Ольга Червакова. Фото: Радио Вести

Мыкола Вересень: Доброго здоров’я, пані і панове. Це програма “Шоу Вересня”. Ми зараз будемо говорити, як і весь сьогоднішній день про Павла Шеремета. Давайте згадаємо взагалі про те, що відбувалося з журналістами впродовж Незалежності: впродовж Незалежності було вбито чи загинуло, ми так і не знаємо, 68 журналістів. Далеко не всі вбивства, пов’язані с професійною діяльністю, доведені до суду, тобто до того, щоб ми знали: що там відбулося, хто замовник…

14 февраля 1992 года погибВадим Бойко – руководитель проекта “Молодежная студия “Гарт”, на тот момент самой рейтинговой редакции телевидения. Его взорвали в квартире. Вадим Бойко проверял информацию о незаконной продаже армейским имуществом и оружием армейской группировки, выведенной из ГДР на территорию Украины. Следствие сообщило, что в квартире Бойко была обнаружена канистра из-под бензина, которая якобы сдетонировала от взрыва телевизора, что и стало причиной пожара. Позже следователи заявили, что им не дали довести дело до конца.

16 сентября 2000 года около 22.30 на бульваре Леси Украинки в Киеве был похищен оппозиционный журналист, основатель “Украинской правды” Георгий Гонгадзе. За два месяца до своего исчезновения он официально обратился с письмом в ГПУ,  в котором заявил о слежке. 2 ноября того же года в одном из киевских лесов было обнаружено его обезглавленное тело. За убийство журналиста к пожизненному лишению свободы был приговорен экс-генерал МВД Украины Алексей Пукач в 2013 году, но заказчики преступления до сих пор не установлены. Бывший спикер Рады Владимир Литвин, президент Леонид Кучма все обвинения отрицают, а тогдашний глава МВД Юрий Кравченко, который отдал приказ, в 2005 году был найден мертвым.

16 апреля 2015 года был расстрелян возле своего дома по улице Дегтяревской в Киеве писатель и журналист Олесь Бузина. Через 2 месяца глава МВД Украины Арсен Аваков заявил о задержании двоих подозреваемых по делу: Андрея Медведько и Дениса Полищука. Оба подозреваемых находились под стражей, но в конце 2015 года были отпущены под домашний арест. Президент Петр Порошенко заявил, что убийство Олеся Бузины – сознательная провокация, которая  направлена на дестабилизацию внутриполитической ситуации в Украине.

Мыкола Вересень: Тепер ще одна інформація: “Если по горячим следам правоохранители не поймают убийцу Павла Шеремета, то есть риск, что причастные не будут найдены” – сообщил Радио Вести бывший заместитель генерального прокурора Николай Голомша. Надо вам сказать, что Николай Голомша, по мнению многих людей, есть такое русское слово “следак”,  вот он настоящий следователь и ему есть смысл верить. По его словам “характер убийства журналиста говорит о том, что это, вероятно, была попытка запугать общество. Независимо от заказчика в связи с убийством журналиста произойдет новый виток информационной войны с Россией и украинское общество должно быть к этому готово”. Давайте послушаем, что сказал бывший заместитель генерального прокурора: “Потрібно за гарячими слідами розкрити злочин, знайти вбивць, а вже потім  докопуватись до організаторів, тому що якщо протягом 3-10 діб цього не зробити, то потім це відкладається у довгий ящик і вже замилюються відповідні сліди. Що стосується зовнішнього фактору, треба об’єднатися тому що сама небезпечна інформаційна машина Росії дискредитує нас  в очах світової спільноти. Портібно обов’язково відстежувати інформацію і своєчасно реагувати на ті брудні ярлики, які нам навішують”.                                          

Ольга Червакова, народний депутат України, перший заступник голови комітету Верховної Ради з питань свободи слова і інформаційної політики. Дякую що прийшли, доброго здоров’я!

Ольга Червакова: Доброго здоров’я, я насамперед хочу принести глибокі співчуття вашій редакції, всім рідним, друзям загиблого. Це велика трагедія, те, що сьогодні сталося. Це не просто злочин проти свободи слова, я думаю, що це також злочин проти національної безпеки. На жаль, ми маємо ситуацію, коли в країні, де перемогла Революція гідності, можливі такі випадки. Я навіть не можу дібрати слів як це назвати…

Мыкола Вересень: А щось може зробити Верховна Рада, законодавчий орган, який ви представляєте, власне кажучи?

Ольга Червакова: Якщо говорити безпосередньо про захист прав журналістів, це було одним з наших пріоритетів, комітету з питань свободи слова, і я особисто провела через парламент двічі закон , який вдосконалював механізм захисту прав журналістів. Це, я нагадаю, 171 стаття, яка передбачає покарання за злочини проти професійної діяльності журналіста. Перший закон був законопроект Карпунцова, який дістався нам від попередньої каденції, він посилював безпосередньо відповідальність за такі злочини. Другий законопроект 1630, який був ухвалений рік тому, він удосконалював формулювання в законі, тому що ми мали ситуацію з тим, що 171 стаття не працювала. Нас  тоді переконували, що, якщо ви вдосконалите цей механізм, все буде по-іншому, і розслідування злочинів проти прав журналістів на професію будуть доводитися до кінця. На жаль, ми маємо ситуацію коли все що можна було прописати в законі, вже прописано, навіть більше ніж треба для того, щоб всі дії, які спрямовані на перешкоджання діяльності журналіста, щоб ці злочини, мали бути доведені. Нема, очевидно, в правоохоронних органах політичної волі. Ми декілька разів розглядали питання нападу на журналістів, щоправда ці напади не мали таких трагічних наслідків як сьогодні, програми “Схеми”,  “Стоп корупції”, які знімали сюжети про багатіїв, можновладців, тощо. Коли до нас приходили представники поліції і прокуратури і говорили нам, що нема об’єктивного складу злочину чи несли якісь глупості про те, що  у журналіста якесь не таке посвідчення журналіста, хоча в законі чітко прописано: “журналістська діяльність”. Якщо людина може надати сюжет, де вона зробила роботу журналіста, то це журналістська діяльність і взагалі прокуратуру не повинно турбувати, якої дати в нього посвідчення. Це все зачіпки для того, щоб вигородити злочинців і питання не в тому, щоб не працювати, а працювати на злочинців, працювати на цю кримінальну систему.

Мыкола Вересень: А чому, як ви думаєте? Тому що, вони, як це в російській мові “рука руку моет”, у них щось спільне є, у злочинців і правоохоронців?

Ольга Червакова: Ви самі відповіли на своє питання. Це питання корумпованості правоохоронних органів та їхньої неспроможності, на жаль. Це те, що ми констатували на засіданні комітету, це не моя персональна думка. За результатами всіх розглядів цих питань по нападах на журналістів ми писали звернення і до керівника Генеральної прокуратури, і до керівника Національної поліції і до МВС. Ми прямо прописували про неспроможність, про професійну непридатність слідчих, тому що ми не могли сказати, що вони корумповані, бо у нас не було на це даних. Коли вони намагаються трактувати закон так, наче вони летять в космос, даруйте, це просто жах. Я переконана абсолютно, що сьогоднішній трагічний випадок – прямий наслідок попередньої безкарності нападів на журналістів і всіх злочинів проти свободи слова. Якби злочинці відчували, що вони будуть покарані, і якби вони розуміли, що напасти на журналіста це тюрма, як написано в законі, то цього би ні в якому разі не було.

Мыкола Вересень:  В російській мові це називається “неотвратимость наказания”. Питання не в тому, щоб дати великий термін, а в тому, щоб обов’язково знайти і дати бодай якусь юридичну оцінку. Може сучасна нова поліція якось долучиться до того, щоб спростувати цю версію. Але стара поліція, дійсно,  працювала тільки тоді коли їй було вигідно, тобто  коли просто занесуть гроші і скажуть: “На тобі 100 тисяч, розкрий це вбивство”. Тоді можуть розкрити.

Ольга Червакова: Розумієте, я зі свого досвіду спілкування з правоохоронцями і старої міліції, і нової поліції, я ж працювала журналістом доволі довго, я бачила як відбувалися такі напади на журналістів і їх подальші розслідування в правоохоронних органах. В мене таке склалося враження, напевно за останні років 10, що правоохоронці взагалі не бачать жодної цінності в розслідуванні злочинів проти журналістів. Вони, напевно, вважають, що ця 171 стаття, це якийсь дріб’язковий злочин…

Мыкола Вересень: Дрібне хуліганство, матюкався на вулиці.

Ольга Червакова: Типу цього. Вони не відчувають цінності ані в свободи слова, ані в доступі до інформації. Для них це якісь абстрактні речі, які вони взагалі не вважають за потрібне захищати. Мені здається, що вони взагалі думають, що ця стаття потрапила якось випадково в Кримінальний Кодекс.

Мыкола Вересень: Ми обговорюємо загибель нашого колеги, Павла Шеремета. В даний момент обговорюємо з Ольгою Черваковою, народним депутатом України, першим заступником голови комітету Верховної Ради з питань свободи слова і інформаційної політики. Тут до вас питання прийшло, пані Ольга:

З виступу пані виходить, що на журналістів не можна нападати, а на просту людину можна. Виходить, просту людину вбивають, грабують. У брата пограбували квартиру, а він має троє дітей, вже пройшло більше року, нічого не розкрито, ще й сказали, коли приймали заяву в міліції, що це ніколи не буде розкрито. Хто дав право знищувати цілий народ України? Олександр, Запоріжжя.

Мыкола Вересень: Чим відрізняються журналісти від не журналістів?

Ольга Червакова: Я спробую пояснити. Справа в тому, що є побутові злочини і є резонансні злочини. Те, що відбулося сьогодні це не просто напад на людину, це напад на знакову фігуру, яка мала вплив на українську громадську думку, політичну сферу, і яка формувала думки багатьох людей. Те, що сьогодні пролунало з багатьох ефірів і фактично всі експерти сходяться на думці, що метою цього вбивства була дестабілізація ситуації в Україні. Коли обираються такі знакові персони, напад на яких не може пройти повз увагу інших людей, абсолютно очевидним є, що мається на меті не просто вбити людину чи пограбувати, це більш ширша мета, яка має значно більшу суспільну небезпеку. Очевидно, що ми маємо справу з спробою залякування журналістів, суспільства з метою досягнення політичних цілей, про які ми поки що не знаємо, але я думаю, що ми протягом кількох днів чи навіть годин побачимо і почуємо голоси тих людей, які можуть скористатися цією ситуацією з метою політичної дестабілізації в Україні з не прогнозованими наслідками.

Мыкола Вересень: Тобто ви вважаєте, що тут є політичний аспект?

Ольга Червакова: Я абсолютно в цьому переконана. Більше того, я не розумію, чому правоохоронними органами не розглядається версія теракту, адже однією з ознак теракту є спроба залякати суспільство, певні верстви населення,  і досягати політичної мети. Всі ці ознаки зараз ми бачимо. Останню ознаку, я думаю, що ми побачимо найближчими годинами чи днями. В мене ще питання до Служби Безпеки України: “Як могло так статися?”, “Де наші чудові спецслужби?”, ” Як вони могли не упередити такий гучний випадок в центрі Києва в двостах метрах від головного офісу СБУ?” Вибухає машина, гине відома людина, спецслужби про це дізнаються лише постфактум. Це, очевидно, також питання спроможності спецслужб і це питання не лише до Генеральної Прокуратури і поліції, а також і до Служби Безпеки України.

Мыкола Вересень: Ще одне питання до вас є:

Пані Ольга, у депутатов нет воли, у ментов нет воли, у презика нет воли… Ребята, воля и решительность есть у народа, надо вас всех брать за жабры.

Мыкола Вересень: Що ви на це скажете?

Ольга Червакова: Я думаю, що це абсолютно логічна реакція будь-якої людини, яка бачить те, що відбувається в країні. Насправді, коли пересічний громадянин, бачить те, що в країні відбуваються такі резонансні злочини і потім вони не розслідуються. Дай бог щоб я була не права, і зараз або через півгодини схопили цих людей, знайшли, хто замовники, зрозуміли наші спецслужби, з якою метою це було зроблено. За досвідом попередніх таких злочинів, я можу стверджувати, що це буде досить проблематично і ви абсолютно справедливу цитували пана Голомша з приводу того, що або протягом кількох годин, або перших трьох днів буде розслідувано, або є дуже великі ризики того, що це перетвориться, даруйте, в такий, термін є в криміналістиці, “вісяк”. В суспільстві дуже високий запит на справедливість. Можливо, це висловлювання має якісь ознаки некоректності, але чим далі тим більше коректність і приличия зникають в людей, коли вони бачать, що відбувається в країні. Я не виключаю, що саме для того, щоб виникло таке суспільне збурення, це була одна з цілей тих, хто скоїв це.

Мыкола Вересень: Скажу вам відверто, у мене протилежна думка щодо цього. Я майже не зустрічав, може в пропорції 1:10, випадки коли це політика. Я завжди бачив за цим економіку, бо замовнику, як правило, не цікаво, що його обозвали дураком. А ось коли хтось дізнався про грошові потоки, про ці мільярди, оце вже конкретно йому несе збитки, м’яко кажучи, і тоді вбивають… Тобто це може бути що завгодно, але я дуже рідко бачив політику, я можу побачити політику в 14 року взимку коли вбивали журналістів за те, що вони журналісти під час Майдану. Але коли проста ситуація як сьогодні: сонце, небо, ранок… Якщо ми подивимося всі справи про журналістів, ми завжди побачимо що: там він заблизько підійшов до з’ясування якихось грошей, щось вони починають знати таке, що знати не треба.

Ольге Червакова: Микола, а ви знаєте причини загибелі Георгія Гонгадзе?

Мыкола Вересень: У мене є своя версія, але я відразу можу вам сказати, що я її не оприлюдню і вона не політична.

Ольга Червакова: Ви сказали самі, що ця версія не політична, але найгірше те, що ані ви, ані я, ані українське суспільство достеменно не знає причин загибелі Георгія Гонгадзе і  причин загибелі інших журналістів, які за трагічних обставин пішли з життя. І це найголовніше, те, що призводить до подальших злочинів проти, не лише журналістів, але таких відомих персон. Навіть якщо економічний аспект був, як ви говорите, справжньою причиною, то потім вже переростає дуже швидко в політику і набуває суспільного резонансу і політичного контексту. Це не можна відділити одне від одного, навіть якщо йшлося про якісь мільярди, про які журналіст намагався написати, але очевидно,  якщо за цим стоїть якась людина, яка впливає на політику, це неминуче набуде політичного контексту.

Мыкола Вересень:  У вас є логіка тут, я жодного слова не скажу. Я не маю на увазі, що будь-яка дія чи бездіяльність може перетворитися в політику. Але початком цього злодійства, скажемо, дуже часто не є політика, а є економіка. Потім воно набуває рис, без сумніву. Може це неправильний підхід, але я дуже багато дивлюся різних детективних історій по телевізору, всілякі американські “Закон і порядок”… Для американських правоохоронців давно стало відомо, що треба знаходити не тому що тобі дадуть медальку, а тому що з кожним розкритим вбивством меншає кількість вбивств  як таких.

Ольга Червакова: В тому і питання: нерозкриті попередні злочини призводять до подальших злочинів. Кожний наступний злочин – більш зухвалий ніж попередній.

Мыкола Вересень: Я прочитаю, те, що слухачі пишуть до нас і ми завжди любимо читати це.

Хельга: Залучення ФБР до розслідування це результат реформи? Чому до іншого резонансного розслідування вбивства Бузини не було залучено ФБР? Тому що один свій, другий чужий с точки зору світогляду…Тоді не кажіть про журналістські стандарти та солідарність.

Мыкола Вересень: По-перше ми не знаємо, чи було там залучено ФБР чи ні. По-друге, у мене враження, що в розслідуванні загибелі Бузини не були задіяні професіонали і  їх дуже легко знайшли. Як я розумію, я можу помилятися. А тут видно, що працювали професіонали.

Учите историю! Даже баски в Испании уже отошли от террора, только отсталые народы и ИГИЛ в том числе с “Рашей” опускаются до взрыва.

Так це і є економічна політика, викладали колись в Університеті. Поєдналося все: політики стали бізнесменами, бізнесмени стали політиками. Олександр, Запоріжжя.

Мыкола Вересень: Це не відкриття, пане Олександр, про це говорять всі в Україні вже років 20.

Слишком демонстративное убивство, чтобы в нем не было политической составляющей.

Я не експерт, але вбивство було якесь дуже пафосне. Працювали на резонанс.

Необходимо создать международный фонд сбора средств и эти деньги использовать для оплаты сведений о заказчиках убивства. Ведь не главное найти исполнителя, самое важное – найти заказчика. Если оповестить через прессу о вознаграждении, и если оно будет большое, то обязательно главари этого бизнеса  окликнуться.  Хорошо бы семья объявила, что не имеет претензий к исполнителям, если они признаются о заказчиках.Геннадий

А нынешний состав Верховной Рады способен чо-то поменять в стране?

Да отпустят их сразу же, если и поймают…

Мыкола Вересень: Ви щось хочете сказати?

Ольга Червакова: Тут насправді зараз дуже багато емоцій. Я хочу почекати коли вщухнуть ці емоції і  залишиться сухий залишок. Це буде найцікавіше, що ж залишиться натомість цих емоцій. Я би хотіла ще привернути увагу вашу, на цьому дуже багато акцентували засоби масової інформації, мені зараз навіть скріншот в Фейсбук прислали. Це відео 17 каналу, яке було оприлюднено сьогодні зранку в Youtube, воно називається “В центре Киева погиб журналист Павел Шеремет. Хроника”. Я не хочу переповідати зміст цього відео, виявилося так, що журналісти цього каналу опинилися на місті події в момент самого вибуху, цитую мовою оригіналу:

“Журналист Павел Шеремет погиб в центре Киева около 7.45 в результате взрыва автомобиля. Взрыв услышала съмочная группа “Разведки”, находясь на улице выше в ожидании записи интервью с мэром столицы, Виталием Кличко, возле его дома, для грядущего сюжета о декоммунизации”.

Дивимося , що з цього приводу пише Віталій Кличко:

“Проснулся я сегодня рано, пропущенные телефонные звонки только потому, что нахожусь в другом часовом поясе за тысячи километров от Киева, где день в разгаре”.

Така от історія…

Мыкола Вересень: Можна без коментарів, вона занадто красномовна. Давайте послухаємо, люди дзвонять. Алло, кажіть, будь ласка!

Звонок в студию: День добрий, Юрій із Києва. Я хочу сказати, смерть журналіста чи смерть, як це пояснити, якщо під легендою журналіста працював офіцер ФСБ російської розвідки… Якими на це очима дивитися, я не знаю.

Мыкола Вересень: Тобто ви вважаєте, що Шеремет був співробітником зовнішньої розвідки Росії?

Юрий из Киева: Так. Тому саме, коли Сакену Аймурзаеву в очі кажуть: “Забирайтесь геть звідси, щоб подібних випадків не відбувалося”, вони дивляться чи як на дурня, чи як на провокатора.

Мыкола Вересень: Ви і є провокатор, до речі, тому що ви за руку не піймали їх. А звідки ви це взяли?

Юрий из Киева: Вашими очима я провокатор? Якщо кожна собака прочитає біографію Шеремета, то зрозуміє, що це московський шпіон. Розумієте?

Мыкола Вересень: Дякую, нам цінна ваша думка.

Ольга Червакова: На жаль, такі прояви ксенофобії і нетерпимості будуть зараз наслідком цієї трагічної події. Ми від цього нікуди не дінемося. Я знов таки повертаюся до тієї версії, що  політичне збурення неминуче, і такі прояви різкого суспільного протистояння будуть неминучими з не прогнозованими наслідками.

Мыкола Вересень: Оля, пляшка шампанського, я кажу, що не буде ніяких збурень, ви кажете, що буде.

Ольга Червакова: Я думаю зарано нам пити шампанське, тому що приводів я не бачу.

Мыкола Вересень: Ні, ні. У мене є підозри, я не гарантую, що мудрість українського народу не дозволить збурити людей до того ступеня, щоб вони щось почали робити. У нас ще є дзвінки, сподіваюся ми ще поговоримо. Алло, кажіть, будь ласка!

Звонок  в студию: Здраствуйте, это Федор из Харькова. Конечно, я очень сожалею, что такая трагедия случилась с Шереметом. Предыдущий выступающий в чем-то прав, потому что сейчас реально идут шпионские войны и торгуют компроматом. Многие эти разведчики маскируются именно под удостоверением журналиста. Это не простая история, тут надо разбираться.

Мыкола Вересень: Я противник теории заговора, никогда не было доказано, что она действенная. Поэтому я не могу с вами согласиться.

Федор з Харькова: Минуточку, а вы хотели бы так рискнуть своей жизнью, лезть в эти тайные знания, это же опасные знания, между прочим. А мы сейчас бла-бл-бла…

Мыкола Вересень: Это вы бла-бла-бла, а я лез и залазил, и на фронте был, и стреляли, и с охраной ходил, так что не надо мне тут рассказывать…Спасибо!

Ольга Червакова: На жаль не чути по голосу його вік, але наскільки я змогла зрозуміти, це досить молода людина. Якщо Федор із Харкова не пам’ятає,  я йому нагадаю, що Павло Шеремет був журналістом ще за радянських часів, працював на ОРТ, ще тих часів коли це ОРТ було нормальним телеканалом, він був собкором в Білорусії…

Мыкола Вересень: Його оператора вбили.

Ольга Червакова: Так. Казати, що він маскується під корочкою журналіста, це м’яко кажучи, некоректно. Якщо є якісь припущення співпраці будь-якої людини, не лише журналіста, із спецслужбами іноземних держав, то це питання до контррозвідки, до українських спецслужб: “Чому вони не упередили цю співпрацю і це не було доведено?” Якщо такої інформації у українських спецслужб нема, не було і вона недостовірна, тоді це питання має бути зняте як дурне.

Мыкола Вересень: Почитаю, що ви пишите:

Это не проявление ксенофобии, это проявление IQ-40. Марат.

Мыкола Вересень: Это видимо, Марат, написал о нашем слушателе, который звонил перед рекламой и новостями.

Ця справа получила резонанс, всі про це говорять. Тим часом на Сході загострення, тарифи, все поєдналося…Олександр, Запоріжжя.

Не мое, в сухом остатке: пару дней назад “Украинская правда” палится на связях  с российским  олигархом Григоришиным. Фото тайных встреч Мусаевой-Боровик и Сергея Лещенко с этим олигархом попадают в Интернет. Соцсети заслуженно кормят “Украинскую правду” дерьмом, так скажем…Буба Касторский

Мыкола Вересень: Во-первых, чтобы я прокомментировал. Слушайте, я тоже встречаюсь. Если мне завтра скажут встретится с криминальным авторитетом, я обязательно встречусь, это интересно. С олигархом – это интересно. Такая у меня профессия, я должен встречаться со всеми, кто “за”, кто “против” и теми, кто “воздержался”. Кстати, с самыми плохими самые интересные встречи, чтоб вы для себя поняли, товарищ Буба.

Сегодня погибает журналист “Украинской правды” и гражданский муж Алены Притулы, Павло Шеремет.

Мыкола Вересень: И що, тут надо, як казали мої батьки “зареготати і побігти”, чи що?Тут ні одної помилки нема, але нема нічого підозрілого.

В момент взрыва на месте преступления случайно оказываются журналисты медведчуковского “17 канала”. И случайно ведут видеозапись. Видео последних секунд разгоняет господин Гужва, кандидат от “Оппоблока”, бывший главред газеты “Вести”.

Я так и не понял, у Павла было российское гражданствто или украинское?

Мыкола Вересень: Ви знаете? Не знаете, я також не знаю. Мені підказують, що “російське”.

Очень надеюсь, что вы, коллеги, Павла Шеремета сможете вытянуть наружу это грязное убийство. Очень жаль.

Павло був ще живий, чому було сказано, що був обгорілий труп в машині. З камери, що показувала вулицю, було видно вибух: машина не загорілася від такого вибуху, не було шансів. Але ж Павло ще був живий. Що і хто не зробили, щоб врятувати життя? Олександр.

Мыкола Вересень: Знаєте, Олександр, буває так, що не можливо врятувати життя, може ви таких випадків не чули. Я дуже часто чую. Якщо людині під час вибуху відриває руку і ногу, він в агонії якби живе, але насправді він давним-давно не живе. Якщо відірвало руку і ногу, то артеріальна кров викачується з організму з великою швидкістю, це питання секунд. Ми повертаємося до пані Ольги Червакової, народного депутата Україні. Я тут таку ідею розповсюджую, що в таких речах щодо не розкриття вбивств журналістів винні журналісти. Моя версія дуже проста: коли вбили Гонгадзе там була дійсно дуже складна ситуація, але з часом, за рік-два після Помаранчевої революції, коли-небудь, 16 вересня, наприклад, журналісти не приходять на Майдан Незалежності про щось поговорити, вони припиняють роботу: телебачення, радіо, Інтернет, я маю на увазі журналістський, газети не працюють в Україні. Повірте мені, якщо така буде журналістська солідарність і бажання журналістів захистити своїх, через тиждень без радіо, телебачення, Інтернету, новин, газет, влада, на чолі з президентом, Генеральними прокурорами і начальниками міліції знайшли би. Але журналісти можуть поплакатися, поговорити, як нам важко, а зробити дієву дію, перепрошую за тафтологію, я цього шось не пам’ятаю.

Ольга Червакова: Ви мені нагадали зараз ситуацію в 2007 чи 2008 році, коли була дуже серйозна парламентсько-урядова криза, підписання якогось чергового Універсалу між президентом Ющенко, пам’ятаєте тоді Мороз, коліціада… Я пам’ятаю тоді свої нічні та денні сидіння в Парламенті. Тоді Юлії Мостовій прийшла в голову ідея, яку вона поширила з поміж журналістів: зробити один день тотального ігнора політиків в новинах. Ідею вона озвучила до цієї дати десь приблизно за три дні. Жахлива криза була. Реально всі зусилля політиків тоді були спрямовані лише на політичний піар перед камерами і на трансляцію якихось безглуздих політичних заяв. Тоді Юлія Володимирівна Мостова запропонувала: “Давайте ми їх припинимо показувати. Нехай вони не піаряться на теліку, а ідуть і домовляються між собою”. Я дуже добре пам’ятаю, чим це закінчилось.

Мыкола Вересень: Тим, що нічого не змінилося.

Ольга Червакова: Ні, питання в тому, що серед телеканалів, журналістів знайшлися такі, які сказали: “О, клас, оці не покажуть політиків, а ми на цьому зробимо собі рейтинг, і ми покажемо”.

Мыкола Вересень: Нарікаєте на себе. По-перше, не виключно пані Мостовій належить ця ідея, це польська ідея початку 90-их. Коли почав повчати один з міністрів чи заступників міністрів журналістів і вони просто перестали до нього ходити, він вимушений був подати у відставку. Це досить дієвий захід.

Ольга Червакова: Я хочу вам нагадати, що в новітній політичній історії України є випадки ігнору політиків, і до покійного Чечетова це застосовувалося, і до депутата Калашнікова, і до низки посадовців, які були відправлені журналістами в ігнор за такі висловлювання в адресу журналістів. Питання в тому, що тут журналістська спільнота, я згодна, має зконсолідуватися і дати відсіч таким речам. І, власне, увагу до важливості професії журналіста було пригорнуто тільки завдяки консолідації журналістів в 2000-2001 році після загибелі Георгія Гонгадзе. Саме тоді викристалізувалася українська спільнота, яка дорослішала разом з країною, завдяки який відбулися зміни і медіа реформи станом на зараз. Я вважаю, що українська журналістика повинна завдячувати всьому хорошому, що є в ній, саме цьому періоду, коли журналісти стали разом. Мені здається, зараз пора новому поколінню журналістів теж сконсолідуватися…

Мыкола Вересень: Ні, ще не пора. Я, перепрошую, на барикадах з 89 року. Якщо завтра чи післязавтра не буде якась спільна дія журналістська, то значить треба чекати наступну генерацію. Якщо не будуть якісь дієві варіанти, а не просто “Ми протестуємо”. Я теж можу 45 разів сказати: “Я протестую”. Треба щось придумати таке, щоб влада зрозуміла, що на неї не просто дивляться, а дивляться так, що можуть заважати і діяти. Тільки тоді щось може виникнути. Послухаємо останній дзвіночок. Здраствуйте!

Звонок в студию: Меня зовут Виктор, город Киев. Это очень ужасное происшествие. У меня такая реплика: я бы очень хотел чтобы вы как журналисты, у вас есть связи, чтобы вы как-то помогли нашим органам. Пусть это будет какое-то давление с вашей стороны на власть, но не молчите об этом. Хотя бы раз в неделю после этого всего - упоминайте. Спасибо.

Мыкола Вересень:  У нас є декілька хвилин, кажіть пані Ольга.

Ольга Червакова: Хотіла процитувати Тетяну Даниленко: “Рівно 22 роки тому Олександр Лукашенко став президентом Білорусії - 20.07. 1994, Павло Шеремет був його особистим ворогом. З конспірологією всім дійсно треба зупинитися, а пост про диявольські збіги, які підкидає життя”.

Мыкола Вересень: Закінчилася наша програма. Дякую Ользі Черваковій, народному депутату України, що була в цей трагічний для нас день. Дякую, що слухали і писали, ділилися думками. Пані і панове дякую за увагу!