В программе "Тема дня" с Дмитрием Тузовым говорили с главой государственной регуляторной службы Украины Ксенией Ляпиной. 

Дмитро Тузов: Вітаю, друзі! Тема дня в ефірі, сьогодні ми говоримо про розвиток своєї справи в Україні. Зі мною голова Державної  регуляторної служби України, Ксенія Ляпіна. Пані Ксенія, вітаю вас!

Ксенія Ляпіна: Добрий вечір!

Дмитро Тузов: В ці години парламент працює над державним бюджетом, йдеться про зміни до Бюджетного кодексу. Це напряму буде стосуватися тих, хто займається бізнесом в Україні. Я сформулював таке питання для сьогоднішнього голосування:

Для розвитку бізнесу найважливіше:

- Стабільне законодавство;

- Невисокі податки;

- Доступні кредити.

Пані, Ксенія, а скільки народу у нас в Україні займаються бізнесом?

Ксенія Ляпіна: Є дані, з яких ми можемо це оцінювати, це кількість фізичних осіб підприємців і кількість юридичних осіб. Це на сьогоднішній день 2,5 мільйони суб’єктів.

Дмитро Тузов: Це багато чи мало?

Ксенія Ляпіна: Це не багато, не мало, це достатньо середній європейський показник на тисячу населення. Ми маємо нижчі показники, ніж, наприклад, Італія, яка має більш розвинену приватну ініціативу.

Дмитро Тузов: А там всі бізнесом займаються?

Ксенія Ляпіна: Не всі, але більша кількість людей, яка готова покластися на власну ініціативу. Але ми маємо навіть більші показники ніж в Німеччині, де вони давлєють до форм, більш організованих як юридичні особи. Може це і суб’єкти малого бізнесу, але там переважна більшість наймані особи, а власники відділені від  цього бізнесу.

Дмитро Тузов: А у нас відчувається конфлікт між великим і малим бізнесом?

Ксенія Ляпіна: На жаль, відчувається. Що цікаво, я ж спостерігаю цей процес протягом 20 років,  і можу сказати, що спостерігається вже певна тенденція, як тільки у нас криза, у нас загострюється конфлікт між великим, середнім і малим бізнесом. За рахунок ущімлення прав і конкуренцій, власне, хочуть вирішити свої проблеми.

Дмитро Тузов: Як це відбувається практично?

Ксенія Ляпіна: Зокрема, наприклад, та історія с касовими апаратами, до якої зараз знову Верховна Рада намагається повернутися. Ви знаєте, що слава богу, уряд з такими ініціативами не виходив і офіційна позиція уряду, що  в нас немає на сьогодні намірів вводити ширше касові апарати ніж це вже є. Депутати ініціюють, наприклад, додати касові апарати в ті сфери, де є мікробізнес менше одного мільйону гривень. Але, наприклад, вони продають  складну побутову техніку, яка підлягає гарантійному ремонту. Кажуть, що от туди треба касові апарати. Насправді, це певне лукавство, тому що до гарантії на техніку касовий чек не має жодного відношення. В тих самих європейських країнах десь є тотально касові апарати, десь немає. Але всім відомо, що достатньо зафіксованої гарантії для того, щоб отримати гарантійний ремонт, тому касовий чек це така наша забавка.

Дмитро Тузов: Як це відбувається? Цей конфлікт означає, що великі мережі, які продають, відчувають конкуренцію?

Ксенія Ляпіна: Безумовно. Великі мережі, які ввозять  сюди великі партії, вони відчувають певний тиск з боку дрібного бізнесу, який маленькими партіями щось не завжди отримає легальне десь з ринку. Іде така жива торгівля на мінімальному рівні, мінімальними цінами. Це торгівля для небагатих людей, чесно кажучи.  Середньому бізнесу хочеться щоб всі як один пішли в один великий супермаркет і там придбали щось подорожче. Їх можна зрозуміти, вони хочуть за своє але це, на мій погляд, не комплексний підхід.

Дмитро Тузов: Тобто такого балансу розуміння у нас немає, що люди створюють робочі місця для себе, нічого не просять? Коли ви розповідали, я згадав знаменитий анекдот про те, що банк не займається лусканням насіння, а я не займаюсь фінансовими операціями. Це така домовленість між малим і великим бізнесом.

Ксенія Ляпіна: Це так. Я би сказала, що частково є таке розуміння. Особливо, що приємно відзначити, що серед громадян є розуміння, що малий бізнес йому вже не ворожий. Власне, вони сприймають малий бізнес саме як народний бізнес. Це вже добре, люди зрозуміли, що не є якийсь бізнесмен в розумінні 90-их, а що це людина трудар, такий самий як будь-який інший, який працює на заводі чи на фабриці, який заробляє своєю працею собі на життя, далеко не розкішне.

Дмитро Тузов: Як ви вважаєте, це казочки про те, що кажуть, що малий і середній бізнес, підприємці взагалі, можуть витягнути країну з кризи, мають стати стрижнем  економіки? Але, з іншого боку, ви нагадали зараз про Італію, там багато підприємців, але поруч же і великі корпорації існують, які випускають автомобілі, літаки…

Ксенія Ляпіна: Справа полягає в тому, що коли активний малий бізнес, то власне, і корпорації спокійніше почуваються в такій країні. Активний малий бізнес це все одно що підлісок і ліс. Підлісок потрібний для того, щоб ліс зростав і не руйнувався. Там само малий бізнес і транснаціональні корпорації. В принципі, коли все більш-менш нормально розвивається, вони один з одним не конкурують, кожен виконує свою функцію. Але коли криза, кожен намагається вирішити свої проблеми за рахунок іншого і страждає більш за все малий бізнес.

Дмитро Тузов: Враховуючи те, що криза у нас, даруйте, перманентна…

Ксенія Ляпіна: Не перманентна. Я хочу нагадати, що були роки, той же 2008 рік. Перед тим як грянула криза, згадайте, які були масові споживчі кредити, як багато було вливання грошей  в економіку, були якісь позитивні дії.

Дмитро Тузов: Ви мені зараз нагадуєте інший анекдот:

- Коли ж стане нарешті краще?

- Як, ви не зрозуміли, що краще вже було.

Ксенія Ляпіна: Я вірю, що буде краще. Ми переживаємо серйозний злам економіки, у нас відмирають якісь частини, які були пострадянські та не життєздатні, народжуються нові. Я зараз багато їздила по областях, ми читали семінари по регуляторній політиці, але багато спілкувалася із бізнесом, із виконавчою місцевою владою, і бачу, що багато, особливо в західну  Україну, активно заходять інвестори. Вони вже готують собі площадки, підшукують собі персонал для технологічних, високотехнологічних виробництв. Ми на порозі хорошого ривка зростання, я в цьому переконана.

Дмитро Тузов: Слухайте, це дуже обнадійливо звучить, тому що для Західної України робочі місця – це надзвичайно критично.

Ксенія Ляпіна: Інвестор, особливо європейський, рухається в ті території, які йому територіально ближчі, чи десь навіть ментально ближчі. Він спочатку заходить на Західну Україну, але готовий рухатись далі. Я переконана, що зараз інвестори будуть заходити і на інші території. Я про що говорю: це не значить, що малий бізнес не потрібен, тому що великі корпорації, високотехнологічні  виробництва, будуть створювати робочі місця з високою доданою вартістю, але вся робоча сила не буде ними поглинена. Саме тому що вони дуже дбають про ефективність.

Дмитро Тузов: І люди мають бути самозайнятими?

Ксенія Ляпіна: Абсолютно. Є частина людей, яка здатна бути самозайнятою і це їх самореалізація, і є частина людей, які можуть бути найманими  працівниками десь в високотехнологічних виробництвах, кожен знайде себе. Головне в такій моделі, що кожен має отримати вибір і кожен може себе знайти.

Дмитро Тузов:  Давайте послухаємо наших слухачів. Добрий день!

Дзвінок в студію: Добрий вечер, Алексей, Днепр.

Дмитро Тузов: Алексій, у вас є свій власний бізнес?

Алексей. Днепр: Да, я предприниматель. Мне нравится то, о чем говорит ваш сегодняшний гость.

Дмитро Тузов: Це Ксенія Ляпіна, головна Державної регуляторної служби.  А щоб ми з вами всі розуміли, чим займається Державна регуляторна служба – напряму впливає на розвиток бізнесу, тому що це спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та дозвільної системи в сфері господарської діяльності.

Ксенія Ляпіна: І з питань дерегуляції.

Дмитро Тузов: Тепер слухаємо ваше питання.

Алексей. Днепр: Все платят налоги, малый, средний и крупный бизнес. Но почему то крупный бизнес платит несоизмеримо меньше, в процентном соотношении, от прибыли, чем малый или средний бизнес.

Ксенія Ляпіна: По суті ви праві. Більше того, я хочу вам сказати, що ми зараз провели певне дослідження на підставі даних податкової  і  найближчим часом опублікуємо результати. Дійсно, можу сказати, у великого бізнесу загальне податкове навантаження менше ніж у середнього і малого.

Алексей. Днепр: Грубо говоря есть у нас заводы, которые  платят ЕСВ и по сути на этом их налоги ограничивается. Предприятие показывает, что оно убыточное, мы такие хорошие, платим людям зарплату  и все. Как же, если оно убыточное, какой тогда смысл его работы? Причем, предприятие с иностранными инвестициями, то бишь с российскими, по сути, как любой крупный бизнес, у них примерно схожие системы.

Ксенія Ляпіна: Погоджуюсь. Дійсно є ще питання оптимізації. Для цього, власне кажучи, зараз проводиться ця реформа податкового адміністрування. Сьогодні на комітеті Верховної Ради її розглядали. Але я не знаю, які наслідки, тобто до чого саме домовився комітет. Те, що подав Мінфін було практично революційним. Воно ставило таких умов, за яких фактично, наприклад, на повернення ПДВ буде єдина черга. Чи ти величезний комбінат, чи ти середнє підприємство, ти отримаєш своє ПДВ назад в однаковому режимі. Не можна буде зловживати коли одним все, а іншим – закон.

Алексей, Днепр: У меня еще один вопрос. Вопрос не в том, что ПДВ возмещение. Получается, грубо говоря,  давальческая  схема: все сырье крупне комбинаты, предприятия получают вроде как от зарубежной кампании, профит уходит в зарубежную компанию… Сделать, например, какой-то налог, чтобы не выгодно было выводить его за рубеж. Например, в Штатах эта тема очень активно сейчас обсуждается, что налог будет равносилен тому же вывозу в оффшор. Почему нельзя этого сделать?

Ксенія Ляпіна: Це друга частина реформи. Ця частина, яка зараз робиться, це реформа системи адміністрування, ПДВ лише один приклад, там ще багато є змін в системі адміністрування, які всіх має поставити в умови однакових дистанційних відносин з податковою, щоб податкова не мала маніпулювати. А друге питання, це вже буде потім, власне податкова реформа, тобто пошук шляхів заохотити створення доданої вартості в країні. Поки що, дійсно, наша система оподаткування занадто універсальна і вона не заохочує людей створювати додану вартість саме в країні.

Дмитро Тузов: У нас всі лінії зайняті. Очевидно, тема підприємництва важлива. Ви в ефірі, добрий вечір!

Дзвінок в студію: Здравствуйте. Это Сергей из Харькова. За лопнувший банк Коломойского народ тепер должен заплатить  150 млрд. гривен, иначе рухнет вся экономика страны. Почему нагадил пан Коломойский, а носом в это тыкают весь народ?

Ксенія Ляпіна: Я не можу відповісти на це питання, тому що воно не до мене як до фахівця. Це знаєте, питання такого формату, це до політиків Верховної Ради. На щастя, я зараз працюю у виконавчій службі, скоріше  як експерт. До речі, це так приємно бути все ж таки експертом. Але хочу сказати, що це завжди питання того самого балансу між вигодою і витратами. Я не знаю, чому так сталося і не моя функція це аналізувати, але та ситуація яка є, тут відповідь була однозначна – краще врятувати банк ніж він лопне і спричинить втрату коштів як 6 мільйонів вкладників фізичних осіб…

Дмитро Тузов: Називають число  в 20 мільйонів підприємців, які є.

Ксенія Ляпіна: Ні, я думаю, що 20 мільйонів підприємців аж ніяк бути не може. Тому що я тільки що сказала, що в  нас їх взагалі 2, 5 мільйони суб’єктів. Мається на увазі, що там було багато фізичних осіб, які не реєструвалися підприємцями, просто здійснювали якусь дуже дрібну діяльність, туди-сюди ганяли кошти. Це все зрозуміло. Але питання в іншому: велика кількість людей мали в тому чи іншому вигляді гроші саме в Приваті і банкротство такого великого системного банку могло б мати надзвичайно негативні наслідки  для економіки України в цілому. Ви ж бачите, всі міжнародні структури підтримали саме такий вихід, все ж таки вкачати туди гроші, але вкачати не в чийсь банк, а вже в держаний націоналізований. А потім, якщо вдасться його врятувати, я вірю, що його вдасться врятувати, зокрема за допомогою донорської допомоги, причому не тільки грошової, а й організаційної. І потім цей банк як системний великий, дуже привабливий, може бути  проданий, наприклад, і за участі наших європейських партнерів.

Дмитро Тузов: Про що вони вже  натякнули, що готові брати участь, але за певних обставин. Так, називалась ця цифра в 148 мільярдів – це недостатність коштів Приватбанку, але там ще мають попрацювати аудитори дуже добре, тому що банк має свої активи, їх потрібно оцінити. Після цього вже буде підведено баланс, яка ця діра фінансова. Хоча я так думаю, що для бюджету країни це…

Ксенія Ляпіна: Це суттєвий вплив. Хочу сказати ще раз, що аналіз вигід і витрат показує, що значно менші витрати і більші вигоди від врятування націоналізацією з відповідною докапіталізацією і продовженням його регулярної роботи аніж довести його до  падіння, банкротства, втрати грошей.

Дмитро Тузов: Справді, Але тут ще питання, що це треба було значно раніше робити.

Ксенія Ляпіна: У нас взагалі система банківського нагляду має свої проблеми, тому що, ви бачите, що це вже не перший проблемний великий банк, який з’явився. І завжди стоїть питання, а що система нагляду, яка мала давати нам  заздалегідь червоні ліхтарики, відстежувати і своєчасно приймати рішення… Це вже друге питання, як організувати це. Маю надію, що нам допоможуть знову таки наші європейські партнери посилити цю систему моніторингу своєчасного нагляду. Ми до банків не маємо жодного відношення.

Дмитро Тузов: Я це розумію, але чи є у вас така надія, що те, що сталося з Приватом не позначиться на підприємцях? Тому що банк так і позиціонували  як банк для бізнесу, в тому числі для малого бізнесу.

Ксенія Ляпіна: Так воно і було насправді. Інструменти, які пропонував Приватбули дуже гнучкі, швидкі, зручні саме для малого бізнесу. Дійсно, певний вплив це матиме.  Я маю на увазі саме негативний вплив, тому що ці гнучкі інструменти мали свої плюси для обігу, але вони також мали свої мінуси, тому що користування цією гнучкістю не тільки малим бізнесом а й іншими суб’єктами і призвело до того, що створилися системні проблеми. Вони ж створилися не на пустому місті.

Дмитро Тузов: Безумовно. Там ще і проблема інсайдерських кредитів, наприклад, яка також потребує дослідження.

Ксенія Ляпіна:  Зокрема, тому я вважаю, що важливо, щоб компетентні органи всім цим займалися і дуже важливо, щоб тут брали участь європейські партнери, тому що у нас, скажімо чесно, найбільший дефіцит-це дефіцит довіри. Ми не дуже довіряємо що нашому Центральному банку, що всім аудиторським службам. Це надзвичайна проблема не тільки і бізнесі, а й взагалі в побудові держави.

Дмитро Тузов: Давайте продовжимо надавати слово нашим слухачам. Добрий вечір!

Дзвінок в студію: Добрий вечір! Юрій,  Київ. Хочу запитати в пані Ляпіной наступне. Ви себе позиціонуєте як експерт з підприємництва, ви були депутатом режиму Ющенко. Ви якесь підприємство в своєму житті створили чи якісь робочі міста. Якщо можна, то скільки ви створили робочих міст? Тому що знову якесь дежавю,  дежавю.

Ксенія Ляпіна: Мені дуже жаль чоловіка, що в нього дежавю, це не до мене, це до психотерапевта.

Дмитро Тузов: Ні, ви не ображайте, кожен має право висловити свою думку.

Ксенія Ляпіна: Ні, я дуже коректно, нічого поганого немає в психотерапії, в Америці це дуже розповсюджений засіб зняття напруги. З приводу мого світлого минулого, хочу сказати, що до того як стати народним депутатом, я якраз була представником того самого мікробізнесу.  Я їм займалась як консультант. З 2005 року я стала депутатом і, безумовно, припинила всяку підприємницьку діяльність. А до того, я якраз займалась дрібною підприємницькою діяльністю. Я би хотіла прокоментувати одну надзвичайно актуальну тему. Сьогодні нарешті вирішилося остаточно в Верховній Раді доля двох надзвичайно важливих законопроектів.

Дмитро Тузов: Це поки ми з вами в ефірі вона вирішилася?

Ксенія Ляпіна: За годинку до цього. Зараз я маю надію, що вони будуть підписані головою Верховної Ради, передані на підпис до президента. Це про лібералізацію системи державного нагляду і контролю. Це те, що надзвичайно турбує всіх підприємців. Це перевірки, що з ними робити, як зробити так, щоб вони не стали таким радянським шмоном, вибачте за некоректне слово, а щоб вони стали європейським типом перевірок.

Дмитро Тузов: Ще ж є такий вид перевірок як маскі-шоу із закриттям офісів.

Ксенія Ляпіна: Воно все з тої серії. Що зробити щоб перевірки стали цивілізованим спілкуванням між представником органу влади і власне бізнесом. Причому, щоб їх головне спрямування стало не знищити бізнес, не зупинити його будь-якою ціною чи не обібрати його, а навпаки, допомогти бізнесу уникнути в майбутньому порушень і зробити його більш конкурентоздатним. Це така амбітна мета цієї реформи.

Дмитро Тузов: Це законодавством регулюється?

Ксенія Ляпіна: Це регулюється цілою комплексом дій, але починається  з реформи закону.

Дмитро Тузов: Зараз люди реагують таким чином на наше голосування. Вони вважають, що для розвитку бізнесу в країні найважливіше стабільне законодавство – це більше 62%. Навіть невисокі податки відійшли на другу позицію – майже 28%, а доступні кредити – трошки більше 11%. Що мене, чесно кажучи, здивувало.

Ксенія Ляпіна: До речі, дослідження того ж самого Привату, яке вони робили останнім часом, ще до того, як вони стали національними, щодо потреб доступу до кредитних ресурсів серед малого і мікробізнесу. Згідно з їх дослідженням, десь приблизно  третина суб’єктів говорять,  що хотіли б збільшити свій обсяг і, відповідно, їм потрібен доступ до кредитів. Дві третини не мислять в цьому напрямку.

Дмитро Тузов: Про кредити потім запитаю. Давайте закінчимо з цими перевірками. Як це взагалі врегулювати, щоб насправді це відбувалося не так грубо і не так як ви згадали?

Ксенія Ляпіна: Ми в даному випадку впроваджуємо, спочатку в законодавство, а потім крок за кроком в практику, найкращі зразки світової практики. Що в законодавстві передбачено і що ми за рік як Державна регуляторна служба маємо зробити? Ми маємо зробити інтегровану інформаційну систему по перевірках, яка має бути безоплатною, доступна бізнесу, громадськості, активістам, песимістам, оптимістам, будь-кому. Це якийсь запобіжник в першу чергу проти зловживань.

Дмитро Тузов: Це прозорість?

Ксенія Ляпіна: Це світло і прозорість. Але не достатньо просто вивісити в Інтернет весь, вибачте, поминальник контролюючих органів з їх планами про перевірки. Чому вона називається інтегрована інформаційна система? Тому що будуть введені критерії аналізу. Можна буде подивитись, по яких підприємствах, умовно кажучи, несподівано посилена увага з боку різних контролюючих органів, а які підприємства, може, великі і важливі, але чомусь позбавлені будь-якої уваги. Тобто можна буде вичисляти всі ці підводні  каміння, виходячи з аналізу і критеріїв ризику в цій системі. Крім того, дуже важливо цим законом передбачено усунути інформаційну асиметрію. Що це таке? Яскравий приклад це санстанції. Є певна каста санітарних лікарів які знають всі  параметри, і крім них ніхто цих параметрів не знає. Якщо до тебе приходять беруть мазок, то ти завжди програєш, тому що ти не знаєш чому він має відповідати. В кожен поточний момент щось змінюється, а ти завжди програєш як бізнес, тому що в тебе немає інформаційної симетрії.

Дмутро Тузов:  Днями на Одещині люди отруїлись якимсь тортом. Тут, зрозуміло, що між підприємцями і контролюючими органами все-таки потрібен баланс.

Ксенія Ляпіна: Друзі, отруїлись то люди, а не контролюючі органи. Але, звертаю увагу на наступне. Останнім часом практика довела, що випадків реальної зміни від ретельності контролю статистика суттєво не змінилась. Це не значить, що треба взагалі усунути контроль. Це говорить про те, що в Україні ніколи контроль не був ефективним. Він завжди був скоріше корупціогеним фактором ніж користю.

Дмитро Тузов: А як зробити щоб все-таки ця інституція працювала? Пам’ятаєте, це з іншої сфери, але коли заборонили екологічні перевірки почалася тотальна вирубка.

Ксенія Ляпіна: До речі, звертаю увагу, що це так само велика помилка, щодо вирубки лісів ніякі перевірки не заборонені.

Дмитро Тузов: Власними очима бачив і навіть  викликав поліцію, яка приїхала розвела руками і сказали: Взагалі не наша компетенція.

Ксенія Ляпіна: Факт є,  але я кажу, що це бажання уникнути участі в таких речах. Це якраз предмет буде  предмет цієї інформаційної системи- одразу стане видно, у кого які повноваження, хто і що мусить робити, хто що робить, а хто що не робить, де зайвий тиск, а де, навпаки, уникання виконання своїх функцій.

Дмитро Тузов: Ця система буде працювати як аналог системи ProZorro, я так розумію? Тобто можна зайти на сайт і все переглянути?

Ксенія Ляпіна: Так, ми мріємо про такий формат. Не тільки просто по конкретних прикладах, а і по аналітиці, побачити, що взагалі робиться, по критеріях. Ще я не договорила щодо інформаційної асиметрії, що вимагається в цьому законі. Всі органи влади мають розмістити на своїх сайтах повну інформацію по тому, що вони контролюють. Якщо ти контролюєш пожежні показники, будь ласка розмісти по пунктах, чому мусить відповідати який критерій.

Дмитро Тузов: І скільки вогнегасників має стояти…

Ксенія Ляпіна: На якій відстані, на чому.. Не якісь утаємничені СНІПИ і ДБНи, які треба десь купувати таємним чином і діставати.

Дмитро Тузов: Пояснити, будь ласка, що таке СНІПИ і ДБНи?

Ксенія Ляпіна: Навіть не буду забивати голову слухачам. Це санітарні і будівельні норми. Це все технічні речі, але вони мають бути так само оприлюднені, загально доступні. Будь хто з відповідною освітою, хто хоче в цьому розібратися, ласкаво просимо, розбирайся і ти будеш знати, відповідаєш ти критеріям чи ні.

Дмитро Тузов: Дерегуляція  мала би суттєво зменшити  корупцію, тому що зменшується кількість контактів між держслужбовцем і підприємцем, коли треба якусь довідку чи щось відкрити, печатку десь поставити… Ви відчуваєте в цьому прогрес?

Ксенія Ляпіна: Відчуваю. Просто корупція у нас традиційно мігрує з одної сфери в іншу. Якщо ми її зменшили у сфері, наприклад, дозвільних процедур,  а особливо суттєво зменшили у сфері реєстраційних процедур, ці відкриті доступні реєстри суттєво знизили  корупційне напруження в таких сферах. У нас зараз корупція мігрувала у сферу державного нагляду і контролю. Боремось тепер з нею там.

Дмитро Тузов: Почитаю трохи, що слухачі наші запитують.

Олег: ДБН – це державні будівельні норми, написані зрозуміло для освіченої людини, було б бажання читати.

-Добрый день! Как вы относитесь к идее налогооблажения СПД, в зависимости от того, был ли этот  бизнес создан с нуля или это использование того, что фактически принадлежит всей стране. Первые должны иметь упрощенку в виде единого тарифа на бизнес, помноженного на занимаемую площадь в виде используемой территории под ведение данной деятельности.

Ксенія Ляпіна: Формула, я думаю, вимагає вивчення, якщо ми серйозно відносимось. Але, в принципі, тут є дуже справедливий підхід в тому, що 25 років бізнес в Україні будується на двох гілках, які насправді дуже різні. Одна гілка – це ті, що отримали шляхом приватизації особливо якщо це була формальна приватизація.

Дмитро Тузов: Ви згадуєте паперову приватизацію?

Ксенія Ляпіна: Так. Це дійсно було загальнонаціональне майно, яке поступово перейшло різними способами в чиїсь руки. Але, бог з ним, воно працює. Тут постає питання, що це дійсно використання суспільного ресурсу, створеного попередніми поколіннями. Напевно, тут можна було б якимось чином відобразити це в оподаткуванні. А друга гілка – це підприємці, які створювались з нуля, тобто своєю енергією, своїми грошима створювали підприємства. Безумовно, це так само в оподаткуванні має бути відображено.

Дмитро Тузов: Це має бути якийсь принцип справедливості?

Ксенія Ляпіна: Були такі ідеї, що це треба, наприклад, відобразити через податок на нерухомість, тому що приватизовані підприємства, як правило, це якісь основні великі фонди, які дісталися від Радянського Союзу. Але за цей час якісь з них були просто зношені, а в якісь з них інвестувалися кошти нового незалежного бізнесу. Це так само має бути якось чутливо. Поки що такої формули немає, але це на майбутнє.

Дмитро Тузов: От що нам ще пишуть наші слухачі:

- Для розвитку бізнесу найважливіші високі прибутки, вони перекривають і нестабільність і податки.

Я би тут додав від себе, що важливо також доступ до грошей. Те, що ви говорили про кредити і до речі, це якось пов’язано з Приватом”, який працював на підприємців. Як взагалі розвивати бізнес, коли  у нас обмежений доступ до кредитів через те що високі ставки?

Ксенія Ляпіна: Власне кажучи, як зараз воно і відбувається. Або люди шукають інвестицію…

Дмитро Тузов: Але з іноземними інвесторами проблема. Ви хоч і сказали, що є плани на Західній Україні, але поки що це плани, заводи вони ще не побудували, правда?

Ксенія Ляпіна: Якраз збираються, і деякі вже почали будувати.

Дмитро Тузов: А які це заводи?

Ксенія Ляпіна: Давайте це залишимо головам адміністрацій, які будуть звітувати про те, що на їх території відбулось за цей рік.

Дмитро Тузов: Це щось серйозне?

Ксенія Ляпіна: Я не берусь тут надавати оцінку, але це високотехнологічні виробництва, можливо не з нуля, але суттєві. Тут будуть створюватись значна додана вартість.

Дмитро Тузов: Якщо не помиляюсь, Китай з цього починав?

Ксенія Ляпіна: Безумовно з цього. Я зверну увагу на те, що доступ до ресурсів -  не тільки кредит. Нещодавно ми обговорювали таку тему як платіжний, а потім, відповідно, документ - вексель, який повністю зник з нашого обігу. Якщо це правильно відрегульований обіг, у відповідності до Віденської конвенції, як це відбувається  в європейських країнах, то цей фінансовий інструмент нічим не гірший ніж кредит чи готівкові гроші, якими ми розраховуємось.

Дмитро Тузов: Просто були маніпуляції з цими векселями?

Ксенія Ляпіна: Багато. Якраз в фінансових ринках такі маніпуляції можливі, якщо є брак правильного регулювання. Він був. Якщо його заповнити… Наприклад, зараз є позитивні приклади, наскільки мені відомо, у фермерських господарствах  працює програма міжнародної  фінансової корпорації. Вони якраз працюють з векселями дуже  ефективно.

Дмитро Тузов: Якщо так станеться, що Європейський банк з реконструкції і розвитку стане інвестором Приватбанку , такий легенький натяк прозвучав, це полегшить долю нашого бізнесу?

Ксенія Ляпіна: Думаю, що так. Думаю, що це дасть змогу  впроваджувати сучасні європейські фінансові інструменти не залишатися лише на рівні кредиту, ускладнювати фінансові можливості, але не  для бізнесу а для регулятора. А для бізнесу, навпаки, давати більший доступ.

Дмитро Тузов: А для розвитку наших стартапів?  Люди, у яких є гроші або банківські установи полюють зараз за стартапами, які насправді можуть бути перспективними?

Ксенія Ляпіна: Я не знаю чи вони полюють, але те, що у всьому світі так – безумовно. Я маю надію, що так воно і буде в Україні. Що приємно, що українці все ж таки нація дуже розумна і винахідлива.

Дмитро Тузов: Похвалили себе. Добре.

Ксенія Ляпіна: А хто нас похвалить, якщо ми, українці, себе не похвалимо. Насправді, є багато українських стартапів і стартаперів, які  готові ризикувати, у яких є нові ідеї.

Дмитро Тузов: Більше того, які на Заході мають успіх.

Ксенія Ляпіна: І які мають дуже стабільний успіх на Заході.

Дмитро Тузов: Давайте ще послухаємо наших слухачів. Ви в ефірі, добрий вечір!

Дзвінок в студію: Добрый вечер! Я давно хотел с Ксенией переговорить, я работал  у Еханурова в команде по микрокредитованию и знаю хорошо  ситуацию, которая у нас складывается. Я хотел спросить у Ксении, как она относится к госстандарту в целом и к сертификации продукции? Вопросы сертификации продукции и так называемой комплексной системы управления качеством продукции и услуг, у нас  с этим полный швах. У нас сейчас ни промышленности нет, ни нормального производства продукции и услуг. Все находится в бесконтрольном состоянии…

Дмитро Тузов: Ви вважаєте, що сертифікація заважає цьому?

Дзвінок в студію (продовження):  Да, видимо Ксения считает, что мешает сертификация. Только мелкий бизнес и какие-то спекулятивные схемы у нас являются носителями экономики.

Ксенія Ляпіна: По-перше, про сертифікацію. Хочу нагадати, що у нас вже протягом 5 чи навіть більше років  йде реформа системи підтвердження відповідності. На даний момент у нас діють абсолютно європейські закони, ухвалюються відповідні  документи, які містять в собі вимоги до безпечності продукції. Цей процес іде, до речі, працюють всякі технічні комітети.

Дмитро Тузов: Це те що на товарах написано - технічні умови, так?

Ксенія Ляпіна: Технічні умови це укладають самі виробники, вони погоджуються. Є так звані документи, які містять вимоги до безпечності продукції. Це нормативні документи і вони зараз ухвалюються, вони ідентичні європейським. Чому? Тому що ми ж хочемо  в якийсь простір увійти. У нас бува варіант або залишитись  в пострадянському просторі разом з країною агресором, або все ж таки якось адаптуватись до європейського.

Дмитро Тузов: Хочеться ж не якось.

Ксенія Ляпіна: Якість не відноситься до цього, тому що якість це дуже персональний фактор, кожен по-своєму  її розуміє. А от безпечність – це інше питання. Це усталені норми, встановлені нормативними актами.

Дмитро Тузов: І це в наших інтересах, тому що якщо ви купили безпечні меблі в поставили у себе в квартирі, то у вас все буде добре.

Ксенія Ляпіна: Ви можете їх купити простіше чи складніше. І прийде до вас друг  і скаже: В тебе якісь недостатньо якісні меблі, от в мене якісь вензельочки вибили.

Дмитро Тузов: Мені, до речі, нещодавно розповіли реальну ситуацію, коли людина вставила собі вікна пластикові, а вони настільки смерділи, що було неможливо залишатись в кімнаті.

Ксенія Ляпіна: Це якраз є проблема порушення вимог безпечності. Так от, ці вимоги безпечності встановлюються, вони ідентичні європейським. По багатьох напрямках вже встановлені. Зараз іде дискусія  про систему контролю в будівельній галузі за будматеріалами і будівельними конструкціями.

Дмитро Тузов: На жаль, ефір наш вичерпано.  Те, що ми називаємо підприємством, це ж не лише торгівля, це мають бути  і продукти високих технологій?

Ксенія Ляпіна: 100 відсотків. Це взагалі дуже широко, це і фінанси, і високі технології, і взагалі будь-яка фантазія людини, яку він знає як на суспільне благо спрямувати.

Дмитро Тузов: Дуже дякую. Фантазію будемо далі розвивати, безперечно, тому що це одна з основ розвитку країни і економіки. Ксенія Ляпіна, голова Державної  регуляторної служби України була з нами в ефірі, провів його Дмитро Тузов. До зустрічі! Щасти вам!