Зураб Аласанія. Фото Радио Вести

Микола Вересень: Добрий день пані і панове, мене звати Микола Вересень. Це Шоу Вересня, сьогодні ми  з вами сьогодні будемо говорити про телебачення. Почнемо з офіційного:

Зураба Аласанию официально уволили с поста генерального директора Национальной телерадиокомпании Украины (НТКУ). Глава Госкомтелерадио Олег Наливайко подписал соответсвующий приказ. По словам Наливайко, он подписал приказ об увольнении Аласании по соглашению сторон.В то же время последний остается главой комиссии по преобразованию НТКУ в ПАО "Национальная общественная телерадиокомпания Украины".  По словам Наливайко, преемником Аласании скорее всего станет кто-то из его заместителей.

У нас в гостях Зураб Аласанія, доброго здоров’я!

Зураб Аласанія: І вам доброго здоров’я, пан Микола!

Микола Вересень: Все ж таки я заплутався і тут ми всі обговорювали. З одного боку, Аласании нема, з іншого боку, він голова комісії по перетворенню, з третього боку, хтось буде начальником з його заступників. Поясніть, будь ласка.

Зураб Аласанія: Микола, ти Аласанию бачиш? А він є.

Микола Вересень: Так, бачу.

Зураб Аласанія: Я теж не розумію, це такі чиновницькі штуки. Насправді, цей перехідний період вимагає таку штуку:  водночас я і директор НТКУ,  і  голова тої комісії. Це нове для мене те, що ти зачитав, що я залишаюсь головою комісії, вибачте, чому?

Микола Вересень: Так, ти залишаєшся главой комиссии по преобразованию НТКУ в ПАО "Национальная общественная телерадиокомпания Украины". 

Зураб Аласанія: Я думаю, що вони оберуть або призначать, все ще призначають,  директора НТКУ, а тоді його вже зроблять головою комісії.

Микола Вересень: Тепер друге. Є відчуття, що ти став міжнародним чинником. TheDailyTelegraph сообщила, что Украина может отказаться от проведения Евровидения-2017 на фоне отставки Аласаньи. 

Зураб Аласанія: Це найгірша новина, яка я хотів би чути, саме тому я так обережно відходив. Євробаченню нічого не загрожує і країна його зробить.

Микола Вересень: Сам Олег Наливайко казав мені,  що ти пішов тому, що стартувати знов на посаду керівника Громадського телебачення краще ззовні, а не зсередини телерадіокомпанії.

Зураб Аласанія: Це правда.

Микола Вересень: Тобто ти не відмовляєшся від першої посади, але тоді, коли буде об’явлений конкурс, коли будуть подаватися на конкурс люди і тоді, коли потрібно буде пояснювати, чому ти, а не наприклад, Вересень, який, може, теж захоче.

Зураб Аласанія: Саме так. Якщо буде Вересень, я буду думати чи йти мені. Я готовий підтримати людину, яка зможе і має такий досвід, як той самий Вересень, в суспільній справі.

Микола Вересень: Зараз сидять дивляться на мене всі мої колеги і думають, чи він ще з нами працює, чи він вже пішов кудись туди, на телебачення.

Зураб Аласанія: Я б насправді, додав, що він вас трохи лукавить і він таки працює на телебаченні, робить чудову програму. Я хотів би спитати, чи він продовжить це робити для глядачів, там, на Євробаченні?

Микола Вересень: У нас тут общество взаимного восхищения. Я говорю, який прекрасний Зураб, а Зураб говорить, який прекрасній Вересень. Всі думають, хто кому бабки дає.

Зураб Аласанія: Це найбільша жаль, що ніхто нікому.

Микола Вересень:  Оскільки ми з тобою старі знайомі, я вже призвичаївся до твоїх людей на телебаченні і я давно працюю. Навіть якби я думав відходити, мені б було це важко. Тепер, якщо мене щось трошечки образить, я піду з легкою душею. Це єдине, що змінилося, а так я буду працювати, бо я трудоголік. Це я себе похвалив, тепер давай знову про тебе. Що не вдалося? Давай почнемо з початку і з дуже простих речей. З якими рейтингами ти прийшов і з якими ти пішов?

Зураб Аласанія: Там те саме, Миколо. Насправді, з 2,5 до 1, 5 в межах похибки. Рейтинг 2.5 -3 робили тоді, коли Єгор Бенкендорф провів на канал програму з Інтера, в тому числі Шустера. Коли це було вижито з каналу, тоді воно стало 1,5. Насправді, це не має значення, бо я на рейтинги не рівнявся.

Микола Вересень: Це не так важливо як всі вважають. Я теж не люблю слово рейтинг, але це якась дефініція показу чогось. Але коли ти робиш на такому каналі як колишній УТ-1 реформу, то у мене враження головна проблема – ця реформа може відкинути людей старшого покоління, які звикли це дивитися і не знайти молодшого. І тоді взагалі буде нуль. Старі пішли, тому що оці ваші красиві новітні ефекти мені не цікаво, мені цікаво “Сонячні кларнети”. А молодь в свою чергу каже: Ви не дотягуєте до  якихось екстримних речей. І нема нікого.

Зураб Аласанія: Доба велика, в ній є час для всіх. Не кажу, що не має бути своєї аудиторії, вона має бути, вона буде. Коли звучать слово рейтинги, я справді не розумію, тому що в країні немає медійного ринку. Про який рейтинг ми кажемо, про яку комерцію ми кажемо, якщо ринок в мінусі. Це все від лукавого,і  зарано.

Микола Вересень: Я навіть можу сказати, що це не від лукавого. Я знаю, що якщо у мене була спроможність давати хабарі і я би очолював канал будь-який, я б заносив просто хабар, і в мене були б високі рейтинги. Я знаю такі приклади.

Зураб Аласанія: Я не буду коментувати.

Микола Вересень: Я розумію чому. Все ж таки, що не вдалося? Що хотілося би, але не змоглося?

Зураб Аласанія: Що не вдалося, так це строки. Люді відчувають, що дуже повільно іде, але повільно воно іде в правильному напрямку. Зараз ще не перейдена точка біфуркації, бо все може повернутися назад. Може повернути будь-хто в нашій країні – президент або прем’єр – якщо вони захочуть. Вони впевнені в тому, що вони  це зроблять. А я впевнений, що вони так не зможуть зробити, але біфуркація така - fifty-fifty.

Микола Вересень: Це абсурдно. Якщо влада хоче тримати Перший Національний  в такому стані. Є інші канали, які скажуть, припустимо Україна, Інтер  все одне будуть натякати на те, що за Януковича було краще. А 1+1, умовно кажучи, буде казати, що за Беню Коломойского було краще.

Зураб Аласанія: Різна аудиторія. Вони для молодих, для великих міст, на цих національних  каналах, про які ти сказав, вони так і кажуть. На каналі, який більш поширений, який має аудиторію скоріш якраз електоральну, вони мріють про це – 97% покриття.

Микола Вересень: Вже бачу нам щось пишуть:

-Із задоволенням дивлюсь UAПерший, креативні програми, з повагою ставлюся до Зураба. Нових йому звершень. Ліля. Харків

-Дякую за гостя, ви людина слова. Саша. Бровари

Це мабуть мені, я мабуть обіцяв, що я тебе запрошу

Пане,  Зурабе, велика подяка за роботу на UAПерший, але вибачте, чому була погана трансляція останньої Олімпіади та коли UAПерший буде працювати цілодобово?

 Зураб Аласанія: Це брак грошей. Це правда так,  я не вимагаю зайвих грошей, але немає взагалі нічого. У нас структура бюджету така,що на продакшн 3% на рік, решта – ти мав красти, чесно вам кажу, ти мав на каналі красти ці гроші, трохи їх накопичувати і на такі речі як Олімпіада, наприклад, посилати команду 10-15 людей, які мають там знімати за ці гроші, які ти вкрав. Половину можеш  залишити собі, половину  - відправити людей. Так було завжди. Боюся, що зараз в Україні багато де в бюджетних державних установах саме.

Микола Вересень: А в чому була проблема? Просто немає грошей і там було мало людей?

Зураб Аласанія: Там взагалі не було жодної нашої людини.

Микола Вересень: Тобто всі трансляції йшли з Києва?

Зураб Аласанія: Ні, ці трансляції йшли звідти, але що давати нам, вирішували вони. 12 каналів і ти не міг нічого зробити. Ані українську команду зняти додатково,  тоді там мають бути твої люди, а в нас там не було жодної людини.

Микола Вересень: Дзвонять до нас. Добрий вечір.

Звонок в студию: Добрий вечір. Николай. Харьков. Я очень уважаю Зураба Аласанию, с удовольствием слежу за его успехами. Сожалею, что он решил уйти. У меня такой вопрос к нему: что было для вас самое неожиданное на новой должности, с которой вы сейчас уходите?

Зураб Аласанія: Николай, я тоже вас благодарю. Самим несподіваним и самим неприємним стало те, що в принципі були відсутні архіви в компанії. Це була моя велика надія ще в Харківській обласній. Вважається, що тут національні скарби, такий великий архів, так ось його не було.

Микола Вересень: Украли?

Зураб Аласанія: Я б не сказав. Про нього ніхто не дбав. Вони перестали архівувати новини в 2002 році. Я спитав: Чому. А вони відповіли: Нема куди було складувати. Ніхто не каже, наскільки поганий стан цієї компанії.

Микола Вересень: Дякую. Ще у нас є додзвонювач. Доброго здоров’я!

Звонок в студию: Доброго здоров’я. Мене звати Віталій, я із Харкова. Дивіться, Зураб, в мене до вас декілька запитань, але дуже важливих. По-перше, я дуже сумую, що ви йдете і я це кажу щиро. Як ви думаєте, чому не може Верховна Рада вродити цей закон про квоти на телебаченні? Ми кажемо, що війна, а наша влада нічого не робить для того, щоб зробити квоти на телебаченні. Хоча би повернути закон, який був 1989. Друге запитання: як ви гадаєте, хто буде після вас і чи зміниться політика національної телерадіокомпанії суспільного мовлення в Україні? І третє: я вже колись задавав вам це питання, але дуже хочеться почути, чи буде у нас все-таки державний канал розмовного радіо?

Зураб Аласанія: Дякую вам, Віталій. Чому не може ВР? Я боюсь, наші політики популісти. Вони дуже дивляться на людей, а люди не так розділяють, як ви кажете ЗА квоти, люди є і ПРОТИ, тому вони на це зважають. Щодо до того, хто замінить. Я був впевнений, що в них є 10 кандидатур мені на заміну. Виявилось, що жодної, тоді вони зараз шукають серед моїх заступників. Я думаю, що політика може бути продовжена, хтось буде більш гнучкий за мене і зможе домовлятися з владою. Може, на даному етапі це і добре. А там подивимось разом з вами, чи зміниться політика каналу чи ні. Третє питання про розмовне радіо, ви абсолютно правий, було розмовне радіо, воно російськомовне, але воно не про те, про що ми говоримо, ви про інше. Було таке радіо УР-1, Радіо Ера було прекрасне радіо, може ще і залишається таким. Але, ви правий, розмовне радіо обов’язково буде.

Микола Вересень: Ось який оптимізм. Я би хотів сказати, що Радіо Вєсті з 1 листопада не аж таке російськомовне.

Зураб Аласанія: Оце мені дуже подобається формулювання не аж таке.

Микола Вересень: Так, було набагато більше російськомовне. Ще є дзвіночки у нас в студію. Доброго здоров’я!

Звонок в студию:  Добрый день. Владимир, Харьков. Такое маленькое беспокойство. Когда вы еще эту тему поднимали, увольнение Зураба, очень это расстроило. Скажите, пожалуйста, не является ли уход Зураба из украинской государственной телерадиокомпании, фактически госпредприятия, как продолжение после 14 года, когда новые люди, молодежь приходили в министерства, ведомства. Меня, например, это ужасно расстраивает. Неужели ничего не меняется?  Неужели эта бюрократическая машина давит все эти молодые начинания и желание менять что-то к лучшему?

Зураб Аласанія: Тебя спросили, ты и отвечай.

Микола Вересень: Я думаю, що, безперечно, є величезні проблеми.  Безперечно є мільйони людей, це не 100, не 150, і не 450 депутатів, це декілька мільйонів людей, які звикли жити так як вони звикли жити за 25 років. І це не просто так сказати:Я прийшов, а ви ідіть. Вони нікуди не дінуться. Це величезна довготривала боротьба. Я не знаю, наскільки довго ця боротьба буде іти, і хто переможе, поки що ми не знаємо відповіді. В якихось галузях точно ми можемо сказати, що переможе майбутнє, а в якихось галузях – минуле. Ніхто не знає. Давайте ще  декілька cлухачів послухаємо. Добрий вечір!

Звонок в студию: Микола Вересень, це Костянтин. Хочу вас поздоровити з 7 листопада.  У мене таке питання. Речевая культура загоняет половину Украины во внутренюю эмиграцию. Это не совсем хорошо.

Микола Вересень: Так, ми зрозуміли вашу позицію. Костянтин це мій улюблений слухач, одним словом: соціалізм переможе.

Зураб Аласанія: В отдельно взятом Константине.

Микола Вересень: Везде где-то он победит и все будет хорошо. На самом деле, никто никого не загоняет. 25 лет хватает. Я очень удивляюсь, сейчас эта дискуссия опять возникла. Ребята, это не интересно уже. Уже четверть века, и мы все еще не выучили язык. Это санскрит, суахили, урду, пушту, очень тяжело для славянского уха это выучить.  Я понимаю, но мы все еще продолжаем дискутировать. Не интересно, нет никаких аналогов в мире такого рода.  Ты что-то добавиш?

Зураб Аласанія: Те саме, але  тільки додам, що не тільки для слов’янського  вуха, але і для грузинського.

Микола Вересень: Фантастика. Алло, кажіть, будь ласка!

Звонок в студию: Добрий день. Юрій, Київ. Якщо дещо перефразувати те, що каже пан Аласанія, я правильно розумію, що гібридні створіння з Банкової  накладають банально свою брудну руку на медіа ресурс?

Зураб Аласанія:  Пане, Юрій, я думаю, що вони хотіли би, ви правий. Але чи вдасться їм це вже інше питання. Я не думаю, що їм вдасться.

Микола Вересень: Є декілька таких людей, у яких щоб не сталося винен президент. Мене це нудить . Це так легко, коли нема зараз цензури – подзвонити, наговорити чогось і бути героєм. Важче – думати, аналізувати, хто дійсно, де дійсно президент винен, а де він, може, і не винен. Тут у нас страшна кількість питань. Пане, Зурабе, без вас ніяк, давайте почнемо читати.

Алексей. Монреаль. Микола, вам в студии Аласанія говорит, что проблема в Банковой, Саакашвили говорит, что ноги растут от президента, а вы все говорите, что люди идиоты.

Видимо, на таком большом расстоянии от Монреаля до Киева что-то меняется, потому что я ни разу в жизни не сказал, что люди – идиоты.

Зураб Аласанія: Та і я б не вважав, що Банкова – проблема.

Микола Вересень: Не вся. Якісь проблеми із Банкової ростуть, якісь із Кабміна, інколи, до речі, і в українцях проблеми. Мені здається, вони обирають тих людей, які на Банковій опиняються.

Віталій.Луцьк. Микола, наскільки я знаю, в законі України про квоти 50% української мови у вас збільшено, це надовго чи плануєте збільшення російської у вас на радіо чи навпаки ви будете українізуватися? І прохання – зробіть заставки україномовні, а замість радіо новостей и мнений, говоріть:радіо новин і думок.

Віталій, ми розберемося згідно з українським законодавством, як себе поводити на радіо. Не хвилюйтесь за нас.

О, якраз для тебе питання:

450 мільйонів гривень на Євробачення і 200 мільйонів від города Києва, на що витрачаються такі гроші?

Зураб Аласанія: 200 - на Київ, це здебільшого інфраструктура міста: дороги, благоустрій території навколо МВЦ, це навіть річні трамваї. А що стосується 450 – це на Євробчення і це не найбільші гроші, креативне мистецтво в світі коштує дорого, це ексклюзивні люди. Вам як глядачам повинно сподобатись це шоу, і  для цього організатори рвуть собі душу, і все це коштує  дорого.

Микола Вересень: Я би додав те, що телебачення – це страшно дорого. Те, що ви бачите, як правило: стоїть стіл, стілець, і всі інші речі. Ви не можете це купити просто на вулиці, якщо це телевізійний, ви замовляєте якимось спеціальним людям, з якихось спеціальних матеріалів це роблять. Інколи купують і дурять, і тут, безперечно, якийсь откат і порушення. Але насправді, якщо це реально телевізійна штука, і зроблена телевізійними людьми, то це в 5, 10 разів дорожче ті меблі, ніж те, що ви купите просто в магазині.

Зураб Аласанія: І ми вже не кажемо про спеціалізовану апаратуру, про світло, камери.  Справа ще в тому, ви зараз можете сказати: Ну не ті часи, облиште вже телебачення, є Інтернет, Youtube. Але як не дивно, я вас запевняю, в Україні 70% все ж таки хоче телебачення. Може за 5-7 років це зміниться, але поки телебачення рулить.

Микола Вересень: Так, це правда. Ви не уявляєте собі, скільки коштує світло, наприклад. Вам здається: ліхтарик і ліхтарик. Це щоб ви розуміли – мільйони.

Как вы прокомментируете то, что рейтинги на UAПерший” самые низкие за всю историю канала?

Зураб Аласанія: Не правда, не самі низькі. У нас від 17 до 26 міста, в країні всього 46 каналів. І я вас прошу, досить вже про рейтинги. Давайте поясню ще раз: це середня температура по лікарні, в країні мешкає 42 мільйона людей, виміряється 2700 телевізорів.  Це дуже, дуже, дуже середня цифра. Друге, вони виміряють саме комерцію. А комерцію виміряють у великих містах, де є гроші. Наш глядач в основному в маленьких містах. Я можу про це казати довго, але це безглуздо, ви чогось цю жвачку жуєте, не можу зрозуміти чого.

Микола Вересень:

Микола колись пропонував повернути рекламу цигарок на телебачення , чи згоден з цим пан Зураб?

Я і цигарки, і тютюн пропонував повернути, і зараз думаю, що треба повертати. Моя версія, що коли немає грошей. До мільярду доходить скільки треба додати грошей на телебачення. Це абсолютно анти прибуткова штука і нема з чого брати ці гроші, окрім як з реклами. Ніхто не будує нічого купувати, тому що люди бідні. Єдиний спосіб, щоб телебачення якось трималось, на жаль, думаєте, що я ЗА. Якщо би середня заробітна плата українців була би 500 доларів, я був би перший, хто сказав НІ.

Зураб Аласанія: З точки зору медійника, Микола абсолютно правий. З точки зору людства я категорично проти – ніяких цигарок, ніякого алкоголю ні на якому телебаченні. Хай скоріше телебачення здохне ніж будуть вмирати люди. Вибач, Миколо, але ми тут розходимось.

Микола Вересень:

Адриан. Харьков.Слава Рабинович на отставку Саакашвили в Фейбуке написал, что Путин победил. Похоже, что и с Зурабом аналогичный случай. Так или нет? Зураб, жаль, что ты не справился.

Зураб Аласанія: Ми ще зовсім не говоримо про кінець. Чомусь крапку ставлять всі окрім мене. Слухайте, це навіть не проміжний етап. Все ще тільки починається.

Микола Вересень: Я не ставлю. Єдине, щ можу тобі сказати – це класно, коли тут TheDailyTelegraph , там Путін начебто не спить.

Зураб Аласанія: Я повинен сказати, насправді всі чомусь думають, що це дуже швидко відбулося. Ні, я з подивом дізнався, що я побив всі рекорди перебування на посаді – 2.5 роки генеральним директором національній телекомпанії не був ніхто за 25 років. Витримати там доволі важко.

Микола Вересень: Так, там важко. Яким чином, все ж таки можливе фінансування? Я маю на увазі, якщо ми кажемо про громадське телебачення, я не бачу утримання телебачення за рахунок людей.

Зураб Аласанія: Поки і я такого не бачу.

Микола Вересень: А як тоді? Знову почнеться вплив?

Зураб Аласанія: Ні, я не думаю. Зараз якраз боротьба іде за те, щоб не було впливу. Я тому і пішов: віддайте наш бюджет, або ідіть в баню. Вони змушені будуть наступні 4-5 роки це робити – віддавати бюджет, написано і віддали. За 4-5 роки, я думаю, все ж таки людей можна переконати в тому, що, ну це гривня-дві, але це ж буде вже ваше телебачення. Ви ж побачили за 5 років, що воно варто того. Якщо ми не покажемо, то і зась.

Микола Вересень: У мене, наприклад, була така думка, що дайте 10 гривень на рік і це буде 10% від потреби, але це вже все ж таки мій вплив. Я вже можу тоді сказати: я вам плачу безпосередньо і я не хочу цього бачити, а цього хочу бачити.

Зураб Аласанія:  Це трохи складніше. Насамперед, довіру хочу – це важливіше. Бо 42 мільйони скажуть того хочу, того не хочу… Вони мають довірити той команді, яка там є і тоді сказати: окей, ми вам довіряємо.

Микола Вересень: Для мене телебачення це два моменти: фінансування від людей і хто буде цією наглядовою радою, яка буде підтримувати постійну чистоту, щоб не було заїзду в політику. Це люди, яке мають кришталеве реноме. Коли це створювалось в Лондоні на  каналі BBC, там запросили лордів, про яких  було відомо, що їхні пра-пращури мінімум років 500 не брехали і не крали. І я сказав: у нас в Україні таких людей немає і все це може політизуватися. Мені здається, в цьому найбільша небезпека, тому що ця наглядова рада може стати якимось політизованим органом, куди будуть входити прямо чи опосередковано люди, які сидять в парламенту чи навколо парламенту, в президентській адміністрації. Як з цим боротись, пан Аласанія?

Зураб Аласанія: Там особливо не приховують, там в законі написано саме так: 8 людей мають бути від політичних партій, але він не має право бути членом партії або парламенту. І вони таких 8 представників призначили. 9, на одну людині більше, має бути від громадських організацій, вони обирали своїх людей із різних сфер. Таким чином, 17 людей вже зібрано, вони не є поки що легальними, але вони працюють, зустрічаються, обговорюють. Рік тому я би сказав, що ці люди є зрізом нашої країни, абсолютно різні і не сходяться навіть в тому, щоб обрати свого голову, а дати раду вже в суспільному поки що ні. Але маю сказати, що вони за рік страшенно змінилися. Рік тому вони приходили абсолютно як цуценята, вони думали, що ідуть на телебачення щоб презентувати свою сферу і зробити одну програму про медицину, наприклад. Зараз вони абсолютно змінилися, вони розуміють наскільки це важка проблема і працюють разом.

Микола Вересень: Добре. Але припустимо, я хижий підступний негідник, я просто візьму сто тисяч доларів, думаю, що для тих медичних людей це великі гроші, скажу: ти за мене голосуй чи за цю ідею голосуй. І все. Тут є небезпека. Коли ти лорд, про що я почав говорити, тобі сто тисяч принеси, не принеси, у тебе вони є, а по-друге, ти вже звик, ти живеш в безкорупційній країні. Це важливий момент.

Зураб Аласанія: Це і є сенс суспільного, щоб робити країну такою, про яку ти кажеш. Потроху, з помилками, крок за кроком. Одразу не буде. Не вірите?

Микола Вересень: Я ж єдина людина, яка працює на УТ-1, який не вірить в суспільне мовлення. Це така у мене вдача. Є у нас слухач, який додзвонився. Ви в ефірі, кажіть, будь ласка.

Звонок в студию: Сергей. Харьков, Матвей Ганапольский 2 ноября сказал одну гениальную вещь. Он сказал, что истина заключается в том, что Украина всегда была,  есть и будет двуязычной страной, и в этом ее сила. Отрицать это могут только недалекие люди, особенно после того, как именно этот вопрос спровоцировал гражданскую войну на востоке.

Микола Вересень: Зранку до ночі одне і те саме. Я навіть впізнаю цих людей, які щоб не відбувалося: громадянська війна на сході, комуністи переможуть… Я б на вашому місті вихваляти Ганапольского дзвонив безпосередньо до Ганапольского.

Алло, кажіть будь ласка. Доброго здоров’я!

Звонок в студию: Добрий вечер. Игорь. Киев. Хотел бы чисто технический вопрос задать: почему такой слабый сигнал телевидения? Несколько каналов буквально идет, другие с помехами, дождь идет, ветер дует – картинка портиться. Я думал, что только у меня, но спросил у товарищей, у всех такая же история.

Зураб Аласанія:  Це добре питання. По-перше, сигнал пов'язаний с передавачами, передавачі пов’язані з грошима. У всіх мало грошей і сигнал  потрохи зменшується. Це не дуже законно. Але наступним літом очікується перехід на цифрове мовлення, тоді з цим буде менше проблем.

Микола Вересень: Алло, кажіть будь ласка.

Звонок в студию: Дмитрий. Харьков. Добрий вечер. Я просто услышал знакомый голос. Это Streetwarriors”, харьковский мотоклуб передает привет.

Зураб Аласанія: Спасибо огромное. Очень приятно.

Микола Вересень: Я хочу відкрити таємницю. Те, що показують якісь зміни в країні, це сам пан Аласанія, який, по-перше, має дофіга татуювання, а по-друге, їздить на роботу на красивому мотоциклі.

Зураб Аласанія: Тепер Микола жаліє, що він на радіо, а не на телебаченні, показати не може.

Микола Вересень: Я  звик, що  у начальників телебачення пузо велике, вони їздять на Мерседах і вони примружують очі, вони такі державні діячі, такі всі серйозні

Зураб Аласанія: Яка класна картинка, я просто не знав, що так можна було.

Микола Вересень: І тут приїздить Аласанія на мотоциклі, і розриває картинку. Алло, кажіть, будь ласка.

Звонок в студию: Здравствуйте. Андрей. Харьков.  По поводу общественного телевидения, я готов быть спонсором, потому что я в принципе являюсь спонсором частного  российского информационного канала.

Микола Вересень: На букву Д канал?

 Андрей. Харьков.  Да, отличный, интересный канал. Если будет у нас такое же общественное телевидение

Микола Вересень: Нет, не будет, я очень надеюсь, потому что Дождь – это такой интеллигенствующий канал именно для очень ограниченного количества. Если такой канал выйдет на всю страну, поверьте, его смотреть никто не будет.

Андрей. Харьков.  Спасибо за комплимент. Вопрос такой: всем известно, что в России проходят такие планерки с утра, скажите на Украине что-то подобное есть на УТ-1 или других каналах?

Зураб Аласанія:Андрей, уточните что вы имеете в виду, что такое планерка?

Андрей. Харьков.  Собираются и обсуждают: об этом можно говорить, об этом нельзя говорить, здесь нужно надавить…

Зураб Аласанія: Вы считаете, что власть это делает с российскими редакторами?

Микола Вересень: Да, это же известный факт.

Зураб Аласанія: На Первом Национальном за все мое время никогда так не было. Но политики иногда собирают, это называется off the records.  Это может быть любой министр назначенный, он приглашает главных редакторов и говорит все, что он хочет говорить. А главные редактора слушают его, и сами делают выводы, кто что хочет, то из этого и делает. Так было несколько раз.  Я перестал ходить на эти встречи года полтора назад. Это делал и президент, и премьер-министр, и другие министры, они говорят свою точку зрения. Я думаю, что большинство каналов на это не ведется.

Микола Вересень: Еще много интересного есть. Когда я смотрю эти встречи журналистов с президентом, это очень смешно, потому что там какие-то странные люди собираются. Так не одеваются журналисты. Журналисты – это человек, который может одеть галстук, но видно, что это не глаженное, это не модельное агентство, это все-таки журналист. А когда сидит президент, которому как раз положено белая чистая рубашка, желательно красный галстук, хороший  костюм, а вокруг журналисты, совсем не факт, что они должны так выглядеть.

Зураб Аласанія: Надо подсказать тебя пригласить туда.

Микола Вересень: Я как-то учил Кучму. Был у меня период, когда в течение 15 минут  я ему объяснял, как надо одеваться для того, чтобы вас любил народ.

Ще у нас є одна людина, яка встигне поставити питання. Будь ласка, кажіть.

Звонок в студию: Добрий вечір. Мене звуть Неля, мені 76 років. Хоча у мене мала пенсія, але я згодна платити хоч 20 гривень, щоб було громадянське радіо.

Микола Вересень: Дуже дякую.

Зураб Аласанія: Пані, Неля, дуже вам дякую. Це дуже цінно.

Микола Вересень: Через таких людей і варто триматися. Пані і панове, у нас закінчується програма “Шоу Вересня”.  Зураб Аласанія у нас був в гостях. Дякую що прийшов.

Зураб Аласанія: Дякую, що позвали.