СЛУШАЙТЕ РАДИО «ВЕСТИ» ГДЕ УДОБНО И КОГДА УГОДНО!

Дубль W

Сергей Нагорняк: "Цыганков и Борячук - самые перспективные молодые футболисты Украины"

Говорим о украинском футболе и том, что происходит вокруг игры номер один нашей страны. 

СТЕНОГРАММА ЭФИРА

Слава Варда:

Я что хочу спросить, Сергей Николаевич, результативный пас Вам же дали и в телевизионном смысле этого слова, сделав Вас телевизионным экспертом, пригласив Вас работать на телевидении, обсуждать футбольные матчи. Кто это сделал? Как Вы попали на канал, который является производителем одной футбольной программы? Кстати говоря. Ваш руководитель Игорь Цыганык был у нас в гостях, и у нас была замечательнейшая беседа...

Сергій Нагорняк:

- Моим «крестным» работы на телевидении стал такой известный спортивный журналист – Роман Бэбэх. Тогда еще такой программы как «ПроФутбол» не было, она была в проекте, но уже намечалась. И иногда в перерывах футбольных матчей приглашали бывших футболистов давать свою оценку игры в перерыве и после матча. Вот так один раз пригласил он меня, второй раз. И появилась эта программа на канале, туда приглашали многих известных футболистов…

Слава Варда:

- Час от часу?..

Сергій Нагорняк:

- Да. Я был там за три-четыре месяца раза два-три. И потом уже, когда были ведущие (тогда – Лидия Таран и Константин Андриюк), и вот тогда уже пригласили на постоянную основу. И я начал свою работу на телевидении в качестве футбольного эксперта.

Слава Варда:

- Вы долго колебались, когда Вас попросили уже основательно присоединиться к команде? Вы понимали, что это ваше или этого понимания еще не было, и Вы сложили его уже в процессе?

Сергій Нагорняк:

- Нет, вы знаете, я согласился сразу. В принципе ведь я хотел не то, что вернуться в футбол, а быть поближе к футболу даже посредством телевидения. И по сей день я абсолютно не жалею, а даже благодарен, что все так случилось.

Слава Варда:

- Сергей Николаевич, сравнивая эволюцию Вашу в этой программе – программе «ПроФутбол» тех времен, когда она только начиналась, и сейчас – где Вам комфортнее было? Или про комфорт – здесь не верное определение. Вы просто развивались вместе с этим продуктом, с теми людьми, которые делают его…

Сергій Нагорняк:

- Скорее всего – второе. В том коллективе я себя с первого дня чувствовал комфортно. Я сначала привыкал к камерам. Это было все-таки не просто: постоянно свет, нужно говорить правильно, и очень много нюансов…

Слава Варда:

- И думать очень быстро надо. Вы на футбольном поле это умели…

Сергій Нагорняк:

- В общем, – да. Мне, в принципе говорить не сложно было. Почему? Потому, что я всегда говорил то, что думаю. Просто старался излагать не какими-то футбольными терминами, а общедоступным языком, чтобы телезрителям, которые смотрели и слушали, было все очень просто и понятно.

Слава Варда:

- Мне кажется, что у нас на эфире Вы просто отдыхаете, потому, что у Вас в эфире «ПроФутбол» Ваш руководитель и ведущий Игорь Цыганык настолько импульсивен, настолько экспрессивен и настолько фееричен, что отдыхать он там Вам не дает. Во всяком случае, у меня сложилось такое впечатление, когда я смотрю программу.

Сергій Нагорняк:

- Это обманчиво. У него работа такая – ведущего, когда он должен спровоцировать… А на самом деле я абсолютно не ощущаю никакого дискомфорта. Я спокойно себе общаюсь…

Слава Варда:

- Но здесь нет и Саши Лободы. Кстати, очаровательная Александра – насколько она мешает Вам думать, насколько она Вас отвлекает?

Сергій Нагорняк:

- Абсолютно не мешает. Я был, когда Саша появилась на канале. Нам интересно было. И вот я сравниваю, как она пришла, и какая она сейчас – это совершенно две разные Саши. Но намного увереннее она ведет себя уже в программе и во всем: человек действительно развивается. У нас очень прекрасные отношения с ней, постоянные шутки, где бы мы ни встретились. У нас всегда хорошее настроение – как бы ни было. Даже когда какие-то скандалы футбольные – у нас всегда хорошее настроение. Мы общаемся…

Слава Варда:

- Корпоративный позитив, что называется.

Сергій Нагорняк:

- Так и должно быть. Почему? Потому, что по-другому, мне кажется, и быть не может.

Слава Варда:

Было ли Вам до позитива с «героем нашего времени» в телевизионном футболе, с тем, с которым сейчас выпала честь работать Виктору Владимировичу. Но Вы то были в этой ипостаси, в этой роли. Вы с Виктором Евгеньевичем Леоненко провели достаточно времени.

Сергій Нагорняк:

- Года два. но знаете, очень легко мне было с ним. Я совершенно, сколько мы с ним были на передаче, никакого дискомфорта абсолютно не ощущал. Столько историй у нас было. Но, знаете, когда я был с ним на передаче, я чувствовал себя спокойно.

Слава Варда:

- Но Виктор Евгеньевич он же такой, как и в кадре, такой и в жизни.

Сергій Нагорняк:

- Да, он вообще не меняется.

Віктор Вацко:

- Сергію Миколайовичу, розкажіть, будь-ласка, таку річ – правда чи ні, просто, Ви ж з Віктором Євгеновичем і за ветеранів грали в одній команді. Це правда чи ні, що Ви могли дозволити собі насварити Віктора Євгеновича, «напхати» йому (є такий футбольний сленгів термін).

Сергій Нагорняк:

- Ну, Віктору Євгеновичу «напхати» неможливо…

Віктор Вацко:

- Казали, що Ви – один, кому це вдавалось.

Сергій Нагорняк:

- Ні, такого у нас не було з Віктором. Але інколи буває, що на футбольному полі трошки зауваження зроблю. Може не в такій дуже…

Віктор Вацко:

- Ваші зауваження – легендарні.

Сергій Нагорняк:

- Насправді, коли ми їздимо за ветеранів, – це такі чудові часи. Віктор Євгенович – він так у нас 90 відсотків – він тренер, 10 відсотків – він гравець. Він виходить грати на таких стадіонах як «Львів Арена», де ідеальний газон. Замінити тоді його неможливо. Я пам’ятаю, коли ми грали з ветеранами львівських «Карпат». Думаю,ну, скільки Віктор відіграє – 10-15 хвилин. Він відіграв весь матч. І замінити його… Я стояв, а можна кількаразові заміни, я стояв на краю поля і кажу: «Вікторе, я вже замерз» (я замінився уже, щоб хтось пограв). – «Ні, ні. Можеш замерзати, я ще буду бігати! По такому полю я побігаю».

Слава Варда:

- Виктор Евгеньевич, к слову сказать, за словом в карман не лезет. Подчас, не лезет в карман, когда комментирует действия футболистов, тренеров иногда даже руководителей нашего футбола. За что ему перепадает, и перепадало не раз и не два – до этого. Вы, по сути дела, занимаетесь тем же самым: Вы даете оценку, Вы комментируете, Вы где-то, снова-таки, балансируете на грани, Вы выходите иногда «на тонкий лед». Может быть, кто-то звонил, обижался на Вас из руководства каких-то футбольных?..

Сергій Нагорняк:

- Вы знаете, за все время, проработав три года, сейчас вернулся, или там даже больше проработав, за любое слово, которое я сказал в эфире, я готов хоть сейчас ответить. И ни один человек, никто мне никогда не говорил, что я… Кому-то нравится это, или кому-то не нравится. Я говорил то, что я думаю. И за каждое свое слово я отвечаю. Ну, мы с Виктором – немножко по-другому: Виктор – очень резко, я старался – более толерантно всегда. У нас тут, знаете, разные на этот счет взгляды. Я намного толерантней выступаю, чем Виктор. Наверно Виктор этим и подкупает, что он очень резко и прямо говорит.

Слава Варда:

- Каждому свое. А вот с точки зрения Ваших друзей, например, которые – футболисты, и о которых Вы тоже говорите. Не бывает такое, что звонят после программы и говорят: «Сереж, ну вот зачем ты так?!». Или, может быть, до программы звонят и говорят: «Расскажите про нас, пожалуйста, в эфире!». У Вас такие случаи бывают?

Сергій Нагорняк:

- Вы знаете, я вам честно скажу, никогда и никто… Единственные, кто меня, наверное, «тихим» словом вспоминает, – это судьи наши. Потому, что я их никогда не жаловал. Почему? Потому что судьи наши, что они творили… Сейчас они – поменьше уже, и работают гораздо лучше, потому что антураж вокруг нашего чемпионата другой уже, потому они и меньше ошибаются, а раньше – никогда. Я прямо говорил кто они и что они. Хотя если судья разобрался в моменте и хорошо отсудил, я всегда скажу. То есть для меня не принципиально говорить плохо про них.

Слава Варда:

- Но Вы право имеете. Вы сколько провели, как футболист, на футбольном поле! Поэтому, кому как не Вам оценивать их действия.

Сергій Нагорняк:

- Конечно. Я, в принципе, знаю всю их кухню изнутри, я, в принципе, знаю многих – кто, чем дышит. У нас же многие судьи, как политики, – удачно женился, удачное наследство. И ничего не меняется как в государстве, так и у нас. Сейчас имена чуть другие…

Віктор Вацко:

- Ми зараз договоримось, що Ви будете вимагати тут є-декларації від суддів.

Слава Варда:

- Никакой политики, только футбол!

Віктор Вацко:

- Давайте – про футбол. Сергію Миколайовичу, скажіть, будь-ласка, як з Мироном Богдановичем Маркевичем працювалось? Перший тренерський досвід – це дуже важливо. Це не менш важливо, ніж перший телевізійний досвід. Як у Вас це проходило?

Сергій Нагорняк:

- Ви знаєте, я відверто скажу, що якщо я скажу, що я не хвилювався, я скажу неправду. Хвилювався, але, як це не дивно, дуже легко працювалося з Мироном Богдановичем. Настільки легко, що я собі навіть, коли підписував контракт, не уявляв. Знаєте, ми з Володею Єзерським прийшли (у нього досвіду не було тренерського, у мене досвіду не було; Володя – більше з ним знайомий, я – менше), але з першого дня Мирон Богданович так розставив усі пріоритети, що все повинні робити тільки на команду і для команди, що найголовніші в команді – це футболісти, і ми всі повинні працювати як єдиний кулак і на кінцевий результат. І дуже мені сподобалося: за два роки Мирон Богданович завжди казав: «Хлопці, ви кажіть свої ідеї, кажіть, що ви думаєте». Він завжди вислуховував, але, треба віддати йому належне, рішення приймав сам.

Віктор Вацко:

- Останнє слово було за ним.

Сергій Нагорняк:

- Завжди. В чому різниця між нами-помічниками і головним тренером – ми говорили все, але ми розуміли, що відповідальність за результат несе тільки одна людина – головний тренер: перемогли – молодці головний тренер і команда; програли – винен головний тренер. Це роль така – головного тренера. Він як бос номер один.

Віктор Вацко:

- Ви були частиною, по-моєму, безпрецедентного в Україні проекту. Якщо я помиляюсь, нагадайте. Ви все таки тривалий час у футболі і добре із середини його знаєте. На моїй пам’яті не було більше в українському футболі такої широкої тренерської команди з окремими тренерами, що відповідають за роботу із захисниками, раз Ви Єзерського згадали, і робота з нападниками, за яку відповідали Ви.

Сергій Нагорняк:

- Можливо так. Але, Ви знаєте, Мирон Богданович, коли прийшов у «Дніпро», запросив тренерів, яких він знав ще за харківським «Металістом». І він попросив, наскільки я знаю, щоб обов’язково були два футболісти, і він назвав моє прізвище і Володіне. Чому? Тому що ми грали в цій команді, віддали, можна сказати, свої найкращі роки їй. Тобто, він, якби, дуже просив. І президент погодився на це. В плані тому, що я відповідав за нападаючих, а Володя за захисників – це,може, перших два місяці. А потім уже ми спільно працювали, ми вирішували з тренерами гру у захисті і в цілому. У нас не було вже потім такого – хто за що відповідає. Так, у кожного були якісь свої функції, але вже, наприклад, гру розбирали, відповідали, тренувальний процес – усі уже разом. Якщо тактична робота була, то Володя більше із захисниками працював, я – більше із групою атаки.

Віктор Вацко:

- Ви – без жодного тренерського досвіді із, самі сказали, несподіваною пропозицією працювати у штабі «Дніпра», відразу потрапили на роботу із непростими футболістами, харизматичними. От розкажіть, в цьому аспекті наскільки легко Вам було, особливо цікаво – в моменти складні. Тому що і грошей не платили вчасно, заборгованості були, було невдоволення гравців на перших порах і не стільки на перших, скільки там був період, коли і з результатом все було не слава Богу. Женя Селезньов – дуже не проста людина – з характером; Рома  Зозуля – дуже не проста людина – з характером; Женя Коноплянка – теж; Руслан Ротань – теж лідер, вождь на футбольному полі. От як ви знаходили спільну мову з ними, наскільки легко було перейти ось цю межу від футболіста, яким Ви були – хорошим футболістом – до тренера?

Сергій Нагорняк:

- Ви знаєте, як не дивно, але легко. Не скажу, що так уже дуже-дуже, але, в принципі, в мене досвіду не було, Володя тільки закінчив кар’єру. Знаєте. Ми ще думали як гравці і ми були з ними на одній хвилі. Спільну мову знайшли дуже швидко. Почали спілкуватися. Потім поїхали на збори в Німеччину. Ми з Володею не знали ще тих тонкощів. Один раз зайшли до хлопців, як зараз пам’ятаю, був День народження у Яна Лаштувки. І нас захотіли футболісти посвятити в тренери. Вони молодь  примушують пісні співати. Нас вони не заставляли пісню співати. Не пам’ятаю вже що, але ми з Володимиром Івановичем стали на стільці, щось казали, нам аплодували. Чи співали з хлопцями пісні, відверто кажучи, я вже й не пам’ятаю. Але мову ми дуже швидко знайшли спільну з футболістами. Ми дуже близько були з ними, і Мирон Богданович це відчував і казав, що хлопці ви повинні бути таким місточком – від футболістів до мене, тому що я не можу все охопити, все бачити, а ви повинні мікроклімат тримати в команді. І я вам скажу, що дійсно кожен футболіст «Дніпра» того часу – це особистість: і Селезньов, і Зозуля, і Ротань. Та там усі, не прості хлопці. І до кожного з них треба якийсь свій підхід мати.

Віктор Вацко:

- Відчули уже де ця межа – межа бути другом футболісту і де межа бути босом футболісту?

Сергій Нагорняк:

- Так, спочатку для мене це було десь трошки важкувато. Бо коли ти розмовляєш з футболістом, як товариш, підказуєш, що робити, а вже наступний крок – ти повинен вимагати робити те, що ти хочеш. Попрацювавши з Калінічем, Селезньови, Коноплянкою і Зозулею, мені вже не страшно нічого.

Віктор Вацко:

- Ви думаєте про самостійну тренерську роботу?

Сергій Нагорняк:

- Так, в мене є іноді такі думки, Але мені здається, що  мені ще треба повчитися трошки.

Віктор Вацко:

- Як ви сприймаєте появу в українських клубах Прем’єр-ліги тренерів калібру Даріо Друді, Якоба Гала. Ви дивитесь кожен тур, ігри їх команд. От люди прийшли… Друді – взагалі без ліцензії – молодий тренер, Якоб Гал  – теж, образно кажучи, без імені, без досягнень. Ви не сприймаєте їх, як людей, які відбирають «хліб», відбирають роботу в українських фахівців, яких дуже багато.

Сергій Нагорняк:

- Якщо відверто,то я дійсно так сприймаю. Мені не сподобалось як Друді привели. Сам тренер особливо не винен у цій ситуації. Його взяли у дитячу школу, щоб він там працював, і просто виникла така ситуація. Так ми знаємо, що Володя Єзерський не зміг домовитися.

Віктор Вацко:

- Там було кілька кандидатур, там і Рахаєв був – те, що я сходу пам’ятаю.

Сергій Нагорняк:

- Просто мені не сподобалось… Я знаю колишнього тренера Сергія Лавриненка – дуже порядна людина.

Віктор Вацко:

- Людина, яка вивела команду у Прем’єр-лігу.

Сергій Нагорняк:

- Так, – дуже порядна людина. Мені просто прикро за те, що йому навіть шансу не дали виправити те становище, в якому опинилась команда. Сказати, що зараз щось нового ці тренери внесли – я не можу. Чому, тому що єдина різниця в тому, що вони набрали легіонерів. Я ще тоді казав, що дайте хлопцям шанс, команда пару ігор виграє, хлопці відчують впевненість, і зовсім іншим буде малюнок гри. Дивлячись на «Зірку», я не можу сказати, що вони щось там демонструють, чи показують якийсь там феєричний футбол. так, він чогось там їх навчив, вони може не так дуже б’ють. Але в нашому футболі ті іноземці, які прийшли… Я розумію, чому він взяв центрального захисника, півзахисника і нападаючого – взяв центральну вісь, для того, щоб будувати навколо них команду. Але, наприклад, гра 17-го номера – опорного півзахисника «Зірки» мене просто іноді шокує.

Віктор Вацко:

- Айтор.

Сергій Нагорняк:

- Це людина, яка на голову, на дві повинна бути вищою. А так як у кожному матчі, який я дивлюсь, він весь час «привозить» щось. Це моє. Тому що мені б хотілось, щоб працювали українські спеціалісти. І у нас є хороші спеціалісти, просто в нас ще залишилась ментальність від Радянського Союзу, що все іноземне – воно найкраще. Насправді – ні. Приклад Мирона Богдановича показав, маючи проблеми з фінансуванням і бюджет, який набагато меншим був, ніж при Рамосі, досягнули результату, який набагато кращий. Навіть минулий рік, коли нам, ви знаєте, 11 місяців не платили гроші, для хлопців – це просто низький уклін можна зробити.

Віктор Вацко:

- Я ще хотів у Вас, як у тренера, поцікавитись. Вчора, як ви знаєте Андрій Шевченко оголосив список футболістів, які будуть готуватися до матчу з Фінляндією. І там є кілька моментів, які викликали серйозний резонанс в Україні. І один із таких моментів – це позиція центрфорварда нашої національної збірної. На Ваш погляд фахівця, тренера, тренера нападників от хто зараз форвард номер один, якщо брати футболістів з українським паспортом для збірної?

Сергій Нагорняк:

- Як на мене, після тих останніх двох ігор, які були проведені, я думаю що це зрозуміло: буде грати у складі на 99,9 відсотків – Кравець. Чому, тому що в кожній грі він забив, і він мав ігрову практику у своєму клубі – в «Гранаді». Так, його команда має відчутні проблеми, але гравець має ігрову практику. Інші два нападники Зозуля і Бєсєдін. Бєсєдін, зрозуміло, – це аванс.

Віктор Вацко:

- Вас здивував його виклик?

Сергій Нагорняк:

- Знаєте, я відчував. Я вагався кого – Бєсєдіна чи Яремчука? От мені було цікаво кого викличе Андрій Миколайович.

Віктор Вацко:

- Готуючись до ефіру, я склав списочок питань, і бачите, Ви підтримуєте. І був третій варіант – Борячук. Його кандидатура, наскільки мені відомо, теж розглядалась? Ну, Зозуля, зрозуміло, – це футболіст уже готовий. А от Бєсєдін, Борячук, Яремчук – три найперспективніші нападники України.

Сергій Нагорняк:

- Знаєте, Віктор, я згоден з Вами. Але я скажу чому Зозуля в цьому списку. Так, у нього немає ігрової практики. Але я знаю цього гравця. Його там на 60 хвилин, якщо йому довірять, у складі ця людина як кажуть, у підкат буде іти головою, людина, яка і в клубі і за збірну завжди викладається на всі сто відсотків. І це Андрій Миколайович дуже добре знає. Але ми зрозуміли: і ми в своїй передачі, і ви в своїй передачі піднімаємо тему дитячого футболу. у нас склалась така ситуація, що у нас з’являються нові імена. І нам дійсно треба підтримувати їх, як це зробили з Баланюком, Довбиком. Але, на сьогоднішній день, навіть виклик цих гравців – віддати належне. Але Баланюк він зовсім не прогресує.

Віктор Вацко:

- Я якраз хотів сказати, що після виклику до національної збірної у Баланюка і Довбика розпочались проблеми у «Дніпрі».

Сергій Нагорняк:

- У Довбика я розумію в чому проблема. Але він вчора зіграв. І як для першого разу, оскільки він не мав ігрової практики, зіграв досить не погано, забив би м’яч. Але… у цього хлопця є великі шанси, щоб вирости у хорошого футболіста. До Баланюка, теж його знаю, в мене великі питання.

Віктор Вацко:

- А, якщо брати тих, хто зараз викликаний? Бєсєдін, Ви сказали про Яремчука. Я розумію теж, чому ви сказали, він забиває регулярно останнім часом і хорошим суперникам. Він забиває «Шахтарю», «Ворсклі». І третій – це футболіст «Шахтаря» Борячук, який теж конкурує і конкурує із сильними суперниками, я маю на увазі – в своїй команді – з офіційними конкурентами. Чому Бєсєдін серед них?

Сергій Нагорняк:

- Знаєте, може від того, що трошки є такий резонанс, що дуже багато викликають гравців «Шахтаря».

Віктор Вацко:

- Яремчук – гравець «Динамо».

Сергій Нагорняк:

- Мені дуже важко сказати. Якщо би була можливість, я би викликав двох.

Віктор Вацко:

- Яремчука і Бєсседіна?

Сергій Нагорняк:

- Так. Навіть викликав би п’ять нападаючих. Ми знаємо можливості Зозулі і Кравця, можемо розказати про їх сильні і слабі сторони.

Віктор Вацко:

- У контрольному матчі із сербами можна було б…

Сергій Нагорняк:

- Так, я тільки про  це хотів сказати. В тому сенсі, що контрольний матч і ми розуміємо, що це дуже важливий матч для того, щоб подивитися наш найближчий резерв – хто як зіграв би.

Віктор Вацко:

- Тим більше контрольних матчів у нас ще при Шевченкові не було.

Сергій Нагорняк:

- Так, не було. Я згоден з Вами на сто відсотків, що це такий матч, де можна було б перевірити і того Яремчука, і того ж Борячука. Із цих трьох на мене найбільше враження справив Борячук. Тому що хлопець з таким напором вийшов, в нього швидкість така і техніка в нього. Тобто, я скажу, що це хлопець, який здатний вже конкурувати на рівних з Феррейрою, Селезньовим і Едуардо. Це – однозначно. Яремчук, знаєте, погоджуюсь з Вами, забиває не простим командам, не забиває аутсайдерам, а забиває топовим командам

Віктор Вацко:

- І він не грає в топовій команді

Сергій Нагорняк:

- Так, не граючи в топовій команді. Я не тренер київського «Динамо». Але моя думка – хлопцеві для впевненості цей сезон треба дати дограти в «Олександрії». До кінця, до літа. Це моя думка.

Віктор Вацко:

- Ви це говорите, випереджаючи інформацію, що взимку «Динамо» може його повернути.

Сергій Нагорняк:

- Бачите, просто я був у такій ситуації. Колись у мене таке в кар’єрі було, у «Спартаку». Це нічого хорошого не буде, коли отак людину смикають на півроку. Треба віддати йому належне, він зарекомендував себе за цих три місяці дуже добре. Хоча, як Ви пам’ятаєте, Вікторе, в нього на початку не дуже йшло добре.

Віктор Вацко:

- Адаптація не проста була. Нова команда.

Сергій Нагорняк:

- Я коли в «Дніпро» прийшов в оренду, я в першій грі забив два голи і мені легше психологічно стало. У Яремчука ж, він виходив кілька разів, і нічого не виходило в нього. І знаєте, десь психологічний тиск на нього був. А зараз – «Ворсклі» два забив, «Шахтарю» в одній грі забив, в другій. Пам’ятаєте, міг ще з «Шахтарем» і зрівняти рахунок. І найголовніше, що він не боїться. Для свого віку він дуже легко реалізує усі ці моменти. І це того варте, щоб звернути на нього увагу.

Віктор Вацко:

- Ось Ви свою кар’єру зачепили. Скажіть, будь-ласка, хто із сучасних футболістів найбільше схожий за стилем гри, за манерою гри на Сергія Нагорняка футболіста? Давайте – в чемпіонаті України це так, для наших молодших поколінь слухачів.

Сергій Нагорняк:

- Ви знаєте, я коли грав, у мене була така висока швидкість…

Віктор Вацко:

- І шалена працездатність.

Сергій Нагорняк:

- Так. Мені важко.. От Ви сказали, а я навіть не задумувався над цим питанням.

Віктор Вацко:

- Давайте з Європи. Дещо розширимо скаутів…

Сергій Нагорняк:

- Як для мене, хто працює так багато, то,відверто кажучи, це – Бєсєдін. Тому що цього хлопця також випускають грати правого півзахисника (він вийшов грати з «Бенфікою»). Мене ж теж. Я в збірній тільки при Конькові кілька ігор зіграв нападаючого. Так, граючи в клубі нападаючого, в збірній завжди грав правого або лівого півзахисника, але тільки не нападаючого. Тому що на той час конкурувати з Шевченком і Ребровим не було можливості. Буряк і Сабо і Коньков, а найбільше Сабо, намагалися знайти місце мені на якійсь позиції, але не нападаючого. Я до цього звик. І знаєте, дивлячись назад, на свою кар’єру, я бачу, що я грав на всіх місцях, окрім голкіпера: правого захисника, лівого і центрального захисника.

Віктор Вацко:

- Якщо, знову ж таки, збірну Ви зараз згадали. Все таки найрезонансніший момент Вашої кар’єри із збірною пов’язаний. Якщо неприємно про це згадувати, вибачте.

Сергій Нагорняк:

- Та ні.

Віктор Вацко:

- Допінгове питання. Дискваліфікація.

Сергій Нагорняк:

- Рік.

Віктор Вацко:

Було два спочатку. Потім по-моєму…

Сергій Нагорняк:

- ФІФА чи УЄФА дали рік. Це наша Федерація дала два. Потім…

Віктор Вацко:

- Можете зараз сказати – що це було і хто винен? Ви ніколи не говорили, хто винен в цьому аспекті.

Сергій Нагорняк:

- Я завжди казав хто винен – я винен!

Віктор Вацко:

- Як «Я винен»? Я читав, Ви сказали, що Вам, щоб відбігати 90 хвилин на височенній швидкості туди і назад на футбольному полі допінг був непотрібний. Ви таким футболістом були.

Сергій Нагорняк:

- Так. Всі здивувалися, коли це сталося. Але, знаєте, тоді лікарі не були на високому рівні. Якщо відверто казати, то це була провина лікаря.

Віктор Вацко:

- Тобто він дав вітамін.

Сергій Нагорняк:

- Ну, так. Він дав вітамін, я випив, і, на жаль, так сталося…

Віктор Вацко:

- І це не правда, що Ви за когось постраждали? Там за Юру Дмитруліна писали…

Сергій Нагорняк:

- Та ні. Знаєте – вигадки це все. Винен тільки я.

Слава Варда:

- На телевидении Вы занимаетесь двумя направлениями деятельности – эксперт, в студии, и комментатор футбольных матчей. Какая роль Сергею Нагорняку больше нравится?

Сергій Нагорняк:

- Честно говоря – роль в студии «ПроФутбол». Почему? Потому, что там захватываешь все матчи и там есть возможность говорить обо всем. Когда ты говоришь об одном матче, я то по специальности не журналист, я говорю из своего футбольного опыта. А, все таки. когда ты комментируешь матч, нужно очень много знать историю, предисторию. Этого мне немножко не хватает.

Слава Варда:

- Виктор Владимирович, мы так посмотрели на Вас…

Сергій Нагорняк:

- С Виктором Владимировичем тяжело конкурировать в этой сфере.

Слава Варда:

- Футбольный голос – ничего не поделаешь, есть, как есть.

Віктор Вацко:

- Сергію Миколайовичу, – підготовка.

Сергій Нагорняк:

- Ні, ну, я готуюсь до кожного матчу. Але, коли я приходжу на студію, мені починають журнвлісти такі історії розповідати... Я знаю одне, що журналісти знають набагато більше, ніж футболісти.

Слава Варда:

- Как эта знаменитая музыкальная история в Америке: «Как попасть в «Карнеги-холл»? – Репетируй!». Дальше.

- Когда Вы ездили играть в футбол в Китай в начале нулевых, там уже были такие сумасшедшие деньги и такое внимание компартии Китая?

Сергій Нагорняк:

- У компартии Китая всегда было внимание к футболу и до сих пор есть. И деньги были, по сравнению с Украиной, очень большие, но не такие, как сейчас. Я вам скажу, попали они тогда на Чемпионат Мира 2002-го года. Как раз я попал в это. И сейчас уже второй бум, только финансовый и еще больше.

Слава Варда:

- И Вы же стали лучшим легионером Китая.

Сергій Нагорняк:

- Да, в 2000-м году – в первом году моего пребывания.

Віктор Вацко:

- Я хочу трішки розвинути цю тему з вашого дозволу. Мені Іґор Йовічевіч колись розповідав, що там адаптуватись до життя – не реально, до побуту. Що найважче було?

Сергій Нагорняк:

- Мені було легше, тому що я працював тільки з тренерами, які були російськомовними – радянськими: Валерій Кузьмич Непомнящий та Борис Петрович Ігнатьєв; помічники, які розмовляли російською мовою, і лікар був. У цьому плані мені було дуже і дуже спокійно.

Віктор Вацко:

- А от – екологія, проживання?..

Сергій Нагорняк:

- Я вам відверто скажу. Коли ми їхали в Китай, моя дружина плакала такими от сльозами, що не передати. Коли ми туди приїхали, вона каже: «Я не хочу їхати звідти додому». Ось так от.

Віктор Вацко:

- Ось мені цікаво, ще буквально секундочку, мені цікаво як Ви зі свого досвіду, чи підтримали Андрія Ярмоленка в ситуації, коли він відмовився їхати в Китай, відмовився розглядати пропозиції звідти.

Сергій Нагорняк:

- Я вважаю, що він вчинив вірно. Тим більше всі знають, що Андрій Ярмоленко заробляє в Україні добрі гроші. Він молодий хлопець. Йому тільки 27 років. То йому їхати в Китай? Через років 5-6, коли буде уже за 30, отоді вже можна буде їхати.

Слава Варда:

- Сергей Николаевич, футболист с фамилией Нагорняк должен был стать культовой личностью в донецком «Шахтере». Но как-то не долго Вы там задержались. Почему? Бышовец задавал очень много читать и учить английский?

Сергій Нагорняк:

- К сожалению, в «Шахтере» задержался не долго – по одной простой причине: начиналось все просто здорово, потом получил травму. Только выкарабкался после травмы, переболел осень тяжелой формой ангины. И так вот у меня год пролетел. Потом пришел новый тренер, ныне покойный Виктор Прокопенко, и я особо в его планы наверно не вписывался, потому что не было такой заинтересованности. А от недостатка предложений я не страдал. Так сложилось – Китай, поверьте, я абсолютно не жалею. Я только рад, что так случилось.

Слава Варда:

- Недавно Вы играли за ветеранов винницкой «Нивы» против ветеранов сборной Украины. С кем из игроков «Нивы» за которую Вы играли в период с 1993-по 1995 годы Вы сейчас поддерживаете дружеские отношения?

Сергій Нагорняк:

- Мой близкий друг – Олег Надуда. Это кум мой. Мы вместе играли в винницкой «Ниве», и дружим до сих пор. Виталлий Косовский, с которым вместе играли, тоже дружим до сих пор. То есть те ребята, это, как первая любовь: первая команда, первая любовь, это мой родной город. И я помню все эти игры от А до Я, и состав. И этих ребят я очень ценю и уважаю.

Слава Варда:

- Як вдається по закінченні ігрової кар’єри тримати себе в такій чудовій формі, Сергію, Миколайовичу?

Сергій Нагорняк:

- Тут ніякого секрету нема. Постійно тренуюся, бігаю, заходжу в тренажерний зал, багато не їм, не п’ю.

Слава Варда:

- Дайте коротку характеристику Мирону Маркевичу: хто він як людина і як спеціаліст?

Сергій Нагорняк:

- Мені важко якось одним словом… але так, як ви сказали: «спеціаліст», так він і є спеціаліст з великої літери. Чому? Тому що інколи такі були моменти (це, знаєте, я синові своєму кажу: «Ти тільки – туди, а я вже – звідти»), так і Мирон Богданович, коли ми – молоді тренери, ми тільки туди, а він вже звідти давно прийшов. В нас часу нема. Але інколи були такі моменти, що ми тільки що говорили про це, а вже Мирон Богданович нам все розкладав, як воно має бути. Це трохи таки дивувало нас. Але маючи такий досвід, це вже зараз розумієш, він вже стільки пройшов, що для нього, мені здається, реально секретів нема.

Слава Варда:

- Сергей, в каком украинском футболисте видите наибольший потенциал на данный момент?

Сергій Нагорняк:

- Честно говоря, пока наибольший потенциал вижу в двух футболистов. Первый – это Цыганков. И второй, знаете…, чтобы говорить, нужно знать, что за футболист, характер его, как он общается, культура его, интеллект его. Допустим зная Виктора Цыганкова, зная отца его хорошо (мы вместе играли в винницкой «Ниве», начинали), я знаю, что этому парню отец не даст расслабиться. У него талант просто. Мы говорим это, и дай Бог ему, чтобы травмы обошли. Ну, я вам скажу, что и в «Днепре» очень много талантливых ребят. Баланюк тоже талантливый очень, но если он немножко разберется в своей голове, вот тогда будет…

Віктор Вацко:

- Після Віктора Циганкова другий хто – Баланюк?

Сергій Нагорняк:

- Ні. Другий мені більше всього подобається – це Борячук.

Слава Варда:

- Если бы вам предложили пост главного тренера середнячка УПЛ или амбициозного клуба первой лиги, Вы бы рассматривали такие вариенты?

Сергій Нагорняк:

- Сто процентов. Почему нет?

Слава Варда:

- Как Вы относитесь к олигархической модели развития наших клубов и нашего футбола? Какой выход для наших клубов, чтобы стать более финансово устойчивыми и более сильными в спортивном плане?

Сергій Нагорняк:

- Чтобы стать сильными в спортивном плане, нам нужно сейчас полностью все максимальные силы – все президенты и общественность – сосредоточить на детском футболе. Пока мы не начнем его развивать, ничего у нас не будет. И такого клондайка финансового, какой у нас был, я думаю, у нас уже много лет не будет. Президенты никогда не будут вкладывать такие финансы, как вкладывали два-три-четыре года назад. Нам нужно обратить внимание на наших ребят, сделать футбол массовым. Поверьте мне, у нас очень много талантов. Просто на каком-то этапе они где-то теряются.

Слава Варда:

- Сергей, на Ваш взгляд, какими качествами должен обладать современный тренер. Ведь на одной харизме, как говориться, далеко не уедешь

Сергій Нагорняк:

- Знания должны быть. Многие тренера и в футбол не играли. Но именно – знания футбольные, знать изнутри, потому что действительно, на харизме далеко не поедешь.

Слава Варда:

- Кого бы Вы назвали открытием УПЛ на данный момент в категориях «Тренер» и «Команда»? Про игроков мы уже говорили.

Сергій Нагорняк:

- Даже не знаю. Кого назвать. У нас таких имен, чтобы кто-то так «выстелил». Я могу сказать, что открытие – Владимир Шаран. Но нельзя сказать, что он – открытие.

Віктор Вацко:

- Швидше – підтвердження.

Сергій Нагорняк:

- Так, погоджуюсь з Віктором, що швидше за все – це підтвердження того. Що це не випадковість була минулого сезону. І дуже радий, бо з цією людиною ми теж провели не один матч поруч.

Слава Варда:

- Ну, и финальный вопрос – про человека, с которым Вы тоже провели некоторое время вместе.

- За период игры в Луцке часто попадали под «Кварцевание»?

Сергій Нагорняк:

- Как ни странно, ни разу.

Віктор Вацко:

- Віталій Володимирович таких любив і любить футболістів.

Сергій Нагорняк:

- Вы знаете, как бы там кто и что про него не говорил, у меня по сей день с ним прекраснейшие отношения. Я когда это все слышу, конечно, улыбаюсь. Вы себе не представляете, насколько этот человек отдан футболу. Да, у него методы может сейчас действительно неприемлемые, может сейчас – по-другому. Но у нас сейчас такая молодежь, я бы там не хотел некоторые фамилии говорить, но их туда отправить, он научит жизни. Да, может такими жесткими, армейскими методами. Но поверьте мне, как молодежь (я ж видел это, на моих глазах происходило)… да, кто-то не выдерживает, согласен. Но посмотрите сейчас пять футболистов играет в младше 19 лет: 1997, 1998, 1999-й роки.

Це в нас єдина команда, яка собі дозволяє випускати п’ять гравців такого віку…

Віктор Вацко:

- Сергію, просто в них виходу нема на даний момент.

Сергій Нагорняк:

- В «Дніпра» теж виходу нема.

Віктор Вацко:

- Але в Луцку я бачу двох футболістів, якщо тут будуть грамотно працювати великі клуби, вони там не на довго затримаються. Двох футболістів із цих п’яти, яких Ви назвали.

Гости программы и спикеры:
Сергей Нагорняк
Украинский футболист, тренер, футбольный эксперт

Поделиться:
Читать все
Читать все