СЛУШАЙТЕ РАДИО «ВЕСТИ» ГДЕ УДОБНО И КОГДА УГОДНО!

"Точка зрения"

Куликов: "Без личного разговора с жителями Донбасса нельзя рассуждать о происходящем"

С телеведущим и журналистом Андреем Куликовым беседуем о последних событиях в Украине и мире

 

Стенограмма эфира

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Шестнадцать часов и три минуты в украинской столице. Меня зовут Юлия Литвиненко, и в рамках проекта "Точка зрения" я сегодня буду говорить с известным украинским журналистом, переводчиком, медиа экспертом, писателем. Андрей Куликов у нас в гостях. Здравствуйте, Андрей Викторович.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Доброго дня.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Мы вот ждали вашего появления в нашей студии и с коллегами обсуждали.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: А я, напевно, чекав на це більше.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ну, давайте, сейчас меряться. Мы внимательно очень смотрим вашу программу, как и тысячи наших радиослушателей, и время от времени, о чем вспомнил наш коллега Валерий Калныш, вы ссылаетесь на мнение людей из Донецкой области. Вы часто говорите о том, что вот вам довелось с ними повидаться. Каким образом? Где? Здесь, там, и кто эти люди, эта экспертная группа, к мнению которой вы прислушиваетесь, и время от времени цитируете?

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Як на мене, будь-яка людина, яка зараз живе на Донбасі, є експертом у тому становищі, яке там відбувається. У цих людей можуть бути найрізноманітніші погляди, найрізноманітніші враження і відчуття, але, мені здається, що поки не поговорив з ними, навіть немає підстав висловлювати свою думку щодо того, що відбувається на Донбасі. Я не часто буваю на Донбасі, не так часто, як би мені хотілось. В останнє я був там перед новим роком, у Маріуполі. Розмова з будь-якою людиною, яка там зараз живе, є для мене джерелом інформації. В той час я спілкувався із студентами Маріупольського державного університету, де я викладаю журналістику. Але й з іншими людьми теж. А також я постійно в контакті з активістами з Донбасу, і час від часу просто на вулицях або десь у транспорті, якщо люди впізнають. Іноді не впізнають, що це Андрій Куликов, а просто от людина з українського телебачення, вони починають розмовляти з тобою, і від них дізнаєшся дуже багато, дещо по-іншому, ніж можеш дізнатися зі ЗМІ

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Коли генерал-губернатор каже про те, що велика кількість людей не є прихильникам українства - це також правда?

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Я вважаю, що це абсолютна правда.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: І що:

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: От і що?

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Це означає, от за що іде війна? За свідомість цих людей чи за територію?

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Я вважаю, що війна іде за життя людей.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: За життя людей, які не бачать свого майбутнього у складі України.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Частина з них не бачить, а частина - бачить.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Як ви волієте працювати, обертати їх в свою віру? Велика кількість є в Києві, судячи з тих повідомлень, які приходять від наших слухачів, що кажуть, що ми допомогли їм з працевлаштуванням, вони тут, вони не боронять свою землю, і вони тішаться і радіють з того, що наші, мовляв, сепари, зайшли і якимось чином відтяпали якусь частину української землі.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Я гадаю, що це велика проблема тих людей. Це велика проблема людей, які не поділяють їхні погляди. Але, найбільше це проблема тих, хто намагається думати і думає про те, як нам буде залагоджувати відносини між собою після того, як війна закінчиться.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А як?

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Війна йде за життя цих людей, за життя фізичне, і за життя в сенсі духовному. Я не збираюсь нікого навертати у свою віру. Я не навертаю їх у свою віру. Я вважаю, що зараз обов’язок журналіста - дізнаватися якомога більше справжньої інформації, і якомога більше справжньої інформації подавати людям, по який би бік фронту вони не були. Я вважаю, що українці і ті, хто, в тому числі, не сприймають Україну, вони переважно достатньо освічені і скептичні для того, щоб на підставі справжньої інформації робити власні доцільні висновки.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ви згадали про студентів, і ви користуєтеся без перебільшення великою повагою серед студентства. Яке враження справляють студенті Маріуполя? І, власне, що ви скажете тим студентам українським і російським, які відео-листами обмінялися? Ви напевне бачили.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Ні, я не бачив.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Не бачили звернення російських студентів і відео лист українських?

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: А де це було? Якщо в "Фейсбуку», то я не в "Фейсбуку".

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ви не в "Фейсбуку"?

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Ні.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Як? Прогресивний журналіст і у вас немає своєї сторінки в "Фейсбуці"?

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: В мене достатньо навичок, щоб отримувати інформацію з традиційних джерел. Я вважаю, що зараз насправді дуже багато людей перебувають у послабленому стані, тому що вони надто покладають на соціальні мережі. Якщо ти заходиш час від часу на інформаційні агентства, при чому частково на українські, частково на російські, частково на західні, в тебе набагато більше змоги мати уявлення про картину такою, якою вона є. Що я скажу студентам? Я кажу їм, що це студенти журналістики. Зараз громадянський обов’язок журналіста або людини, яка хоче працювати в журналістиці, - це зрозуміти, що немає абсолютного добра і немає абсолютного зла. Є багато причин, які сформували те, що може багатьом з нас видаватися абсолютним злом. Але потрібно розуміти ці причини, для цього потрібно відточувати професійну майстерність, і для цього треба знати, якщо ти під час війни поступишся професійними правилами, стандартами і звикнеш працювати не в них, то після війни ти будеш або дуже довго надолужувати, або не повернешся до нормального стану взагалі. Я був у Маріуполі також невдовзі після того, що у нас офіційно називається звільненням Маріуполя українськими військами. І тоді я звернув увагу, наскільки в місті було мало українським прапорів. Я за два дні побачив два. Один з них був на офіційній установі, чим нікого не здивуєш. Відчувалося, що в місті далеко не всі із розмов, із загальної атмосфери радіють тому, що прийшли українські вояки. Я записав тоді для "Громадського радіо" близько тридцяти хвилин розмови із студентами факультету журналістики Маріупольського державного університету. Там були молоді люді, які щиро раділи, що ввійшли українські війська, а були такі, які не схвалювали. Мені здається, що це був дуже вдалий і потрібний матеріал. Його добре слухали на інтернет-радіо.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ви ж Кіплінга в оригіналі читаєте, завдячуючи вашій вишуканій англійській?

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: От Кіплінга я якраз не читаю. Я більше читаю Шеклі.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Але ви не можете цей афоризм Кіплінга про те, що Схід є Схід, Захід є Захід.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Це, до речі, є це й в пісні Джона Ленона.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Так, до речі так, але ніколи не бути їм разом. Так це чи ні? І, власне, який шлях мала би ще подолати Україна, щоб поставити під сумнів цей сталий афоризм? Ми продовжимо після новин.
Конечно, мы не можем не откомментировать услышанные слова президента Белоруссии.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Так, а що ж тут коментувати.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Давайте по существу дела.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Я вам хочу зачитати вірш один білоруський.
Хто ты гэткі?
— Свой, тутэйшы.
Чаго хочаш?
— Долі лепшай.
Якой долі?
— Хлеба, солі.
А што болей?
— Зямлі, волі.
Дзе радзіўся?
— Ў сваёй вёсцы.
Дзе хрысціўся?
— Пры дарожцы.
Чым асвенчан?
— Кроўю, потам.
Чым быць хочаш?
— Не быць скотам.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Міхалок зробив гаслом всіх сучасних лібералів, да?

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Не знаю, Міхалок чи не Міхалок. Цей вірш відомий в Білорусії давним-давно.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Він лунав на Майдані тут, в Україні також.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Білорусь не хоче бути рабом, і білоруси не хочуть бути рабами.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Враховуючи заяву президента Лукашенко, перший і останній президент Радянського Союзу Михайло Горбачов не виключає переходу холодної війни у гарячу. От я вам процитирую. "По мнению Горбачева, США уже втянули Россию в холодную войну, не исключено, что они могут и рискнуть и сделать дальнейшие шаги на пути к реальной войне. Сейчас только и слышишь из Америки и из ЕС про санкции в отношении России. Неужели они совсем потеряли голову. Америка вообще в джунглях заблудилась и нас туда тянет", - сказал Горбачев. Это Горбачев сказал.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: А що?

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Это очень удивительно.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Нічого тут дивного нема, тому що Горбачов не дивлячись на той величезний внесок, який він зробив для лібералізації радянського життя в Радянському Союзі свого часу, до останнього залишався у полоні російської великої імперської ідеї. Вона не виявлялася в такій різкій формі, як у інших російських політиків, але багатьом політикам радянського часу, потім Російської Федерації важко переступити через імперську історію. Так само, як українським важко переступити через тягар колоніальності, який був, і співпраці з колоніальною імперською адміністрацією. А хто кого куди втягнув - це питання. Зараз може і справді з Америки і Європи чуєш про санкції, хоча не всі. От в Греції, я думаю, зміниться позиція незабаром відверто, але якщо пригадати, хто почав вживати санкції проти України, лише за намір вступити чи ближче стати до ЄС, от вам насправді хто перший санкції почав вживати - Росія.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А на початку ефіру я запитала вас про ставлення, щодо позбавлення права голосу Росії, а ви дуже скептично поставилися. Чому?

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Тому що насправді позбавленням голосу, заборонами, вимиканням певних каналів нічого не вирішується.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А чим вирішується?

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Вирішується розмовою, діалогом, дією, вирішується тим, що ти йдеш назустріч ворогу не тільки для того, щоб стріляти, коли по тобі стріляють, але й для того, щоб подивитися у вічі і запропонувати порозумітися.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Є багато телефонних дзвінків він наших слухачів. І ось така репліка: "Уважаемый Андрей Куликов, как можно доказать тем людям, которые утверждают, что это их земля, что это не так? Ведь их родичей в тридцатых годах туда завозили эшелонами с запада, с центра России и Белоруссии после гибели от голода миллионов украинцев. Может у них это неполноценность генетической памяти, и они не понимают, почему они нас, украинцев, ненавидят".

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Дуже небезпечна теза. Що означає не їх земля? Люди прожили там уже не одне покоління, народилися діти. Так сталося, що вона стала і їхнею землею теж. Це те саме, що казати всім, хто опинився в Криму після примусової депортації звідти радянським режимом кримських татар та інших корінних національностей, Крим - не їхня земля. Ні, неправда. Ця земля уже стала їхнею рідною. А що, у нас в Києві три мільйони населення. Порахуйте скільки тут корінних киян. Так що, всі інше - це не є кияни.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ваша батьківщина там, де ви мешкаєте. Як ви ставитеся до такої тези?

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Тією мірою, якою ви сприймаєте те, що довкола. Якщо ви народилися в Росії, в США або в Ірані, приїхали в Україну, певний час тут пожили, сприйняли цю країну. Не обов’язково одразу переходити на українську мову, але треба сприймати цю країну тепер, як свою, то це є відтепер твоя батьківщина, хоча місцепоходження у тебе інше.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: "Новая власть", - пише нам слухач з Харкова, - "Довела жителей Украины до полной нищеты, организовала войну и потерю Крыма. Объясните, за что же вы ее так любите?".

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Це запитання до мене?

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Напевно.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Нехай слухач доведе, по-перше, факти моєї любові до нинішньої влади. Потім, я вважаю, що на нинішню владу за всі її помилки і, можливо, пізніше будемо дізнаватися, що це не помилки, а цілеспрямовані дії, принаймні окремих її представників, звалюють провину за все, що було за влади попередньої. Це відома тактика, тому що попередня влада звалювала всю провину за стан в Україні на своїх попередників.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Дивіться, як реагують слухачі на те, що ви є не користувачем "Фейсбуку". "Андрей Куликов, ведете ли вы блог, где можно читать ваши статьи или исследования?".

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Блог я також не веду, тому що вважаю, що блог - це надуманий жанр. Його абсолютизують зараз і протиставляють традиційній журналістиці. Блог - це всього на всього сучасний аналог того альбому або щоденника, які вели ще наші бабусі і дідусі.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Але вони не робили це так публічно.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Тому що не було носія, в якому вони могли б це розмістити. Я дванадцять років працював у газеті, після того я багато років працював і працюю на радіо, мені писати стало важко. Я напишу один-два вдалих абзаци і потім мені хочеться чи музику заграти, чи голос пустити. Тому я не пишу.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Давайте почуємо голос слухача. Доброго дня.

Слушатель: Добрый день. Я киевлянка, но родом с Донбасса. Я часто смотрю Андрея Куликова по телевизору, слушаю по радио. Вывод делаю, что это умный, правдивый человек и профессионал. Согласитесь ли вы, на мирный Донбасс, сразу после кровавого Майдана в Киеве, пришли люди в масках, с оружием, начали захватывать админздания, и началась война.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Наведіть приклади. Хто прийшов, куди і що захопив?

Слушатель: В основном пришли вот эти группировки, которые и в Киеве были не с открытым лицом.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Добре. Скажіть мені, будь-ласка, яку районну чи міську адміністрацію захопили люди в масках, які прийшли з Києва з Майдану?

Слушатель: В Донецкую область, в Донецк, в Луганскую область.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Вони захопили обласні адміністрації? Чи захопили люди з георгіївськими стрічками?

Слушатель: У меня очень много родственников, и дальних, и более-менее близких людей живут в Луганской и Донецкой области. Я общаюсь с ними, когда связь есть. И общалась еще ранее. Помогаю по «Ощадбанку», то, что я могу, посылаю. И я очень много знаю, именно как вы сказали, от тех людей, которые там живут.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Будь-ласка, один приклад того, як приїжджі із Києва в масках захопили адміністрацію у Щасті, в Луганську, в Донецьку.

Слушатель: В Донецке.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: В Донецьку? Коли це сталося?

Слушатель: Когда у нас был Майдан. В начале четырнадцатого года.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: А все ж таки дату ви не можете назвати. А я вам можу сказати, що всередині березня був на площі Леніну в Донецьку, я бачив ці мітинги, як люди масово прийшли захоплювати обласну прокуратуру, як вони потім підійшли до Обласної адміністрації. Це не були так звані євромайданівці.

Слушатель: Ну, это были группировки оттуда.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Звідки?

Слушатель: Вы же знаете потом, что началось. Кто ленинопадом занимается?

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Ленінопадом займаються справді не ті люди, які захоплювали адміністрації в Донецьку. В Донецьку, в Харкові, в Луганську захоплювали під російськими прапорами, люди під прапорами ЛНР і ДНР. Те, що на Донбас хотіли відправитися або вирушили до Харкова до речі, це правда. Я вважаю, що це було неправильно з їхнього боку, і спричинило певну реакцію збоку місцевих мешканців. Але твердження про те, що відбувалось масове захоплення якраз євромайданівцями, я перепрошую, воно не підкріплене ніякими фактами, а факти якраз свідчать про інше. Що розхитувати ситуацію на Донбасі почали люди, які проросійськи налаштовані.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: К сожалению, сейчас нет возможности у нас продолжить разговор в том смысле, что сейчас свежие вести, а потом, конечно же, общение со слушателями мы продолжим.
Є запитання від слухача, це можливо репліка навіть: "Как вернуть Шустера? Даже Янукович не закрыл его передачу. Очень обидно, не хватает его программ". На моє глибоке переконання, я вже мовчу про те, що поява Шустера і компанії взагалі відкинула на певний час розвиток українського телебачення. Але як пояснити це глядачеві? Коли оця повага і інтерес до свого продукту будуть набагато більшими, ніж до іноземного?

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Тільки коли український продукт буде набагато кращий за іноземний. Це є наша недоробка.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А як ми можемо знати, він кращий чи гірший, якщо ми навіть не даємо українським журналістам робити ток-шоу?

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Ну, чому не даємо?

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ну, хто з українських... Навіть ви, такий картбланш, як Шустер свого часу, ви отримали?

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: А я не знаю, який картбланш був у Шустера.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ви не знаєте чи не хочете просто говорити?

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Ні, я правда не знаю. Який картбланш був у Шустера?

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Я розповім вам. Давайте відповідь на питання.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Так щоб відповісти я маю знати, який картбланш був у Шустера.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А ви виключаєте можливість його появи знову в українському телеефірі?

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Ні, я не виключаю, знаючи наполегливість Савіка Шустера.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: От бачите.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: І те, як він вміє знаходити собі союзників і спонсорів, я не виключаю. Але, я вважаю, що в Україні насправді є свої люди, які можуть працювати і іноді працюють краще, ніж Шустер. Я думаю, що існування програми "Свобода слова" після того, як звідти пішов Шустер, є доказом того.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А ви по природі своїй російськомовна людина, так?

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: По природі, очевидно, я все ж таки україномовна людина, бо я перейшов на українську мову.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Саме перейшли, не говорили. Хоча ви корінний киянин. А з якого віку ви почали українською мовою?

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Говорити українською я почав змалечку, тому що...

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ні, ні, ні. Ось це усвідомлення, що ви не російськомовна людина, коли воно прийшло?

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: З сімдесят дев’ятого року я перейшов на українську мову в громадському житті.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Це скільки років було?

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Двадцять два роки.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ну, це вже була така зріла, свідома людина. Але до того часу ви говорили російською.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: І українською.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: І українською, але спокуса, напевно, як і в будь-якого молодого хлопця, штурмувати Москву, працювати. Були у вас такі амбіції?

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: В мене така спокуса виявилася в шостому класі.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Так.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Коли у творі, ким я хочу бути, я написав, що я хочу бути Генеральним секретарем ЦК КПРС. Після того, як мене намагалися кілька годин переконати, що треба переписати цей твір. Я не переписав його, але мені пояснили, що навряд чи ти будеш, бо щоб бути Генеральним секретарем ЦК КПРС, це ж треба багато знати, працювати і так далі, але я ніколи після цього не хотів жити і працювати в Москві.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А як думаєте, які підґрунтя було? Чому так всі тяжіли до Москви? Інші можливості?

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Інші можливості, велике місто. Так само, як в Британії люди тяжіють до переїзду до Лондона, у Франції - до Парижу. Хоча там різниця у житті у великому місті та в невеликих містах не така разюча, як була в Радянському Союзі, і як зараз у нас, в Україні.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Є дзвінок. Вітаємо вас.

Слушатель: Добрый день. Звоню из Киева. Вот такая ситуация. Сегодня ночью вернулся из Львова, провожали моего товарища сорокашестилетнего в АТО. Значит, три лжи появилось на свет Божий. Первое то, что ничего им из одежды не дали. Опять все собирали и покупали все мы, друзья. Второе, их сразу отправляют в АТО. Ни в какой Черниговский центр их не отправляют, они сразу будут ехать туда. И самое печальное третье, что их всех оформили, как добровольцев. Вот, пусть, пожалуйста, уважаемый Андрей это объяснит.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Наведіть докази, будь-ласка, цього. У вас є документ, яким оформлено цю людину, як добровольця.

Слушатель: Андрей, я говорю только о том, что я слышал непосредственно от человека, который туда уезжает. Я не требовал у него документы, это некорректно с моей стороны было бы. Но, то, что мы ему покупали всю одежду - это факт. Вскладчину.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Гаразд, я вам вірю. А хто сказав, що їх всім забезпечено?

Слушатель: Ну, как? Я утром смотрел сегодня телевизор, опять выступал какой-то полковник и рассказывал, что на сто процентов одеждой они обеспечены.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Хочеться знати, який це був полковник.

Слушатель: Посмотрите, это был "5" канал.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Зрозуміло, дякую вам дуже. Дуже прикро, що подібні твердження досі з’являються. Я не маю на увазі те, що сказав слухач. В мене теж є великі підстави сумніватися, що мобілізованих забезпечують повністю, але я так само знаю сина свого близького друга, якого мобілізовано, і він не направлений безпосередньо до зони АТО. Він якраз направлений до так званих навчальних центрів разом з іншими мобілізованими. Очевидно, різні випадки бувають. Я цілком припускаю, що принаймні частина з того, що сказав слухач, є правдою. Але я вас закликаю, коли ви оприлюднюєте такі твердження, підкріплюйте це фактами.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Є питання від слухача: "Як ви ставитеся до Радіо Вісті? Побутує думка, що нібито це проросійське медіа".

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Як я чекав цього запитання. Побутує така думка, а от один з двох моїх найближчих друзів каже, що Радіо Вісті - це найпроукраїнськіше радіо, яке він слухає. Я не буду тут ставити оцінок, але я вважаю, що Радіо Вісті дає професійний продукт. Для того щоб визначити проросійський він чи проукраїнський, треба мати медіа грамотність. Я не вважаю Радіо Вісті проросійським радіо. Принаймні те, що я чую на ньому, в мене не викликає такої оцінки. Хоча, звісно, я не всю продукцію Радіо Вісті слухаю, але людина, яка мені сказала ту думку, що за його оцінкою це дуже проукраїнську радіо, хоча це термін це спірний, я поважаю цю людину і беру його думку до уваги.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ми продовжимо після реклами і новин.
А вот нам подкинула Лена в подтверждение сказанного слушателем.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Так я ж не заперечував, що це має під собою підстави.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Як довго триватиме така ситуація, коли нам звітують, що жоден мобілізований не поїде голий-босий, аж раптом виявляється, що...?

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Тут ми маємо пильніше прислухатися. Нам звітують: ніхто не поїде. Час майбутній. В той же час ми чуємо з посиланням на одну людину, що хтось там не вдягнений і так далі.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Це питання, скільки людей, які потерпають від крадія, пишуть заяву. Це з тої серії. Ніхто вже не покладається на державу.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: На жаль за сучасних умов України, нам ще довго доведеться ломати собі голову і сушити мізки над тим, де правда, де неправда.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ми ж по-новому живемо. Хотілося б уникати таких випадків.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Я не думаю, що це можна було зробити навіть впродовж того року, за який існує і намагалася утвердитися так звана нова влада. Журналісти зокрема мають навчати і допомагати навчатися іншим громадянам розуміти, що стоїть за рядками офіційних повідомлень, що означає, коли речник АТО каже: ситуація напружена. Що означає, коли він каже: ситуація складна. В попередньому, здається, випуску новин ми почули, що відійшли на вигідні рубежі, що дало можливість тримати аеропорт під контролем. Потрібно розуміти, що значить відійшли на вигідні рубежі. Це означає, що оборонятися на попередніх рубежах уже не було змоги, тримати під контролем - це означає, що територію прострілюється, а коли йдеться про жорстокі бої - це означає, що йде уже рукопашна, тому що немає сил стримувати противника вогнем. Це дуже важливо нам всім розуміти. Критично ставитися в тому числі і до офіційних заяв.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Віталій з Луцька, наш постійний слухач пише: "А то правда, що ви є атеїст? Це особисте запитання, але цікаво, бо ви дуже ерудована людина, і я не вірю, що ви не вірите в Бога".

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Я скоріше агностик. Я думав над цим і прийшов до висновку, що я не атеїст, а агностик.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Тепер вислухаємо слухача. Добрий день.

Слушатель: Пані Юлія, добрий день. Це той самий Віталій з Луцька.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: У вас є ще питання?

Слушатель: Питання на рахунок "Громадського радіо". Скажіть будь-ласка, а коли ви вийдете на повноцінне мовлення? Було би дуже цікаво вас слухати. На рахунок Шустера, я чув, що ви говорили. Наскільки я зрозумів, ви, як і я, проти того, щоб він повертався.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Я не проти того, щоб повертався Шустер. Я проти того, щоб на українському радіо і телебаченні працювали іноземні "зірки". Щодо "Громадського радіо", знаєте, в радянські часи було таке визначення того, коли і де у всесвіті виникає розумне життя. Визначення було таке - там, тоді, де і коли є умови для виникнення розумного життя. Ми на "Громадському" зараз готові давати цілодобове мовлення. Воно не буде таким технічно досконалим, як мовлення Радіо Вісті. Тут я зразу вам скажу, але змістовно ми готові бути не гіршими за будь-яку українську радіостанцію. Але ж є питання частот, є питання в тому числі і матеріальних ресурсів. Ми намагаємося накопичити ресурси і отримати частоти. Зараз є сто хвилин у прямому ефірі щодня на "Першому" каналі українського радіо. Є також новини Криму, які ми виготовляємо, є хроніки Донбасу, які ми виготовляємо російською мовою, і є інші так звані підкасти, які ми розміщуємо в Інтернеті. Ми не зупиняємося, ми шануємо роботу наших колег, але вважаємо, що ми здатні запропонувати дещо інакше і нове.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Велика кількість у нас і телефонних дзвінків. Вітаю вас, кажіть звідки ви.

Слушатель: Здравствуйте. Меня зовут Виктор, Киев. Вот в Европе любой чиновник боится огласки в прессе. У нас же они на это, откровенно говоря, плюют. По-вашему мнению, когда в нашей стране чиновники будут бояться какой-либо огласки своих действий?

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Я не певен, що в Європі будь-який чиновник чи урядовець боїться розголошення своїх поганих дій у пресі. За моїми спостереженнями, набагато менше чиновників-урядовців в Європі роблять щось таке, про що бояться, щоб дізналися. Одна з причин у цьому. Поки у нас в країні існує культура, що той, хто обіймає посаду в органах місцевого самоврядування, захищений цією самою посадою і круговою порукою, яка в багатьох випадках існує, доти воно і буде. А ще, доки наші ЗМІ перебуватимуть під контролем в основному або надто багатих людей, або місцевих чи загальнодержавних органів влади і виконуватимуть перш за все політичну функцію. Якщо ЗМІ будуть у власності журналістів, коли вони перетворяться на прибуткові комерційні підприємства.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Грустные новости пришли. Стало известно, что Надежду Савченко переводят в Матросскую тишину и инкриминируют новое дело, о чем сообщает ее адвокат. Украинскую летчицу Надежду Савченко переводят из следственного изолятора в Матросскую тишину из-за резкой потери веса. Ну, что будет дальше, мы будем следить. Ваши прогнозы.

Андрей КУЛИКОВ, журналист и телеведущий: Я гадаю, що їй російські власті дадуть померти.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Це нажаль все, що ми встигаємо за цю годину. Ми будемо стежити за всім, що відбувається в Україні і світі. Я сподіваюся, що побачимо Андрія Куликова наступного тижня. До побачення.

Гости программы и спикеры:
Андрей Куликов
Журналист и телеведущий

Поделиться:
Правила комментирования
На ресурсе запрещены:
  • Любые проявления нетерпимости к разным конфесcиям,расовым различиям,национальностям.
  • Размещение провокационной и/или ложной информации
  • Нецензурные выражения (мат) и оскорбления
  • Реклама(прямая или ссылки), оффтоп, флуд, капс.
Читать все