Олег Білецький: В студії Радіо Вєсті Олена Чабак та Олег Білецький. Найближчим часом ми спілкуватимемося з представниками Укренерго, тому що за останній час назбиралася певна кількість запитань, треба цей інформаційний голод задовольнити.

Олена Чабак: А відповідати на ці питання ми будемо разом з тимчасово виконуючим обов’язки  директора компанії Укренерго, Всеволодом Ковальчуком.  Доброго ранку!

Всеволод Ковальчук: Доброго ранку!

Олена Чабак: Для початку я хочу для себе зрозуміти і щоб слухачі зрозуміли: що входить в сферу діяльності підприємства Укренерго?

Всеволод Ковальчук: Дякую за запитання, бо у нас так склалося історично ще мабуть з радянських часів, більшість компаній, які працюють в сфері електроенергетики, мають в своїй назві слово енерго. Багато хто співставляє, що є Київенерго, Запоріжжяобленерго, а є  ”Укренерго. Дуже багато людей сприймає, що це наче одна структура, у якій є територіальні підрозділи і Укренерго є одною з них.

Олена Чабак: Скажу відверто, я так само думала. Але я так розумію, що до споживача Укренерго напряму не йде, є якісь посередники?

Всеволод Ковальчук: В тому то і ситуація. Укренерго не працює зі споживачами апріорі. Тип нашої компанії офіційно називається - оператор системи передачі. Це так само як в газовій сфері Укртрансгаз,який керує магістральними газопроводами, до яких безпосередньо споживач газу не приєднується. Як правило по газу люди простіше розуміють. Так само в електроенергетичній системі, Укренерго – це державна компанія, монополія, яка не може бути приватизована, яка виконує дві функції. Перша функція – це загальна диспетчеризація всього ринку електричної енергії, щоденна, з плануванням діяльності в майбутні періоди і наша задача по цій функції – збалансувати попит і пропозицію. Відповідно до прогнозу споживання, який є загалом в країні як домогосподарство, так і промисловістю, так і експортом, якщо він присутній з тим виробництвом, яке може здійснити держава на всіх електростанціях, які є в цій країні.

Слухайте і дивіться запис програми "Утренний эфир" з Всеволодом Ковальчуком.

Олег Білецький: Я так розумію, що має бути певна проекція. Відповідно, з’являється більша кількість побутових приладів, будь-яких інших, просто тому що такі часи і споживається більше енергії на всіх рівнях?

Всеволод Ковальчук: Загальна тенденція в світі – це збільшення споживання енергії. На жаль в Україні в останні роки – зменшення споживання енергії і на жаль це не через енергоефективність, якій нам не вистачає, це не через ощадливість, а це через падіння промислового виробництва, через економічний стан в державі. З того часу як перестала постачатися електроенергія в Крим, то все споживання Кримського півостріва, автономної республіки, так само вийшло з балансу України. Генерація в Україні не довиробляє той обсяг, який раніше постачався. Тому у нас тенденція до падіння.

Олег Білецький: Тобто у нас є надлишок?

Всеволод Ковальчук:  У нас є великий надлишок генеруючих потужностей. Це тільки одна функція – забезпечення балансу. Друга функція – це підтримка в належному технічному стані і будівництво нових мереж магістральних, це ті лінії, які найбільші з тих, що ви бачите, це великі об’єкти, висотою в десятки метрів. Вони візуально відрізняються від тих ліній, які живлять безпосередньо споживачів, їх в країні більше 20 тисяч кілометрів, ми їх експлуатуємо, ми будуємо нові або реконструюємо існуючи і відповідно вузлові електричні підстанції, які з’єднуються цими лініями.

Олена Чабак: Що стосується того питання, яке ви озвучили, я для себе відмітила, що Укренерго – це компанія – монополія. Фактично у споживача на разі немає  можливості вибирати когось іншого. Чи може ця ситуація змінитись  найближчим часом?

Всеволод Ковальчук: Ні, ця ситуація не буде в Україні змінюватись  ні найближчим часом ні навіть в якийсь середньостроковий перспективі. Є держави, в яких кілька операторів системи передачі, наприклад, це Німеччина,  в США – десятки аналогів Укренерго. Але так склалося історично, коли є якийсь регіон, в якому розвивається  своя генерація, своє виробництво електричної енергії тими чи іншими шляхами і своє споживання, є магістральна мережа.  В Україні вона проектувалась і будувалась весь час після Другої світової війни як єдина неподільна на самому початку, навіть вона була частиною енергосистеми півдня Радянського Союзу. Вона була з’єднана з часткою того, що зараз є на території Російської Федерації, Ростовська область, Краснодарський край. Потім Україна була виокремлена окремо і об’єднана енергосистема за самою своєю архітектурою, запроектованою і збудованою в той період, вона єдина, неподільна.

Олена Чабак: А наскільки вона відповідає сучасності?

Всеволод Ковальчук: Вона повністю відповідає сучасності, в основній більшості країн є один оператор системи передачі. Це є природня монополія, тому що немає економічного сенсу паралельно будувати якісь інші компанії, магістральні лінії електропередач. Тому наша діяльність дуже сильно регулюється. Основний орган, який регулює нашу діяльність – це Національна комісія з регулювання електроенергетики та комунальних послуг. Ми не маємо практично ніяких самостійних можливостей формувати свої економічні або технологічні процеси. Всі  наші плани, інвестиційні, операційні, витрати поточні – всі зрегульовані.

Олег Білецький: Таким чином уникається можливість певної маніпуляції або підняття вартості надання послуг та їхньої якості?

Всеволод Ковальчук: Знаєте, ми не надаємо послуг кінцевим споживачам. Нашим клієнтом в сьогоднішній моделі, як працює ринок електроенергії в Україні, єдина так само державна монополістична компанія, державне підприємство “Енергоринок”, який є єдиним покупцем і продавцем оптовим в Україні всій електричної енергії.  Ця ситуація має змінитись найближчим часом бо ми ідемо активно назустріч Європі в цьому секторі, має бути лібералізація ринку електричної енергії, новий закон вже на виході в Верховній Раді. Але в будь-якому разі, наша роль не зміниться принципово  в новій моделі, тому що статус природної монополії не може бути змінений короткостроково.

Олег Білецький: Тобто  після ухвалення закону зміняться просто ваші відносини вже з тими, хто постачає безпосередньо електроенергію на виході?

Всеволод Ковальчук: Так. Але в будь-якому разі ми не будемо мати, як і зараз не маємо права,  ані виробляти електричну енергію, а ні постачати її безпосередньо споживачам.

Олена Чабак: А чи можете ви пропонувати альтернативу споживачу?

Всеволод Ковальчук: Ні, дивіться, ми відповідаємо за галузь в цілому, за балансування, за ринок високого рівня. Є споживачі, дуже великі промислові підприємства, які безпосередньо  приєднані до наших мереж Але це мова іде тільки про технічне обслуговування їх діяльності. Ми на маємо з ними контракту на постачання електричної енергії, цим все одно знімається відповідна ліцензована організація. Тому контактів зі споживачами безпосередньо, а ні з фізичними особами в домогосподарствах, а ні з бізнесом малим, середнім, навіть великим, ми не  маємо відносин ніяких, крім дуже великих промислових споживачів, де у нас є технологічні, які  пов’язані суто з аспектами інженерними.

Олена Чабак: А що стосується співпраці з Європейським Союзом? Ви сказали, що зараз налагоджуються контакти і, наскільки мені відомо, в Європі дуже популярна зелена енергетика, зелена енергія. Чи в Україні щось робиться в цьому напрямку? Що ми можемо запропонувати споживачам?

Всеволод Ковальчук: У нас Україна – держава, яку ми всі любимо, але ми всі розуміємо, що дуже багато процесів відбувається роками неправильно. Так само відбулося свого часу і з впровадженням закону, який дозволив розвиватися альтернативній енергії з відновлювальних джерел в Україні, він був злобійований під конкретну групу осіб і дуже багато перших років існував надвисокий тариф і було дуже багато перешкод, які не дозволяли на цей ринок зайти нормальним інвесторам, тому що все робилося в інтересах пана Клюєва і його оточення.

Олена Чабак: А зараз такий інвестор є?

Всеволод Ковальчук: Зараз відбулася серйозна лібералізація. З одного боку, були знижені ці зелені тарифи, але вони і досі залишаються одними з найвищих у світі. З точки зору розвитку нової цивілізації, в якій є чиста енергія, Україна зараз одна з лідерів з точки зору закону. Тому цікавість до нашого ринку дуже висока. Якби не було зараз цих військово-політичних ризиків, які є на нашій території, у нас був би інвестиційний бум в країні серед реальних вже закордонних інвесторів з усього світу, які б вкладали гроші в нашу енергетику. У них захищений нашим законом гарантований дохід до 2030 року.

Олег Білецький: А чого бояться найбільше? Одна справа Крим, ясна річ, окупована територія. Донбас, так само, є проблеми. Але, якщо ми говоримо про інші регіони і є можливість інвестувати, якщо законодавство прописано, які ризики там?

Всеволод Ковальчук: По-перше, головний ризик – це якраз наше законодавство, яке змінюється. В тому числі, як я сказав, відбулися зміни саме в розмірі плати за електроенергію, яка виробляється з чистих джерел в сторону зменшення. Незважаючи на те, що всі розуміють, що таким чином було усунуто несправедливість, різницю в ринку, преференцію конкретному коло осіб. В той же час для закордонного світу, який повноцінно не розуміє наших реалій, вони розуміють факт, що був високий тариф, гарантований на багато років, потім взяла Верховна Рада і зменшила його. Вони завдають логічне питання: А хто нам гарантує, що після того як ми вкладемо гроші в Україну, знову не зменшиться тариф?

Олег Білецький: Нема гарантій, нема грошей, нема бізнесу.

Всеволод Ковальчук: Немає довіри до стабільності політичної влади і прийняття рішень в країні. Інший фактор – це те, що у нас багато таких об’єктів залишилось на тимчасово окупованих територіях і люди понесли реальні ризики, в тому числі не тільки фірми пана Клюєва.

Олег Білецький: Виходить так, що сформоване зацікавлення Україною з боку закордонних інвесторів, зокрема про європейських йдеться. Але не гарантованість того, що законодавство забезпечить ці нормальні правила гри, якраз стримує цих самих інвесторів. Чому не змінюється законодавство таким чином , щоб дійсно змотивувати цих людей?

Всеволод Ковальчук: Дивіться, законодавство поточне дає мотиви. У них є недовіра до стабільності цього законодавства. Ми зі свого боку в “Укренерго”, оскільки підтримуємо і всі екологічні технології, і розуміємо, що це загальна світова тенденція і найближчими десятиліттями, я думаю, що дві третини всієї електроенергії в світі буде вироблятися за рахунок сонця, вітру і води. Я думаю, що до 2050 року цей прогноз буде  здійснений. Тому ми маємо рухатися в цьому напрямку і ми маємо приводити інвесторів в цю країну. Якщо у нас є можливість в цьому секторі надати якісь преференції порівняно з іншими країнами, ми тут конкуренти. Розумієте, є інвестор, який хоче вкласти мільйон чи мільярд доларів в енергетику, він може прийти до нас, а він може прийти до Угорщини, або він може прийти кудись в африканську країну. Я вважаю, що всі зацікавлені мають бути в Україні, щоб цей інвестор прийшов до нас. Яким чином нівелювати фактори більш високої ціни, збалансувати вартість електроенергії для споживача, це є задача високого порядку, на яку має працювати уряд, регулятор. Але якщо ми можемо принести інвестицію в країну, ми маємо все робити для того. Ми зі свого боку серйозно спростили процедуру доступу до наших мереж з цього року, почали цю роботу ще в минулому. Також сприяємо будь-яким ініціативам, консультуємо, робимо більш низькими ціни на це приєднання, порівняно, наприклад, з “Обленерго”, до яких, навпаки, зараз тенденція до підвищення вартості приєднання, яку і підтримує регулятор  в тому числі. Ми зі свого боку намагаємося це мінімізувати і довести інвестору, що безпосередньо підключитися до наших мереж набагато вигідніше і простіше ніж до дистрибуційних компаній. Це є те, куди рухається світ. У нас є галузь, в якій ми можемо бути на вістрі загальносвітових тенденцій. У нас є галузь, де закон захищає інвестиції. Я вважаю, що країна має користуватись цією своєю конкурентною перевагою над іншими країнами.

Олена Чабак: Що стосується напрямків, в яких рухається світ, за останні кілька років, як розумію, в Україні є надлишок електроенергії?

Всеволод Ковальчук: Так, але це надлишок ще не тої чистої електроенергії, про яку ми говорили. У нас якраз досить мало її і в багато разів менше, ніж навіть ми зобов’язалися зробити.

Олена Чабак: Але він є. Чи можемо ми його використовувати? Наприклад, в минулому році продаж електрокарів в Україні зріз на 20-30%.

Всеволод Ковальчук: Більше.

Олена Чабак: Навіть більше. Чи є зараз попит на такі машини і чи може Україна задовольнити попит водіїв, які раптом вирішили придбати таку автівку?

Всеволод Ковальчук: Знаєте, це інша сторона енергоефективності, інновативності держави. Електроавтомобілі - це теж світова тенденція і ми, якщо говорити про динаміку, так само є одними із лідерів. Просто у нас ринок був дуже маленький і він зараз зростає найбільшими темпами, якщо не в світі, то в Європі так точно. Але якщо говорити кількісно, то загальна кількість електрокарів¸ які зараз їздять територією України – це всього біля двох тисяч автомобілів.

Олена Чабак: Що стримує покупців?

Всеволод Ковальчук: Покупців стримує багато факторів. По-перше, у нас в держава немає реальної програми стимулювання попиту на електрокари, ми лише рік чи півтора тому убрали акциз в’їзний на електрокари, але залишається ПДВ, немає компенсації від держави, як це є в більшості країн, немає інфраструктури зарядних станцій і немає можливості для мешканців міст заряджати свої автомобілі в комфортному режимі.

Олег Білецький: Тобто проблема виходить закільцьована. З одного боку, не купують, тому що нема де заряджати, а нові зарядки не будують, тому що не купують?

Всеволод Ковальчук: Насправді, будують нові зарядки і насправді це розвивається. Треба дати лише поштовх. Я дуже вітаю ініціативу, яку озвучив пан міністр інфраструктури Омелян і міністр енергетики пан Носалік кілька місяців тому перед Новим роком і сподіваюся, що якщо їх плани реалізуються, ми так само зможемо збільшити внутрішній попит на електроенергію, в тому числі за рахунок електрокарів.У  нас цей надлишок електроенергії, яка є і з боку атомної генерації, і з боку теплової генерації,  яка працює зараз на вугіллі, звісно що за умови якщо буде вугілля, воно має бути на разі використано всередині країни для економічного зростання. Експортні можливості у нас залишаються обмеженими поки ми не інтегруємося в європейську мережу, куди рухається “Укренерго”, це якраз наша зона відповідальності спільно з державою. До того часу ми не маємо можливості об’єднати повноцінно ринки і експортувати чи обмінюватись електроенергією так вільно як це робить Європа.

Олег Білецький: А що нам зараз найбільше в цьому заважає?

Всеволод Ковальчук: Найбільше нам в цьому заважає, що багато років про це говориться, 15 років. Але через постійну зміну виконавчої влади в країні і зміну політичного вектора, європейці не бачать чіткого бажання України якомога швидше роз’єднатися з енергосистемою країн СНД і приєднатися до енергосистеми Європи. Ми як “Укренерго” дуже активізувалися з минулого року, провели багато заходів: ми ініціювали кілька нових досліджень, зараз завершена робота спільної робочої групи з країн Східної Європи, яка оцінює можливість приєднання України і Молдови, ми спільно ідемо в цьому процесі. Цей процес прискорюється. Якщо буде збережена стабільність політичного вектору і позиції виконавчої влади, то за кілька років це стане абсолютно реальним. Але проблема якраз була в тому, що кожні 2-3 роки змінювалася влада і кожен раз звучало:  Нам треба ще 2-3 роки, тому що ми кожен раз починали все с початку. Зараз ми не почали спочатку, ми прискорили те, що було зроблено попередниками, але для того щоб цей процес завершити має бути стабільність.

Олег Білецький:  Але це суто наша проблема. Мається на увазі для того, щоб інтегруватись в цю  загально-європейську систему, Україна підписує певні угоди.

Всеволод Ковальчук: Вони вже давно підписані. Зобов’язання є, бачення з того боку є, але нам треба виконати багато досліджень  суто технологічного характеру. Нам треба зробити достатньо серйозну модернізацію в першу чергу на наших електростанціях, щоб вони були автоматично керовані , забезпечували всі необхідні резерви. А енергосистема потребує постійного балансування, і саме наша здатність балансуватися швидко і в достатньому обсязі є головною вимогою з боку європейців, щоб вони приєднали нас до себе, оскільки якщо ми не будемо відповідати цим критеріям, їм доведеться брати на себе цю функцію.

Олена Чабак: Що стосується співробітництва, “Укренерго” підписало угоду з “TransparencyInternational”. Що може поєднувати ці абсолютні різні,  на мою думку, структури?

Всеволод Ковальчук: “TransparencyInternational” здійснює функцію суспільного контролю. Я вважаю, що державні компанії це не обов’язково  зло, їх діяльність спрямована крім технологічних аспектів, політичних, європейського вектору, на те, щоб довести всім, що державна компанія може бути ефективною і вона може бути прозорою і зрозумілою для споживача. Ті гроші, які ми платимо за електрику, в тому числі мають невеликий відсоток, менше 5%, але ту частку грошей, яку отримуємо ми. Я хочу, щоб суспільство знало і бачило, як ми ці кошти використовуємо , щоб вони розуміли, що в цій компанії немає корупції, що у нас чесні закупівлі і у нас прозорі процедури. Оскільки просто говорити про це може не мати певної доказової бази, ми залучили “TransparencyInternational”   і міжнародну ініціативу CoST як незалежних контролерів нашої діяльності, тому що це високо репутаційні  організації в сфері контролю.

Олена Чабак: Ви фактично перестрахувалися для себе?

Всеволод Ковальчук: Я не перестрахувався, тому що ми знаємо, що ми робимо. У нас цифри ці лежать на столі, приходьте, дивіться і ви побачите, що Укренерго вдвічі зменшило ціни закупівель за останні півтора роки і дуже ефективно використовує зекономлені  кошти. Але для того, щоб ці результати викликали довіру, ми і попросили високорепутаційну організацію перевірити нас і підтвердити або спростувати наші дії.

Олег Білецький: Такий публічний аудит.

Всеволод Ковальчук: Так, абсолютно правильно, це можна назвати публічним аудитом.

Олег Білецький: Щодо фінансування самої компанії, фінансової діяльності, ви сказали, що дійсно, я не назву це зв’язаними руками, але ви досить обмежені в процесах фінансування, укладання угод, незважаючи на те, що ви монополія і це нормальний процес. Ви пояснили чому. Виходити на самоокупність виходить компанії? Не доводиться в певних процесах закупівлі, технічного устаткування  та інших процесів звертатися за дотаціями?

Всеволод Ковальчук: Ми не використовуємо державну підтримку, бюджетні кошти. Ми самоокупна організація завдяки тому, що тариф покриває наші витрати, просто ми маємо дуже чітко доводити, чому ці витрати саме такі. Оскільки все-таки ми не можемо відновлювати наші мережі, будувати нові швидко, за рахунок коштів тарифу, бо це призведе до підвищення цього тарифу і, відповідно, зростання вартості електричної енергії. Ми дуже активно співпрацюємо з міжнародними фінансовими організаціями, це Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку, Європейський інвестиційний та інші установи, залучаємо кошти під державні гарантії на дуже вигідних умовах. У нас менше 1% річних по цих кредитах. Ми здійснюємо закупівлі під контролем незалежних європейських консультантів і менеджменту банків, тому основна частина наших інвестицій здійснюється саме за рахунок залучених джерел. А вже обслуговування цих кредитів здійснюється  з тарифу в подальших періодах. Цим ми забезпечуємо ефективне відновлення мереж, надійність енергопостачання вже зараз, а споживач не буде це на собі відчувати в кінцевій ціні за рахунок зростання тарифу. Це відстрочене зобов’язання на дуже вигідних умовах.

Олена Чабак: Енергетичний ринок розвивається не лише в Україні, а і в Європі. Наскільки популярна така професія як енергетик в Україні?  Чи є вузи, які готують їх, і чи є попит серед студентів на таку спеціальність?

Всеволод Ковальчук:  Дуже багато технічних спеціальностей, за якими готують профільних фахівців, практично в усіх великих містах України. Основні центри інженерної підготовки електро-енергетиків – це Київ, Харків, Львів, Вінниця, Донецьк донедавна. У нас досить хороша інженерна школа історично. Проблема полягає в тому, що через загальне зменшення рівня оплати праці, зменшення доходів населення в останні роки, то мотивації немає. Ми спрямовані на те, щоб у нас компанія була більш ефективна. Можливо, наших співробітників має бути менша кількість, ніж зараз, бо нас дуже багато. Але ми вважаємо, що людям потрібно платити достойні кошти для того, щоб молоді талановиті студенти не шукали роботи поза межами нашої держави, а талановиті інженери завжди могли прийти до нас роботу  в Укренергоі це було б і престижно, і вигідно.

Олег Білецький: І ефективно для держави. Я пропоную цим резюмувати, пане Ковальчук. Дякую вам за досить детальні пояснення. Нагадаю, Всеволод Ковальчук, виконувач обов’язків директора Національної енергетичної компанії Укренерго весь цей час був з нами в студії. Нам лишається попрощатися. З вами традиційно були Олег Білецький та Олена Чабак.