Сергій Лещенко. Фото Радио Вести

 Дмитро Тузов: Добрий день! “Тема дня” в ефірі, з вами Дмитро Тузов. Зі мною сьогодні в студії народний депутат, Сергій Лещенко. Пане Сергію, вітаю вас!

Сергій Лещенко: Добрий вечір!

Дмитро Тузов: Ми сформулювали питання до наших слухачів: Чи може Європейський союз переглянути програму допомоги Україні в зв’язку з корупцією?

А виходили ми, пане Сергію, з сьогоднішньої інформації про те, що Європейська рахункова палата вважає, що підтримка Європейського союзу в Україні мала обмежений вплив  і, незважаючи на імпульс для реформ, досягнуті результати залишаються крихкими. Я думаю, ви читали цей звіт. Там звучать, прямо скажемо, неприємні для нас речі, що співпраця між Україною і ЄС просувалася, але загальмувалася в зв’язку з тим, що на процес реформ впливають ризики, пов’язані з колишніми новими олігархами. Ці ризики лишаються високими і, не дивлячись на зусилля з реформування, Україна досі сприймається  як найбільш корумпована країна в Європі. Цей текст не друзі Путіна в Європі писали?

Сергій Лещенко: Це план-шатун, тільки, напевно, видання Брюсельского обкому. Якщо серйозно, то звичайно те, що коррупція залишається головною проблемою в Україні - це вже медичний діагноз. Не треба тут особливих консіліумів проводити. Через корупцію ми втратили нормальну армію, вартість гривні, територію. Щодня кожен громадянин втрачає грощі в своїх кишенях.

Дмитро Тузов: Давайте з вас почнемо. Вчора надійшла інформація від генерального прокурора Юрія Луценко, який заявив, що справа про незаконне збагачення депутата Лещенко, яка була відкрита за заявою депутата Павла Пензеника, закрита. Я навіть грішним ділом вчора подумав, що це, можливо, Банкова і президент посилають якісь сигнали до примирення. Але там залишається окреме провадження щодо сплати податків з позики. Ви нам поясніть, що ви знаєте з цього приводу: справа закрита чи не закрита?

Сергій Лещенко: Все дуже просто.  Ця справа - це відплата або покарання за те, що я останні два роки, як депутат, щоденно розповідаю про корупцію, намагаюсь з нею боротися в силу своїх можливостей, і при цьому не боюсь називати прізвища корупціонерів, включно з президентом України. Ця справа була незаконною з першого дня, тому щопроваждення за статею, за якою вона била відкрита, це виключна підслідність НАБУ. Прокуратура не мала права нею займатися. Тому я тут не дякувати маю, а вимагати покарання тих, хто протягом більше місяця витрачав державні кошти, час слідчих і судів, СБУшників на цю маячню. Ця справа закінчилась пшиком, тому що нічим іншим не могла закінчитися, бо не було ніякої справи, все повністю було доведено НАБУ.Жодних порушень з мого боку не було.

Слухайте і дивіться запис програми “Тема дня”.

Дмитро Тузов: Але, з іншого боку, якщо ви зараз будете займатися покаранням, ви також будете відволікати суддів від антикорупційної діяльності.

Сергій Лещенко: Тому, я напевно, буду розумніший за цих людей, які витрачали державний час і кошти на пусту з першого дня справу. Це їхня вендетта, помста за те, що я називав корупціонерів і в силу можливостей боровся з ними. Останній приклад – моїми зусиллями було скасовано корупційний тендер в порту Південний, коли мільярд гривень мала засвоїти  фірма, причетна до депутата Народного фронту, а голландська фірма, яка пропонувала ці самі роботи виконати швидше і дешевше на сто мільйонів, її викинули з тендеру. Таких прикладів щоденно багато.

Дмитро Тузов: Це тендер на будівництво, в чому там справа?

Сергій Лещенко: Це тендер був на поглиблення дна в порту Південний. Знаєте, є така національна забава – поглиблювати дно, до кінця ніхто не знає, поглибили його або ні, але гроші дуже активно витрачаються.Був розписаний цей мільярд під конкретну фірму, яка за місяць до закінчення розкриття пропозиції на тендері, поміняла власника і стали там власником два кіпрських офшори, а директором став депутат та помічник. А фірма голландська була викинута начебто непотріб з цього тендеру.

Дмитро Тузов: Вдалося зупинити цю справу?

Сергій Лещенко: Цей тендер зупинили після того, як  особисто я на годині запитань до уряду, запитав Гройсмана: “Що це за приклади такої корупції в уряді?”, після чого Гройман дав доручення розібратись з цим міністром, міністр доповів і було цей тендер скасовано. Вони його ще два тижні мурижили, намагалися знайти привід продовжувати далі. Ми ще раз вийшли на прес-конференцію з представниками голландського підприємства і зрештою його антимонопольний комітет скасував. Будемо дивитися, що буде далі, тому що є розмови, що цей мільярд хочуть все-таки розпиляти між своїми.

Дмитро Тузов: Зрозуміло. Дуже хотілося б говорити про надзвичайно важливі справи. Державне бюро розслідувань  досі не створено? Які підводні течії ви тут спостерігаєте, але нашим слухачам треба пояснити в чому тут справа. Справа в тому, що коли буде створено Державне бюро розслідувань воно на себе перебирає слідчі функції Прокуратури, слідчі органи Прокуратури передають матеріали кримінальних впроваджень Державному бюро розслідувань, коли воно почне здійснювати функції з досудового розслідування. Тепер ми з вами розуміємо важливість цього Державного бюро розслідувань.

Сергій Лещенко:  Є бажання зробити так, щоб контролювати слідство з боку президента. Державне бюро розслідувань - це буде аналог американського ФБР, тобто все практично слідство в державі буде  в цих руках. Але законом змусили провести конкурс на цю посаду. Підводні течії тільки зараз викриваються, коли з’ясувалося що головним фаворитом на цю посаду після конкурсу здібностей, знання юридичних термінів і в тому суб’єктивного конкурсу журі є пані на прізвище Варченко. Ця жінка на сьогоднішній день працює в так званому департаменті імені Кононенко-Грановського в Генеральній прокуратурі або офіційна назва Департамент розслідування важливих справ з питань економіки Генпрокуратури. Цей департамент був створений рік тому при Шокіні, куди в керівництво входив Сус, нещодавно переведений на іншу посаду.

Дмитро Тузов: Це слідчий Генеральної Прокуратури?

Сергій Лещенко: Слідчий, який був причетний до катування НАБУшників, який займався оформленням власності на підставних осіб, який відомий тим, що збирався допитувати посла США. Вже таке наріцатільне прізвище. Це департамент, який займався виконанням замовлень Кононенко та Грановського, в цьому департаменті працює ця жінка прокурор, яка зараз є головним фаворитом на посаду ДБР.  Коли НАБУ не змогли взяти під контроль, вони вирішили що принаймні ДБР має бути під контролем Банкової. А потім буде  друга частина плану – дискредитувати НАБУ, показати що НАБУ є немічним та не здатним боротися і потім сказати: давайте додамо НАБУ до ДБР, буде у нас все слідство в одному органі, і НАБУ знищать як незалежний орган. Зараз робиться все, щоб НАБУ не могло  бути ефективним. Ви знаєте, знайшли важелі впливу на спеціалізованого антикорупційного прокурора, Холодницького, і він блокує розслідування деяких справ, блокує підозри по справі міжнародних авіаліній України, там є ще багато про що говорити.

Дмитро Тузов: Ви сказали, що президент хоче взяти під контроль ще не створене Державне бюро розслідувань.

Сергій Лещенко: Це ідея фікс президента.

Дмитро Тузов: А з чого це випливає? Адже там конкурсна комісія, там мають бути  незалежні люди, які обирають голову.

Сергій Лещенко: Але члени цієї конкурсної комісії в тому числі призначались Кабінетом міністрів, депутати від Верховної Ради входять в цю комісію, зокрема один з депутатів, Дейдей, який раніше притягався до відповідальності правоохоронними органами. Я не хочу вже про журі розповідати. В нормальній державі, якщо є політична воля лідера, то є конкурсні комісії, немає конкурсних комісій, призначають нормальних людей, здійснюються реформи, відбувається процес, який потім отримує задовільну оцінку від європейських партнерів і країна стає членом Євросоюзу. Таким шляхом пройшла Польща 20 років тому, таким шляхом пройшла Чеська республіка, таким шляхом іде Румунія зараз. Для багатьох може бути сенсацією, бо румуни для нас це люди, про яких ми думаємо, що таке Румунія?

Дмитро Тузов:  Між іншим, члени Європейського союзу і НАТО.

Сергій Лещенко: Не просто, вони вже кредитують Молдову своїми грошима. В Румунії антикорупційна програма, якою захоплена вся Європа, вся ставлять Румунію в приклад. Там посадили на лаву підсудних мера Бухаресту, а мер Бухаресту за нашими мірками – перший в чергу на президента, це найбільше місце, там хто мер, той завтра президент. Брат колишнього президента під слідством, міністри, депутати. Там працює незалежний антикорупційний орган, про який в Європі останні кілька років всі кажуть як про ефективну боротьбу з корупцією. Якщо Румунія була здатна цим шляхом пройти, то звичайно, це відбувалося тільки тому,що перша особа держави сказала: мені в мої кишені нічого класти не треба,  я хочу бути президентом, про якого будуть згадувати в підручниках історії і потім, можливо, після того, як піду з посади, буду займатися або лекціями, або консалтингом, але зароблю свою. А зараз я працює на державу. На жаль, в Україні цього не сталося в 2014 році.

Дмитро Тузов: Це те, що, до речі, називають політичною волею?

Сергій Лещенко: Це визначення абстрактне, але ми його з вами більш-менш описали.

Дмитро Тузов: Ви сказали, що влада чи президент не змогли взяти НАБУ  під контроль, ви в цьому впевнені?

Сергій Лещенко: Я переконаний, що НАБУ незалежний орган, тому що інформацію різну дістаю, багато, про різних людей, від різних людей, що в НАБУ відбувається, як намагаються вплинути, і це видно. Навіть те, як вони дріб’язкові приклади знаходять, щоб дискридитувати НАБУ, знайшли співробітницю НАБУ, на яку теж склали протокол про корупцію. Вона, виявляється, в неробочий час прочитала декілька лекцій на замовлення німецького урядового фонду Фрідріха Еберта, за це вона отримала якусь винагороду. Тепер СБУ кинуло всі сили, щоб цей злочин розкрити і покарали цю жінку, зрештою, протокол на неї склали, він зараз буде слухатися. Я хочу сказати, що це кістка в горлі, яку всі намагаються проковтнути тому що, якщо є хоч один незалежний антикорупційний орган, тоді і решта або мають боротися вже з антикорупційним органом або рівнятися на атикорупційний орган. Я тримаю за НАБУ скресленими свої пальці, сподіваюсь що в них все вийде. Тим більше, в них вже справ Оніщенко відома всій країні.

Дмитро Тузов: Я якраз хотів запитати. Справа Оніщенко свідчить про те, що НАБУ залишається незалежним органом?

Сергій Лещенко: Я думаю, що якраз справа Оніщенко на це вказує. Оніщенко був смотрящим від Порошенко, він займався тим, що скуповував депутатів за його дорученням, або гроші, які отримував з різноманітних оборудок в газовій сфері витрачав за дорученням президента на підкуп одних депутатів, на купівлю голосів, на політичну лояльність, на телеканали, щоб вони висвітлювали правильно. Він займався тим, що зводив інтереси Порошенко і Ахметова в певних підприємствах, він займався тим, що намагався постачати газ на державні підприємства, де Кононенко смотрящий. Він був, як кажуть на депутатському жаргоні, повністю в теме и в доле. Він думав, що Порошенко буде його кришувати і він буде спокійно цим займатися. НАБУ відкрило справу на Оніщенко і коли прийшли з обшуками, почали кримінальне провадження, потім підозру, потім зняття недоторканності, Оніщенко почав апелювати до своєї криши: “А чого мене чіпають, я ж був повністю  в розкладі, і давав гроші, і за мої гроші годувалися багато партій, які займалися виконанням доручень або замовлень Порошенко, де моя відплата? А Порошенко не зміг вплинути, Оніщенко втік і все.

Дмитро Тузов:  Пане Сергію, чи довіряєте ви тому, що говорить Оніщенко, те, що він оприлюднює?

Сергій Лещенко: Я сказав би, швидше довіряю, ніж не довіряю, тому що розумію статус Оніщенко. Він став народним депутатом в 2014 році якимсь дивним способом. Спочатку його ЦВК не зареєструвало, а потім пішла вказівка з гори, його пропустили, хоча він не проживав 5 років в Україні. Другий епізод: Оніщенко обрався депутатом в Київській області, тоді в Київській області БПП був дуже популярний, вони взяли майже всі округи, але чомусь в округ Оніщенко, де вони б теж гарантовано перемогли, нікого не поставили. Оніщенко безальтернативно перемагає, округ злили під нього, без вказівки з Банкової таке було неможливо. Потім Оніщенко стає депутатом і майже два роки зберігає схему, яка діяла за часів Януковича. Він фактично не доплачував значну частину ренти в бюджет.

Дмитро Тузов: Ренти від газовидобування?

Сергій Лещенко: Так. Чи це можливо було, враховуючи таку прискіпливу увагу першої особи до газовидобувної галузі і взагалі до олігархічного бізнесу інших олігархів?  Думаю, що це було не можливо, хтось йому дав дозвіл це робити. Потім Оніщенко виходить і пред’являє докази. Вчора з’явилася перша частина його свідчень, нелегально або легально зібраних, таємна розмова з Довгим. Довгий це такий самий смотрящий, який від Порошенко займався збором голосів для потрібних рішень. Я це точно знаю, бо я з цим особисто стикався.  Довгий з Оніщенко розмовляють про те як цей конфлікт залагодити, щоб він мовчав. При цьому Оніщенко конкретно каже, що він мав, наприклад, постачання газу на Центренерго, державне підприємство, де сидить смотрящий Кононенко. Чи міг він постачати газ на Центренерго без змови з Кононенко? Я кажу, що не міг. Я бачив деяке смс-листування Оніщенко з Кононенко, підтверджую, такі розмови між ними були. Потім Оніщенко каже, що він отримав доручення купити канал 112 для Порошенко, щоб бути, скажемо, його номінальним власником.

Дмитро Тузов: Канал купили, до речі?

Сергій Лещенко: Канал не купили. Його доля до кінця не зрозуміла, там з’явився новий керівник. Не знаю, чи його хтось купив чи далі залишається ті самі власники. Але факт є факт – Оніщенко вів переговори. Є свідчення, що він такі переговори вів. Більше того, наскільки я знаю, ще до одного олігарха приходили, щоб він купив для Порошенко цей канал. Це така схема, яку ми бачили в 2005 році, коли для Порошенко мав купити канал  Інтер Хорошковський. Таке буває, коли політики не хочуть напряму світитися в медіа, що вони власники, вони комусь доручають і таким чином викупають канали, і вони стають лояльними,а потім триває якийсь транзитний період. Зараз, наприклад, Льовочкін легалізувався власником каналу Інтер, а раніше він це завжди відкидав. Думаю, так само було з Оніщенко і 112, потім би Порошенко легалізувався там. Далі ми знаємо про його причетність до  проштовхування певних кадрових рішень в обмін на грошові відкати депутатам. Він конкретно каже, що за голосування за Шокіна, за Наливайченко, за Луценко були гроші, які він платив, каже, де він їх передавав, охоронцю Порошенко на прізвище Фєдоров, в спеціальному ліфті, піднімався в його кабінет і приносив готівкові кошти. Думаю, в Оніщенко ще є докази, які він потім оприлюднить.  Тому я довіряю, і вважаю, що в нормальній державі вже б було створено слідчу комісію в парламенті, щоб вона дала політичну оцінку, щоб вона заслухала Оніщенко, інших фігурантів, того самого Довгого, який каже, що він за власною ініціативою поїхав, щоб перепитати як здоров’є в матері Оніщенко. Це смішно, що один смотрящий до іншого літає в Лондон, щоб запитати, як там мама поживає. В нормальній країні була б вже перевірка, і було б кримінальне провадження.

Дмитро Тузов: А НАБУ може ініціювати це кримінальне провадження?

Сергій Лещенко: Воно не може, воно повинно це зробити.

Дмитро Тузов: Чому воно не робить цього сьогодні? Чи не є у вас підозри, що з Оніщенко продовжують якимось чином домовлятися.

Сергій Лещенко: Я не хочу давати характеристику НАБУ, бо я вірю в них. З мого досвіду спілкування, в них є потенціал. Сьогодні партія Демократичний Альянс, до якої я входжу, звернулася до НАБУ з вимогою відкрити провадження по Оніщенкo і здійснити перевірку. Думаю, що вони це можуть зробити навіть в рамках справи самого Онищенко. Зрештою, це дуже нормальна для Америки тема, коли один подільник закладає іншого. Лазаренко, наприклад, сів в Америці на 8 років, тому що його подільник, Кіріченко, сказав що він платив відкати, і був примушений це робити, бо Лазаренко був прем’єр-міністром і змушував всіх давати 50%. Так само, думаю, треба діяти в Україні, коли є старший корупціонер, є його підлеглий, коли підлеглий погоджується співпрацювати зі слідством, то має сідати старший. Кіріченко в Америці вийшов на свободу, а Лазаренко від дзвінка до дзвінка відсидів.

Дмитро Тузов: Чи відомо вам щось про те, що Олександр Оніщенко міг бути причетним до купівлі посади міністра екології?

Сергій Лещенко: Я думаю, що тут була змова в чотирикутнику Порошенко-Онішенко-Тимошенко-міністр.  Є лист, де Тимошенко  дає подання на цього міністра, щоб він працював  за квотою Батьківщини в уряді. З іншого боку, ми знаємо, що цей міністр був близький до Оніщенко, а з третього боку,ми знаємо, що Порошенко завжди виявляв інтерес  до цього міністерства. Можливо, це була спільна погоджена кандидатура, яка мала працювати і в інтересах Оніщенко, Порошенко, але при цьому під прикриттям Батьківщини. А Батьківщина, в свою чергу, з Оніщенко це питання якось закрила, чи він їх проспонсував, чи вони політичну підтримку отримали від нього.

Дмитро Тузов: В якому сенсі, не відомо?

Сергій Лещенко: Тут цифри не можна розказати, це все таки звинувачення в корупційних діяннях, Кримінальний кодекс за це містить конкретні статті. Без якихось задокументованих розмов чи платівок це дуже складно.

Дмитро Тузов: Але Оніщенко може потягнути інших політиків, я так розумію?

Сергій Лещенко: Думаю, що в нього є принаймні знання, які компрометують інших політиків, певні документи, транзакції. Звичайно в переказі з одного банківського офшорного рахунку на інший офшор не пишуть, що це відкат за посаду міністра або генпрокурора. Але в сукупності, якщо б була зацікавленість і була б плідна співпраця, наприклад, слідства з Оніщенко, він би, напевно, міг дати конкретні докази того, за що гроші платились, кому, відкат від чого це був, і що отримала на взаємен друга сторона. Це цінний свідок, при чому одночасно в Україні він є обвинувачений. Чи може бути людина водночас і свідком, і обвинуваченим? Може, той самий Кіріченко, в Америці був в цьому подвійному статусі, адже він був і спільником, і жертвою вимагання.

Дмитро Тузов: Цього цінного свідка британська влада має охороняти?

Сергій Лещенко: Це питання до того, чи вважає британська влада цю проблематику своєю юрисдикцію. Думаю, що якщо не було злочину на території Британії, їхня юрисдикція тут не поширюється. Вони можуть охороняти, наприклад, якщо буде інформація про те, що є або готується замах на нього. Вони можуть виділити охорону, як це Березовському було свого часу чи чеченським лідерам, які тікали до Лондона. Але мати провадження проти них, вони можуть лише, якщо вони порушать  англійські закони, так само як в Америці.

Дмитро Тузов: Ви вже почали про це говорити. Оніщенко розповідає про купівлю депутатів, ці сумки які носили з грошима. Ви в середині, в Верховній Раді…

Сергій Лещенко: На жаль, не пропонували. Якщо була б така розмова, то я б мав і приховану камеру і диктофон, ми це записали і зробили б з цього показовий кейс для покарання. На щастя, не пропонували, тому що напевно, оцінюють мої здібності такі, що я б не продався.

Дмитро Тузов: Коли мова іде про великі гроші, люди, які поруч з вами, їх отримують, починають якось голосувати, ви відчуваєте цей вплив великих грошей на депутатів?

Сергій Лещенко: Я відчуваю, що існують доплати депутатам, і ці доплати здійснюються або централізовано з Банкової, або призначають в фракції кураторів, які відповідають. Як ця схема працює: приходить певний депутат Іванов до президента Икс і каже: Пане президент, тут є державне підприємство Артемсіль, ми хочемо його трошки пограбувати, але щоб мати легальний статус для цього, ми будемо 30% з награбованого віддавати на утримання 20 депутатів у фракції для доплати,  а вони потім будуть голосувати як треба.

Дмитро Тузов: Це так фонди формуються?

Сергій Лещенко: Так. А потім, наприклад, приходять, міністри-реформатори в уряд і кажуть: Ви знаєте, ми працювали в інвестиційних банках,  отримували зарплату 50 тисяч доларів на місяць, ви нас просите попрацювати на уряд з зарплатою 3 тисячі гривень на місяць Ми готові, але ви маєте нам платити нелегально, наприклад, 20 тисяч доларів в місяць щонайменше, щоб ми просто продовжували жити так, як раніше жили. Тоді запитують: Де гроші ці будуть братись, щоб утримувати міністрів?. Для цього придумали корупцію, і кажуть: Ми маємо пограбувати це підприємство півроку, щоб платити доплату міністрам. Але, щоб ви розуміли, половина грошей  іде в кишеню тих, хто грабує.

Дмитро Тузов: Я навіть чув, це справа правоохоронних органів і слідчих, з’ясовувати, що такі доплати міністрам можуть сягати від 50 до 100 тисяч доларів на місяць.

Сергій Лещенко: Це називається плата за лояльність. Якщо міністр, наприклад, самі по собі не є олігархом, а найнятий на роботу, тоді він має за поняттям, а не за законом, отримувати таку компенсацію, щоб він служив тому, хто його утримує.

Дмитро Тузов: Але даруйте, тоді він працює фунтом  і підписує все, що йому приносять.

Сергій Лещенко: Звичайно, але треба визнати, що в Україні є громадянська увага і антикорупійні органи. Так як при Януковичі це робили в тупу, вже зараз не зробиш, тому вони мають знаходити якісь формулювання або якісь робити маневр між різними групами впливу, при цьому вдавати на публіку, що вони незалежні і непричетні до корупції. Те, що доплати існують, я знаю, з дуже близьких джерел тих, хто цим займався.

Дмитро Тузов: Якщо ми говоримо про такі обсяги коштів грошей в політиці, то, мабуть, і чорна каса існує, така аналогія з чорною касоюПартії регіонів. Чи зараз це вже не документують?

Сергій Лещенко: Чорна каса” “Партії регіонів – це був спосіб утримання при владі конкретного корупційного клану, який займався розграбуванням бюджету протягом багатьох років. В ній фіксувались  найменші витрати, які йшли на потреби цього клану. Зараз, я думаю, так воно не працює тільки тому що  впали обсяги  економічного розвитку, відповідно, впали обсяги корупційного заробітку, по-друге, зараз таких тупих схем вже немає, тому що треба вигадувати різноманітні “Роттердам+”, це схема по вугіллю. Раніше могли просто казати: Нам треба щорічна дотація на вугільну галузь, 10 мільярдів. І з бюджету йшли ці кошти. Зараз  кажуть: “Давайте ми будемо в тариф на енергетику  вкладати вартість вугілля, начебто ми його купили на біржі в Роттердамі, куди вони приплило з Південної Африки, а потім ціну біржі зафіксували, плюс ще додамо до цієї вартості доставку з біржи на український ринок”. Хоча, насправді це вугілля іде з зони АТО по залізничній гілці на теплову електростанцію десь в Дніпропетровській області, це 100 км. максимум, а по тарифу воно як з Роттердаму в Україну по залізниці їде. Багато існує журналістів розслідувачів, багато уваги міжнародних дипломатів,  антикорупційних неурядових установ,  і створення НАБУ ускладнює життя корупціонерів. Чорна книга в такий тупий спосіб вже не можлива, але всі ці принципи зберіглися.

Дмитро Тузов: Наскільки ускладнюють життя антикорупційні органи, чи існують зараз кримінальні провадження в тій же схемі ”Роттердам+” по вугіллю?

Сергій Лещенко: Це треба питання ставити антикорупційним органам. Я про цю схему знаю, але чи є провадження не чув.

Дмитро Тузов: Я теж не чув, що існують провадження.

Сергій Лещенко: Вони це обставили так, що начебто це формульне ціноутворення для того, щоб була можливість незалежно від кризи поставок з зони АТО мати вугілля в своєму розпорядженні. Я думаю, що це лише гарна міна при поганій грі.

Дмитро Тузов: В цьому документі, який сьогодні оприлюднила Європейська рахункова палата,  звіт по Україні, йдеться про те, що реформи в України загальмували в зв’язку з тим, що це пов’язано з колишніми і новими олігархами. Як багато нових олігархів з’явилося і чи стали слабшими старі?

Сергій Лещенко: Я думаю, що старі олігархи міцно стоять на ногах, хоча їх час від часу намагаються “обелетить”. Тобто сказати, що вони мають за свою недоторканість занести або якісь гроші,  або дати можливість на їхніх телеканалах піаритись, або щоб їхні депутати голосували як вказують старші товариші з Банкової.

Дмитро Тузов: Працює цей механізм?

Сергій Лещенко: Звичайно, він працює. Але нові олігархи зараз виникли в так званому президентському клані, тобто це люди які обслуговують президента. Швидше, президент є олігархом, а люди, які його обслуговують вони є олігархфрендами, якщо казати граючи словами. Той же самий Кононенко, той же Грановський, Третьяков, Мартиненко – кожен з них має свою тему, з якою приходять до президента, домовляються про щось і, скажімо, гарантують компенсатори за цю тему. Хтось на Центренерго, як Кононенко, хтось – судова гілка влади, СБУ, Прокуратура, це Грановський, Мартиненко – це  енергетика атомна, Третьяков – це гральний бізнес.

Дмитро Тузов: Такий розподіл держави?

Сергій Лещенко: Це, скажімо, дотичність до політики дозволяє конкретним людям збагачуватися. Але, оскільки збагачуватися безкоштовно для президента це як гріх, виходить , що треба тоді ділитися.

Дмитро Тузов: Які ще такі яскраві справи ви могли б зараз назвати, які дають уявлення про розміри корупції в Україні?

Сергій Лещенко:  Я думаю, відкрити нашу видатну базу даних електронних декларацій, той самий Дубневич на 2700 мільйонів гривень готівки.. Конкретно ці двоє братів поміняли смотрящих Януковича: смотрящие БПП, Дубневичи, зайшли замість смотрящих Януковича. Я конкретно дослідив одну схему – це постачання скріплень та прокладок для залізниці, це спеціальні маленькі деталі, які кріплять шпалу до рельси. Мільйони цих скріплень  закуповується щороку, щоб ремонтувати, міняти, і.т.д. В часи Януковича ці скріплення постачав друг сина Януковича, Шатворян, його фірма. В 13 році, в останній рік Януковича, він поставив на суму близько 10 мільйонів долларів. 14 рік ми дивимося, Шатворян постачає лише 10 мільйонів гривень. А тут з’являється Дубневич, в нього  вже 50 мільйонів гривень. В 15 році вже другий рік нової влади, Дубневич вже до 200 мільйонів гривень постачає тільки по цим двом номенклатура. На середину цього року вже було під 300 мільйонів гривень суцільно з початку зміни влади постачає ця фірми.

Дмитро Тузов: Я чув, що постачання може відбуватись і з Росії.

Сергій Лещенко: Я не знаю походження, але воно показує хронологію як одних смотрящихміняють на інших. При цьому Дубневичи мають відкритий конфлікт інтересів, бо вони одночасно постачають ще обладнання на залізницю, і очолюють комітет з питань транспорту та залізниці Верховної Ради. Вони можуть шантажувати міністра, казати: якщо ти не приймеш мою людину, не назначиш на посаду, я наприклад, заблокую твій закон в своєму комітеті, і ти як міністр будеш повним нульом. В Європі це конфлікт інтересів, у нас в Україні це називається політична корупція.

Дмитро Тузов: Ми зараз описали масштаби. Якщо чесно, вони не маленькі. Чи є уявлення, що з цим робити?

Сергій Лещенко: Перше, це змусити боротися з корупцією органи, які до цього уповнажені. Друге, це змусити президента дати команду СТОП корупціонерам. Але для того, щоб ця політична воля в нього виникла, він має відчувати дихання народу в себе на потилиці. Тільки в такому разі він зможе переосмислити  свою роль та місію в державі.

Дмитро Тузов: Дихання в чому вимірюється?

Сергій Лещенко: Це мають бути вуличні протести, це мають бути протести медійні, мають бути вкриття схем, мають бути апеляції до іноземних правоохоронних органів. Я конкретно виступаю за те, щоб були запроваджені адресні персональні санкції проти нинішніх корупціонерів європейцями та американськими, щоб їм скасували візи в Америку, щоб арештували їхні рахунки в Європі. Виходить абсурд – європейці дають гроші своїх платників податків з Бельгії, з Франції. Французи чи бельгійці платили в свій бюджет, потім уряд цих країн взяв і віддав гроші Україні. Вони потрапили в український бюджет і тут  розікралися. Виходить, що люди,  які прийшли після Революції Гідності, просто займаються мародерством на здобутках простих громадян, які  вийшли на вулицю щоб поміняти владу.

Дмитро Тузов: У вас тема медіа зараз звучить регулярно. Я вважаю, що журналіст не може бути колишнім. Що відбувається в нашій медіа сфері? До речі, знову повідомлення: "Генпрокурор Юрій Луценко скасував доручення щодо допиту керівника Української правди Олени Притули". Як ви зараз оцінюєте медіа простір, в якому він стані?

Сергій Лещенко: Що стосується допиту Притули, по цій справі, як я казав, є політичне замовлення. Вчора ця справа була з тріском закрита, вона провалилася. Спроба моєї політичної дискредитації силами Генпрокуратури згорнута. Залишається зараз ще один орган, який за дорученням Банкової це продовжує робити - Агентство запобігання корупції. Що стосується сфери медіа, тут залишається вплив 4 олігархів на всі телеканали, і люди дивляться телебачення і в залежності від того, цей олігарх домовився з Порошенко або ні, вони бачать відповідну телекартинку. З одного боку, це краще ніж монополія Януковича, коли він був супербоссом над всіма. З іншого боку, я не думаю, що Майдан стояв для того, щоб люди дивилися локшину, виготовлену на кухні чи в Коломойського чи в Ахметова.

Дмитро Тузов: Чи є вихід із цієї ситуації?

Сергій Лещенко: Перетворення державного в нормальне суспільне мовлення, коли державне телебачення стане обслуговувати інтереси всіх громадян. Але на жаль, за 2, 5 роки цього не відбулося. Є постійне намагання контролювати хоч цей канал, який не такий і популярний. Всі розуміють, якщо тільки з’явиться на телебаченні сильна незалежна студія новин, то громадяни будуть порівнювати. Якщо вони включать новини олігарха, а там будуть з ранку до ночі вихваляти одних політиків і мочити інших, потім включають громадське телебачення – там все навпаки. Звичайно, люди будуть задумуватись, чому ми бачимо викривлену картинку світу, і тоді вже буде втрачати рейтинг той олігархічний канал. Не тільки це. Звичайно, люди мають фільтрувати те, що вони дивляться в Інтернеті, і соціальні мережі, і робити власні висновки.

Дмитро Тузов: Сергій Лещенко сьогодні  був зі мною в студії. Я сподіваюсь, що ми надали певне розуміння і певні рецепти, можливо, що треба робити  в країні аби значно поліпшити ситуацію і жити в країні про яку ми мріємо. Це була програма Тема Дня. До зустрічі