Андрей Садовый. Фото Радио Вести

Константин Дорошенко: Программа “Циники” на Радио Вести, Константин Дорошенко и Дмитрий Терешков у микрофонов. Мы продолжаем серию серьезных разговоров с мэрами ведущих городов Украины. Вы помните, что мэр Харькова, Геннадий Кернес, достаточно жестко высказывался о том, что происходит во Львове в сравнении с Харьковом. Сейчас у нас на связи по телефону из Львова городской голова Андрей Садовый. Добрий день!

Андрій Садовий: Дай боже всім здоров’я! Доброго дня!

Костянтин Дорошенко: Давайте почнемо з приємного. Львів - місто, в якому відбувається багато цікавих культурних, мистецьких подій, різних фестивалів. Але найголовніше, безперечно, це форум видавців, який є загальнонаціональною подією, навіть міжнародною, тому що кожного року там присутні видавці з різних країн, також існує кожного року країна-спеціальний гість. Це платформа не тільки для видавців книжок, там відбуваються літературні фестивалі,так чи інакше на цей час форуму видавців Львів стає, безперечно, культурною столицею всієї України. Мерія у свій спосіб, так як вона може фінансово, цей форум підтримує. Чи ви слідкуєте, що зараз відбувається на форумі, і яка ваша позиція буде цього року, яким чином мерія буде співпрацювати з форумом видавців?

Андрій Садовий: Дякую за ваше запитання. До речі, хочу вам озвучити дані дослідження: люди, які читають, живуть в середньому на два роки більше, тому це вигідно з точки зору самої якості життя. Дійсно, форум унікальний, тому що вже дуже-дуже багато років сюди приїжджають кращі письменники, люди, які друкують книжки. Мені приємно, що власне книгодрукування – це велика частина і економіки нашого міста, тому що Іван Федоров більше 450 років тому назад вперше надрукував “Буквар” у Львові і він жив тут, тому Лівів цінує форум, поважає. Ми кожного року фінансуємо цей форум, тобто любити треба грошима.

Костянтин Дорошенко: Безперечно. Цікава тема нинішнього літературного фестивалю, який відбудеться під час форуму видавців. Тема звучить таким чином “Межі кордонів”, вона дуже влучна, цікава, трохи парадоксальна. Львів як місто європейське, відчуваєте ви певні межі кордонів стосовно того, що все-таки всі наші намагання бути ближче до Європи не надто добре справджуються? В першу чергу, давайте згадаємо рішення польського сейму про визнання волинської трагедії геноцидом. Де ці межі кордонів, в яких себе відчуває місто Львів?

Андрій Садовий: Ви знаєте, кордони, як правило, є в людині в голові. А вільна людина, яка любить читати, вона не відчуває тих кордонів, тому що всі вони, насправді, є умовними, а людина по замислу божому народжується вільною людиною. Я взагалі противник будь-яких кордонів, я вважаю що це є штучно і з часом це звичайно мине. Але світ і Європа, в тому числі, будуть поважати нас тоді, коли ми будемо сильними, коли рівень життя в Україні буде вищий ніж в сусідніх країнах. Нам треба дуже багато думати про  економіку, про виробництво, щоб люди були багатшими, тому що сьогодні одна з найбільших проблем нашої держави – бідність. Такими бідними як сьогодні українці не були, напевно, останні 20 років і це дуже велика проблема. Можливо, нам простіше, що ми знаходимось дійсно поруч з польськими містами, і якщо чесно, ми не відчуваємо цього кордону.

Дмитрий Терешков: Беручи до уваги вашу  націленість на туризм, чи розроблюються якісь інші культурні програми для того, щоб якісно залучати  іноземців до Львова?

Андрій Садовий: Ми любимо читати, ми книжкова столиця. Ми також столиця джазу, тому що коли кожного року світові зірки, які мають по 5-7 Греммі, приїжджають до Львова – це унікальна річ. Також проходять фестивалі класичної музики, театральні фестивалі, банальні гастрономічні фестивалі, тому що такої смачної кави, як у Львові, ви мало де поп’єте. Це є атмосфера міста. Якщо Київ – серце України, то Львів – душа. Є технології завдяки яким можна серце пересадити, але технологій пересадити душу не існує. І в тому унікальність міста Львів.

Дмитрий Терешков: Ви казали неодноразово про те, що треба казати людям правду про УПА, яка воювала за свою рідну землю. Повертаючись до того що казав Костянтин, до Польщі. Як ви оцінюєте правду нинішньої влади, яка визнала події 40-х геноцидом поляків?

Андрій Садовий: Мене більше хвилює, щоб українці знали власну історію. Є певна кон’юнктура, і я розумію, що в кожній країні світу час від часу до влади приходять ті чи інші сили, які хочуть збільшувати свій рейтинг, частково витягуючи певні сторінки історії і подаючи їх під своїм поглядом. Насправді, мені більш близька та ситуація, коли є взаємне прощення. В історії є така сторінка: поляки вбивали українців, українці вбивали поляків. Ми прожили дуже складні часи, взагалі історію України неможливо читати без брому. Я би хотів, щоб сьогоднішні політики і в Україні, і в Польщі думали про завтрашній день. Якщо ви спитаєте молодого поляка і молодого українця, то вони налаштовані на співжиття в сьогоднішньому складному непередбачуваному світі. Якщо ви спитаєте людей старшого віку, тим кому за 70-80, то вони вам будуть розказувати про взаємні образи.  З цим треба бути дуже і дуже обережним.

Костянтин Дорошенко:  Я з вами абсолютно згодний. Але чи вам не видається, що українські політики так само трохи прислужилися в тому щоб бути необережними, принаймні так трактують у Польщі ЗМІ певні ініціативи, коли президент Польщі приїздить до Києва. Саме в цей час офіційного візиту наш парламент приймає рішення про героїзацію ОУН, УПА, який є певним жупелом для поляків, вони сприймають це як ляпас. Героїзація Степана Бандери, яка відбувається зараз в Україні і майже набирає тих самих макабричних форм, як свого часу канонізація Леніна. Це теж поляками сприймається як певний виклик, можливо, ми тут теж прислужилися тому, що ми не надто уважні до таких дражливих моментів наших сусідів.

Андрій Садовий: Наша історія дуже складна і дуже важка. Поляки можуть говорити про Бандеру, ми можемо говорити про Пілсудського, ми можемо дуже багато говорити. Але я би хотів, щоб ми говорили сьогодні про завтрашній день. Я би дуже хотів, щоб до української політики приходили освічені люди, які розуміють свою персональну відповідальність за націю, за державу. На превеликий жаль, сьогодні є дуже багато популізму, і дуже багато є миттєвостей використати момент, але потім боком це вилазить. Знаєте, що саме цікаве? Прості люди набагато мудріші, і ці політики, які використовують момент, як правило потім ідуть в небуття, а ті, які займають виважену позицію, дійсно будуть мати шанс формувати завтрашній день в нашій країні.

Костянтин Дорошенко: Розумієте, є певні постаті, які можуть об’єднувати наші народи с точки зору культур: Каземір Малєвич, академік Котарбінский, Олекса Новаківський. Чому ми не робимо ставку на ці імена? Чому ми робимо ставку на безперечних героїв певного часу, які для когось є антигероями?

Андрій Садовий: Я думаю, проблема в бідності нашій. В бідності в плані знань, і в бідності того, що ми маємо дуже складний етап в житті нашої країни, ми сьогодні маємо війну, сьогодні вороги вбивають дуже багато громадян нашої країни. В такий період ми пробуємо найти в нашій історії приклади людей, які вміли протистояти, мали силу не боятися, іти вперед. На моє глибоке переконання, в нас дуже мало присвячується власне історії. Якщо казати про поляків, то в них є приклад, це інститут пам’яті, який має неймовірну велику фінансову підтримку, який вивчає та аналізую історію.

Була спроба створити аналог в Україні, в нас є подібний інститут, але напевно його фінансування в тисячу, можливо, в десять тисяч разів менше. В нас немає до кінця розуміння, тому що взагалі українці повинні зрозуміти, а хто ми є? Є східна частина нашої держави, яка має більший досвід Радянського Союзу і має вплив, 300 років, Росії; є західна  Україна, яка має досвід співжиття за останні 100 років в п’яти різних країнах. Задача мудрої влади – находити позитивні моменти і на них будувати завтрашню історію, нам треба будувати історію перемоги. Ми повинні находити якісні перемоги і вчити наших дітей, які завтра будуть будувати цю країну. Це дуже делікатна тема, я не думаю, що в рамках сьогоднішньої програми ми найдемо відповіді.

Якщо казати про бідність. Ви знаєте, люди бідні, вони залежні, вони дуже часто обирають і до влади собі подібних, людей бідних, які спокушаються і на хабарі і на інші речі. В цій ситуації, треба дійсно це коло розривати і треба найти оцей перпетум мобіле, якийсь момент, яким чином вийти на інший момент розвитку. Я це роблю, пропонуючи українцям “Самопоміч:надіятись на власні сили, не боятися , іти вперед, вчитися, працювати над собою, вчити своїх дітей, думати про своє майбутнє через призму своєї родини, свого рідного міста, своєї країни.

Костянтин Дорошенко:  До речі, це дуже слушна ідея про те, що ми мусимо для того, щоб бути об’єднаними зрозуміти про те, що ми є різні. Давайте згадаємо українського філософа Сковороду і його слова: “Всякому городу нрав і права, всяка імієт свой ум голова, всякому серцю своя єсть любов, всякому горлу свой єсть вкус каков”. Коли мені доводиться спілкуватися з німецькими політологами, істориками, вони не розуміють нашої боязні слова “федералізація”, тому що Німеччина, наприклад, існує ціле життя як федеральна країна, яка визнає те, що “Всякому городу нрав і права”. Можливо, Бандера, який абсолютно однозначно сприймається на тій території, де він робив свою діяльність, на нього не потребують десь у Харкові, чи у Дніпрі, чи у Донецьку. З іншого боку, ті люди, які є частиною історії тих територій, не обов’язково мусять бути нав’язані в Галичині чи на Волині.

Андрій Садовий: Ви знаєте, я за те, щоб міста мали більший вплив. Міста – це певні точки об’єднання, це є і наукові, і культурні, і медичні центри… Слава богу, що в державі це розуміння присутнє, але деколи тенденції є дуже специфічні. Оці зміни до Конституції, яки пропонують прийняти, вони можуть нівелювати оці перші паростки місцевого самоврядування. Про федералізацію в Україні сьогодні говорити передчасно, тому що це буде використано нашими ворогами. Нам сьогодні треба робити все можливе, щоб Україна і українці були об’єднаними, а для цього треба банально, щоб сьогоднішня влада говорила людям правду, тому що коли говориш людям правду ти робиш їх сильними, а коли брешуть – роблять людей слабкими.

Дмитрий Терешков: Скажіть, а християнська мораль, єдність нації, про яку ви кажете, що само по собі архаїчно, це по вашому не може бути використано ворогами проти нас?

Андрій Садовий: Я завжди дотримуюсь такої тези, що Бог є один. Насправді, є різні релігії, але якщо ви почитаєте Тору, Коран і Біблію, то 70% є одні і ті самі моральні цінності. Ми просто себе дуже погано знаємо і розуміємо. Євреї пам’ятають себе 4000 років тому назад від Авраама, вони почали писати свою історію, 2000 років назад вони вже сформували певні правила для себе, то чого не мають сьогодні християни, українці. Так, ми є молода нація, ми повинні дуже багато над тим працювати. На моє велике здивування, ви піднімаєте настільки глибинні теми, що я можу бути вашим слухачем.

Костянтин Дорошенко: Давайте зробимо разом так, щоб Радіо Вєсті працювало у Львові.

Дмитрий Терешков: Ви кажете про те, що Бог один, але є ще інша історія, де Бога взагалі немає. Чи готові ви говорити в такому контексті? Чи ви так чи інакше маєте намір грунтуватися на християнському, релігійному?

Андрій Садовий: Я віруюча людина, я вірю в добро. Я завжди знаю, що коли ти робиш добрі справи, тобі весь світ допоможе. Людина насправді дуже слабка, і кожну добру справу, яка людина починає, продовжує Бог. Є люди, які це, можливо, сприймуть на кінець свого життя. І таке буває. Ми живемо в дуже непростий час і, на моє переконання, сьогодні значення моралі буде все більшим і більшим, тому що світ дуже непередбачливий і дуже мінливий.

Дмитрий Терешков: Можливо, нам треба все ж таки ризикнути і спробувати реалізувати цю федералізацію країни, як ви сказали, Бог нам допоможе, і не варто боятися Росії і того, що це буде використано проти нас?

Андрій Садовий: Ви знаєте,  боятися Росії не можна, вони мають нас боятися, тому що насправді інтелектуально українці дуже сильні. Ви прекрасно розумієте, що дуже багато мудрих талановитих людей, які народжувалися в Україні, потім переманювалися Росією. Чомусь так є, що на цій землі народжується набагато  більше мудрих людей ніж на інших територіях на цій планеті. Але мудра країна та, яка вміє цих мудрих тримати, берегти, давати їм можливість розвиватися. Ми часто говоримо про відносини Україна-Росія. Дійсно, сьогодні біда, це війна, але я переконаний, що у цій війні ми зможемо перемогти тоді, коли рівень життя українців буде в 2 рази вищий, аніж в росіян.

Костянтин Дорошенко: Пане Садовий, коли ми говоримо про мораль, християнські цінності, то так, на жаль, відбувається, що люди забувають найголовніший заклик Христа – любити одне одного, а чомусь чіпляються за різного роду забубони, ханжеські підходи і забувають також істину “не судіть і не будете судимі”. Тут ситуація іноді виглядає по-дикунському, як у Львові було із “маршем рівності”, коли людей виселили з готелю, коли їх закидували камінням. Це, мені здається, дуже псує світовий імідж Львова, в тому числі…

Андрій Садовий: А ви це бачили?

Костянтин Дорошенко: Про це було багато інформації…

Андрій Садовий: Я хочу, щоб ви мали інформацію безпосередньо від мене, що відбулося. Київські хлопці і дівчата вирішили приїхати до Львова і зробити ходу. Львівські їхні колеги, сказали їм: “Цього не потрібно робити”. Вони їх не послухали, все рівно приїхали. Ніхто з львів’ян в цьому участі не брав…

Костянтин Дорошенко: Але ж Львів не лише для львів’ян.

Андрій Садовий: Дослухайте мене до кінця. Слава богу, що не пролилась кров, тому що я розумію, що сценарій був зовсім інший. Люди приїхали, в безпеці поїхали назад, так були оклики. До речі, ті, що виступали проти них, також приїхали до Львова. Львів чомусь вирішили взяти площадкою для дискусії щоб зробити напередодні Голандського референдуму перфоменс, який шкідливий для України. На моє переконання, це була спланована інсинуація, яка була використана ворогами України.

Костянтин Дорошенко: “Марш рівності” дійсно мав вплив навіть на результати референдуму в Нідерландах. Ви кажете, до Львова приїхали люди з іншого міста, хотіли робити якусь ходу. Львів, ви самі говорите, не лише для львів’ян. Наприклад, приїхали би до вас люди із Голандії, які не звикли до того, що може викликати агресію в Європі чия-небудь сексуальна орієнтація. Почали би цілуватися на чудових вулицях і площах Львова, їх би теж закидали камінням? Мені здається, що львівська влада повинна була проводити якусь роз’яснювальну роботу і забезпечувати людям їхню недоторканість.

Андрій Садовий: Будьте коректними. На моє переконання, є теми дуже важливі на сьогоднішній день для нашого міста і країни. Це не є тема номер один в нашому сьогоднішньому житті. Ми маємо повагу до людини, до вибору людини, ми максимально толерантні. Але ми відчуваємо спроби провокацій, і така спроба дійсно була спланована  у Львові. Вона не була реалізована так як це хтось планував, слава богу всі живі і здорові.   Я  думаю, що, можливо, через років 10-20 ми по-іншому будемо на все це дивитися. А коли хтось приїжджає в чуже місто  і пробує встановлювати свої правила, я не думаю, що це є добре.

Костянтин Дорошенко: З моментом вашої орієнтації на відкритість до Європи з європейськими цінностями, це дійсно дуже поганий сигнал для тих людей з Європи, які не звикли до таких проявів, які звикли всюди бути собою, в Берліні, в Відні,  в Амстердамі. Можливо, це провокація, я не буду сперечатися з тим, що ви як мер краще бачити цю ситуацію. Чи вам не видається, що якраз як мер, як влада міська, ви не дуже добре з нею впоралися?

Андрій Садовий: А ви знаєте, що львівські учасники в тому участі не  брали принципово?

Дмитрий Терешков: Давайте поговоримо про майбутнє, як ви кажете треба думати про майбутнє. Ви налаштовані на розвиток туризму в місті. Туристи з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, це проблема для Львова чи ні?

Андрій Садовий: Жодних проблем немає.

Костянтин Дорошенко: Але, між тим, у Львові є ще одна проблема, про яку дуже багато говорили останнім часом . Це проблема з утилізацією сміття. У вас дійсно дуже багато досягнень з введеням того, що називається електроний уряд. У нас була Яніка Мєріло і розповідала із захопленням, як це у вас відбувається, як полегшується можливість для львівських городян з точки зору не паперового,  а електронного якогось спілкування із містом. Але при всьому при цьому виявляється, що дуже довго, обіймаючи посаду міського голови Львова, ви не впоралися з таким першорядним питанням як сміття. Дивно, що його треба везти так далеко, аж до Києва.

Андрій Садовий: У нас є велика проблема політичного сміття в нашій країні. Дійсно, в травні місяці ми отримали біду, коли негідники підпалили львівський полігон і сценарій був дуже простий: заблокувати вивіз сміття, місто продукує в день орієнтовно 600-700 тонн, таким чином зробити велику біду і вдарити по іміджу України і Львова. Слава богу, цей сценарій провалився, Львів був чистий і є чистий, і я думаю, буде чистий. Так, дійсно, ми маємо в Україні декілька тисяч полігонів і не маємо жодного якісного сучасного заводу найвищого рівня. Ми маємо амбіцію такий завод  у Львові  збудувати. Слава богу, партнером в цьому ми маємо Європейський Інвестиційний банк, який погоджується це фінансувати.

Кожне місто має проблеми, звичайно ви можете мене звинувачувати за все, що зроблено і не зроблено у Львові за 760 років від часу його заснування королем Данилом. Я вважаю, це є нормально, тому що влада відповідальна за все, що було зроблено. Я переконаний, що на прикладі Львова ми зуміємо в Україні показати, що ця проблема дуже важлива, щоб ми використали це як момент для всіх міст нашої держави. Я для цього буду робити все можливе.

Дмитрий Терешков: Ви вже другий раз і стосовно “Марша рівності”, і стосовно сміття вживаєте слово “провокація”. Ви же розумієте, що жодна провокація не можлива без підстав. Підстави були і в першому, і в другому випадку. Ви же не відмовляєтесь від відповідальності?

Андрій Садовий: Боронь боже, міський голова відповідальний за все, що робиться в місті. І він є крайній за все, що робиться в місті. Така його посада.

Дмитрий Терешков: Давайте послухаємо детальніше про те, що зараз відбувається в місті з точки зору екології. Голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тімочко дала коментар Радіо Весті:

Ситуація, яка зараз склалася зі сміттям у місті Львові є надзвичайною, бо вона не розв’язана з огляду на пожежу на Грибовицькому сміттєзвалищі. Вивезення сміття на це сміттєзвалище є обмеженим. Але поки що влада не обрала іншого шляху, ніж вивозити в інше місто. Звичайно, це не вихід, бо це системно не розв’язує ситуацію. Як мені зараз стало відомо, навіть певних реальних кроків щодо системного розвязання проблеми не зроблено. Зокрема, так і не розроблена схема санітарного чищення міста Львова, де значну частину уваги приділяється саме поводженню з побутовими відходами, не розв’язане питання з фільтратами, які утворюються на Грибовицькому сміттєзвалищі і накопичення його становить загрозу для навколишнього середовища. Досі машини виходять зі Львова і сміття розвозять в інші міста. Зокрема, в Києві завод Енергія стає на реконструкцію, тоді навіть той варіант, який був розроблений стає нереальним. Проблема продовжує існувати і вона може в найближчий час обернутися серйозними і негативними наслідками.

Пане Садовий, прошу прокоментувати слова голови Всеукраїнської екологічної ліги Тетяни Тімочко.

Андрій Садовий: Пані Тетяна дуже мудра жінка,  буквально три тижні назад ми спільно з нею проводили у Львові екологічний семінар, приїхали представники з багатьох міст нашої країни. Вони були приємно здивовані тою чистотою, яка є в місті, і та чистота зберігається, тому що для мене це пріоритет. Дійсно, сьогодні проект по рекультивації знаходиться на доопрацюванні. Ми плануємо вже в цьому місяці приступити до рекультивації існуючого полігону, куди ми вивозили наші відходи. На сьогодні ми туди їх не вивозимо, ми вивозимо на інші полігони, які є в нашій країні. Хочу, до речі, принагідно подякувати тим містам, які мають твердість допомагати, тому що ніхто не знає, що його завтра чекає. Ще раз наголошую, що по проблемності побутових відходів ми маємо однакову ситуацію у всіх містах нашої держави. Просто у Львові це вирішили використати в політичному контексті, ми дійсно отримали дуже великий удар в спину. Але ті замисли не були реалізовані нашими опонентами. Ми хочемо використати це на позитив: показати, яким чином це треба якісно і правильно поступати з відходами, щоб вся Україна потім приїздила до Львова і переймала наш позитивний досвід.

Дмитрий Терешков: Стосовно політичного удару, які наслідки для вас, для “Самопомічі”?  Чи були ще якісь удари? Як оцінюєте шанси “Самопомічі”, якщо вибори відбудуться цієї осені. Багато зараз говорять про те, що ситуація нестабільна і будь-що може трапитися в найближчий час.

Андрій Садовий:  “Самопоміч” стоїть олігархам як кістка в горлі, нас б’ють і зліва, і справа. Але я думаю, що ми повинні це використовувати як можливість ставати сильнішими, твердішими. Ми дуже багато сьогодні працюємо з нашими колегами з різних міст нашої країни. Я думаю, що “Самопоміч” це є та політична сила, яка повинна показувати позитивний приклад, ми повинні надіятись на власні сили, тому що вплив олігархів як був великий, так він лишається в нашій країні. Якщо би “Самопоміч” не голосувала за ті важливі рішення, які потрібні для нашої країни, то ті рішення банально не проходили би. Хоча “Самопоміч” не є сьогодні в коаліції, але ми відповідальні, ми підтримаємо ті дії уряди, які позитивні і які потрібні для нашої країни. Реально сьогодні коаліція відсутня, тому якщо уряд не зможе  сконсолідувати в парламенті адекватну кількість депутатів, може бути біда, можуть бути дочасні вибори. Я особисто є противником дочасних виборів на сьогоднішній день, тому що це може негативно вплинути на ситуацію в нашій країні.

Дмитрий Терешков: Стосовно політики і перевиборів, зараз багато говорять про реформи, які проводяться в Україні. Чи відрізняється хід реформ у Львові від середнього процесу по країні? Чи є якісь напрямки, в яких у Львові це краще відбувається або гірше ніж в інших містах?

Андрій Садовий:  Некрасиво себе хвалити, але якщо ви подивитесь на бюджет розвитку Львова, то на одного мешканця у нас значно більше припадає коштів, наприклад, чим на мешканця Києва чи Одеси, чи Запоріжжя, чи Миколаїва, чи багатьох інших міст. У Львові, слава богу, є адекватна кількість людей в депутатському корпусі. Місто розвивається, і місто, насправді, дуже популярне в нашій країні. Єдина біда, яка є в нашій країні сьогодні - це бідність. Чесно кажучи, коли ви мені говорите про реформи, я хочу собі зрозуміти, а про які реформи ви говорите? В якому секторі нашого життя ми сьогодні відчуваємо позитивні зміни, які відчувають прості люди. Вийдіть сьогодні до людей, поспілкуйтеся з ними, вони сьогодні думають: “А за що прожити?”.

Дмитрий Терешков: Але з іншого боку,  коли ви робити ставку на IT-галузь, ви розвиваєте міські системи з урахуванням  нових технологій. Це ж все не про бідність і багатство?

Андрій Садовий: В економіці Львова IT  складає 14%. Ми, наприклад, повністю відновили середнє машинобудування у Львові , робимо низькопідлогові трамваї і тролейбуси, ми почали випускати електробуси,  нові автобуси. Єдине, що ми купляємо в Англії - це двигун, все інше наша місцева зборка. У Львові активно розвивається харчова промисловість, книгодрукування, легка промисловість. Про туризм говорити не будемо, 2 мільйони туристів, які приїхали в минулому році, це люди, які лишили великі кошти у Львові, це є десятки тисяч нових робочих місць, які створені. Для мене важливо, щоб люди мали роботу, щоб місто інвестувало в комфорт мешканців, проживання людей, щоб люди були задоволені, щоб вони вірили в своє місто, в свою країну. Я це роблю наскільки я це можу робити в сьогоднішніх непростих умовах.

Костянтин Дорошенко: Як ви думаєте, при всьому тому, що ви зацікавлені у розвитку і Львова,  і регіону, там не відбулася ідея розвитку і видобування сланцевих газів?  В цьому проекті була зацікавлена міжнародна компанія “Shell”. Якраз в Західній Україні є можливість для розвитку цього. Україна була так чи інакше зацікавлена  в диверсифікації енергоносіїв і в тому, щоб не залежати від Росії. Але ця програма у Львові і Галичині не пішла.

Андрій Садовий: Вона не пішла по всіх об’єктах в нашій державі, тому що є дуже великі політичні ризики.

Костянтин Дорошенко: Знаєте, вона не пішла в Луганській області, в Криму, тому що це території захоплені, а Галичина все-таки є ще територією України і ми могли би тут собі раду дати.

Андрій Садовий: Західні потужні компанії не інвестують в місто чи регіон, вони інвестують в країну. А коли частина країни знаходиться в окупації, коли є політичні ризики і коли немає економічної і політичної стабільності, ці компанії беруть паузу, от вони сьогодні взяли паузу. Дай бог, щоб ми мали нормальну ситуацію в країні, коли вона буде нормальною – ми вернемося. Нас всі будуть шанувати і поважати в світі, якщо ми будемо багатою самодостатньою країною. Якщо ми будемо бідними, нас будуть тільки використовувати, притискати, і ми будемо мати з цього велику жаль. Давайте кожен з нас на своєму місці, де ми є, живемо, працюємо, буде думати: “Що я можу зробити для своєї країни? Як я можу добре виховати своїх дітей. Якщо я керівник, чи я вчасно заплатив людям зарплату? Чи вони мають достатню кількість грошей щоб себе гідно почувати”… Від кожного з нас це залежить.

Дмитрий Терешков: Як на сьогоднішній день Львів справляється з викликом, пов’язаний з переселенцями?

Андрій Садовий: Помагаємо як можемо. У нас орієнтовно 10 тисяч людей, які приїхали. Можливо плюс у тому, що до Львова приїхали більш багатші люди і багато з них відкрили свої невеликі бізнеси, багато хто покупляв квартири. До мене часто приходять на прийом люди, які приїхали зі східних областей, наскільки я можу я помагаю і з працевлаштуванням. Якщо є робота можна нормально, гідно себе почувати. Насправді, біда в тому, що немає підтримки від держави належного рівня, тому що люди фактично не отримують кошти. А вони кинули там свої будинки, свою роботу, своє майно, і вони навіть не можуть прописатися в інших містах, вони не можуть сьогодні голосувати на місцевих виборах. Я би на рівні держави в бюджеті  передбачав кошти на фінансову допомогу тим людям, які сьогодні в біді, тому що кожен з нас може бути в біді. Людям треба помагати, тому що в багатьох з них  завершилися гроші. Можливо, у Львові це не є така проблема, а наприклад, ті люди, які переселилися в райони Запоріжської, Миколаївської, Дніпропетровської областей, їм дуже важко сьогодні.

Костянтин Дорошенко: Знаєте, ще була інформація про те, що певні сили у Львові зараз незадоволені великою кількістю кримських татар, які приїхали до Львова і на хвилі всілякої істерії стосовно ісламських проблем на Близькому Сході почалися висловлювання, що ці люди, які приїхали з Криму насаджують іслам, мусульманство, в цьому є загроза. Наскільки це ставлення до кримських татар є для Львова маргінальним чи насправді можливі проблеми на цій території?

Андрій  Садовий: Кримські татари мають дуже позитивне реноме у Львові. Це люди самодостатні, я багатьох знаю особисто, багато хто відкрив кафе, невеликі ресторанчики, сам ходжу туди до них,  дуже люблю татарську кухню. Це вигадки та інсинуації. Насправді, ми дуже сильно поважаємо тих людей, які є в такій ситуації, тому що ви у Львові не знайдете жодної людини, яка б не мала біди,коли  в часи Другої світової війни, за часів радянської окупації, німецької окупації людей вивозили чи висилали. Немає ні одної сім’їхто би не був у концтаборі чи не був вивезений в Сибір на примусові роботи. Ми знаємо цей біль і багато львів’ян  дали своє помешкання, тобто ми сприймали їх як своїх, тому що ми всі громадяни однієї держави. Не вірте провокаторам, а помагайте там, де ви можете допомогти.

Костянтин Дорошенко: Зрештою Галичина ще знає, що таке гоніння релігійні. Галичина дала в XX столітті приклад церкви-мучениці української греко-католицької церкви. Питання релігійні є дражливими для Галичини, але є зрозумілими. Я знаю, що в містах Німеччини, які приймають нині біженців з Близького Сходу обов’язково створюються можливості для того, щоб ці люди мали можливість свої релігійні потреби задовольняти. Це дуже часто робиться якраз за рахунок місцевої влади. Чи львівська місцева влада готова взяти на себе підтримку будування мечеті  і подібних речей у Львові?

Андрій Садовий: Ви знаєте, ми мали у Львові візит муфтія України і я був вражений його мудрістю. Коли один з мусульман звернувся до нього, чи не є така потреба, на що він сказав: “Вивчайте історію цього народу і цієї території, де ви є сьогодні, вивчайте культуру. Сьогодні це питання не стоїть”.

Костянтин Дорошенко: Це позиція муфтія. Мені цікава ваша позиція. Наприклад, представники християнсько-демократичної партії, наголошую на назві, в Німеччині говорять, що німцями однаково є ті люди, які ходять в кірху, в сінагогу, до костьола, в мечеть, і які не ходять до будь-якої церкви. Ви хочете залишити Львів для львів’ян чи ви можете собі уявити, що кримські татари так само є громадяни нашої спільної країни. Значить, таким чином, може колись з’явитися мечеть і у Львові як вона з’явилася у Лондоні, Берліні?

Андрій Садовий: У Львові мирно, по-товариські живуть люди різних релігій і різних віросповідань. В цьому великий кайф нашого міста, що і євреї, і мусульмані, і християни, протестанти, ми всі є разом. Ми дуже чутливі коли хтось пробує нас  посварити. Тому я ще раз хочу подякувати муфтію, який приїхав і дав чіткий дороговказ для всіх мусульман. Вникайте в історію свого міста, країни, де ви сьогодні живете. Не піддавайтеся на провокації. Можливо, ця тема буде актуальна років через 20-30, коли рівень життя в нашій країні буде набагато кращим і ми не будемо впадати в спроби різних маніпуляцій. Сьогодні нами пробують маніпулювати, щоб нас посварити. Ніколи на це не можна піддаватися.