СЛУШАЙТЕ РАДИО «ВЕСТИ» ГДЕ УДОБНО И КОГДА УГОДНО!
стенограмма

Циники, 29 ноября

"Циники"Премьера "Возвращайся живым" и бои на востоке Украины

Стенограмма эфира на Радио Вести

Дмитрий ТЕРЕШКОВ, ведущий: Итак, это программа «Циники». Добрый вечер. Семнадцать ноль пять в Украине, следующие пол часа мы намерены говорить о интересном событии, на первый взгляд как минимум интересном, которое сегодня состоится в Киеве. 

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: Буквально через два часа в Киевском муниципальном академическом театре оперы и балета для детей и юношества, будет представлен спектакль. Я так понимаю это синтетическое действо, которое называется, спектакль называется «Повертайся живим». Он посвящен, собственно, героике сегодняшнего дня, образу человека защитника, героя защитника Родины. И в основе этого спектакля творчество сестер Тельнюк, дуэта, который давно известен украинским ценителям современной музыки.

Дмитрий ТЕРЕШКОВ, ведущий: Да, но сейчас очень много мероприятий связанных с ситуацией на Востоке. Ну, напрямую не связано где-то это просто в рамках помощи и сбора средств, а где-то в рамках противодействия российской пропаганде. В любом случае возникает вопрос, насколько это сейчас уместно, я не говорю в целом о культурных мероприятиях, а именно о тех, которые говорят о ситуации на Востоке хотя нам даже из выпусков новостей не все понятно. 

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: На самом деле, творчество сестер Тельнюк, мне приходилось бывать на их выступлениях, оно довольно таки самодостаточно, даже с точки зрения какого-то действа театрального. У нас сейчас на связи директор этого дуэта Назар Стригун и мы разузнаем, что же ждет сегодня украинских театралов. Здравствуйте. 

Галина ТЕЛЬНЮК: Добрий вечір, це вже Галя. 

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: Радий Вас чути, тим краще тому що все-таки цікавіше говорити з творчими людьми, ніж з їхніми директорами, вже даруйте, але для мене це так. Мені довелось бачити Ваш виступ до речі останній раз в Донецьку в культурному центрі «Ізоляція» де був великий літературний фестиваль український, куратором його був Любко Дереш. І там Ви представили свою імпрезу, присвячену Шевченко. Хочу Вам сказати що це дійство я вважаю дійсно самодостатнім, воно мені нагадало навіть в чомусь театр європейський, театр Брехтівський. Зараз йдеться про прем’єру «Повертайся живим» де буде ще балет, де буде ще оркестр, справді це виправдано, бо і без оркестру симфонічного і без танців, Ваше шоу досить виразне. 

Галина ТЕЛЬНЮК: Ну, дякую Вам. В певній мірі так, ми працюємо стараємося бути самодостатніми і складаємо, не розраховуємо, наша музика не розрахована на якісь додаткові ефекти, тому ми уникаємо зйомок відео кліпів надмірних там чи чогось такого що додавало би якоїсь такої фальші, або не природності нашим виступам. 

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: Штучності. Так. 

Галина ТЕЛЬНЮК: Так штучності. Але в даному випадку театр давно хотів щось зробити, присвячене революції гідності. І вони шукали матеріал, вийшли на нас. Ми спочатку, відверто кажучи, я не можу сказати що ми так аж з дорогою душею кинулись на це. Тому що з театрами працювали, але в зовсім іншому характері, я була сценаристом Леся писала музику і таких вистав у нас досить багато є. Але от так щоб на нашому музичному матеріалі будувалось якесь дійство. Таке вперше. І мені здається що взагалі такий досвід для українських театрів вперше такий, тому що це і мюзиклом не назвеш в повній мірі. Тому що ми з Лесею не танцюємо, і не лазимо по драбинах, не говоримо тексти а лише співаємо, і передаємо свої емоції, через пісню, через свої посили свої канали як ми це робимо. Спробували, власне наш режисер переконав в тому, що зробить цю роботу достойно, власне ця ідея полягає в чому? Він відобразив історію, головний герой власне Україна яка була завжди віками була спрагла головного героя от сильного мужчини, позитивного чоловіка який може захистити землю, дружину, кохану, свій простір. А тепер вже і державний простір, тобто державу захистити. Такого героя, власне, міфологічно ми знаємо, що такі є козаки, але начебто в живу їх ніхто не бачив. І от рік тому, коли студенти вийшли на Майдан і коли студенти сказали, що вони є молоді але вже мужчини вже мужі, вже захисники які можуть це зробити. Це нас зацікавило як мінімум, і головні партії виконують це якраз хореографічні головні партії і лібрето пластичне, я б сказала. Тому що головний герой, він саме і є він танцює, і головна його героїня, вона також танцюристка, це молоді студенти. І, власне, Дмитро на цьому наполіг, щоб вони були студентами, а не професійними такими, тобто вони професійні танцюристи, але ще не зіпсовані професійними ознаками. Такі, які вже накладаються на людей побутами різними, боротьбою за гроші, за сцену. Ця чистота, вона в них потрясаюча, і звичайно вона не могла нас не розчулити і не викликати величезну довіру. І це таке дійство буде цікаве, тому що оркестр на сцені присутній, і хор, який теж виконує певні функції і масовки, і народу, і ця історія головного героя, який жив начебто якимось життям, а потім вийшов на Майдан, а потім пішов на війну. І закінчується це все таким позитивним посилом - повертайся живим, от на основі цієї пісні була зроблена вистава тобто вона була основним таким ключовим посилом і моментом цієї вистави. Тобто повертайся живим, власне цей оптимізм, ми оптимістичні, ми сильні, ми переконані в своїй перемозі, ми переконані в своїй перемозі, в тому що в нас є чоловіки сильні, жінки вірні прекрасні. 

Дмитрий ТЕРЕШКОВ, ведущий: Тобто в Вашому випадку герой - це конкретний сучасний український чоловік, Вам не було потреби видумувати цього героя. 

Галина ТЕЛЬНЮК: Так, власно це не яка фантасмагорія власне це ідея в тому і полягала що герой цей є, ми його бачили на вулицях ми його бачимо зараз на війні ми його бачимо цього героя. Ми бачимо фотографії його. В нього різні обличчя, але очі однакові, очі сповнені любов’ю теплом і боротьбою за свою землю, за своє рідне, за те що належить їм, тобто так само цей мотив цієї вистави. Ми предки були не вбогі, і нам належить ця земля.

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: Ви знаєте, тут виникає все таки певне застереження, тому що сама така ідея героїчного дійства, вистави вона надто сильно нагадує те що робилось за радянських часів, велика кількість була і опер, і балетів, присвячених героїці. І вони все-таки більш переходили в сторону якогось пропагандистського продукту, а не суто мистецтва. Мені відомо, наприклад, що в Росії зараз існує в Петербурзі теж вистава, яка присвячена визволенню Криму. Вони дуже швидко зреагували на коньюктуру і щось з того зробили. Я не можу сказати який рівень тої вистави, я її не бачив. Все таки для Вас, ваші імпрези, які я бачив, вони достатньо тонкі і нюансовані, ніколи Ви не переходите в таку ситуацію, щоби робити просто пропагандистські речі. Чи Ви не боїтеся, що тут щось подібне відбудеться? 

Галина ТЕЛЬНЮК: Ну я думаю, що тут врятує ситуацію, взагалі в кожному такому творі, є певний острах такого результату. Це вже буде залежить в великій мірі від акторів і від того, як вони зіграють, але той посил сам музичний і сама ідея музична, тобто її естетика така, яка є в нашій музиці, вона ніколи не переходила межі. І власне, якщо говорити навіть про пісні на вірші Василя Стуса, і нашу велику програму Стусове коло, яка абсолютно мистецька програма, незважаючи на те, що там навіть живий син поета бере участь у цій мультимедійній виставі, то він сам веде як документаліст, веде розповідь і є головний герой, який грає Стуса. Роман Семисал актор, до речі, він зараз пішов на війну, і він, власне, зараз воює, і був актором, а став поетом, і воїном, зараз пише прекрасні вірші. То я думаю і ця вистава вона ж все ж таки побудована на музиці. Все таки все залежить, від нас з Лесею залежить дуже багато, а ми за двадцять років своєї творчої діяльності ні разу цю межу не переступили і ні разу не зробили реверансу в бік пропаганди будь якої. Навіть позитивної пропаганди. 

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: Дякую, бажаю Вам гарної прем’єри, неодмінно прийду на Ваш спектакль, коли це не буде мій ефірний день, а зараз ми мусимо перерватись. Успіху Вам сьогодні. 

Дмитрий ТЕРЕШКОВ, ведущий: Итак, это программа «Циники». Мы продолжаем, мы будем еще пол часа говорить об этом спектакле, который сегодня представлен будет в Киеве. И у меня возникает вопрос, у нас, во-первых, в гостях Дмитрий Стус. 

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: Да вот, кстати, Дмитрий Стус, человек с которым сестры Тельнюк делают совместно такое мероприятие которое называется «Стусове коло», это очень интересное событие. И причем Галя Тельнюк на связи вспоминала о вашем взаимодействии, в том числе в их спектакле, посвященном Стусу. Я знаю, что Вас ждет в этом году также выступление совместное в Литве. Ну и кроме прочего, давайте напомним, что Дмитрий Стус является директором Национального музея Тараса Шевченко в Киеве. 

Дмитрий ТЕРЕШКОВ, ведущий: Галя также говорила еще и о героях. Вот у меня возникает, собственно, вопрос, можем ли мы кого угодно, кто вынужден защищаться и защищается в какой-то непростой ситуации, вот так кого угодно тут же героизировать и говорить, что это герой и тут же посвящать песни, стихи, книги и какие-либо другие выступления, проявления или нет? Может быть мой вопрос немножко циничный, но формат позволяет. 

Дмитрий СТУС: Давайте попробуємо розбити його на дві складові. Перша складова - говоримо про банальну ситуацію. Я думаю, що будь яке подолання страху, воно робить з біологічної істоти людину. Чим більше ми цей страх падіння долаємо, тим більше ми стаємо людьми. І тут говорити про героїзм, ну, питання термінології. Це принаймні виростання людини вверх, це ніби метафізика, яка пов’язана з внутрішнім розвитком. Якщо ми говоримо про мистецьку складову, і говоримо про формат романтичного героя, який безжально експлуатується Голівудом пропагандою складовою ідеології. То ми від цього нікуди не дінемось, це присутнє, тільки ми його вже маємо називати не романтизмом а кічю, а кічевий герой на ньому дуже багато чого збудовано. Але якщо говорити про цю виставу, тут зачепили «Стусове коло», було 25 років перепоховання Юрія Литвина, Олекси Тихого, Василя Стуса, і приїжджав Роман, у нього якраз була ротація, я просив його командира, щоб він його відпустив на день раніше, уже після ротації і я чув пісню дівчат «Повертайся живим». Ви знаєте, це не героїка, я б її швидше поставив в один ряд от з такою блискучою піснею часів війни «Вьется в землянке огонь». Костя може Ви мені підкажете.

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: В тесной печурке огонь. 

Дмитрий СТУС: Так, це дуже чуттєва така річ, це побажання воно як би вітальної сили. Бо все ж таки люди, які перебувають в ситуації, їх обстрілюють вони не можуть дати, їм забороняють стріляти у відповідь. І от Роман перебував в такій ситуації, ну я скажу так, його на сцені порвало прямо. От уже коли все закінчилось, вони йому це проспівали, це не була така пряма бездумна героїка, це було підняття. От ми хочемо бачити – вижили. І є ще третій момент, будь який культурний продукт, він робиться для глядача, а глядач клює на дуже конкретні посили, які актуальні сьогодні. І щоб давати оцінку в решті наскільки той героїзм справжній, а наскільки це ідеологічний продукт, це все-таки треба подивитись. Принаймні пісня мені однозначно дуже сподобалась. 

Дмитрий ТЕРЕШКОВ, ведущий: Ну, является «Повертайся живим» кичем или нет, все-таки вопрос. Потому что эксплуатируются такие сложные формулировки, история настоящего украинского мужчины героя двадцать первого столетия. Это очень как-то конкретно. 

Дмитрий СТУС: Ну я думаю, знаєте, тут ще є ми з Вами все таки живемо в країні, де найсильніші персонажі - це жінки, і так було по історії, тобто така ностальгія по сильному чоловіку очевидно присутня і я думаю як в любому мистецтві маємо ставити питання як це зроблено? Це можна зробити дуже добре, цікаво і можна спрофанувати. І приклади того і того, мені не хотілось би наводити, але ми такі приклади знаємо тому. 

Дмитрий ТЕРЕШКОВ, ведущий: Да, но очевидно, что этот формат и этот спектакль, это очень даже популярно сейчас, и это привлечет внимание большого количества людей. 

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: Дмитре, а от ви співпрацювали з сестрами Тельнюк, і в тому числі, як Галя казала, брали безпосередню участь у «Стусове коло», це дійство яке присвячене творчості Вашого батька. Наскільки я розумію, ці імпрези були більш камерними, там не було балету, там не було нічого такого особливого і взагалі багато років творчість сестер Тельнюк, вона достатньо рафінована. Чи Вам не видається, що додавати туди щось є зайвим? 

Дмитрий СТУС: Костю, знаєте, якщо ця робота допоможе знайти сестрам ширшого глядача ніж вони мають, я буду тільки щасливий, бо в них все-таки музика складна, вони ніколи не працювали на трьох акордах, та на простих текстах, завжди було нюансування. І я коли ми працювали над «Стусовим колом» їх просив, зробіть кілька пісень простими, які б не потребували концертного виконання. Щоб їх могли співати люди, там простих пісень, я не можу сказати що вони вийшли. От Сергія Мороза, якого ми запрошували, у нього на вальс Бостон якісь мелодії покладені, на щось таке пізнаване, я буду дуже радий, якщо цей проект допоможе їм вийти на ширшу аудиторію. Якщо ми говоримо про них. А в загалом у нас були різні періоди, ми колись робили просто в супереч всім обставинам, по-моєму це був дев’яносто якийсь там рік, вечір в центральній науковій бібліотеці. Я туди їх запросив вони вперше написали за два тижні чотири п’ять пісень вони виконали. Потім у нас був період, коли ми в зв’язку з УБН, у них була така вистава розійшлись, бо мали категорично різні погляди, а потім зійшлись, коли в мене виникла ідея цього «Стусового кола», мультимедійного проекту де все-таки ми йшли, не до підняття Стуса як героя бо про зовнішні чинники якби говориться дуже просто, але це ніколи не є розмова про людину, бо людина це все-таки більш за все і перед усім, це історія якщо не поразок, то падінь і підняттів. І «Стусове коло» ми робили за цим принципом, і тоді ж прийшов Роман. Ну я їх просто дуже люблю, я люблю їхню музику, мені приємно з ними працювати як з людьми бо якби ми уже достатньо пожили на цьому світі, не любиш працювати з підлими людьми, їм це не властиво, вони відкриті у них дуже добрий колектив музикантів і взагалі уже коли заговорили сучасна тема. Я скажу таку річ, що прем’єра «Стусового кола» відбувалась вісім років тому в Донецьку, а потім був Маріуполь, потім Слов’янськ, Горлівка, а потім Луганськ. Як бачите от велика біда, і велика взагалі проблема сьогодні, що ми багато говоримо про героїку, а не про розбудову культурного простору. Що якісний український продукт дуже мало був представлений і в Криму, і на Донбасі, що фактичної роботи, культурної культурологічної роботи, там не відбувалось, а відбувалось тільки на таких поверхових регістрах от Ви заговорили про героїв. Але я думаю що як би сам факт присутності в цьому продукті сестер. Він унеможливлює ситуацію. Тобто, якби це було повне фуфло, повний отстой, дівчата там би не співали. Значить там є щось дуже таке що їх чіпає що для них внутрішньо дуже важливе і вони мусять це сказати. 

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: Але Ви торкнулись дуже важливої дійсно теми, тому що от така, якщо ми говоримо не про просту людину, проста людина яка зараз вчиняє, переборює свій страх, і робить героїчні якісь поступки, героїчні якісь кроки про це варто говорити. А от інша сторона, коли з живої людини з живого поета, чи це Стус, чи це Шевченко, роблять побронзовілого героя, це вже дуже погано, і для культури і для суспільства. Тому що так прізвище Шевченко і прізвище Стус, напевне знає кожний громадянин України а чи знають вони творчість того самого Василя Стуса? І це зовсім інший підхід, за цією героїзацією зникає не тільки особистість, а зникає та сама поезія. 

Дмитрий СТУС: Костю, ну Ви ж трошки знаєте, як я живу, і чим я займаюсь, і мені просто підтверджувати Вашу думку, ми з Вами маємо полярні позиції займати. Бачите я багато про це думав, але дуже просто ховати свою неспроможність розбудовувати культурний простір. Я вважаю що дуже багато жертв уже принесено да? В ім’я України, що ми живемо уже двадцять три роки в незалежній Україні, і продовжилось, у нас весь час боротьба, і зараз на цій темі паразитують. Що зараз щось змінилось, до того було не те. А ми просто не знали як розбудовувати свій простір. От візьмемо літературу яку я знаю, наймодніша, найсерйозніша фішка це постколоніальна література, в Україні немає таких прецедентів можу назвати двох поетів які намагались писати про це, може ще Олексій Зарахович в своїй книжці це Ремирук «Бермудський трикутник» коли він на розчаруваннях після 2005-2006 років це написав що ми зайшли в глухий кут, і Герасим’юк Василь «Поет у повітрі». 

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: Ми зараз зробимо перерву, тому що тема дуже серйозна ще п'ятнадцять хвилин про це поговоримо потім.

Дмитрий ТЕРЕШКОВ, ведущий: Итак программа «Циники» на Радио Вести – радио новостей и мнений Константин Дорошенко, Дмитрий Терешков. И еще пятнадцать минут, мы говорим с писателем Дмитрием Стусом.

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: Не только с писателем, с литературоведом, который мне лично ценен тем, что он вдохнул жизнь в Национальный музей Тараса Шевченко. Я прекрасно помню этот музей с детства, я помню, как нас водили туда и во время школы, и в университетские годы. И все это напоминало вот такой склеп. Героизированного с некоего существа, слишком оторванный и от жизни этого человека, и от его творчества. Сейчас мы обсуждаем спектакль «Повертайся живим», который создали сестры Тельнюк, и там участвует симфонический оркестр, балет, собственно, это спектакль тоже о героике. Я хотел бы, Дмитрий, чтобы Вы продолжили размышления на тему того, насколько уместна героика вообще в культуре, и насколько вредно героизировать действительно ярких творческих людей? Таких как Тарас Шевченко, или Василий Стус. И что вообще происходило двадцать с лишним лет в украинской культуре, когда у нас есть много известных деятелей культуры только творчество их нам неизвестно, большинству людей в нашей стране. 

Дмитрий СТУС: Ну, Костю, бачите, Ви мене зараз так представили зараз стільки сказали компліментів, що у Вас програма має називатись не циніки а якось так. 

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: Я що хочу, те і кажу це ж така. 

Дмитрий СТУС: Зрозуміло. Розумієте, якщо вже так казати про героїку, це все залежить від ситуації. От візьмемо, скажімо, Меланюка. Існує там радянський союз, існує з одного боку ми не можемо говорити, як сьогодні намагаються говорити що не розвивалась українська культура це неправда. Видавались книжки, газети була сформована така база, яка давала, ну скажемо добротну гарну освіту, безперечно переважно це була технічна, але вона була. З іншого боку національні почуття національна гідність, головний герой з ким асоціювався українець в імперській культурі. Це такий прапорщик, тупенький, ще щось. Елемент національного приниження тут був. За цієї ситуації героїка однозначно потрібна, бо знову ж візьму приклад свого батька, Василя Стуса, коли він очолив другу Гельсінську групу по сприянні виконання Гельсінських угод мотивація його була така. Коли всі люди залякані, коли ніхто не може подати своє слово на захист національної гідності, я мушу це робити. Коли ми здобули свою державу, і треба опанувати той простір, де раніше ті чи інші люди виконували вказівки зверху, з Москви в нашому випадку. Виявилось, що не так багато людей уявляє як це робити. Коли до того змінилась соціальна ситуація, парадигма якщо раніше там письменникам, митцям платили за їхню толерантність, за те що вони озвучували потрібні ідеї, і давали можливість якось презентувати своє національне. То в них залишився такий стереотип, що тепер теж їм хтось має такі умови гарантувати. А цього не виявилось. Відповідно маємо дуже багато катастроф, ну люди старшого покоління в цих катастрофах, хтось спився а хтось не витримав і загинув, хтось залишив життя в бідності. Тут уже треба було більше говорити те що в світі називається постколоніальною літературою, як ми можемо чи постколоніальною культурою спроможні ми чи неспроможні самі давати собі раду. Але для того треба знати свою класику, культуру, традиції. І не тільки україномовні, а той же Київ немислимий, ми живемо в просторі Києва без культури ідиш, без польської складової, без складової російської, і у Росія завжди шовіністична, даруйте, але у нас тут була Богословська Академія. У нас тут був Соловйов, Сковорода теж це, м’яко кажучи, не зовсім українська мова, коли ми говоримо. І коли ми говоримо про Духовну Академію, це такий духовний центр слов’янств. І метафізика київська Бердяєв, він поза межами Києва, ну абсолютно його не можна уявити, це чисто київський продукт, і говорити що він тільки шовініст ну теж смішно. Мені здається, для того, щоб сьогодні руб був менш болісний мали б більше говорити, знати, оті корені, аби сьогоднішні тенденції, надбудови, намагання поламати під себе. От я знаю як, я буду робити так, бо я знаю, і ви так само робіть. З іншого боку ми бачимо таку саму картинку, ну я не вірю в те що ця картинка може забезпечити бодай діалог. 

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: От Ви кажете про постколоніальну культуру, її стигма, хвороба завжди, це дійсно жити не своїм а протиставленням чомусь. Зробити собі можна такого москаля, який винуватець у всьому поганому. 

Дмитрий СТУС: Ні Костя, це не постколоніальний, даруйте. Це кіч романтичний. Тут, дивіться колоніальна культура, її основна ознака, ну от візьмімо Солженіцин «Один день Ивана Денисовича». Головний герой росіянин, всі інші нацменшини, які з’являються, вони тільки вводяться для того, щоб відтінити ті чи інші якості головного героя. Натомість, у кожної людини, яка представляє якийсь народ, якусь національність, є з точки зору панівної культури, якесь кліше. От у українців це кліше було не дуже добре, у грузинів, коли ми згадаємо радянський союз, ці аеродромні кепки, які примелькались по всьому радянському просторі. Теж там є, вона ніби, от Штепсель и Тарапунька, ніби і беззлобний сміх, але такий принизливий коли на це дивишся, тобі принизливо за самого себе. І от це кліше подолати дуже важко.

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: Що тоді робити, створювати своє кліше, зробити українців такою панівною імперською нацією, і розмалювати етнографічні ролі для інших, які тут живуть. Як взагалі вириватись з того постколоніального стану. 

Дмитрий СТУС: Це найпростіший шлях, і як показує наша реальність, найспокусливіший, цим шляхом майже всі пробують іти. Інша річ, що вони просто не знають, що росіяни вкладали в це дуже багато грошей і формували це все ну напевно ще з часів Петра Першого, і якісь успіхи почали до них приходити наприкінці дев’ятнадцятого століття. Тобто це кількасот років дуже серйозної культурологічної роботи. І вони вбирали в себе, от візьмемо Гоголя, зовсім не російський персонаж, який все-таки створив цілу школу в російській літературі. Візьмемо одного з реформаторів, того ж Петра прізвище з голови вилетіло. 

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: Прокопович. 

Дмитрий СТУС: Який робив, Прокопович, реформацію церков. Візьмемо того ж Мазепу, який робив для Петра все-таки на початках економічні реформи. Все ж це було. А ми не дуже активно це все залучаємо, ми не дуже до того готові, і ми ніколи не створювали для цих талановитих людей умови. Подивіться на історію України, майже всі люди талановиті наші реалізуються десь. Ми можемо хвалитись, от якщо японці мають музей, людей які народжені по цілому світу, але реалізовані в них в рамках японської культури, то ми можемо створювати музей, наших вихідців, які працюють в Росії, Польщі, де завгодно. Але свій простір не розбудовано. 

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: Ви знаєте, у нас такий музей існує, він називається Музей поверненої спадщини, музей культурної спадщини, але йому не так пощастило з директором, він перетворився на справжній склеп. Це окрема тема розмови, тому що Україна дійсно дала чимало світу. 

Дмитрий СТУС: Ну що значить дала чимало світу. Знову ж візьмемо Сікорського, але Сікорський в рамках навіть нашої культурної парадигми не зовсім осмислений, бо це те ж теж. А якщо ми сьогодні поговоримо про Уточкина льотчика, людину, яка зробила цілу мережу кінотеатрів «Сінема» в Одесі, так це ім’я навіть не всі одесити знають. І це незнання дає можливість легко маніпулювати свідомістю людей, які не вкорінені в справжній історії, в справжній традиції. 

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: Так можна зрозуміти, що не дивлячись на те що Україна має більше двадцяти років незалежності, працювати нам над усвідомленням себе в культурі, і над нашою справді модерною живою культурою ще доведеться чимало. І час починали кожному, а не тільки уряду, а кожній людині яка в той чи інший спосіб дотична до розуміння своєї країни і своєї культури. У нас в гостях був Дмитро Стус, письменник, літературознавець, директор Національного музею Шевченко. А також нагадую, що сьогодні прем’єра спектаклю сестер Тельнюк «Повертайся живим» подивимось і після того як подивимось, може поговоримо про це ще раз. Дякуємо. 

Дмитрий ТЕРЕШКОВ, ведущий: Итак, это программа «Циники» на Радио Вести, Константин Дорошенко, и Дмитрий Терешков в студии. Еще раз добрый вечер. Сейчас мы будем говорить о ситуации на Востоке страны, в Донецке. Боевики самопровозглашенной ДНР захватили административные здания. Подразделения государственной эмиграционной службы Украины. Об этом сегодня заявил заместитель руководителя ИАЦ СНБО Владимир Полевой. Кроме того боевики похитили большое количество чистых бланков паспортов граждан Украины, по словам Полевого, эти бланки могут использоваться для незаконного перемещения через государственную границу и легализации на территории Украины российских наемников. 

Владимир ПОЛЕВОЙ: «На Донецькому напрямку бойовики з артилерії та стрілецької зброї тричі обстрілювали позиції наших військових на території аеропорту. Сам стратегічний об’єкт залишається під надійним контролем наших військ, самим Маріуполем цієї доби, було відносно спокійно. І сутичок не зафіксовано. За минулу добу загинув один український військовослужбовець і одинадцять воїнів отримали поранення. Збройних сутичок на кордоні, поза межами АТО зафіксовано не було»

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: СБУ задержала двух боевиков так называемой ДНР в Житомирской области. Об этом сообщил советник главы СБУ Маркиян Лубкивский, по его словам они прошли обучение на временно оккупированной территории и прибыли в Житомирскую область для организации преступной деятельности. 

Дмитрий ТЕРЕШКОВ, ведущий: Сегодня боевики обстреляли населенный пункт Попасное, Луганской области об этом в интервью Радио Вести сообщил руководитель департамента массовых коммуникаций Луганской обладминистрации Ярослав Галас. Также был обстрелян населенный пункт Черемушки, погиб один мирный житель. 

Ярослав ГАЛАС: «Із ГРАДІВ десять пострілів було зроблено, снаряди вибухнули в районі Черемушки в радіусі двісті метрів пошкоджено школу, дитячий садочок, перебито газопровід вуличний. Котельню знеструмлені в школі в кількох будинках вибиті вікна, і зараз інформація уточнюється, за попередньою, одна людина, мирний мешканець загинув від осколочних поранень, дуже інтенсивно обстрілювали, протягом цілої ночі Станицю Луганську спочатку з ГРАДІВ, потім із важкої артилерії та мінометів, практично без перерви обстрілювали, люди в підвалах сиділи які там залишились, більше десятка будинків сильно пошкоджено»

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: Боевики за сутки тридцать восемь раз обстреляли позиции сил АТО. Об этом сообщил пресс-секретарь АТО Алексей Дмитрашковский, он отметил также, что террористы шестнадцать раз обстреляли населенные пункты на Востоке Украины. Погиб один мирный житель.

Алексей ДМИТРАШКОВСКИЙ: «У продовж доби сили АТО найбільш активно протидіяли терористам на Луганському та Донецькому напрямках, бандити, набравшись хоробрості, знову обстрілювали мирні населені пункти. Зокрема адепти руського миру за допомогою артилерії мінометів та ударів із залпів ГРАДУ сприяли розповсюдженю своєї ідеології серед мешканців Донбасу у наступних населених пунктах. Трехізбенка, Вільхове, Горское, Кримське, Макарове, Щастя, Станиця Луганська, Сокольники, Авдіїївка, Пески. В районі аеродрому Донецьк наші кіборги з свіжими силами, приступили до активної оборони важливих стратегічних об’єктів»

Дмитрий ТЕРЕШКОВ, ведущий: Дмитрашковский добавил, что военные отбили все атаки боевиков в Донецком аэропорту. 

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: Ночь в Донецке прошла спокойно, восстанавливается энергоснабжение города, об этом сообщает сайт мэрии. Ведутся работы по ремонту линий электропередач, и электрооборудования поврежденного в результате обстрелов. По-прежнему обесточен поселок Трудовской, и частный сектор поселка Октябрьский, в городе сохраняется спокойная обстановка, системы жизнеобеспечения и общественный транспорт работают в обычном режиме. 

Дмитрий ТЕРЕШКОВ, ведущий: Ну и сейчас с нами на прямой связи нас корреспондент в Донецке Иван Летковский расскажет нам о том, как сегодня город прожил этот день. Здравствуйте. Нас интересует, были ли сегодня атаки днем в Донецке.

Иван ЛЕТКОВСКИЙ, корреспондент: Да, но Вы знаете сообщения горсовета о том, что в городе относительно тихая обстановка, это, скажем так, на утро немного устаревшая. Сегодня на протяжении всего дня, в городе слышны, довольно мощные артиллерийские залпы, и взрывы в районе Донецкого аэропорта вот боевики постоянно пытались атаковать из реактивной артиллерии позиции украинских военных и вот даже на текущий момент, буквально несколько минут назад, звучали достаточно мощные взрывы. И вот жители, скажем так, северных районов, даже из Донецкой области, видят вспышки самих взрывов, которые происходят в районе Донецкого аэропорта. Но, вместе с тем, слава Богу, пока что нет информации о том, что город подвергался обстрелу, также нет информации о пострадавших мирных жителях. 

Дмитрий ТЕРЕШКОВ, ведущий: О разрушениях каких-то есть информация? 

Иван ЛЕТКОВСКИЙ, корреспондент: Нет, вот пока что такой информации у нас нет, сегодня непосредственно огневые действия сосредоточены в непосредственной близости от Донецкого аэропорта. Стоит отметить, что сами боевики, скажем так, наши источники среди боевиков, заявляют о том, что подобная активизация артиллерийских налетов связана с тем что вот так называемый гуманитарный конвой, уже фактически на пороге в Донбасс, и вот они заявляют о том что попросту можно не экономить боеприпасы вот что скоро будет пополнение. 

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: Иван, то есть, в самом деле, так называемые гуманитарные конвои это поставки оружия? 

Иван ЛЕТКОВСКИЙ, корреспондент: Однозначно боеприпасов можно сказать, а оружие опять же по нашим источникам среди боевиков, так называемых гуманитарных конвоев, есть действительно небольшая партия, скажем так гуманитарной помощи, это различные продукты питания, но большая часть это боеприпасы. А само же оружие завозят немного иными способами это вот те колонны, которые многочисленные, которые замечают, так же как и украинские военные, так же как и представители ОБСЕ, они попросту переезжают через границу. 

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: Скажите Иван, вот эта так называемая гуманитарная помощь, так называемые гуманитарные грузы. Что это такое? И как это распределяется среди жителей Донецка и оккупированных территорий? 

Иван ЛЕТКОВСКИЙ, корреспондент: Ну, Вы знаете, непосредственно если продукты питания брать в счет, это крупы, различные консервы, макароны то есть продукты долгого хранения, вот, они как бы распределяются таким образом. Что несколько грузовиков, которые едут в составе этой колонны, опять же, при присутствии российских журналистов, прибывают в точку назначения, там опять же для телекамер разгружаются, также созываются местные жители, которые ранее записывались на получение гуманитарной помощи. И вот эта гуманитарная помощь раздается, но раздается, опять же, ограниченному числу, эти несколько грузовиков для Донецка, в котором сейчас фактически проживает плюс минус около семиста тысяч мирных жителей. Это фактически капля в море. 

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: Но люди каким-то образом регистрируются, записываются где-т, чтобы получить эту гуманитарную помощь, или так называемые власти ДНР, формируют списки кто должен это получить. 

Иван ЛЕТКОВСКИЙ, корреспондент: Да, люди регистрируются, потом им называют приблизительную дату для сверки, а потом уже окончательную дату, когда они могут получить гуманитарную помощь. Опять же, при раздаче гуманитарной помощи зачастую представители СМИ российских и вот они освещают, что действительно пришла гуманитарная помощь, а не боеприпасы. Стоит отметить, что как показывает практика, зачастую, когда колонна въезжает, она разделяется на несколько частей, то есть грузовики, которые везут непосредственно гуманитарную помощь, они едут на один склад, а все остальные разъезжаются по базам боевиков. 

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: Иван, спасибо Вам за Вашу объективность и смелость. Мы будем ждать следующих возможностей для общения с Вами в прямом эфире. 

Дмитрий ТЕРЕШКОВ, ведущий: Иван Летковский, специальный корреспондент Радио Вести в Донецке. 

Дмитрий ТЕРЕШКОВ, ведущий: Тем временем миссия ОБСЕ зафиксировала еще три колонны военной техники без опознавательных знаков, об этом сообщает и представитель специальной мониторинговой миссии ОБСЕ Майкл Боцюркив. Так же Боцюркив сообщил, что миссия ОБСЕ констатирует ухудшение гуманитарной ситуации на Востоке Украины в связи с наступлением зимы, усилением обстрелов. Не только в зоне конфликта, но и прифронтовой зоне люди пытаются сбежать. 

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: Ну а в Верховной Раде зарегистрирован законопроект об отказе Украины от внеблокового статуса. Также документом предлагается определить принципы внешней политики членства Украины в НАТО. Эти изменения предложено внести в закон об основах национальной безопасности Украины. Украина не сможет выполнить требований для членства в НАТО, Альянс не будет рассматривать заявку страны, у которой есть проблемы с целостностью территории. В частности, аннексированный Крым, считает бывший начальник Генерального штаба Игорь Козырьков, заявления политиков по поводу членства - популизм. Подчеркнул эксперт. 

Игорь КОЗЫРЬКОВ: Минимум два процента государственного ВВП должно тратиться на армию, сейчас это для Украины недостижимо. Те требования, которые предъявляются для страны, для членства в НАТО, они в настоящий момент ставят полный крест на вступлении Украины в организацию. Не вооруженные силы вступают в НАТО, а страна. Ну и так как у нас особое сотрудничество с НАТО, мы участвовали до недавнего времени во всех операциях НАТО, Украина может сыграть роль именно начальным звеном построения новой системы безопасности и уже не надеяться только на один силовой блок НАТО. 

Дмитрий ТЕРЕШКОВ, ведущий: Сейчас Верховная Рада должна принять постановление о подаче заявки на получение плана действий по вступлению в НАТО, чтобы начать курс на вступление в Альянс, в этом уверен политолог международник Тарас Черновол. Стандарты, прописанные в ПДЧ есть в стратегии реформ Президента подчеркнул он. 

Тарас ЧЕРНОВОЛ: Щоб отримати ПДЧ треба продемонструвати, що ми даємо заявку, треба про це звернутись і попросити. Момент другий - треба показати, що в країні якісь дії почались в тому напрямку - військова реформа, вона в значній мірі пройшла за стандартами НАТО, ще при Кучмі почалась, тому вона на сьогоднішній день основа армії, це бригадна форма. У нас будуються війська за стандартами НАТО, але інші реформи треба продемонструвати хоч якусь якість виконання, а у друге особливість ПДЧ для кожної країни це інший фланг. Це дуже серйозна робота, кількість аналітиків, цілі інститути працюють, які чітко описують всю ситуацію у державі і всі речі які треба поміняти. 

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: На самом деле совершенно не секрет то, что деятельность России по созданию каких-то серых зон на территории приграничных ей государств, во многом является превентивной мерой такой насильственной, чтобы не дать возможность этим государствам вступить в НАТО, потому что действительно членом НАТО не может стать страна с размытыми границами или частью оккупированной территории. Таким образом, НАТО было бы вынуждено вступить в войну, автоматически приняв страну, часть территории которой захвачена. И смотрите, это было проделано с Молдовой с Приднестровьем, это было проделано с Грузией, с Абхазией, Осетией. Теперь практически то же самое проделано с Украиной. К сожалению, мы вынуждены реалистично оценивать ситуацию говорить о том, что движение в сторону НАТО, нужно было активизировать раньше. 

Дмитрий ТЕРЕШКОВ, ведущий: И, тем не менее, нам предстоит еще много высказываний услышать относительно намерений или перспектив Украины в ближайшее время вступить в НАТО, ну это уже в будущем. Мы уже прощаемся.

Константин ДОРОШЕНКО, ведущий: Постараемся оставаться циниками, то есть реалистами, людьми, которые смотрят на какие-то настоящие вещи, а не на шум, который вокруг них создается.

Дмитрий ТЕРЕШКОВ, ведущий: Через несколько минут сразу после новостей к Константину Дорошенко присоединится Алексей Зарахович, речь пойдет о преступлении и наказании, в рамках программы «Вне контекста».

Правила комментирования
На ресурсе запрещены:
  • Любые проявления нетерпимости к разным конфесcиям,расовым различиям,национальностям.
  • Размещение провокационной и/или ложной информации
  • Нецензурные выражения (мат) и оскорбления
  • Реклама(прямая или ссылки), оффтоп, флуд, капс.
Читать все