СЛУШАЙТЕ РАДИО «ВЕСТИ» ГДЕ УДОБНО И КОГДА УГОДНО!
стенограмма

"Художник - це людина якогось певного кодексу, не знаю, як "вор в законе"

Отцы и детиОлеся и Виктор Хоменко: Мы - семья авантюристов

Стенограмма спецпроекта "Отцы и дети" на Радио Вести

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Здравствуйте, вы слушаете Радио Вести. Меня зовут Юлия Литвиненко и для меня большая честь сегодня в рамках проекта "Отцы и дети" представить известнейших художников. Олеся и Виктор Хоменко у нас в гостях. 

Я вітаю вас у нашій студії, шановні майстри. Я хотела бы, что бы вы представили джентельмена, який поруч з вами. 

Олеся ХОМЕНКО, художник: Добрий день. Я не думаю, що я можу щось сказати, додати, крім того, що це мій тато – Віктор Хоменко. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Леся, якби можна було якісь події з історії повернути, ви могли б, скажіть відверто кажучи, іншу професію обрати? 

Олеся ХОМЕНКО, художник: Ну, навряд чи. Якраз у мене все дуже було закономірно. Я народилася, виросла перші 6 років в принципі в будинку Спілки художників, всі сусіди були художниками заслуженими, народними, на горищі та в підвалі були творчі майстерні. Я навіть у підлітковому віці трохи комплексувала, що в мене не така романтична історія не з якоїсь жебрацької сім’ї, щоб там по ночам працювала на корках, потім під ковдрою десь вчилась малювати, що я з династії художників. Ну, звісно, це все пройшло, як почалось, так і закінчилось в підлітковому віці. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А от ви скажіть, ви на честь діда назвали доньку? 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Важко сказати. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ви на сина очікували?

Віктор ХОМЕНКО, художник: Ні, очікували ми на що народиться і те, що народилося, з’ясувалося самим оптимальним результатом, так що тепер важко щось альтернативне згадати. Процес іменування тривав дуже довго. Буквально нам вже виставили якісь там санкції, якщо ми зараз не зареєструєтесь, ми вас громадянства позбавимо. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А що вагались довго?

Віктор ХОМЕНКО, художник: Вибирали ім’я.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Рік.

Віктор ХОМЕНКО, художник: Подвійне ім’я не можна було. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А як же ви називали малу?

Віктор ХОМЕНКО, художник: Версія дружини була Конкордія. Відома художниця Конкордія Клар, естонська на той час така конформістка була. Потім якось так органічно вийшло Леся. Результат такий, якщо заглянути в минуле, то здається, що інакше і бути не могло. Вона навіть з моїх афоризмів є такий афоризм, що якщо не могло бути інакше, те, що буде залежить від нас. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А я думала в честь свого батька назвали. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Це і співпадіння і мабуть є таке, що на честь батька. 

Олеся ХОМЕНКО, художник: Дуже смішно, що тато Віктор Олесійович, я Олеся Вікторівна. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: При чому, батько не Олександр, не Олексій, в метриці написано Олесь, батько народжений в 26 році. Тобто це був проміжок. Якщо б він народився в 30му, то був би Олексій, або Олександр. 26 рік це ще була якась. Дід був великий чиновник, був у цьому шоколадному будиночку кабінет, який носив костюм, носив вишиванку, розмовляв українською мовою. Якось це все органічно відбувалось. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Так ви такі мажори, виходить.

Віктор ХОМЕНКО, художник: Та які мажори, ми б мажори були якби були діти членів Партії регіонів. Тобто, це інтелігенція, це наукові. Понтократів не було. Не зовсім. Мої батьки товаришували з мажорами, що їздили з охороною в ті сталінські часи, котрі були діти керівників кабміну чи верховної ради. Це було зовсім інша каста. Це проста інтелігенція, корінні кияни, які вижили попри все. Мама на Русанівці живе. Бабуся народилася тут. Ми всі діти, і мама і бабуся народилася в Жовтневій лікарні, що поруч у себе на Батьківщині. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Скажіть, можна взагалі навчити дитину малювати? Ви помітили, що ваша донька. Я зразу нашим слухачам скажу, що Леся власне, номінанта премії двічі. 

Олеся ХОМЕНКО, художник: Тричі. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Тричі. А власне, ваш батько увійшов до такого переліку почесного топ-100 найкращих сучасних художників. Але ви знаєте, який це важкий шлях, коли від тебе майже нічого не залежить, мені здається. І саме на таку долю ви наштовхнули і Олесю. Ви могли сказати: нехай буде….

Олеся ХОМЕНКО, художник: Ми сім’я авантюристів. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Так. 

Олеся ХОМЕНКО, художник: Я довго думала над цим питанням. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Я не наштовхував, просто я дитину настільки міг вчив креативно мислити, креативно сприймати реальність і творчість мати як таку життєву парадигму, а не професію. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Але ви знаєте, що це такий рідкісний випадок, якщо хочете, це Божий дар, якби це не пафосно звучало, щоб не просто хоча би наблизитись, не те, щоб обійти батька. Є таке? Завжди будуть порівнювати. Ну, просто світ жорсткий особливо до таких.

Віктор ХОМЕНКО, художник: Ви про якісь рейтинги згадували, я принципово проти рейтингів тому що це від хворої уяви. В Україні, якщо відкинути художнє мистецьке, то це взагалі не можуть бути рейтингами. Рейтинги при відсутності повного виробництва, відсутності скажімо, сировинних енергетичних. Чому гроші заробляють тільки самі успішні бізнеси? Рейтингові контори. Я просто знаю людей, які…

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Добре, 

Віктор ХОМЕНКО, художник: …що засновували. Людина року. Це дуже успішний бізнес, це люди, що дуже швидко стали мільйонерами. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ви ж не платили, аби потрапити в сотку найкращих людей. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Я не думаю, що я кудись потрапляв, тому що це принаймні ті люди, що в топах, в чартерах, вибачаюсь, в чартах, більшість з них дуже тенденційні і ..

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Яка в вас донька. Вона руку піднімає, не перебиває вас одразу. 

Олеся ХОМЕНКО, художник: Ну, це ж радіо, я просто знаю, що це таке. Я просто хочу додати, що рейтингів в країни, де немає нормально художньої функціонуючої системи, не працює арт-ринок, немає державної системи актуального мистецтва крім нацменшин, що не спеціалізуються на актуальному мистецтві, говорити про якісь рейтинги це мильні бульки. Я просто сподіваюсь, що скоро, оскільки ми прагнемо до глобальних змін у нашій державі, сподіваюсь, що скоро до речі, теж будуть якісно змінюватись. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Добре. А як це відбувається в світі. Розкажіть. Тому що зараз модно мати багато галерей та галеристів. Що ви знаєте?

Олеся ХОМЕНКО, художник: Якщо є справжній ринок професійний, то він по-справжньому працює. Розумієте, в нас не може бути рейтингові художники, які самі художники припустимо, України, якщо у нас немає жодної художньої галереї, яка справді функціонує за світовими стандартами. Немає. Яка приймає участь у світових художніх напрямках, у нас немає центру сучасного мистецтва або музею сучасного мистецтва, який в принципі, створює рівень для мистецтва. Галереї вже йдуть потім. В нас відразу на рівному місті з’явились наприклад, аукціони, це вторинний ринок, які мають йти в хвості за первинним ринком, за галерейним, за музейними якимось проектами. У нас все навпаки відбувається. Тому зараз серйозно сприймати якісь рейтинги. Я думаю, що навіть в західній системі рейтинги сприймати серйозно небезпечно, тому що навіть в західній системі мистецтва дуже багато тенденційності, ми дивимось, я особисто і багато художників, ми дуже критикуємо нашу систему освіти художньої, але в західній системі освіти теж смішна, тому що багато художників, що приходять через покоління, про авторитети, великі імена приходять викладати в академії, набирають курс молодих і всі молоді стають клонами у Раух, Відні, купа таких, це по всій старій Європі, я думаю в Штатах.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А у вас як?

Олеся ХОМЕНКО, художник: І вони просто клонуються. Якщо там викладач коштує 30 тисяч євро, то там учень буде претендувати аби 30 тисяч євро коштувати. Тобто, ринок, що не може..це така хитрість ринку. Але ми зараз не про це говоримо. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ні, ні, ви про дуже цікаві речі говорите. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Тут навіть треба торкнутися системи домінант і точки підрахунку, що може бути критерієм майбутнього.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: І успіху. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Ми почали з американської, попри все, вона найоб’єктивніша, бо мистецтво дуже ефемерне таке понятійна реальність, але американська система, що мірить художника вартістю квадратного сантиметра, саме тому, як можна порівнювати 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Це цинічна міра. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: …Креативності і я просто зауважу, що в мої часи, часи якогось нанкомформізму, якогось соцреалізму. Які співіснували в часи встановлення того, що зараз називаються школою постмодерна. Не знаю, як вже..критерії були інші. Казали: він гарний живописець, він гарний фольклорист, він гарний малювальник. Тепер таке просто не згадується. Тобто, гарно малювати, це до певної міри ганебно. Художник, що гарно малює, коли сказав Сережі Котовичу, абсолютно гарному малювальнику. Кажу: «Серьожа, знаєш, чого ти не сучасний, бо ти гарно малюєш, аби бути сучасним і тепер критики самій дорогий, самий багатий, на цьому виїжджають часто фрики, котрі до мистецтва мають дуже посерливе відношення, більше того, котрі ігноруються спільнотою мистецькою, вони організовують якісь рейтинги, вони організовують нішу під себе, вони створюють якісь понятійні такі комерційні нішопарадигми. Тепер там не просто продають мистецтво, вони продають щастя, або продають щось таке»

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Це маркетинг.

Віктор ХОМЕНКО, художник: Це маркетинг. Але в нашій, як Леся згадала, неструктурованій реальності це успішний маркетинг. Тому що на сьогодні самий геніальний і самий креативний художник як правило, жевріють і тут найбільша мабуть вартість художника, це мабуть, не зрадити статусу, бо художник це людина, якогось певного кодексу, не знаю, як вор в законе. 

Олеся ХОМЕНКО, художник: Да, справа в тому, що художник він має дуже бути вірним своєму там пензлю, творчості, а з іншого боку, якщо він професійним, то він повинен балансувати, він повинен весь час, чому тато мене завжди вчив, що типа не вийшло щось намалювати, я ще коли вчилась в академії художній, що всі мої проблеми я залишаю в школі майстерні. Якщо я професіонал, то я думаю про репрезентацію. І фактично, якщо ти професіонал, то ти повинен працювати з цією системою цинічною, жорстокою, художньою системою, як-небудь. Така дійсність.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Скажіть, Вікторе, ви навчили доньку чи власне, в неї такий хист.

Віктор ХОМЕНКО, художник: Не, вона пішла в художні, якісь початкові, вона ходила до викладачів, що навчали саме в академічному ключі. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Взагалі ..

Віктор ХОМЕНКО, художник: Я її не навчав, ніколи на неї не впливав. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ми продовжимо за кілька хвилин і продовжимо розмову. Нагадаю Леся і Віктор Хоменко сьогодні наші гості. 

Ми повертаємось в студію радио Вести. Я нагадаю, що це на мене, найцікавіший історичний ефір, проект. Тому що ми поставили собі в редакції питання які сьогодні відомі українські родини і запросили Лесю і Віктора Хоменко відомого батька не менш відомої доньки. Скажу так. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Більш відомої.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Більш відомо? Який ви 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А є такі не хочу сказати заздрощі, а певна якась думка. Молода і зухвала. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Абсолютно нормально. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Як ви сприймаєте?

Віктор ХОМЕНКО, художник: Я сприймаю просто Лесю як за об’єктивною просто якоюсь такою думкою, оцінкою часового накопичення, суми еволюційного досвіду, тому що я вірю в реінкарнацію і креативне таке втілення старшого за себе і частково за неї правда, як до вчителя ставляться як до старшої. Якщо хтось народжується пізніше, значить має більше еволюційного досвіду. Значить просто цей досвід може бути невідкритий потенціал еволюційний, єдине, що різниця в 20-30 років різниця не така велика еволюційно, але математично вона є.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Але ви відчуваєте, що вона талановитіша, розумніша за батька. Ви хотіли розказати історію про колег своїх.

Олеся ХОМЕНКО, художник: А. Моя колега дуже здивувалась, коли я прийшла на відкриття татової виставки. Почала роздивлятись його роботи і каже: «Ти хіба не бачила їх всі в майстерні?». Виявляється, що батьки-художники ходять до своїх дітей-художників і там обговорюються і це таки цікаво і з іншого боку, це добре, що є така паралельність, тому що. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А ви радитесь. Буває таке, що за порадою..

Олеся ХОМЕНКО, художник: Я дзвоню часто. Останній проект я в тебе багато радилась. Пропонувала бути куратором проекту, і я з радістю таке сприйняв. Взагалі, більшість новин про Лесю з радіо, телебачення, інтернету також буває.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Я хотіла би чи ви так само однорідно захоплюєтесь мистецтвом і сприймаєте місію сучасного мистецтва. В чому сьогодні вона? Зробити краще, абсолютний катарсис, замислитися 

Олеся ХОМЕНКО, художник: Я останнім часом критично ставлюсь до месіанської ролі мистецтв, трохи з іронією. Я чую часто такі думки, що ніби. Для мене мистецтво, воно покликано пробуджувати в людей уяву, воно працює з уявою, це таке просте визначення, звісно, що цікава лабораторія, в якій процеси суспільства можуть бути досліджені і змодельовані в меншій формі, а потім бути застосовані в великій формі. Наприклад, наша група Реп, я працюю вже більше 10 років з художниками. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Це художнє об’єднання. 

Олеся ХОМЕНКО, художник: Художня група. 

Олеся ХОМЕНКО, художник: Було дуже важливо як ми спілкуємось, як ми приймаємо рішення. Така сама-сама пряма та чиста демократія була в нашій роботі, коли ми побачили, як функціонує Майдан, в нас просто катарсис відбувся, саме наметове містечко. Тому що те, що ми намагались зробити впродовж 10 років, воно в величезному обсязі ніби реалізувалось. І так далі.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Як реагують, коли художники реагують на такі сучасні історичні події? Це не кон’юктурщина? 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Я хотів би, те, що торкнулися Лесі і попереднього питання так структурно торкнуться, що все таки не месіанство мабуть функція, тому що термін мистецтво в Україні і глобально в світі відрізняється, вона дуже специфічна особливо зараз і почався так званий синдром швидкого зросту. Я думаю, всі процеси, зокрема, той вакуум, про що говорила наша попередня реальність, де мистецтво і культура була просто на понятійному рівні відсутня, тому що влада Віктора Федоровича це космічний вакуум. Перед цим були керівники, що декларували якусь таку наявність культури і мистецтва. Вона була настільки тенденційна, це було настільки я би сказав гомонколоси і зараз будуть туди втягатись звичайно, реально дуже сильно і структуруватися вона буде по всім напрямкам, але синдром швидкого зросту може привести до перепису, що зараз відбувається згадані рейтинги, в нашому варіанті некоректні, це цензурний термін такий. Можливо інституційний баланс буде створюватися при теперішній системі домінант, коли все на якісь силові державні структури.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ви думаєте, що по узбіччю мистецтва там десь.

Віктор ХОМЕНКО, художник: Не узбіччю. Ми торкаємось якихось таких принципових ментальних засад нашої реальності, національної реальності, спотвореної системи координат, що називаються кумівською, насправді, вона ленінська. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ви згадали європейську систему цінностей та художню. От художник в Україні або десь на пострадянському просторі, мені здається в країнах Прибалтики і Балтії інші ставлення були взагалі до художників, в Радянському союзі і скажімо в Європі. В нас завжди такі митарі обідрані, голодні і п’яні.

Віктор ХОМЕНКО, художник: Це в усьому світі. Якщо художник ситий і їздить на Бентлі, то це як правило, напівшахрай.

Віктор ХОМЕНКО, художник: Або дитина багатих 

Віктор ХОМЕНКО, художник: До речі, ви торкнулися, що галеристкою бути модно, але спочатку була певна така прошарок соціально була власницями бутиків, потім стали галеристами.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Моделі, бутіки, а зараз галеристами. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Всі з моделей пішли або майже всі спортсмени. Тепер останній такий тренд – це художниця. Ще співає під фанеру, це да. 

Олеся ХОМЕНКО, художник: Пінчук ще зробив. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Пінчук да. Зробив. Він зробив гламур.

Олеся ХОМЕНКО, художник: Бренд сучасного мистецтва трохи в таких селебриті колах, розкрутих. Але я нещодавно розмовляла з фотографом Нью Йорк Таймз. Він сказав, я кажу, що от у нас такий ряд проблем серед художників, що з мого курсу тільки 2, з випуску академії тільки 2 людей стали художниками, інші йдуть в режисуру. Він каже, в Штатах так само, в Нью Йорку, скрізь, що дозволити собі стати художниками можуть лише діти багатіїв, які можуть собі знімати студію і не працювати. Всі інші йдуть в режисуру, дизайн, найпопулярніше, 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Викладання.

Олеся ХОМЕНКО, художник: Викладання ще спробуй знайти. Хіба в приватне викладання це дуже престижно. Да, в дизайн, якісь креативні агенції.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А як же цей талант, дар Божий, як це світ захоплюється? 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Це фікція насправді, 

Олеся ХОМЕНКО, художник: Ні ну ці круті художники, дивишся, вони насправді ..

Олеся ХОМЕНКО, художник: Я чи це інакше назвала.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Леся, а хто це круті художники?

Олеся ХОМЕНКО, художник: Багато. У мене просто на мистецтво дуже професійно дивлюся, може холоднокровно, але що мене просто вразило, 2 роки назад Венеційська бієнале передостаннє, швейцарський павільйон Томас Фішер. Він дуже класний швейцарський художник. Він дуже соціально критичний, але він робить величезні, величезні інсталяції за допомогою манекенів, скотча, якихось самих-самих дешевих страшних матеріалів. Так, як він поєднує матеріали, тему. Це просто. А павільйон великий 2-поверховий. Він зробив такий лабіринт, з якихось кришталів, фольги, скотча. Ніякі матеріали не передадуть просто. У мене щелепа ходила просто годину мабуть. Я не хочу з контексту виривати. Художник по черзі. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Мистецтво базується на ..

Олеся ХОМЕНКО, художник: Він реально оперує заявою. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: На продакшені і всі принаймні ці алеї в Жардині, там змагання в продакшині, всі національні ці алеї в Жардинії в Венеції, там змагання в продакшині, всі національні павільйони Франції вони як правило, перетворюються. Також 3 роки тому французький зробив по суті такий конвеєр з кіноплівки. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Почекайте, почекайте. Ви зараз тут руйнуєте взагалі уяву середньостатистичного слухача про те, що класний художник, це той художник, що скажімо так, за років 20 буде мільйони, мільярди коштувати. Хіба я помиляюсь?

Віктор ХОМЕНКО, художник: Це в ідеалі. Звичайно. Гарні художники повинні поступово рости. В ціні, я маю на увазі, популярності, все в комплексі. Але у нас поскільки у нас не інституційна, не понятійна мистецька реальність не структурована, ми починаємо тільки зараз робити перші кроки. Створюються нові об’єднання, виникають нові репертуари. Для прикладу Костянтин Кожем’яка арт хаст. Людина прийшла з бізнесу і намагається якісь нові тренди зробити, бо ми відчули, що за мистецтвом і за мистецьким мисленням в тому числі, за мистецьким мисленням в бізнесі ми виграємо. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Я вам скажу, що за мистецьким мисленням навіть в політиці майбутній. Я вам скажу чому. Ми повернемось буквально за мить і продовжимо нашу розмову. Нагадаємо, у нас Віктор і Леся Хоменки – відомі українські сучасні художники. 

Ви слухаєте Вести. У нас у гостях Віктор і Леся Хоменки. Ми торкнулися цієї теми популяризації і чому популярне мистецтво у різних класах, в різних сферах нашого життя і я сказала, що політики зараз будуть спиратися. Ми розмовляли в цій студії з Маратом Гельмером. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Марат Гельман це єдиний, не єдиний, а один з небагатьох на радянському просторі гравців світового рівня, але я би не сказав, що він чисто мистецький гравець. Він на той час пішов, його підкосило в політику, він відчув, що мистецтво не амбітне і рівня життя забезпечувати. І цим він мабуть, втратив, потім він потрапив між молотом і наковальнею. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Але до речі, його була ідея, він порадив Пінчуку створити сучасне мистецтво. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: З нього почалось, з нього почалось, з його колекції, яка у Пінчука була, тому що Пінчук при всій своїй відомості, амбітності, унікальності він не має колекції сучасного мистецтва, якого також не має Воронов, тому що …

Олеся ХОМЕНКО, художник: Я би з тобою посперечалась. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Ну, 

Олеся ХОМЕНКО, художник: Тому що Пінчуку формують колекцію міжнародні експерти. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Але це ж не українське мистецтво. 

Олеся ХОМЕНКО, художник: Пінчук не претендує на колекцію українського мистецтва. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: У цьому його проблема. Ми кажемо про українське мистецтво.

Олеся ХОМЕНКО, художник: Але якщо колекція міжнародна, то любий український художник, який до неї потрапляє, він вже десь. А Воронова колекція.

Віктор ХОМЕНКО, художник: Колекція Арно Сачі..

Олеся ХОМЕНКО, художник: Да. Воронов трохи не системно. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Воронов зараз закрив свою активність колекціонерську. І ми знову до такої засадничої структурації понятійності. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Як вони збираються? Як? По наитию, що називається. Воронов як збирає свої колекції? 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Є якісь експерти. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Експерти навіть, на думку яких він спирається. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Але якщо людина в цивілізованому, структурованому в першу чергу, арт-ринкового мистецтва в світі цивілізованих країнах починають збирати колекцію, звичайно, там присутня бізнесова мотивація, комерційна мотивація. Тобто людина, вкладаючи в роботу мільйон, 10 мільйонів доларів, вона розраховує скільки ця робота може коштувати через рік, через два, вона співпрацює з експертами, що її розписують, з галеристами, такі як Варик Вагосян, що розписують перспективу, що співпадає з реальністю. Я наткнувся на цікаве інтерв’ю, коли питали мотивацію дуже відомих партнерів світових питали, наприклад, що є мотивом купівлі саме цих роботи за досить великі гроші, більше з них відповіло, це коло таке, і вони кажуть, що просто Ларі сказав, що ці роботи треба купити. Тобто під словом Ларі і ця робота дійсно, у нас також є колекціонери, закриті, які мають Херст, тримають 3 севен. Котрі купують роботи за мільйони доларів, вони висять.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ларі сказав

Віктор ХОМЕНКО, художник: Не Ларі сказав. Вони не купують роботи українських художників. Вони купують мистецтво за моїми професійними українськими оцінками нижче,ніж вони могли купити українське, дорожче на порядки. Тобто в сотні тисяч разів. Єдина мотивація полягає в тому, що вони через рік зберуть аукціонний каталог і байдуже, що подібна робота художника виросла там на 1520%. Скажімо, якась інвестиція бізнесова середньостатистична дала би 10%, а так вони вигадали. В українських художників поки що такого немає. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А чому?

Олеся ХОМЕНКО, художник: Ніби вони не існують в системі справжній системі. Не існує Бориса Михайлова, бо він художник український, не існує в самій системі. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Михайлов в системі. Він дійсно, в світовій мистецькій системі представлений, але в системі, котра повністю спроектована на арт-ринок. Тобто, Борис Михайлов ще не є повністю арт-ринковим. 

Олеся ХОМЕНКО, художник: ЦЕ не є, взяти того ж Деміена Херста, тема його роботи була робота з комерційним ринковим мистецтвом. Він перший почав себе подавати саме на аукціон, так не прийнято. Має третя особа колекціонер взяти придбану роботу на аукціоні. Він почав ігнорувати всі правила, почав поводити як гопник. Я бачила як в Амстердамі він виставив райс-музей, самі великі шедеври висять. Він виставив свій діамантовий череп і на кожному кроці він поставив вказівники. Там 15 кроків до черепа Херста, до діамантового і потім всередині зала, затягнута якимось чорним оксамитом і в темряві світиться цей череп з кучею діамантів. Всі такі вау. Він насправді вивернув цінність діамантів і перетворив на цінність мистецтва абсолютно брутальним способом. Таким чином, він показував брутальність художнього ринку, системи, яка насправді, ці рейтинги, він сам собі підняв рейтинг і ціни. Ну підняв. Це фактично зміст його роботи. Це концептуально я би сказала те, що він робить та як він знущається над глядачами. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: От бачте, він, якщо хочете змінює свідомість людей, тому що я згадала Гельмана в якому контексті, він привіз концепцію в Україні він презентував. Я думаю, що вона має бути більш родючою ця концепція в Росії, тому що я все таки схиляюсь до думки, що в Україні з скульптурою не так погано як в Росії. Ну, принаймні є невеличкі міста і села, де такою є надбання в сільських бібліотеках, чого немає в Росії. От він пропонує 4 рівні своєї градації. Культурній 4 рівні. Культурна столиця це 4 рівень розвитку культурної свідомості і нижче, в залежності від можливостей місцевої еліти і місцевої влади також. До чого я веду. Колись же можновладці наші прийдуть до думки, що починати треба не з того, щоб всі були наїдені, а з того, що всі відчували і розуміли, що відбувається. Ці тотожні сприйняття світу, я до цього. Можна навчити цьому?

Олеся ХОМЕНКО, художник: Треба вчити взагалі культурі, звичайно. Це до речі, зараз наріжне питання було після майдану. Коли окупували міністерство культури і справді, свідомі професіонали вимагали серйозних реформ в культурі, державній політиці культурній. Взагалі, як підняти культурний рівень населення, але я вам скажу, що тільки на державу сподіватися марно. Як я сказала, система має бути повноцінна від маленьких державних некомерційних, неприбуткових організацій якихось, маленьких галерей, обов’язково, сучасного мистецтва, музеїв, арт-ринку. Це все в сумі дасть якийсь результат повноцінний. Бо якщо буде державна політики, вона по любому, я не вірю, що державна політика може бути настільки прогресивною, навіть. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Навіть в світі такого немає. Організм це сукупність органів. Взяти навіть саме організм людський. Тобто навіть печінку чи серце, він помре за лічені секунди. Ми маємо досвіди тоталітарних культурних моделей, як 3й Рейх, Радянський союз, зараз Північна Корея які насправді, до культури це відношення не мають. Має відношення до ідеології. Там культура вона вагоном причетна, вона якось їде, фінансується. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Мені здається, що навіть на культурі певна ідеологія і від того, яка культура така і ідеологія. Базується ідеологія на культурі?

Віктор ХОМЕНКО, художник: Існування організму залежить від наявності в середовищі атмосфери, харчування і всього …

Олеся ХОМЕНКО, художник: Я хотіла Норвегію згадати, перепрошую, що перебила. Нещодавно ми розмовляли з кураторкою з Норвегії. Вона казала, що дуже гарний рівень життя. Високий відсоток іде на культуру і державна політика там така, що державна політика там така, що художниця може дістати стипендію на 10 років від держави. Стипендія 3 тисячі євро. Тобто, така середньостатистична художниця досить молода отримує 10 років стипендії не думаючи взагалі про заробіток, але ця кураторка каже, що не факт, що вона гарна і не факт, що вона взагалі більше 3 гарних художників в країні. Тобто..

Віктор ХОМЕНКО, художник: Якщо людина отримує 3тисячі на місяць, я можу або нічого не робити. Всі ці …

Олеся ХОМЕНКО, художник: Тобто так, немає якоїсь панацеї, розумієте. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Норвегія це така нішова держава, де дуже багато політичних нішових таких тенденційних таких речей. Я в Швейцарію, Німеччину би привіз би, де ..

Олеся ХОМЕНКО, художник: В Швейцарії круте мистецтво. 
В Швейцарії дуже інституційна крута структура, дуже збалансована гармонія. Це не перекіс на бік, скажемо там державного або приватного. Мене колись здивувало, що в Швейцарії. А ти в Швейцарії чи в Австрії була на тому фестивалі, де ти нещодавно бачив в Фейсбуку, де співали цей проект?

Олеся ХОМЕНКО, художник: В Австрії 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Тобто маленька країна в якомусь містечку може бути. В Швейцарії ти співала. Може бути фестиваль сучасного мистецтва. Леся десь участь приймала. При чому може бути все, що завгодно. Може бути як в Цюриху світовий фестиваль не джазових, духових оркестрів. Може бути в селі, де корови просто ходять, будують сцену професійну, звук, світло, приїздять якісь критики, людей небагато. Якась кількість професіоналів, а решта прості швейцарські бабки. Тільки що подивились як корова приходить, дивиться, модерновий театр і це частково, муніципальні гроші, частково державні, ці кантони вони дуже профінансовані.

Олеся ХОМЕНКО, художник: І фонди 

Віктор ХОМЕНКО, художник: І фонди, швейцарські фонди це взагалі фантастично. Там цей фонд, там фонди приватні, котрі переходять від батька до сина, від сина до батька вона просто неспівставні з нашими державними. Те, що робиться в галузі сучасного мистецтва в Україні Пінчук з тим, що робить міністерство культури, воно нічого не робить. Пінчук робить щось і коли приїздиш, не знаю, за кордон. Кажуть, Україна –Пінчук. Там якийсь Пінчук, він у нас виставлявся. Тобто тому знають Україну і те, що на майдані, але це було давно. Але якщо не буде цього балансу, якщо не буде…але цей баланс треба не тільки в культурі мистецтва. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Бачите, Пінчук ..

Віктор ХОМЕНКО, художник: Чому люди гинуть на Сході? Тому що немає цього балансу, немає регіонального, тобто немає цивілізованого рівня співіснування. Ти не підходиш, то от так. Зараз така ситуація, кількість людей на сході просто не адаптується до тієї реальності, що Україна знаходиться. І що їх - виселити, убити? Ну, це наша реальність. Це те, чого в принципі не повинно бути. Людина повинна мати. Чим людина має вищий культурний потенціал, мистецький можна звузити, тим менш вона конфліктна, тим більш вона адаптивна, і тим менш, скажемо вона схильна до конфліктних ситуацій. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: То можна було виселити культурно-мистецький десант на чолі з Пінчуком. І художниками, що виставляються:

Олеся ХОМЕНКО, художник: Досить сказати, що в Донецьку прекрасна інституція "Ізоляція". 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Була 

Олеся ХОМЕНКО, художник: Була і ..

Віктор ХОМЕНКО, художник: Зараз вони в Києві купують 

Олеся ХОМЕНКО, художник: Вони втікли в Київ, бо їх захопили сепаратисти. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: У нас були представники. Давайте ми повернемось за хвилини і продовжимо надзвичайно цікаву розповідь про сьогодення. Алеся і Віктор Хоменко сьогодні наші гості. 

Ви слухаєте Радио Вести і надзвичайні художники сьогодні. Батько і донька в нас і насправді, велика честь бачити Олесю і Віктора Хоменко. Ви згадали, а власне, на 3 ми розмірковуючи вигадали концепцію порятунку Донбасу, що називається. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Трошки запізно. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Трошки запізно, м’яко кажучи. Але скажіть будь-ласка, якщо сьогодні влада нічого не використає з того, що власне, вже відомо, ці миротворчі концепції полягають у тому, що треба сіяти розумне, добре, вічне. Це не нами сказано і це було відомо. Якщо ніякого культурного підґрунтя не було на цій території. На що сьогодні можемо розраховувати. Чи дійсно ми будемо і далі втрачати? 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Ви нагадали Гельмана. Був приклад в Росії, на жаль, помер. Це Пермь. Ти була в Пермі? 

Олеся ХОМЕНКО, художник: Я приймала участь, технічно ми їздили. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Тобто з Пермі зробили, місто є таке, десь за Уралом. Зробили за рік чи півтора культурну столицю Росії, при чому, в повному. Там зробили декілька інститутів центрального музею художнього мистецтва в Пермі. Там почався такий активний движняк. Там місто почало повністю формуватися, але тут коли почалися нагони на Гельмана почали підіймати компанію, коли почали ламати цю скульптуру. Тобто, якісь рокевани існували.

Олеся ХОМЕНКО, художник: Там просто бюрократична якась війна була між мером і губернатором. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Це плюс додалися. Але..

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Виходить, що партійна номенклатура і сьогодні може задавити …

Віктор ХОМЕНКО, художник: Приклад того, що в глибині зробили з нічого. От тобі прецедент.

Олеся ХОМЕНКО, художник: Я наприклад, вважаю, що тільки освіта може якось, тобто це питання якихось поколінь. Освіта, при чому, чим молодше покоління більш вільним, більш свободнішим. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А у вас, до речі суперечка щодо питання батьки і діти в вас виникали інколи, як ви бачите світ, як ви сприймаєте сучасність та реальність . бо скажімо, погляди на майдан, де багато молодих художників, одразу всі почали малювати події. Ну, …

Віктор ХОМЕНКО, художник: Майдан це продукт, не продукт. А один з трендів, що причетна. Продукт Майдана 2014 року. Тому що в даному випадку, я також починав з майданівщини з 80 років, тоді там нічого не існувало, 2004 рік був епізодичним. 2009 був ще більш епізодичним. Тобто причетність була. 

Олеся ХОМЕНКО, художник: На Майдан взагалі всі ходили, всією сім’єю. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: І все, що могли, допомогли. Потім, коли підсумував, це була реальна допомога. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: От всією сім'єю, кажете ви. Сьогодні існує така брутальна думка, про те, що взагалі інститут родинного сімейного такого життя немає. Інститут сім’ї, вже якась бувальщина, якась ретроградство. Що ви думаєте, Леся. 

Олеся ХОМЕНКО, художник: Я не зрозуміла запитання?

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Та невже?

Віктор ХОМЕНКО, художник: Це соціальна категорія і це такий комплесний продукт. Це і духовний і релігійний. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: От бачите, Віктор Васильович, а нова генерація не розуміє що це таке – інститут.

Олеся ХОМЕНКО, художник: Сім’я, звісно важлива. Просто…

Віктор ХОМЕНКО, художник: Просто якщо так узагальнити, це буде ……тому що да, в різних культурах, в різних національних культурах, розуміння інституту сім’ї абсолютно різний. 

Олеся ХОМЕНКО, художник: У нас просто завжди була дуже демократична сім’я і ми з сестрою дуже такі свободомислячі …

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Виховували вас як? Поки батько не чує скажіть мені. 

Олеся ХОМЕНКО, художник: Ми робили все, що хотіли. І все було в порядку. Ми швидше. У нас ієрархії такої не було. У нас завжди така дружба була і …

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Все, що хотіли, як це …

Віктор ХОМЕНКО, художник: У нас в старому будинку великий коридор і майже 2 паралельних коридора і довжиною кордори метрів 40. Один по 15 метрів. Вони в дитинстві просто на великах ганяли. Я при світлі ставав і вони по цих 2 коридорах ганяли..

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Система покарання яка існувала в вас?

Віктор ХОМЕНКО, художник: Ніяка. На дачі пригадую сусіди постійно Лесину ровесницю, майбуть ти не пригадуєш, дівчинку там на неї кричали. Щось таке і щось батько кричить «я тебя выпорю». Такого просто слова, Леся, знаєш, що це таке? Вона каже, знаю. Це так сапочкою по землі. 

Олеся ХОМЕНКО, художник: Я пам’ятаю, що я дуже багато мандрувала в підлітковому віці їздила в якісь екстремальні поїздки. Я зараз сама стала мамою і я не уявляю як мої батьки це витримали. Як я з Німеччини подзвонила і сказала, що я не витримаю і їду автостопом на фурах в Київ, бо я не витримаю.

Віктор ХОМЕНКО, художник: Це був тиждень, коли я не спав. 

Олеся ХОМЕНКО, художник: І я подзвонила рівно через добу, тому що мобільних ще не було. Я поїхала через Польшу, там, де живий коридор з проституток стояв і я їхала на фурі з дальнобійником. Мені було 18 років реально. Я розумію. Мої батьки нічого не сказали. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Коли вкрали паспорт, вкрали все, і потім слава Богу, що я був знайомий з послам і консулом в Берліні, а тільки в Берліні. При чому, посольство ..

Олеся ХОМЕНКО, художник: Їхала автостопом з Іспанії.

Віктор ХОМЕНКО, художник: Я якраз там якийсь час там півроку тому був в Боні в посольстві. Там шарвар повний. Я ввечері лягаю, вмикаю телевізор новини і там кажуть «Посольство України в Берліні поїхало з Бону в Берлін» і я думаю, який там шарварок, якщо там приїхали, якщо там таке було в Боні і тут д звонить Леся: «Я в Берліні під посольством». Цей вже вернули з кордону без паспорта. І я починаю дзвонити в це посольство, тобто я видзвонив реально доларів 200, тому що там стоїть автовідповідач. Мені один телефон, у нас в МЗСі я дзвоню до заступників міністра, дайте мені телефон, аби я міг додзвонитися. Дають телефон і на всіх телефонах автовідповідач. Нарешті хтось підходить. Кажуть, так Хоменко, о пане Вікторе, я вас знаю, я кажу: «Можна я там з послом?» «Для чого посол, я консул». То я кажу, я вам потрібен. Леся розповідає, там стоїть черга під посольством, виходить і каже Хоменко. І від цього часу тиждень вона їхала.

Олеся ХОМЕНКО, художник: Я тиждень їхала на фурах, мені 18 років, мізків ще не дуже багато, а мозгов нет.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А ви могли заборонити?

Олеся ХОМЕНКО, художник: Ну, я самостійна дуже була. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Тиждень не спав батько. Бачиш. 

Олеся ХОМЕНКО, художник: Ніхто. Ледь не посиділи. Я не знаю, що зі мною було. Це жах. Це реально екстрим.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А ваші батьки як спримали витівки ваші дитячі? 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Мої батьки це така українська радянська інтелігенція, звичайно. Народжені в Києві у такі сталінські часи. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Віктор Олексійович?

Віктор ХОМЕНКО, художник: Ментальність у них була абсолютно інакшою. У прабатьків ще інша. Тобто. Я вже боюсь, яка в них дитина буде. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Дуже-дуже зріст такий. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А як ви думаєте як от сьогодні треба виховувати дітей? Так як хотілось би, чи як сьогодні вимагають сьогоднішні часи?

Віктор ХОМЕНКО, художник: Треба у дітей навчатися і слухати що вона каже. Дівчат малих просто треба любити. Більше нічого не треба. З хлопцями в мене нема, не знаю, з хлопцями може інакше. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Бачите, пощастило вам. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Тільки тиждень, каже не спав, а так все нічого. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А новину про те, що Леся вирішила стати мамою, про те, що ви станете дідом. Як ви цю звістку сприйняли? 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Абсолютно природно. Як приходить осінь, зима, весна. Стефанії такі прояви. Ми ще так один до одного приглядаємось.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Як вона вас називає? Каже дід на вас?

Віктор ХОМЕНКО, художник: Да.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А друга донька чим займається? Сестра.

Олеся ХОМЕНКО, художник: Вона дизайнер одягу, модельєр. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Бачите, успадкували батьківське.

Віктор ХОМЕНКО, художник: Вона входить в якісь 10-20ки європейських дизайнерів по версії лондонського, паризького вога, не по наших сивих рейтингах. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: От коли ви порівнюєте наш, наших європейський ринок ви завжди будете це робити? Я хочу, аби в нас все змінилося. Не на нашу користь, а на користь Європи, але є якісь стандарти до яких ми будемо тяжіти. Але це означає, що в вас була можливість насправді не відчувати комплекс меншовартості. А відчувати себе не своїм в своїй країні, а поїхати в якусь європейську країну. Ви цього не зробили. Леся дуже багато подорожувати світом. Могли обрати собі більш вільну країну. 

Олеся ХОМЕНКО, художник: 2 моїх найкращих друзів з школи така трійця була. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Поїхали. 

Олеся ХОМЕНКО, художник: Подруга заслужений художник. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Віктор Володимирович, скажіть мені будь-ласка ще, чого ви не виїхали?

Віктор ХОМЕНКО, художник: Ніколи не мислив себе поза Україною, поза Києвом. Були пропозиції, правда менше з мистецтва більше в часи встановлення держави, в якій я співпрацював з державною американською телекомпанією, навіть представником їх тут був. Тут вершиною був приїзд Клінтона. Ми робили тут. Вони сказали, обирай, в Лондоні чи Москва. При чому, в приставці тисяча стартових, наприклад фунтів, тобто кожен наступний шифт-шифт-шифт. Я не бачив себе ані художником, поза Україною в такому залежному стані. Коли є можливість поїхати куди ти хочеш – це одне, а коли ти живеш зовсім так і був багатий, відомий, десь би сидів в бюро найбільшої телекомпанії, майбуть в Пекіні не знаю. Я не сидів би з вами, я тут. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Для мене велика ложка. Лесь, як собі уявляєте батька років за 20?

Олеся ХОМЕНКО, художник: В розквіті творчих сил. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Тут в Україні? Як думаєте?

Олеся ХОМЕНКО, художник: Подивимось. Я більше нічого не планую. Мала бути резиденція в Цюриху. Я точно знала, що зі мною буде через рік, я завагітніла. І з тих пір ніякої резиденції і я з тих пір нічого не планую, ніяких прогнозів глобальних. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Чуєте, може це доля те, що ви залишились в Україні?

Віктор ХОМЕНКО, художник: Це реальність.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Для нас, для ваших шанувальників, Леся, я скажу це щаслива реальність. 

Олеся ХОМЕНКО, художник: Що цікаво, що тут багато є над чим працювати, є робота в цій країні. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Є перспектива. 

Олеся ХОМЕНКО, художник: Можна реально розбудовувати систему. Ми з групою дуже багато інвестували своїх творчих сил і кураторами були, дуже багато ініціатив почали ці 10 років, які нібито покликані розвинути художню систему і освіту і все таке інше. 

Віктор ХОМЕНКО, художник: Результативних ініціатив. Результативних. 

Олеся ХОМЕНКО, художник: Зараз породилось ширше коло професіоналів і інституцій і видно вже результат і це вже поле, в якому дуже цікаво працювати. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: І це означає, що Україні бути, поки є такі професіонали і такі громадяни і щирі патріоти. Віктор і Леся Хоменко були сьогодні разом з нами. Я дуже сподіваюсь, що це не остання наша зустріч. 

Олеся ХОМЕНКО, художник: Дякую вам.

Віктор ХОМЕНКО, художник: Дякую.

Читать все
Читать все