Остап Семерак. Фото Радио Вести

Андрій Блінов: Я вітаю всіх небайдужих, це програма Велике інтерв’ю, при мікрофоні працює Андрій Блінов. Сьогодні в нас в студії міністр екології та природних ресурсів України, Остап Семерак. Пане, Остапе, вітаю вас!

Остап Семерак: Вітаю вас!

Андрій Блінов: Знаєте, цього року дуже багато різних тем у царині екології, про які говорять українці і більшість з них з питання мінус – те, що українці називають як проблемою. Щоправда почнемо ми з вами з події, яку я безпосередньо називають головним позитивом навіть не року, а можливо, всього сторіччя. Це завершення побудови і насування конфайнменту над четвертим блоком Чорнобильської АЕС. У нас цього року були в студії представники компанії Новарка. Європейського банку реконструкції та розвитку, який був фінансовим розпорядником коштів на побудову конфайнменту, і власне директор станцій. Вони досить ретельно розповідали про те, яким чином відбувалось будівництво, з чого побудований конфайнмент, і навіть, що буде далі з самою Чорнобильською станцією. Однак, за дужками залишилось питання, що, власне, буде з зоною відчуження. Чи є, наприклад шанс, що за прикладом Білорусії, це буде такий заповідник?

Остап Семерак: Знаєте, Андрію, дуже важливу тему ми піднімаємо. Насправді, коли ми говоримо про пріоритети державної політики, ми повинні розуміти, що поки що, на жаль, екологія, навколишнє природне середовище, збереження середовища є не в топі суспільного і, відповідно, політикуму, пріоритетів. На жаль, це українська особливість. Якщо ми подивимось на формування політики в західних, розвинутих країнах, то екологія входить в трійку чи, можливо, навіть в двійку пріоритетів суспільного інтересу і державної політики. Можливо, випереджає це тільки боротьба з тероризмом. Але, я коли був призначений в цьому році на роботу міністром екології розумів такий виклик. Хотів би сказати, що насправді проблем є дуже багато, і на жаль за 25 років дуже багато проблем ніхто і не думав вирішувати. Сьогодні цей виклик є перед нами, ми почали зрушувати цей камінь з місця і пхати його вперед. Звичайно, коли ми говоримо про успіхи міністерства екології в цьому році, один з найбільших і, напевно, неперевершений – це завершення будівництва і насування нового укриття арки, як його ще називають конфайнменту, на четвертий зруйнований під час катастрофи в 86 році. Це унікальний об’єкт, він найбільший рухомий об’єкт в світі. Коли ми говоримо про нього, ми звичайно, повинні подякувати українським інженерам і будівельникам, які це робили своїми руками і своєю науковою думкою. Також треба згадати і міжнародних партнерів, які нам допомагали. Це нове укриття замінить старе, яке ми почнемо розбирати. Це складове питання, що буде з зоною відчуження і як вона буде розвиватися. Один з напрямків, який ми плануємо на наступні періоди, це початок робіт з розбирання старого укриття, підготовка і розбирання четвертого зруйнованого енергоблоку. В наших далекосяжних планах стоїть повне захоронення всіх радіоактивних відходів і мас, які там залишились після аварії і створення на цій території  екологічного радіаційно-безпечного середовища.

Андрій Блінов:  Але  захоронення в будь якому разі на території станції?

Остап Семерак: На території станції чи на території зоні відчуження. До цих робіт треба серйозно готуватись, поки що в Україні не створено чіткого плану. Це є те завдання, яке ми хочемо почати. Ми зрештою почали його робити але провести глибокі дискусії в 17 році для того, щоб не раніше 18 року почати ці роботи. Тим часом, в 17 році ми повинні ввести в експлуатацію укриття, новий конфайнмент. Він повинен стати герметичним укриттям четвертого зруйнованого енергоблоку. Там повинні запрацювати всі системи забезпечення таких режимів. Також, мало хто знає, але під конфайнментом  є змонтовані крани.

Андрій Блінов: Так, це багато людей знає. Це є на відео, яке було розповсюджено.

Остап Семерак: Про це треба говорити чи звертати увагу.

Андрій Блінов: Чи Варто розуміти, що все ж таки на сьогоднішній день відбулося тільки насування конфайнменту? Фактично об’єкт ще не запрацював в тому режимі, в який він запланований працювати найближчі 100 років?

Остап Семерак: Абсолютно точно і це відбувається згідно чіткого графіку.  Ми не збилися з графіку ні на один день. Хоча ризиків було доволі багато. Я як міністр приклав багато і зусиль, і свого часу для того, щоб все відбулося. Плюс в мене хороша команда і на зоні відчуження і на Чорнобильській станції, і з Європейським банком реконструкції і розвитку, і звичайно, з Новаркою. Це комплексна робота. Я би дуже хотів, щоб люди розуміли, що останніх чотири роки йшло будівництво, але насування арки теж дуже серйозна подія. Це відбувалося впродовж трьох тижнів. Уявіть собі, ця машина, яка важить 33, 5 тисячі тонн протягом трьох тижнів рухалась з невеличкою швидкістю. Те відео, яке можна побачити а нашому сайті Мінприроди, чи на сайті Європейського банку це є пришвидченне відео, яке знімалося три тижні.

Слухати та дивитися запис програми: Остап Семерак: "За 30 років після аварії на ЧАЕС люди втратили грань оберігання себе"

Андрій Блінов: Радіо Вєсті це ретельно висвітлювали протягом 2016 року, як і більшість ЗМІ, тому що це дійсно важливо.

Остап Семерак: За що ми вам і вдячні.

Андрій Блінов: Однак, все ж таки мова іде не про це. По-перше ви згадали про те, що на сьогоднішній день фактично ще не ухвалене будь-яке державне рішення чи програма, що робити з тими самими відходами, і що буде, коли запрацює цей конфайнмент. Наскільки я пам’ятаю, фактично з 2009 року  в нас ведеться цей процес побудови арки, включаючи домовленості з Новаркою. Що за сім років неможливо було розробити програму поки робилася ця технічна частина і збиралися кошти?

Остап Семерак: З 2009 року відбувалося проектування, будівельні роботи почались в 12 році і чотири роки вони відбувалися

Андрій Блінов: Ми з моменту проектування рахуємо.

Остап Семерак: З моменту проектування будувалося нове укриття. Задача була – закрити герметично. Я сьогодні говорю про інше, про набагато серйозніше і ширше поняття, яке стосується не тільки Чорнобильської станції, але і зони відчуження. Немає фінально затвердженої програми розвитку як Чорнобильської станції, так і самої зони відчуження.

Андрій Блінов: Чому на ваш погляд її немає? Хто не може прийняти це рішення?

Остап Семерак: Я думаю, що основна причина в тому, що криється взагалі в атомній енергетиці. Атомна енергетика – це є технічне рішення з відкладальним характером. Весь світ знає як добувати енергію, електричну енергію зокрема, з атомних електростанцій. Але, весь світ поки що не знає , як закрити і скласти це дітище наукового розуму в майбутньому. Україна є якраз одна з передових чи лідерів цього процесу. Це сталося в першу чергу тому, що ми зазнали трагічної катастрофи 30 років тому.

Андрій Блінов: Почекайте, є сухі хранилища відпрацьованого ядерного палива.

Остап Семерак: Ці сховища є і в Україні.

Андрій Блінов: Ми це знаємо. Я про це і говорю. Ясно, що ми зараз не говоримо про те, що будуть якісь ультра нові технології , можливо XXIIстоліття. Ми зараз в будь-якому разі повинні виходити з конкретних сховищ, адже ми маємо фактично 5 атомних станцій, давайте не забувати ще про 4 працюючих.

Остап Семерак: Сховища відпрацьованого ядерного палева є, ця технологія розроблена, і тут немає ніяких застережень. Я би хотів щоб слухачі нас зрозуміли, що ми говоримо про безпечний процес. Насправді, загрози безпеки немає і все відбувається згідно регламентів, під контролем МАГАТЕ, українського регулятора Діара. Мова іде про подолання наслідків катастрофи. Ми сьогодні розуміємо, що Чорнобильська станція – це є чотири енергоблоки. До речі, в цьому році ми завершили виймання залишків ядерного палева зі всіх незруйнованих енергоблоків. Це паливо переміщене на відповідне безпечне зберігання. В цьому році ми продовжували будувати і в 17 закінчимо будівництво і введемо в експлуатацію, я сподіваюсь згідно графіку, сховище відпрацьованого ядерного палева номер 2, яке будується для того, щоб зі старого Чорнобильського сховища чорнобильське паливо, так званого рідкого типу зберігання, забрати, належним чином обробити і захоронити в цьому сховищі. Цей проект теж будується з підтримки міжнародних партнерів і Європейського банку з залученням американської кампанії Холтек, це план на 17 рік. Мова іде про інше, про машинні зали, про стіни колишніх приміщень Чорнобильської станції, вона закрита. З часом це все буде приходити в непридатність, почне рушитися і ми повинні залишити там екологічно безпечну площадку. Наше завдання – затвердити програму технологій, фінансування.

Андрій Блінов: Ми з вами досить ретельно почали розбирати те, що відбувається навколо ЧАЕС, однак, насправді, те, що зараз наші громадяни освідомили, це те, що затвердженою програмою що далі робити з територією навколо чорнобильської зони?

Остап Семерак: Не територією, а з залишками чорнобильської станції.

Андрій Блінов: Давайте все ж таки про територію, що буде? Пам’ятаєте я про заповідник у вас спитав хвилин 10 тому і до сих пір чекаю відповіді.

Остап Семерак: Ми ніяк не дійдемо, бо є надзвичайно багато речей, які треба обговорити. Стосовно заповідника, він створений указом президента, 26 квітня 16 року. На виконання цього указу в липні 16 року був схвалений Верховною радою закон, який змінив певне правове регулювання в зоні відчуження. Сьогодні ми в Міністерстві природи ведемо роботу по створенню такого радіаційного біосферного заповідника. Основна функція цього заповідника має бути – бар’єрна – це функція захисту навколишнього світу, території всієї України від проникання будь-яких загроз чи забруднення з цієї території.

Андрій Блінов: А може навпаки. Можливо, це захист цієї території, її унікальної тепер вже флори і фауни, від антропогенного фактору, тобто від людей?

Остап Семерак: Від людей в тому числі, я кажу про пріоритет. Наше завдання – захистити, щоб решта України не страждала. В тому числі за 30 років природа там певним чином жила і розвивалась. Сьогодні стоїть питання що ми повинні захистити цю територію від антропогенного впливу і цей біосферний заповідник буде саме це робити. Також я би хотів звернути увагу, що закон, який в липні був прийнятий, дає можливість певного повернення до господарської діяльності на території зони відчуження.

Андрій Блінов: Це ми говоримо про 30 кілометрову зону, а не про 10 кілометрову?

Остап Семерак: Так. Ми говоримо про 30 кілометрову, площа якої 265 тисяч гектарів. Це співрозмірно з територією європейської держави Люксембург.

Андрій Блінов: Це вся територія там де нема плям…

Остап Семерак: Це вся територія, яка називається територією зони відчуження. Ми також повинні розуміти, що ця вся територія в різній мірі забруднена. Є чіткі карти, де є плямі більші, менші, де їх немає…

Андрій Блінов: Ви як міністр в них впевнені? Тобто, якщо ви знаєте, що якщо на карті позначено, що вона вже все, піврозпад  давно пройшов, тут можна гриби збирати, а там – не можна.

Остап Семерак: Зверну увагу, гриби в Чорнобильській зоні не можна збирати ніде. Це теж важливий момент. За 30 років після аварії люди трошечки втратили цю грань оберігання себе. Ми повинні розуміти, що гриби, ягоди з цієї території збирати і споживати не можна. До цієї території треба ставитися  обережно, вона є непридатна для проживання і там заборонені будь-які сільськогосподарські використання.

Андрій Блінов: Це дуже тонкий момент: 33 кілометри від станції можна збирати гриби, 29 не можна. Ми ж розуміємо, що рівень вмісту, наприклад, цезію, може бути більший і за 100 кілометрів місцями, просто тому що там випав радіоактивний дощ чи більш забруднена земля.

Остап Семерак: Ми повинні говорити про те, що небезпека зберігається і люди повинні себе оберігати. Звичайно, межа зони відчуження – це є доволі умовна межа, але вона має своє досліджене наукове підґрунтя.

Андрій Блінов: Якого ж типу господарська  діяльність буде дозволена найближчими роками в 30 кілометровій зоні?

Остап Семерак: Вже сьогодні дозволена діяльність по будівництву електростанцій з відновлювальних джерел електроенергії.

Андрій Блінов: Це сонце, вітряки?

Остап Семерак: Це сонце, це вітряки. Це в тому числі біогаз.

Андрій Блінов: Торф?

Остап Семерак: Торф ніхто не спалював і не розглядав. Я думаю, що це співвідноситься зі спалюванням деревини. Але наш пріоритет в розвитку відновлювальної енергетики це в першу чергу сонячні станції і вітрові станції. Хотів би сказати, що ми оголосили збір заявок на аренду земельних ділянок для будівництва якраз станцій з відновлювальних джерел, в першу чергу сонячних. До першого січня відбувався збір таких заявок. На моє здивування близько 5 тисяч гектарів різні компанії як українські, так і не українські, просять передати їм в аренду для локалізації там сонячних електростанцій. Це велика дорога, яку ми повинні здолати. Я думаю, що буде дуже розумно говорити про чорнобильську зону не тільки як про зону катастрофи, але як про зону можливого розвитку і можливих змін.

Андрій Блінов: А ніхто і не говорить. Ви знаєте, я спеціально подивився щойно прийнятий бюджет, я побачив, що якщо у 16 році державне агентство України з управління зоною відчуження вимагало 1 мільярд 883 мільйони, то на цей рік воно збільшується до 2 мільярдів 185 мільйонів. Що є ключовими витратами на зону відчуження?

Остап Семерак: Насправді, на зону відчуження Україна тратить і потратила доволі багато  грошей.

Андрій Блінов: Це ті цифри, що я назвав чи є ще якісь фонди?

Остап Семерак: Тільки те що є в бюджеті, ми тратимо близько 2 мільярдів кожен рік.

Андрій Блінов: Ви схематично можете показати зараз громадянам, куди йдуть 2 мільярди, якщо вже конфайнмент побудували?

Остап Семерак: Звичайно. Більше того, я вам скажу, що конфайнмент побудований за кошти донорів, а його експлуатація буде відбуватись за кошти українського бюджету.

Андрій Блінов: Мені сказали, що 60 мільйонів все ж таки Україна зробила свій внесок у вигляді робіт, матеріалів і окремих коштів.

Остап Семерак: Звичайно, Україна брала участь в фінансуванні і наповнювала фонд…

Андрій Блінов: В яку копійчину ця арка буде обходитись  щороку українському бюджету? 17 рік – це перший рік існування арки.

Остап Семерак: В 17 році вона буде коштувати найменшу цифру, тому що її ведення в експлуатацію заплановано на кінець листопада 17 року і тільки грудень нам доведеться фінансувати з бюджету. Загалом повноцінний рік фінансування арки буде коштувати порядку 600 мільйонів гривень у рік. Це будуть кошти, які нам треба буде закладати в бюджеті 18 року. Але коли ми говоримо про фінансування державного агента з управління зони відчуження, ми повинні розуміти, що там є наші внески в міжнародні фонди якраз на будівництво СХАЯТУ( сховище відпрацьованого ядерного палива), завершення робіт по введеню в експлуатацію арки, це роботи, пов’язані з забезпеченням функціонування і життєдіяльності Чорнобильської станції, це заробітні плати людей. Станом на сьогодні, в зоні відчуження працює 10 тисяч людей.

Андрій Блінов: Ми ж розуміємо, що стільки буде не потрібно.

Остап Семерак: Кількість людей, які працюють зменшується, і в цьому році зменшувалась. Коли ми говоримо про відновлення певної господарської діяльності  в зоні відчуження, це в тому числі соціальний крок, який робить держава для того, щоб люди, які в переважній більшості живуть або в Славутичі або в Іванкові, або ще в якихось населених пунктах навколо, і працюють в зоні відчуження, розуміли, що вони будуть мати роботу на інших об’єктах, які будуть локалізовуватися в зоні відчуження. Більше того, є також певні сигнали від українського бізнесу, який хоче розвивати діяльність поводження з відходами на території зони відчуження. Ми ще не приймали ніяких рішень. Тут треба буде провести екологічну експертизу такої діяльності. Це є теж можливість створення певних робочих місць на цій території.

Андрій Блінов: Дивіться, якщо говорити по бюджету, левова частка цих 2 мільярдів – це внесення коштів до чорнобильського фонду укриття і рахунку ядерної безпеки – це 867 мільйонів і майже 900 – це підтримка у безпечному стані енергоблоків та об’єкта укриття, заходи щодо підготовки зняття з експлуатації . Ці статті в 18 році хіба не будуть поступово зменшуватись?

Остап Семерак: Буде зменшена стаття – наш внесок.

Андрій Блінов: Вона до нуля буде зменшена?

Остап Семерак: Вона буде зменшена до нуля, тому що роботи будуть виконані  і Україні не треба буде за свої внески робити. Використання коштів на утримання в безпечному стані будуть залишатись і це ті кошти, які в  тому числі Україна буде змушена витрачати на перетворення  цієї території  колишньої Чорнобильської станції в екологічний і радіаційно-безпечний об’єкт . Я думаю, що на це підуть роки. Але наше завдання - щоб будь-яке радіаційне забруднення, яке там на сьогодні є, не залишилося в відкритому стані, не було можливості його проникнення на територію України.

Анрій Блінов: Пане, Остапе, ми майже пів останнього року намагаємось зрозуміти в світлі проблеми  кредиту від Європейської комісії на 600 мільйонів євро. Одна з умов кредиту, яку офіційно висунула Європейська комісія – це відміна мораторію на експорт лісу-кругляку. Я  дійсно далекий від думки, що якщо просто заборонити експорт, у нас не буде масових нелегальних рубок. В будь-якому разі, на сьогоднішній день ми бачимо серйозний тиск парламенту і парламент не готовий знімати цей мораторій. З іншого боку, окремі урядовці, передусім Міністерство економічного розвитку і торгівлі, в принципі готово робити будь-що аби все ж таки ці кошти отримувати, адже вони закладені в кошторисах. Яким чином Кабінет Міністрів все ж таки планує знайти компроміс між вимогою Європи зняти мораторій і між не бажанням і українського суспільства  і частини влади це робити?

Остап Семерак: Андрію, ви абсолютно правильно зробили поєднання між забороною експорту лісу-кругляку та хижацькими вирубками лісу. Це не є лінійно залежні речі. Міністерство природи є проти тотальних хижацьких вирубок лісу. Ми пробуємо впливати на політику Кабінету міністрів для того щоб навести лад і нам це вдається. Але коли ми говоримо про вирубки лісу, змогу відрядження, про яке я сьогодні згадував, я виніс ще один висновок – ліс в Карпатах чи  будь-де рубають не марсіани, а в переважній більшості рубають ті люди, які живуть навколо цього лісу, вони везуть по тих дорогах, які ідуть по їхніх населених пунктах і це бачать всі. На жаль, вони всі це толерують, а потім дуже часто критикують самих себе , що вони таке зробили. Тому зупинка хижацьких вирубок лісу це рішення, яке повинно бути прийнято не тільки Міністерством, яке формує політику, але і всієї вертикаллю. Політичної волі в Україні поки що, на жаль, немає.

Андрій Блінов: Знаєте, коли починають про політичну волю, я одразу перебиваю співрозмовників, тому що це дуже загальний штамп.

Остап Семерак: Це не загальний штамп.  Я на схилі гори зустрів двох людей, які живуть в сусідньому…

Андрій Блінов: Я бачив, це було на 5 каналі.

Остап Семерак: І не тільки. Це було на всіх каналах.

Андрій Блінов: Це транслювалося  у вашому інтерв’ю. Тобто мова іде про те, що ви дуже чітко показали економіку. Там дерево бук, яке якщо розпилити, віддати на дошки, на гілляне опалювання, решта, решта, то воно може коштувати від 10 до 20 тисяч гривень. Тобто для вуйків з Карпат це серйозна нормальна сума.

Остап Семерак: Не тільки для тих людей. В цій фінансовій піраміді, на жаль, залучені в тому числі чиновники в Києві. Але починаючи від цього дядька, який зрізав і далі наверх.

Андрій Блінов: Дивіться, тут дві проблеми. Одна для вас як для чиновника – є корупційна схема, яку ви в будь-якому разі, якщо ви як член уряду можете принаймні знайти і перекривати. Другий момент, це більше як до політика, виходить що в українців, я впевнений що всі ці люди підтримували і Революцію Гідності, і.т.д, насправді, в цьому питанні єдність у них починає компромісувати з іншими речима.

Остап Семерак: Ми повинні цим людям запропонувати інше альтернативне джерело доходу і роботи, створювати їм робочі місця.

Андрій Блінов: Назвіть цю альтернативу.

Остап Семерак: Національні парки, які є на цих територіях отримали завдання і вже  почали програму розвитку традиційних ремесел, які є на цій території з віку в вік.

Андрій Блінов: А вони самі не можуть розвиватися?

Остап Семерак: Можуть. Розумієте, коли ви говорите про формування політики, ми повинні дати сигнал, як ми бачимо. Ми бачимо, що адміністрація парку з територіальними громадами не повинна рубати ліс, а повинні розвивати  такі промисли. Інший приклад: національній парк Синевір. В цьому році була збудована нова дорога до цього національного парку. За результатами сезону 2016 року національний парк отримав чи прийняв в 5 раз більше туристів ніж в 2015 році. Сам факт будівництва дороги дав можливість людям отримати роботу з розміщення туристів…

Андрій Блінов: Я був там у серпні, чудова дорога. Ви знаєте, що з нею сталося за півроку?

Остап Семерак: Не знаю, що з серпня за півроку сталося.

Андрій Блінов: Зараз 10 кілометрів вибиті вщент.

Остап Семерак: Думаю, що це треба було на танках їздити, але більше переконаний що це дорога не могла зіпсуватися з серпня.  В наступне відрядження поїду, подивлюся. Справді, там близько 14-15 кілометрів було  нової збудованої дороги, новий асфальт. Я хотів на інше звернути увагу, що розвиток такої інфраструктури  дало можливість щоб в літку в кожній хаті був зелений туризм, щоб жили люди. Хтось цим туристам пропонував харчування, хтось екскурсії, хтось ще щось пропонував. Це є можливість людям отримати інший дохід, який є кращим з точки зору формування державної політики.

Андрій Блінов: Карпати цим живуть.

Остап Семерак: Правильно і ми повинні сприяти цьому. Саме цим  і займаємось. Вертаючись до відповіді в залежності експорту лісу чи мораторій експорту лісу-кругляку з вирубкою, ми звичайно повинні закріпити в державних рішеннях мінімізацію вирубки лісу. Приклад сусідній Румунії для нас є яскравим прикладом як не треба робити. Я з моєю колегою, румунським міністром екології і природних ресурсів, часто спілкувався впродовж цього року. Вона мені скаржилася, що  їх критикує уряд Румунії за той стан карпатських лісів, в яких вони є. Україна, на щастя, є в суттєво кращому стані. Ми повинні зробити все можливе, щоб цього не сталося. Це є робота Міністерства природи, Міністерства сільського господарства, Міністерства оборони, які теж є власником доволі великих  лісових територій, Академії Наук. Цю роботу ми почали, ми повинні її продовжувати. Далеко є до позитиву. Щодо скасування мораторію на ліс-кругляк. Ви знаєте, напевно краще ніж я, що це є рішення більше економічного регулювання аніж природоохоронне. Коли парламент голосував за цей експорт, основна мотивація розробників закону була стимулювання розвитку деревообробної промисловості в Україні, а не зменшення вирубок лісу. Тому, якщо ми побудуємо деревообробну промисловість величезними гігантськими потенціалами і запустимо в Україні, це буде стимулювати і спричиняти вирубку лісу. Те, що сталося в Румунії, сталося не тому що румуни експортували ліс в Австрію, а тому що румуни його різали, в себе його переробляли, а продукти вже експортували. Я би дуже хотів, щоб Україна не повторила цей шлях. Міністерство економіки, звичайно, з віце-прем’єром з питань євроінтеграції, Іваною Климпуш-Цинцадзе, ведуть відповідні переговори з європейськими колегами. Я не володію останньою інформацією тексту, але вони шукають компроміс.

Андрій Блінов: Ми знаємо, що шукається якийсь компроміс, предмет його ви знаєте?

Остап Семерак: Я знаю, що компроміс шукається в економічних регулюваннях експорту, стимулювання чи не стимулювання.

Андрій Блінов: Квоти, щось таке?

Остап Семерак: Квоти, якісь податки. Але це не є лікарством від проблеми хижацької вирубки лісів.

Андрій Блінов: Знаєте, ми багато  в тому числі на Вєстях цього року чули про сміття, я вас спитаю в трошки іншому ракурсі. Пам’ятаєте свого часу була 915 Постанова Кабміну, яка регулювала  утилізацію тари, упаковки і решти речей?

Остап Семерак: Це був 915 Наказ спільний двох міністерств. Він був скасований.

Андрій Блінов: Чи можете ви на сьогоднішній день громадянам  пояснити чітко, якщо упаковка чи тара завозиться, наприклад, в режимі імпорту, хто платить за її утилізацію і, відповідно, якщо вона виробляється  на території України, хто за платить? У мене дуже часто складається враження, що одна з ключових причин цих гор сміття – це чітко не регламентовано і не контролюється.

Остап Семерак: Наказ, про який ви згадали, це була чисто корупційна схема, вона ліквідована. На жаль, на заміну цієї схеми не була запроваджена нова модель.  На ваше запитання, хто платить – не важливо, хто платить, важливо інше – ніхто її належним чином не утилізує. В даній ситуації, в якій Україна перебуває,95% твердих побутових відходів, в тому числі тари, упаковки, яка входить в комунальне сміття, вивозиться на полігони, які не є в переважній більшості належним чином…

Андрій Блінов: Ви відчуваєте свою відповідальність за те, що так відбувається?

Остап Семерак: Хочу сказати, що за останніх п’ять  місяців Міністерство природи, Міністерство житлово-комунального господарства та Міністерство економіки вперше за 25 років приступило  і написали проект національної стратегії поводження з відходами. Коли ми говоримо про сміття, це дуже обивательське слово, яке розуміє набагато ширше поняття  - відходів в нашій стратегії є класифікована чи згрупована по сім різних категорій. Ви говорите про  тверде побутове, але що робиться з сільськогосподарськими відходами, з небезпечними відходами, з будівельними відходами і таке інше.

Андрій Блінов: Зрозуміло, що все ще треба класифікувати.

Остап Семерак: Станом на сьогодні за 25 років не було розроблено і прийнято жодної програми і ніякої політики не було сформовано.

Андрій Блінов: Тобто ви зараз знаходитись на етапі  стратегічного планування?

Остап Семерак: В грудні 2016 року започатковані публічні консультації і обговорення  з українським суспільством стратегії поводження з відходами. За січень-лютий ми завершимо  це обговорення і запропонуємо українському уряду і парламенту програму, яка буде передбачати чіткі кроки і стратегії.

Андрій Блінов: Добре, ми будемо чекати.

Остап Семерак: Ми хочемо вас просити залучитися до обговорення цієї теми, бо це є вкрай важливе державне рішення, яке на жаль затягнулося на 25 років.

Андрій Блінов: Хочу вам поставити запитання як представнику Народного фронту, бо на останніх виборах ви балотувалися саме від цієї партії. Якщо 1 березня 17 року ви раптом дізнаєтесь, що Радіо Вєсті не пролонгована ліцензія на фм-трансляцію, відверто, яка буде ваша реакція?

Остап Семерак: Знаєте. Я брав участь в підтримці інших засобів масової інформації, які відчували певний тиск. Я думаю, що це буде стосуватися в тому числі  і підтримки Радіо Вєсті. Свобода слова – це надбання, яке ми повинні зберігати. Дуже би хотілося, щоб свобода слова лишилася свободою, а не маніпуляцією. Переконаний, що ваше радіо повинно працювати і продовжувати дискусію в суспільстві, яку ви ведете.

Андрій Блінов: Це було Велике інтерв’ю. Я красно дякую міністру екології та природних ресурсів України, політику, Остапу Семераку за участь в нашій програмі. До побачення!%MCEPASTEBIN%