктор Вацко:

-  причина цього?

Сергій Болотников:

- Я ж кажу, – бізнесова, немає мотивації…

Віктор Вацко:

- Чи є причиною розвиток Інтернету?

Сергій Болотников:

- Звісно. Ну. Дивись, люди змінюються, змінюється кількість інформації, яку люди вживають кожного дня, методи цієї інформації. Скрізь тиражі падають. В європейських газетах, в журналах скрізь стрімко падають тиражі. Вони щось змінюють. Вони намагаються самі запускати якісь сайти, додатки, щоби читали їх різними способами. Це доставка контенту в твій мозок. Це дуже різні речі можуть бути. Телевізійні студії давно вже… скільки? Я пам’ятаю, в Норвегії був років десять тому, в них місцева газета має телевізійну студію. І вони працюють бригадою з 3-4 людей на матчі: один – радійний репортаж веде, інший – телевізійний і так далі. В нас цього газети не роблять. Вони вважають, що вони займались справжньою журналістикою, а ми тут – студенти якісь, які в Інтернеті фігню пишуть. Насправді ж, якщо подивитися ці газети, то вони вже на 80 відсотків складаються з інформації, яка була вже в Інтернеті.

Навіть Інтернет змінюється. Ось я зараз назвав лідерів ринку, а насправді у світі вже давно все змінилося: вже люди не сидять в Інтернеті, люди сидять в мобільних телефонах. І «Tribuna.com», наприклад, не хочу сильно рекламувати себе, є лідером на ринку в мобільніх додаткх. В нас – найбільша аудиторія. В нас аудиторія у два рази минулого місяця була більша, ніж у комп’ютері.

Віктор Вацко:

- Я от тебе слухаю і почуваюся старою людиною. Серйозно.

Сергій Болотников:

- Не користуєшся?

Віктор Вацко:

- Я не користуюсь. В мене додаток один в телефоні стоїть, який показує мені он-лайн результати матчів. Більше нічим не користуюсь. Хоча в мене телефон, ну, не «Nokia» з ліхтариком. Знаєш, я пригадую дуже цікаву фразу від редактора «La Gazzetta dello Sport». Це було років 25 тому, коли його запитали, мовляв, нема майбутнього у газет, тому що телебачення (на той момент телебачення розвивалось, про Інтернет особливо ніхто нічого не знав, не користувався) витіснить газети, газети не встигають за інформативністю конкурувати з телебаченням. Тоді оцей головний редактор «La Gazzetta dello Sport» знаєш як парирував? Він сказав, ну. якщо я хочу піти посидіти в туалет, я ж не візьму з собою телевізор, я візьму з собою газету. І це, на той момент, проїхало, так би мовити.

Віктор Вацко:

Сергію, ти вважаєш, що газети відімруть чи газети трансформуються у щось?

Сергій Болотников:

Газети поступово відмирають. В Україні вони відмирають просто швидше в низку ще кількох причин. І, до речі, я не згадав, є ще кілька причин об’єктивних, які не залежать від наших реалій в футболі. Є така штука (я просто як людина, яка 6 років в газеті пропрацювала – в «Газеті по-київськи», знаю це ще по тих часах), що повністю зруйнована система розповсюдження. Тобто ти можеш випускати класну газету, але вона дійде до твого читача наступного ранку не в шостій ранку, як там в американських фільмах на ганок кидають свіженьку газету, а вона прийде тобі в обід, а в районних центрах – увечері. Кому потрібна вже така інформація? Це ще одна дуже серйозна причина, через яку в нас ці газети загинаються. Але загалом так, просто це не дуже зручно. Люди користуються технологіями. Люди хочуть знати інформацію тоді, коли це трапляється, тоді коли їм зараз от хочеться, вони стоять в черзі, вони відкрили мобільний телефон і все дізнались.

Віктор Вацко:

Це люди – молоді, сучасні. В мене, наприклад, коли я в травні був в Іспанії, в Барселоні, от еталон: 9 година ранку, людина сидить – кава, круасан, фреш апельсиновий і газета «El Mundo Deportivo».

Слава Варда:

Красиво!...

Сергій Болотников:

Це традиція. Так.

Віктор Вацко:

Але ж дивись, «Marca» – популярна газета в Іспанії, «L’Équipe» – у Франції, «TheGuardian» – у Великобританії, «La Gazzetta dello Sport» – в Італії. Там працюють елітні спортивні журналісти, високооплачувані, поважні.

Сергій Болотников:

І тим не менше «Marca» розвиває свій сайт, розвиває купу інших способів передачі інформації. І в газеті «Marca» ти знайдеш найбільше ексклюзивну інформацію, найбільш достовірну. Ти знайдеш купу контенту. Я пам’ятаю «La Gazzetta dello Sport» після фіналу Чемпіонату світу 2006 року із 86 сторінок 60 цьому фіналу присвятила. Можна собі уявити скільки там всякого контенту цікавого можна брати. Що у нас? Я не хочу, знову ж таки, всіх ображати. Є в нас і журналісти окремі які хороші роблять речі, і інтерв’ю цікаві можуть бути. Але якщо є така хвиля закату цих газет, якщо ти до цієї хвилі ще додаєш ще кілька факторів нашої реальності, нашого футболу, то звичайно, що справа буде погана і ти вже тут нічого не зробиш.

Віктор Вацко:

Окей. Рівень нашої журналістики футбольної, рівень наших футбольних журналістів-авторів. От ти сказав, що є непогані. Три журналісти, яких би ти запросив на роботу у свій сайт? От – прізвища…

Сергій Болотников:

Це важко. Тому що вже запрошували і вже …

Віктор Вацко:

Не треба говорити, кого ти запрошував, не запрошував. От – три журналісти, яких би ти був радий бачити на своєму сайті, які, ти вважаєш, піднімуть рівень твого ресурсу, твого ЗМІ? ЗМІ не твого особистого, а там, де ти редактор головний.

Сергій Болотников:

Це пишущих, так?

Віктор Вацко:

Пишущих, звичайно ж.

Сергій Болотников:

Ну, Міша Співаковський – якраз із «Спорт-Експресу»,... три, три, три…Не скажу. Це реальна проблема. Є талановиті хлопці, в яких видно, що є задатки. Є Діма Літвінов, який непогано в нас працював, зараз вже не працює. Теж він в «Спорт-Експресі» друкується періодично. Ще один,я просто боюсь когось забути і образити.

Віктор Вацко:

Це  – без образ. Це просто люди, які…

Сергій Болотников:

Ну, Вова Миленко. Це людина яка пише, як це українською – «безразличие»? це не найгірше, що є в журналістах, коли вони якось ніби…

Віктор Вацко:

З байдужістю?

Сергій Болотников:

Да – з байдужістю. А от він пише явно без байдужості. Це людина, яка явно переживає. Він може бути чимось не правий, але його цікаво читати.

Віктор Вацко:

Я знаю, що у нас в країні всі коментатори погані. Абсолютно – всі футбольні коментатори. Я хочу зрозуміти, які журналісти в нас в країні хороші, сильні. І, в принципі, в мене є улюблені автори, яких мені подобається читати, яких я читаю з задоволенням. І ресурси теж є, які я читаю з задоволенням. До чого я цю всю річ веду? В мене виникає враження, що останнім часом, в останні роки, в нас футбольної журналістики, як такої, дуже мало стало. В нас є автори, які вміють взяти дуже хороше інтерв’ю. мені дуже подобається того ж Вербицького Івана читати інтерв’ю з великими, з визначальними постатями вітчизняного футболу минулого – ретро-інтерв’ю. Мені дуже подобається ці речі читати. Мені дуже подобається читати Женю Греся, який прекрасно аналізує. Але таких от людей, які видають аналіз того, що відбувалося на футбольному полі, таких людей у нас дуже мало. Багато людей, які пишуть: «Суркіс це купив», і інша категорія людей пише: «Ахметов це купив».  Ви розумієте – у нас футбол політизований занадто. Це нормально чи не нормально? Це проблема чи не проблема? Для мене це – проблема.

Сергій Болотников:

Ти зараз просто дві проблеми в одну, мені здається, змішав. Перша проблема, загалом, те що я сказав, що журналістика зараз трансформується. Ця ніша, що зайняли сайти і зараз вони – лідери ринку. Вони займали голими руками. Там особливо якості і взагалі  контенту власного майже не було. Там були огляди, …

Віктор Вацко:

Чому, на «football.ua» були хороші матеріали.

Сергій Болотников:

Ну, «football.ua» був вже пізніше. Вони запросили Іванова, ще щось. А мається на увазі – основні такі. Я пам’ятаю колись були такі ««ua-football»» i «champion», ну, і ще там «Шурік» – для фанатів «Динамо» – стіна. І зараз починають люди щось вигадувати, щось писати. І тільки зароджується оце все.

І друга штука це те, що в нас в основному в телебаченні, в пресі цетим більше, в Інтернеті менше, але теж є – дійсно є оця інформаційна війна. І головна проблема, мені здається, української футбольної журналістики, це те, що журналісти не дуже усвідомлюють свою функцію. Вони пишуть або для свого власника, або для учасників процесу: от я зараз там Павелка покритикую; чи треба дати відповідь, щось Павелко там десь нас покритикував. Нам треба обов’язково дати  відповідь і так далі. І вони забувають насправді головну свою функцію. Головна функція – працювати для читача – що цікаво читачу.

Віктор Вацко:

А що цікаво читачу на твій погляд?

Сергій Болотников:

Це треба відчувати. Кожен день ти відчуваєш нерв, дивишся за новинами, дивишся, що читають люди.

Віктор Вацко:

Сергію, в нас, якщо ми про сайти говоримо, чтива мало, аналітики мало. В нас переважно – новини: «контрал – С», «контрал – V» – один в одного переписують.

Сергій Болотников:

В основному – так. Але з іншої сторони лідери ринку – «terrikon» і «football.ua» – два сайти, які не виробляють майже власного контенту. То може людям особливо того і не треба? Це – разом процес, він трансформується. Він не може окремо трансформуватись. Починають сайти писати, починають люди більш це цінувати. Їм цього мало. Починають приходити… «Football.ua» третій рік після Євро-2012 – падає. Він все ще залишається лідером ринку, але він – падає. Тому тенденція змінюється. Але дійсно, людей, які займаються журналістикою в Інтернеті – не багато: це – ми, це – «sportarena», це – «football24», менше «MatchDay». Інколи щось виходить на «ua-football», я маю на увазі – «український футбол», скажімо так. Ну, і за великим рахунком – все. Решта це такий контент інформаційної війни.

Віктор Вацко:

Яка тенденція, куди це буде розвиватися?

Сергій Болотников:

Я оптиміст в цьому плані. Так само, як футбол український: всі кажуть, що все погано, а насправді ми не бачимо, як він оздоровлюється. І так само зі спортивною журналістикою, мені здається: буде більше бізнесу, буде більше того, що потрібно читачу. Конкуренція, в принципі, є хороша. Аудиторія зараз може зменшитись, вона вже зменшується через війну, через спад рівня футболу і так далі. Тому кількість гравців на ринку і кількість людей, яких вони хочуть затягнути до себе, вона все зменшується, конкуренція збільшується. Тому доведеться людям думати. Я думав, що ще два роки тому почнеться якесь сегментування. Трошки люди будуть відходити від «все – про все», як ми пишемо, буде десь більше – хокейний сайт, хтось більше про футбол, хтось там більше про «развлєкуху», хтось більше для людей з обласних та районних центрів (перша – друга ліга) і так далі. Зараз це все затормозилось. Тому що криза, і в людей мало грошей на якісь там нові проекти і зміни. Всі хочуть перечекати цей період. Я думаю, що, коли настануть добрі часи, будем розбиватись на клуби по інтересах.

Віктор Вацко:

Тобто, все таки буде, як ти сказав, оце сегментування.

Сергій Болотников:

Нікуди від цього не дінемось, тому що забагато зараз таких гравців на ринку хорошого рівня. Скільки? – 12-14 сайтів, якщо брати. А ще є телебачення, а ще є газети. Тобто тісно буде.

Віктор Вацко:

Жанри? Це будуть новини, чи буде місце й такому поняттю, як аналітика, – чтиво. Чи люди не мають часу на чтиво?

Сергій Болотников:

Я не знаю чого ти так скептично…

Віктор Вацко:

Я не скептично. Мені цікаво.

Сергій Болотников:

Ти кажеш Гресь, я теж Греся поважаю. Він дійсно класно це все розбирає, вміє користуватися цифрами. Але в нас є теж один автор теж хороший – Ілля Новіков. Діма Поворознюк зараз теж пише тактичні оогляди, тому що йому теж мало.

Віктор Вацко:

Діма Поворознюк тільки недавно почав це робити.

Сергій Болотников:

Да, але люди починають. У нас навіть блогери починають щось робити, бо їм це цікаво. І це – так само цікаво. Всі кажуть, що ніхто цього не читає. Та читають це так само, як цікаво подивитись фоточку якоїсь там сексуальної жінки якогось футболіста. Так само розбір гри «Шахтаря» при Фонсеці так само збирає перегляди. Тобто, все нормально в цьому плані. Аудиторія адекватна. Так що, я думаю, що все буде нормально. Жанри. Такі жанри, як і скрізь. Ніхто не буде тут вигадувати. Треба розважати читача, треба пояснювати читачу і всі жанри для цього годяться: це і інтерв’ю, це і аналізи, і колонки, і якісь підбірки – все, що завгодно.

Жанри? Всі кажуть, що зараз великі тексти ніхто не читає. Ти це маєш на увазі?

Віктор Вацко:

Ти розумієш, я дав вже, по-моєму, зрозуміти всім, що я в цьому аспекті «Old school». Я тільки зараз дізнався суть гри в покемони, ви мені розказали. Я цими речами не цікавлюся і не користуюся. І коли я сідаю читати, я люблю почитати. Я люблю чтиво. Але чтива – мало. Більше новин, більше сексуальних жінок футболістів і так далі. І те, що дає чтиво, на ресурсах переважно беруть, за деякими винятками (не на всіх ресурсах), беруть на себе люди, яких називають болгарами. Жартують зараз: раніше, коли на документи подаєш (на закордонний паспорт) там – місце роботи – «домогосподарка». Зараз – «блогер» пишуть: два слова у «Facebook» написав і ти уже блогер…

Сергій Болотников:

Ну. ти так зневажливо зараз…

Віктор Вацко:

Стоп, стоп! Не зневажливо. Тому що є сильні блогери. Є блогери, яких дійсно дуже цікаво читати. Я не хочу перетворюватись на деяких своїх колег, які зневажливо до цих речей ставляться. Я говорю зараз про явище. Жодної зневаги у мене немає ні до жодного із колег, і ніколи я не критикую колег, не обговорюю колег. Мені цікаво явище, тенденція, зрозуміти для себе і для наших слухачів.

Сергій Болотников:

Я тобі скажу, що я іноді читаю тексти по 10 тисяч знаків, і я розумію, що можна було їх зробити однією фразою і нічого б не програло. Мені часто кажуть, що я жорсткий в цьому плані редактор. Один колега казав, що я б і 10 Заповідей скоротив. Але насправді, ти читаєш і не розумієш нащо це.

Віктор Вацко:

От Франков пише. Франков пише, його читаєш…

Сергій Болотников:

Франков пише – купа оборотів там

Віктор Вацко:

Але його читаєш – легко, запоєм читаєш.

Сергій Болотников:

Суті там на два абзаци.

Я до того, що час міняється, темп життя людей міняється, і текстів стає більше і більше маленьких текстів, запакованих зручно. Але це не означає, що великих, просто їх раніше було 20 текстів за день виходило в ЗМІ і серед них 15 – великих. Зараз 15 великих залишилося, умовно кажучи, але додалось ще тобі 50 маленьких. Тому таке враження.

Віктор Вацко:

Тобто, образно кажучи, зараз замість того, щоб описати гол, який забив Ярмоенко в ворота «Карпат», перший, простіше виставити відео цього голу.

Сергій Болотников:

Звичайно, звичайно.

Віктор Вацко:

А з правами на відео як?

Сергій Болотников:

Це довга розмова. З правами треба працювати. Зараз позиція така, що телеканали наче борються, але не сильно. Якщо почнуть сильно боротись, ніхто в цій війні не виграє. Тому що нам треба всім знайти якусь модель, як співіснувати.

Віктор Вацко:

Канали за права на трансляцію платять гроші.

Сергій Болотников:

Я розумію, що вони платять гроші. В мене є думки з цього приводу. Ми навіть працювали, зустрічалися і з каналом «Футбол», і з каналом «2+2». Є трохи зверхнє ставлення до сайтів. Треба бути гнучкішим і думати як нам разом не ставити палки в колеса один одному, а щоб кожен виграв щось. Не багато, але кожен може виграти. Я знаю такі методи. Але це окрема тема для розмови.

Віктор Вацко:

Славо, відібрав я ігровий час в тебе – від вболівальників, від читачів.

Слава Варда:

Но важную информацию мы услышали. Наши слушатели и зрители присоединяются к беседе.

- Что для Вас быть спортивным журналистом? – первый вопрос.

Сергій Болотников:

Це і хобі, і робота з величезною відповідальність, і такий вид спорту для мене. Я завжди займався спортом. Спортивна журналістика – це реальний вид спорту зі своїми конкурентами, зі своїми цілями, зі всіма складовими видів спорту.

Слава Варда:

-Это очень хорошее сравнение спортивной журналистики. Запомним, будем использовать.

- Очень часто новости предлагаются с пометкой «наши источники в клубе» «инсайдеры» и так далее. Насколько такие люди соответствуют занимаемым должностям, насколько информация от них потом подтверждается? И как вообще удается работать с ними? На каких условиях происходит взаимодействие?

Сергій Болотников:

Ой, дуже по-різному. Дійсно, це люди, які в темі. Тут дуже просто пояснити: сайти, які себе поважають, не будуть ставити неперевірену інформацію. Їм потім це вилізе боком – їм не будуть вірити. В кожного сайту є «блек-лист» там є джерела: один, два три. Як ти бачиш, що вони помиляються ти потім їх заносиш в цей «блек-лист», і потім вже ці джерела не сприймаєш серйозно. Ніхто не хоче опинитись в цьому «блек-листі», і ніхто не хоче вислуховувати від учасників процесу, чи судові позови, не дай. Боже. Хоча прецедентів не було. Тому у нас в Інтернеті більш менш. Ну, звичайно є проблеми з цим, я б не сказав, що великі. Більш-менш інформація достовірна і джерела відповідальні. Ми перевіряємо. Якщо інформація дуже серйозна, ми одне джерело питаємо, другого інсайдера питаємо чи це правда. Якщо підтверджується, – додаємо, що ми підтверджуємо цю інформацію. Отак це працює. На яких умовах? Ну, по старій дружбі, десь проясняють, десь просто, десь за гроші ми працюємо. Взагалі – по-різному.

Слава Варда:

- Ви вірите в те, що корупцію у футболі можна подолати не подолавши корупцію у суспільстві?

Сергій Болотников:

Важке питання. В принципі, звісно, ці процеси мають одночасно йти. Футбол достатньо закрита така штука, щоб в ній спробувати окремо розібратись. Я думаю, при бажанні зараз можна було б навести вже порядок, не зважаючи на те, що в Україні в нас ще далеко не порядок. Ну, принаймні, на 50 відсотків навести цей порядок.

Слава Варда:

- Дуже часто, коли в якогось гравця УПЛ закінчується, наприклад, контракт, на деяких інтернет-ресурсах з’являються доволі смішні статті. Мовляв, нашим умовним Остапом Дерев’янком цікавиться топ-клуб з окремих чемпіонатів. Окремих «талантів» майже підписували «Реал», «Барса». Якщо подумати, то зрозуміло, що ці статті виходять за протекцією футбольних агентів, аби вибити кращий контракт у поточного клубу для умовного Остапа Дерев’янка. Чи вірне це твердження? Чи були такі статті на «Tribuna.com»? Чи розуміють журналісти, які пишуть за 30 срібняків подібні статті, що вони також піднімають на своїх плечах прогнившу футбольну систему?

Сергій Болотников:

Я думаю, що журналісти не продаються комусь, а просто самі не знають, що їх використовують іноді. Але мені здається, що це явище кожного разу меншає. Його набагато більше було раніше. Я не бачу в цьому нічого поганого. Не в самому явищі, а в тому, що читачам доводиться це читати. Тому що насправді дуже важко відрізнити, що є якимись там «зливами» агента, а що є справжньою інформацією. У трансферне вікно в кожній країні. До кожного футболіста топ-рівня є якісь чутки, є якась справжня інформація, є якийсь «злив» агентський. Тут дуже важко розібратись. Така наша доля. Нічого не поробиш.

Слава Варда:

Что касается «Tribuna.com»?..

Сергій Болотников:

В нас були такі інформації. Які такі? Коли агенти нам щось «зливали». Навіть якщо б були, я б цього не сказав. Але ми, звісно, таким не займаємось. В нас були помилки наших інсайдів. Загалом, в нас десь 10 відсотків наших інсайдів не підтверджується. Я думаю, що – дуже хороший показник.

Слава Варда:

- На каких принципах, по вашему мнению, сейчас в Украине держится футбольная журналистика? И кого из отечественных комментаторов и экспертов выделяете?

Сергій Болотников:

Нема особливих принципів. Я часто про це говорю, що мають бути все таки якісь журналістські стандарти. Ось ми про цю штуку не говорили, Вітя. А це одна з таких серйозніших проблем. Люди самі цензурять інформацію не в плані власника, а в плані – це потрібно чи не потрібно; це завдасть шкоди чи не завдасть шкоди клубу. Була оця ситуація з побиттям темношкірих вболівльників на «Олімпійському», пам’ятаєш? І дуже багато людей писало: «Ось  ви там виклали відео, ви про це пишете. А тепер «Динамо» забанять. Ми через вас не попадемо на цю штуку». І дуже багато журналістів ведуться. Вони справді вважають, що це погано для українського футболу, я про це не буду писати. Оце – пряме порушення хурналістських стандартів. Нас не має цікавити ніякі там доля «Динамо», доля країни навіть і так далі. Наша робота – доносити інформацію, аналізувати її, яка б вона неприємна не була. І цього поняття в молодих журналістах зараз малувато. Я помічав, що навіть взагалі не розуміють про що мова.

А з коментаторів – це Вітя Вацко (це не комплімент, це реально так). Я просто люблю, коли коментатори особисто мені не заважають дивитися футбол, інколи, час від часу, розважають. Сєрий покійний – Панасюк – мій друг близький і справді отаким коментатором був. На плюсах майже всі хлопці мені більш менш подобається, як працюють. Михайлюк – не погано. Насправді, в мене вимоги занижені. Мені всі подобаються.

Слава Варда:

Вот конкретный вопрос под конкретный ответ:

- Кто финансирует «Tribuna.com»?

Сергій Болотников:

«Tribuna.com» частково фінансує сама себе, частково, поки що, наша материнська компанія «Sports.ru».

Слава Варда:

- Мэтр, я бы даже сказал – километр, футбольной журналистики Артем Франков заявил, что он – Артем Милевский в журналистике. Если проводить такую же аналогию и спроектировать себя на какого-нибудь футболиста, то, как позиционируете себя Вы, Сергей?

Сергій Болотников:

Треба подумати. Ні, ну це щось таке… А чого він Мілевського забрав? Давайте я також хочу Мілевського. Нехай буде так.

Слава Варда:

Вы тоже хотите быть Милевским? Ну, хорошо. Тогда давайте вот такой вопрос:

- Хотел бы задать вопрос, который очень меня беспокоит вот уже несколько лет – как можно начать собственный путь в спортивной журналистике? Возможны ли некоторые редакции, интернет-ресурсы, которые предоставляют такие возможности. Что можете посоветовать?

Сергій Болотников:

Набагато простіше, ніж було в мій час. Заводите блог на «Tribuna.com» чи там пишете у «Facebook» де-небудь свої тексти. Люди Вас читають. Ви ці тексти показуєте редакції, і ми Вас з радістю беремо до себе в автори, якщо ці тексти цікаві нам, і цікаві людям.

Слава Варда:

- Какой футбольный клуб в Украине Вы считаете наиболее рационально выстроенным из нутрии с точки зрения финансовой привлекательности спонсоров, ТВ и тому подобное?

Сергій Болотников:

Ой. Ну, «Шахтар». Але в нього зараз така ситуація складна. Взагалі, по-футбольному, мені подобається, як «Карпати» працюють. Але там ще дуже багато оцих емоцій, оцього львівського непередбачуваного характеру, якихось бзіків. Але напрямок – стратегічно правильний напрямок. Мені подобається як «Карпати» зараз роблять. Я думаю, що, якщо всі клуби будуть так працювати, в ту сторону рухатись, то наш футбол буде дуже і дуже непогано виглядати через кілька років.

Слава Варда:

Ну, и финальный вопрос. Ведь не зря я среди программы упомянул ленту фейсбучную нашего сегодняшнего гостя. И вот какой вопрос:

- Вы ощущаете в себе силу, когда в комментариях на «Tribuna.com» ставите на место какого-нибудь дерзкого юнца?

Сергій Болотников:

У «Facebook» я набагато жорсткіший. На «Tribuna.com» я себе тримаю в руках, тому що я просто розчищаю. Я хочу, щоб це місце було для спілкування. І думаю, що в цьому плані ми одні з найкращих. Тому там нікого особливо на місце не ставлю, там просто підмітаю. А взагалі в Інтернеті, у «Facebook» я не відчуваю себе якимось там «дерзким». Я навпаки відчуваю себе дуже сумно і дуже некомфортно, що тільки я про це говорю. Мені здається, що вся наша тусовка має більше про це говорити, і тоді вона буде тільки від цього в и г р а в а т и!

 

Гости программы и спикеры:
Сергей Болотников
Главный редактор портала "Трибуна"

Поделиться:
Правила комментирования
На ресурсе запрещены:
  • Любые проявления нетерпимости к разным конфесcиям,расовым различиям,национальностям.
  • Размещение провокационной и/или ложной информации
  • Нецензурные выражения (мат) и оскорбления
  • Реклама(прямая или ссылки), оффтоп, флуд, капс.
Читать все