Даніела Заюшкіна. Фото Радио Вести

Лідер групи Vivienne Mort про фокуси Девіда Копперфільда і пісні Децла , а також про неагресивне просування Vivienne Mort і про закон щасливого існування.

Дмитро Тєрєшков: Програма Циніки на Радио Вести, у микрофонов Костянтин Дорошенко и Дмитро Тєрєшков і наш гість сьогодні Даніела Заюшкіна, групаVivienne Mort, яка приймала участь у відборі пісенного конкурсу Євробачення в третьому турі і зі свистом пролетіла. Ми сьогодні зібрались тут щоб злорадствувати з цього приводу. Здраствуй, Дана!

Даніела Заюшкіна: Добрий день!

Дмитро Тєрєшков: Ти рік тому говорила, що ні за яких умов та обставин ти не будеш приймати участь в конкурсах, музика цього не передбачає, а в цьому році ти з’явилася у відборі. Що тебе привело до цього?

Даніела Заюшкіна: На цей раз нас запросили і ми вирішили одразу не відмовлятися, а ще раз подумати. Коли ми подумали, то зрозуміли, що є такий закон щасливого існування – це твій контроль. Якщо ти правильно собі подаси ситуацію, то можна навіть в Євробаченні брати участь, не беручи участь у змаганні.

Костянтин Дорошенко: Дивовижна сентенція закон щасливого існування – це твій контроль. Мені здається, що намагання все тримати під контролем це якраз невроз страшенний, це навпаки невротизує дуже життя. Контролююча особистість постійно в напрузі.

Даніела Заюшкіна: Можливо, але такий невроз мені імпонує набагато більше ніж відчувати себе постійно жертвою обставин і ніби з тобою щось постійно роблять, робиться: мені сказали, мене зробили, туди повели. Так ти пішов сам собі.

Слухайте та дивіться запис програми "Циники" з Даніелою Заюшкіною

Дмитро Тєрєшков: Я цю історію скоріше не як контроль, а як зворотню якусь тему сприймаю, ніби ти відпустила себе. Для чого ти себе відпустила і пішла туди?

Даніела Заюшкіна: Щоб заспівати свою пісню більшій аудиторії, тому що в концертному залі такого не зробиш, таких великих концертних залів не існує, щоб вмістити всіх тих людей, що сидять за екранами. Друге, більша частина цих людей на концерти не ходять, вони за екранамизнаходяться, але я з ними теж хочу познайомитись або, щоб вони познайомились зі мною.

Дмитро Тєрєшков: І ти точно можеш сказати, що ніяких амбіцій всередині тебе, хоча б на капельку, не було. І очікування стосовно якоїсь перемоги?

Даніела Заюшкіна: Я це сходу відсікла.

Костянтин Дорошенко: Зрештою, насправді, я так думаю все ж таки хотілося не тільки, щоб тебе побачила українська публіка на національному турі, а хотілося, напевно, і щоб тебе побачив цілий світ на Євробаченні?

Даніела Заюшкіна: Так далеко мені не хотілося чомусь.

Костянтин Дорошенко: Тому ти стала співати українською, не зробила спеціально пісню англійською, як багато з інших учасників конкурсу?

Даніела Заюшкіна: Я б ітак її не зробила англійською, тому що я стараюсь робити тільки те, що природно. Я, звичайно, з першого класу вивчала англійську і більш-менш нею спілкуюся, якщо треба пояснити іноземцю, куди йому пройти. Але я не мислю настільки широко і вільно в своїй голові англійською, щоб вигадувати нею пісні.

Костянтин Дорошенко: Ти кажеш, щоб почуватися природно, але в чому сенс іти в артисти і займатися мистецтвом, щоб  почуватися природно? Мистецтво це ж не про природність, мистецтво це про щось вже штучне, не таке як життя. Мистецтво - це якраз те, чого в житті немає, то навіщо природність, в тому що за своєю суттю не природним, штучним?

Даніела Заюшкіна: Я маю на увазі бажання зробити навіть щось штучне має бути природнім, а не спеціальним –час писати пісню, сідай і пиши, обираю мову… не так. Пісня з’являється, бо вона вже там є і вона хоче з’явитися. Це схоже на питання: З ким ви хочете записати дует? Не вірю, я що можна захотіти записати дует і він вийде справді творчим і справжнім. Це буде просто бажання із кимось класно засвітитись. А справжні дуети з’являються  з джему, з якогось гарного знайомства, з того, що ми відчуваємо, що у нас музика спільна. Або мені подобається людина і вже її існуюча пісня і я себе там те вдало бачу.

Костянтин Дорошенко: Що на твою думку сталося на цьому відбірковому турі на Євробачення? Давай згадаємо, що про тебе говорили члени жюрі. Костянтин Меладзе сказав, що це фантастична дивовижна музика, якої він давно не чув і навіть не сподівався, що таку витончену цікаву музику хтось може робити. ДЖамала сказала, що вона нарешті побачила те, що вона вже давно шукала і про що мріяла, це сучасну інтелектуальну  українську етніку. Андрій Данілко спочатку просто радів, що ви перестали ховатися від телебачення і просто прийшли до людей. Що сталося, що з такого початку, буквально захвату, з яким до тебе зверталися члени журі, вони все-таки вирішили обрати когось іншого?

Даніела Заюшкіна:  Я не знаю, треба їх питати.

Костянтин Дорошенко: Ти ж відчувала зміни ставлення до себе, ти ж все-таки людина віддчуттєва. Ти ж не просто там як якась сомнамбула ходиш, ти ж відчуваєш як ставляться до тебе і як це міняється?

Даніела Заюшкіна: Я можу сказати,що мені там було дуже затишно. Але це взагалі для мене як ефект сцени і всього, що стосується виступу. Мені здається, що перед виходом мені кажуть: “Так, Даніела Ігорєвна, ваші сірі окуляри знімаємо і бачимо все в гарному світлі”. Я вийшла, всім довіряла і всі були дуже хороші. Оцінки я ще в школі не сприймала, це щось смішне.

Дмитро Тєрєшков: Тобі вдалося показати цю пісню  широкому загалу. Цікаво, ти  відчула задоволення в цей момент  або це щось прагматичне, ти його відчуєш, коли більше людей прийде на твої концерти? Або  сам факт, що така кількість людей почула цю пісню – це щось самодостатнє?

Даніела Заюшкіна: В той момент, коли я там її виконувала, звичайно, я так звикла, я співала для залу і для тих людей, які там знаходились. Але старалась усвідомлювати, що зараз дивляться і  люді, що знаходяться далі. А відгук я відчула, коли зранку прокинулася і побачила, що в мене  дуже обширна кореспонденція. Я була трохи спантеличена, бо треба було на все це відповідати.

Дмитро Тєрєшков: А треба було по-твоєму? Може, в тебе ще немає імунітету?

Даніела Заюшкіна:  Доки я можу, і у мене був вихідний, чому б не відповісти людям, які від щирого серця написали. Я не уявляю, щоб я комусь захотіла зараз просто так написати, так же ш не заставиш себе. Це значить, що в людини якийсь чесний порив із середини душі і як класно буде коли це буде діалог, а не просто лист в нікуди.

Дмитро Тєрєшков: Тобі  не здається, що в цьому році відбір набагато слабше ніж в минулому? Якщо говорити про артистів, ми вже тут згадували із Джамалою,  і SunSay, і Hardkiss і сама Джамала. В цьому році особливо нікого не згадаєш.

Даніела Заюшкіна: Чого? Мені сподобалися Сальто назад, тому що там наявна особиста творчість, це не копія і не старання кудись попасти, а просто люди вийшли своє показали.

Костянтин Дорошенко: А ти вважаєш, що решта людей, які були в цьому відбірковому турі вони чиясь копія? Але ж є таке поняття як формат, як стиль, чому одразу копія? Рок-н-ролл дійсно грають багато десятиліть, багато людей, воно все  одно на інше більш-менш схоже. Хіба можна сказати, що O.Torvaldце все-таки копія неодмінно?

Даніела Заюшкіна: Я ще про O.Torvaldможу сказати теж, що хороший номер. Мені важливо, щоб люди самі писали пісні. Не те, що важливо, а я так легше розумію і сприймаю їх, ніж коли для людей написано.

Костянтин Дорошенко: Буває людина пише хороші чудові пісні, але немає певних вокальних даних чи співає ті пісні так, що хай би хтось би інший заспівав. Мені здається, трошки завузько ти на це все дивишся.

Даніела Заюшкіна: Якщо людина автор своєї пісні і її світогляд ще відповідає тому, що співається в пісні, для мене це цінніше. Я зазвичай Тома Йорка приводжу в приклад, в людині менше октави  в діапазоні, може там 5 нот, але це не заважає йому вибивати сльозу зі стадіону.

Дмитро Тєрєшков: Хотілося б повернутися до твоїх відчуттів під час відбору. У вас там були якісь шанси, коли підраховувались голоси. На якому ви місті опинилися?

Даніела Заюшкіна:  На 4.

Дмитро Тєрєшков: Ми тут згадували групи з відбіркового туру,  у тебе є фаворити чи тобі не цікаво, ти там прийняла участь і ти не слідкуєш за ходом конкурсу?

Даніела Заюшкіна: Я не слідкувала за конкурсом, але я його сприймала як хороший веселий фестиваль, мені там було весело знаходитись.  Але я не скажу, що я стояла біля екрану і дивилася  як проходять всі виступи. Я не знаю, чи варто розповідати що ми робили.

Дмитро Тєрєшков: Звичайно, варто, ми цього і чекаємо.

Даніела Заюшкіна: Ми сиділи в гримерці. Там все так влаштовано, що ти три дні життя віддаєш, бо дуже довго чекаєш в гримерці. Ми дивилися фокуси Девіда Коперфільда і різні відео містера Малого, співали Децла. Коли ми вже не знали, що робити, то виключали світло і сиділи мовчки. З нами в гримерці був MELOVIN,і він потерпав, бо він не дуже розумів, чого ми сиділи в темряві.

Дмитро Тєрєшков: Розкажи про це чудо, яке називається MELOVIN, він же пройшов в третьому відборі. Напевно, Костя не знає.

Костянтин Дорошенко: Не знаю, чесно кажучи.

Даніела Заюшкіна: Це взагалі так не коректно. Він дуже хороший хлопець.

Дмитро Тєрєшков: Хороший. Так я про феномен, про артиста говорю.

Даніела Заюшкіна: Не знаю, може я стереотипно сприймаю, мені  якось всі про нього пишуть. Я взагалі за нього вболівала.

Дмитро Тєрєшков: А що за артист? Його же ніхто не знав, він же тільки в цьому відборі проявився?

Даніела Заюшкіна: Він брав участь в Х-факторе. Взагалі, щоб дізнатися що це за артист, краще слухати що він співає. У нього дуже гарний голос.

Дмитро Тєрєшков: У тебе є своє бачення, хто повинен представляти Україну із всіх цих шести артистів на даний момент?

Даніела Заюшкіна:  Я думаю, що представляти мусить, той , хто більше за всіх цього хоче. Мені здається, що O.Torvaldбільше за всіх хочуть цього року представляти Україну і може.

Костянтин Дорошенко: Є артисти, які неодноразово беруть учать в тих чи інших конкурсах, не проходять, не отримують перемогу,  а потім все-таки знову повертаються і свою перемогу мають. Ти напевно, так чи інакше змінила взагалі своє ставлення до телебачення, до більшої кількості уваги до себе, відчула цей смак, коли багато людей реагують на твою музику. Можливо, поборешся наступного року знову для того, щоб вийти на Євробачення і все-таки сказати щось, те, що ти говориш, що хочеш, щоб люди просто почули пісню про любов, то можливо, ти хотіла би, щоб її почуло  ще набагато більше людей на різних континентах. Чи вже точно більше в конкурсах не братимеш участі?

Даніела Заюшкіна: Я думаю, може, будуть ще якісь варіанти, тому що я не пам’ятаю, хтось сказав: По несчастью или к счастью истина проста. Никогда не возвращайся в прежние места. Думаю, що вдруге йти на відбір Євробачення нам вже точно не доречно.

Дмитро Тєрєшков: Костя дещо з іншого починав: та яка ти була років 5 тому і яка ти зараз, більш загартована і з аудиторією у тебе тепер взаємодія не тільки через музику відбувається. Ти побачила, що цей досвід, який ти здобула на конкурсі, це не смертельно. Тебе ж все одно щось розслаблює внутрішньо? Нехай це буде не Євробачення, у нас же є артисти, які судять талант-шоу, на кшталт Голос. В такій ролі ти себе бачиш?

Даніела Заюшкіна: Розслабляє взагалі вивчання себе. Коли себе більше знаєш, що ти з себе уявляєш… Телебачення – це ж така штука, хто кого продавить і воно ніколи не продавить того, хто себе добре знає і має стержень, і прийшов з чимось конкретним. А коли ти не впевнений і не цілком знаєш, що ти хочеш сказати, яка твоя телега і як її двинуть, то вони, звичайно, запропонують тобі кілька варіантів.  В них така робота – їм треба зробити, щоб на тебе було цікаво дивитись.

Костянтин Дорошенко: Ці компліменти від пана Меладзе, які є одним з найцікавіших  і найбільш міцних флагманів нашої поп-культури. Чи у тебе не виникало бажання скористатися  таким ставленням, з ним поспівпрацювати, піти під його серйозну руку. Це ж, безперечно, відкрило би багато можливостей.

Даніела Заюшкіна: Я зараз про вас думаю, як ви класно вигадуєте питання. Я просто знаю, що ви знаєте мою відповідь…

Костянтин Дорошенко: Але ж слухачі не знають.

Даніела Заюшкіна: Так. Я з дитинства захоплююсь піснями Костянтина, його композиторською діяльністю. Коли така людина, яка є частиною твого дитинства і однозначно займає в твоїй душі якесь місце і  вона тобі якісь хвальні відгуки каже, то ти відчуваєш, що це ще один доказ, що ти чимось правильним займаєшся.

Дмитро Тєрєшков: Тобто на оцінки ти орієнтуєшся?

Даніела Заюшкіна: Не на оцінки, це ж були слова від душі.

Константин Дорошенко: Слова від душі, на комплімент Меладзе ти кажеш, що цілу ніч перед тим співала Циганку Серу.

Даніела Заюшкіна: Не перед тим, а за кілька днів. Це я прийшла після “Bowienight”, там, де виконала кавер “Wildisthewind”, прийшла до дому і вальнула сої улюблені шлягери.

Костянтин Дорошенко: Все-таки такий натяк був зроблений  цьому композиторові, що ти його поціновував і непогано було, напевно, щось продовжити.

Даніела Заюшкіна: Який ще натяк?

Костянтин Дорошенко: Ні?

Даніела Заюшкіна: Ні, я просто сказала те, що є, тому що це було нещодавно.

Костянтин Дорошенко: А зрештою, він не робив жодних пропозицій? Він не зацікавився подальшою співпрацею, могло ж бути і так?

Даніела Заюшкіна:  Він же ш якраз і каже, що у вас красива музика. Всі розумні люди розуміють, що музики не змішуються, це просто творчість  окремих людей.

Дмитро Тєрєшков: Ти зрієш як артист, чи зріє разом з тим твоя команда, менеджмент? Коли Костя питає про Меладзе, є хтось , хто займається тобою, в тому числі підштовхує тебе до того, що треба говорити з аудиторію і на мові маркетингу, а не тільки через пісні?

Даніела Заюшкіна: Взагалі спеціаліст майже з усіх питань “Vivienne Mort”, це наш барабанщик,  Гліб Проців, він веде гурт і розвиває його. Я більше відповідаю за постачання музичних ідей.

Дмитро Тєрєшков: Ми, здається, рік тому зустрічались і ти говорила теж саме. Невже тобі не приходить в голову думка, що можна в музиці розвиватися, але може бути перепоною якийсь невдалий менеджмент, там теж потрібно розвивати. Просто барабанщик займається ще й цими питаннями? Він і концертний директор, і директор?

Даніела Заюшкіна:  Ні, він виконує ті завдання, які робить продюсер, Продюсування завжди вдале, коли насамперед продюсер любить цю музику, а ця людина - мій найперший слухач. Він той, хто любить і розуміє, це означає, що він не поведе не туди.

Костянтин Дорошенко: А хто може вирішити туди чи не туди? Розумієш, теж дивно. Ти як митець, якимось чином уявляєш собі свою творчість, продюсер зрештою уявляє, він не настільки прив’язаний до твоєї творчості, кожен митець прив’язується до своєї творчості. Знаєш, це я порівнює, мені доводилось робити виставки сучасних художників. Безперечно, кожний художник хоче виставити якомога більше робіт, бо він всіх їх любить, він вважає їх цікавими і зі сторони не бачить, наприклад, що одна іншу з’їдає, одна з іншою входить в суперечку. Тому для хорошої виставки потрібен куратор. Так само як для письменника потрібен редактор, так  і для хорошого музиканта потрібен продюсер. Навіть такий пречудовий стиліст як Набоков говорив, що він любить коли з його текстом працює редактор. Іноді зі сторони людині, яка з тобою співпрацює, краще видно, що ти хотіла би сказати і як би воно краще заграло.

Даніела Заюшкіна: Оце ж він таким і займається. Це гучно сказано, але я як Гауді,  який зранку встав, потопав в Саграду Фаміліюі назад, а його  Гуель все керує, контролює.

Костянтин Дорошенко: Але, бачиш, Гауді зрештою бігав в Саграду Фамілію і назад, поки його не збила чи то машина чи то трамвай. Бігати треба обережно. Я хочу прочитати одну цитату:

“Запомнилось интервью с Даниэлой Заюшкиной из Vivienne Mort в программе «Циники». Это была моя первая встреча с ней. Когда делаешь интервью с украинскими музыкантами, обычно готовишься к разговору с пустоголовой умницей-позером. Такова она, эта среда. А Даниэла показала, что не во всём. Она пришла с поломанной ногой и предстала перед нами как достаточно раскованное, зрелое существо, что-то по-настоящему предлагающее этому миру. В моем понимании музыка — это не про семплер или скрипку, а про личность и её взаимодействие с миром”.

Це Дмитро Тєрєшков сказав у великому опитуванні Прямая речь: музыкальные итоги 2016 года в Украине, яке провело музичне інтернет видання, сайт comma. У мене питання до вас обох, друзі. Якщо музика “это не про семплер или скрипку, а про личность и её взаимодействие с миром”,  де тут грань професіоналізму? Кожна людина може собі подвивати, вважати, що він робить музику, він може бути дуже оригінальною особистістю, безумною і харизматичною. Але ж без упаковки все одно не можливо?

Дмитро Тєрєшков: Я математично не можу розкласти свою цю відповідь. Ти просто слухаєш і так це сприймаєш через музику. Це я зараз, по суті, в твоєму дусі відповідаю, ти зазвичай відповідаєш на питання.

Даніела Заюшкіна:   Як? Розпливчасто?

Дмитро Тєрєшков: Так, розпливчасто.  У мене немає конкретики на це питання. У тебе, мабуть є.

Костянтин Дорошенко: Мені цікава ваша думка. Що первинно. Ти ж, Даніела, сама кажеш – особистісне, що людина насправді хоче. Те,  що вона хоче ще треба якось так сказати, щоб це комусь хотілося почути і звідси з’являється те, що називається упоковка, без неї ніяк.

Даніела Заюшкіна:   Я просто з іншого боку заходжу: якщо люди захочуть почути, вони почують, нікого неможливо заставити слухати чи дивитись.

Костянтин Дорошенко: Змусити це одне, але  можна спокусити, можна проманіпулювати. Зрештою, були випадки, коли фото жінки з достатньо ординарною зовнішністю десятиліттями  розвішували на плакатах та обкладинках журналів і всюди писали, що вона неймовірна красуня і люди дійсно повірили, що дійсно красуня. Коли людина чує дуже часто повторювана інформацію, він може в це повірити, це закон, це відомо. Але я не про це, я не про пропаганду, я про те, що не змусити, а спокусити.

Даніела Заюшкіна:   А для чого?

Дмитро Тєрєшков: По суті, на відборі Євробачення з’явившись на сцені , не маючи ніяких амбіцій , ти ж цим і займалась?

Даніела Заюшкіна:  Звабленням?

Дмитро Тєрєшков:  Очевидно, що так.

Костянтин Дорошенко: Зрештою, а чим займається артист як не звабленням?

Даніела Заюшкіна:  Я думаю, що він живе.

Дмитро Тєрєшков: Мені упаковка не знадобилась для того, щоб скласти таке враження і  сказати так, як ти процитував. А з іншого боку, я майже не був на твоїх концертах. Тільки один раз випадково, на фестивалі.

Даніела Заюшкіна:   А чого це?

Дмитро Тєрєшков: А мені достатньо того, що є відео. А може поки що не склалося, це не значить, що я не хочу.

Костянтин Дорошенко: Я хотів би тобі, Даніела, нагадати, що артистів завжди вважали людьми, так чи інакше, зваблюючими. Наприклад, в середньовічному розумінні Ада в ісламі  є такий образ як співачка, так ось співачки в Аду мучаються повішені за власні язики. В російській мові більш пов’язані слова “искусство” и “искус”-“искушение”. А ти все ж таки не хочеш признавати цю роль, тому що артист повинен сподобатися, подобатися – це вже спокуса, коли ти так чи інакше, робиш так, щоб їм подобатися, причому не одному, не п’ятьом, а натовпам, тисячам, мільйонам. Всі артисти хочуть подобатись, така робота.

Даніела Заюшкіна:   Так, я згодна, що артист мусить займатися лицедійством і десь акторством. Але я б не хотіла це розглядати через призму Ада в ісламі.

Костянтин Дорошенко: Середньовічному ісламі, зараз вже немає такого жорсткого підходу.

Даніела Заюшкіна: Слава богу. Це як побічне. Дійсно, щоб зацікавити, а далі ми вже дивимось, що він пропонує. Хтось пропонує, дійсно, свої дані, умовно кажучи: Мам, Дивись як я можу. І пірнає з волнорєзу. А комусь щось в голову нове прийшло і він це хоче передати.

Дмитро Тєрєшков: Мені в голову прийшло, що ти себе артистом  не відчуваєш.

Даніела Заюшкіна:   Відчуваю. Я з тих дітей, що  ставали на стілець і без розпитувань починали розповідати віршик.

Дмитро Тєрєшков: Зрозуміло. Ще питання стосовно квот. Ми з тобою не говорили. Якраз після того як ми зустрілися, вся ця історія закрутилась. Чи допомогли тобі квоти на українську музику якимсь чином заявити про себе більш широкій публіці?

Даніела Заюшкіна:   Я не відчуваю якогось прямого зв’язку, тому що я мислю через творчість, а на творчість мою це ніяк не вплинуло. Проблем зі зв’язком із слухачем  в мене теж ніяких не було. Але, звичайно, якщо радіостанції почали шукати україномовних виконавців,а  в мене пісні українською, мабуть, мене тепер чує більше людей. Але я про це не знаю.

Дмитро Тєрєшков: А як же твій барабанщик, який займається  такими питаннями, він же повинен це відслідковувати чи все-таки не займається всім цим як менеджер?

Даніела Заюшкіна:  Він займається, але, мені здається, що він не пов’язує це з квотами, а пов’язує більше з тим, що я стала більш сфокусованою, сконцентрованою, ми стали краще працювати.  Я  взагалі в таке більше вірю. Якщо тобі є що запропонувати, то світ чекає.

Костянтин Дорошенко: Та чи інакше, ми з усіма українськими музикантами і також з представниками мас-медіа, говоримо на тему квотування ефіру вже протягом року мабуть. Погляди абсолютно різні. Наприклад, Олег Скрипка вважає, що українською популярною музикою є виключно музика, яка співається українською мовою, Джамала, безперечно, і навіть Ната Жижченко з гурту “Onuka”, вважають, що українською музикою мусить називатися будь-який, кожний музичний продукт, який створений в Україні і українцями і не важливо це англійською мовою, українською чи російською, українсько-татарською.

Даніела Заюшкіна:  Я з Натою згодна.

Костянтин Дорошенко: Зрештою таким чином ми можемо спокійно вважати і творчість групи “Gogol Bordello”, лідер якої родом з київської Оболоні. Вони співають  англійською, російською, українською, циганською, якою завгодно. Що нам заважає апропріювати цю музику теж як свою?

Даніела Заюшкіна:  Я взагалі не люблю вважати музику українською або англійською. Я люблю вважати музику чимсь, що змінює мій світогляд. Звичайно, якщо це на моїй мові заспівано, то мені зрозуміліше. Англійською, мабуть, нам гірше зрозумілі метафори, вони не попадають так глибоко в душу як ті, які ми з дитинства чуємо. А чим може допомогти відміна російських пісень мені в написанні пісні? Я не вірю, що я сидю, мені не пишеться, не пишеться, що ж таке?  А то все, тому що там російські пісні грають, а ну нехай їх відмінять, зараз в мене одразу муза прийде і я напишу альбом. Це ж не правда.

Костянтин Дорошенко: Отже,  ти не підтримуєш  ідею квотування українських ефірів стосовно українського продукту? Ти вважаєш, що будь-яка музика має бути?

Даніела Заюшкіна:  Я думаю, що це стихія і все йшло своїм ходом. Якщо так сталося, мабуть,  це в той момент потрібно було зробити, багато людей цим задоволені. Але звичайно, вбачаю в цьому мінімально насильство,  тому що якась бабуся любила послухати  Стаса Міхайлова,  а у неї взяли і забрали це.

Дмитро Тєрєшков: Повернемось до української мови, до квот, Олег Скрипка це тільки один приклад. Взагалі таких як він в Україні серед артистів, музикантів дуже багато. Як тобі здається, це якась прагматична позиція? Це бізнесмен, який свій продукт захищає? Чи все-таки там проблеми глибше? Може, це невігластво може ще щось?

Даніела Заюшкіна: Мабуть перше, що захищає свій продукт.

Дмитро Тєрєшков: Тобто насправді цю історію бачить інакше, а подає її для того, щоб себе захистити, зберегти на ринку?

Даніела Заюшкіна:  Я не думаю,  що хтось обманює. Я думаю, що люди вірять в це, що якщо для українських пісень буде більше місця, вони більше звучатимуть і їх більше слухатимуть.

Костянтин Дорошенко: Взагалі така твоя відстороненність і певна делікатність у висловленнях, вона з чим пов’язана? З тим, що ти боїшся образити когось із свого цеху українських музикантів?

Даніела Заюшкіна:  Ні, з тим  що я повільно думаю. Я до того не думала над цим питанням. І ви казали, у нас 11 хвилин, я не встигну чесно відповісти, тому що не обдумала все, а просто атк ляпати теж не хочеться.

Дмитро Тєрєшков: Взагалі ти справляєш враження людини, яка тільки про себе думає,  в якомусь своєму світі постійно? Скоріше, не про себе, а в собі.  Тебе по-справжньому хоч щось із того що в українській культурі відбувається, наприклад ці квоти, хвилює? Якийсь нерв оголює чи ти настільки відсторонена від цього всього?

Даніела Заюшкіна:  Так щоб сильно - ні. Квоти це що? Це політика. А якщо в нас запитати: Хто такий Джержинський? Багато вже і не згадають. А хто такий Бродський згадають.  А Бродський і тоді не знав, хто такий Джержинський. Я думаю, що мистецтво – це крона, це зверху, листочки, а то –коріння. На ньому стоїть, воно міцне, але воно десь під землею. Тому мене цікавить те, що зверху красиве цвіте.

Костянтин Дорошенко: Дивись, ти говориш співала Bowie, дома слухала Циганку Серу. А чому ти не слухаєш українську музику? А що українською тебе надихає?

Даніела Заюшкіна:  Я зараз слухаю Constantine, протеже Івана Дорна. Дуже  красиво.

Константин Дорошенко: Я ще не слухав, він співає українською мовою?

Дмитро Тєрєшков: Ні, англійською.

Даніела Заюшкіна:  І російською теж.

Костянтин Дорошенко: А що ж українське ти любиш?

Даніела Заюшкіна:  Ранні “Воплі Відоплясова” і “Океан Ельзи”.

Дмитро Тєрєшков: А із пізнього? Наприклад, групу Гриби?

Даніела Заюшкіна:  Групу Гриби я сприймаю як щось таке, що виникло  на злобу дня і відображає сьогоденність, але не як мистецтво.

Дмитро Тєрєшков: Такі артисти включають в себе велику кількість іронії, ти по суті, людина дуже іронічна. Є приклад групи Гриби, які в музиці сильно іронічні. Ти ж в своїй музиці не іронічна, з цим це пов’язано?  Ховаєшся якимось чином чи твоя іронія не видна мені? Не настільки, звичайно як Сергій Міхалок, не така товста іронія.

Даніела Заюшкіна:  Я ж не умом її пишу і тому там іронії немає. Як виходить так і виходить з мінімальними поправками.

Дмитро Тєрєшков:  Виходить, ти якусь велику любов знаєш? У тебе дійсно  серйозний досвід в цьому плані, тому що як правило всі твої пісні про взаємини з людиною і через цю категорію любові.

Даніела Заюшкіна:  Я думаю, що це тільки ступінь, це готовність відкритися і бути чесним. Я думаю, що всі  її можуть знати.

Костянтин Дорошенко: Так чи інакше, я трошки відхилюся від всього високого. Де любов  там і смерть, це ж відомо, друзі. У вас в Vivienne Mort певний натяк на смерть в назві, це все проговорювали на Євробаченні. Яка була реакція ваших колег, взагалі людей, що це за смерть, нащо та смерть? Мені наприклад, сам момент, коли ви вже пояснили назву, не залишили її під знаком питання, нагадав таку течію емо. Там теж були роздуми про смерть і таке щось все печальне.

Даніела Заюшкіна:  Це роздуми не про смерть, а про неминучість смерті і що глупо казати, що цього не буде. Тобто в мене є якийсь відрізок часу і в мене є вибір, як його провести. Багато хто з нас засинає і проводить життя як попало,  а потім виявляється, що хотіли не так і жаль за безцільно прожиті роки. Ця назва, яка в мене на виду, мені нагадує.

Дмитро Тєрєшков: Глупо думати, що цього не буде, краще нагадувати кожен раз, що це буде, це буде.

Даніела Заюшкіна:  Кому що допомагає. Любов допомагає, смерть допомагає.

Дмитро Тєрєшков: А чим пісня Іней особлива? Напевно, що є якась стратегія, не просто так ти саме цю пісню вирішила показати широкому загалу? Ти вважаєш, що вона   чіпляє маси?

Даніела Заюшкіна:  Ні, просто вона відповідала регламенту. В нас немає таких коротких пісень, які б тривали три хвилини. А умови Євробачення – це рівні умови для всіх і три хвилини, за які ти мусиш встигнути заспівати все, що хочеш. Пісня Іней не три хвилини була, але вона єдина, яка безболісно обрізалася. От це ще було дуже складно в Євробаченні – обрізати  пісню.

Костянтин Дорошенко: А чому не було взяти і написати спеціальну пісню для Євробачення?

Даніела Заюшкіна:  Тому що я ніколи не писала спеціальну пісню, не вийде в мене хороша пісня спеціально.

Дмитро Тєрєшков: В цьому сенсі, виходить, ти не професіонал?

Даніела Заюшкіна:  Ні.

Дмитро Тєрєшков: А ти очікуєш великі зали зараз чи СТБ це дуже мілко? Чи ти все-таки думаєш, що якісно змінитесь кількість аудиторії та іі увага до тебе?

Даніела Заюшкіна:  Може трошки побільшає людей на концертах, ті що дивилися телебачення і тепер захочуть познайомитись. В принципі, я була задоволена останнім часом розмірами залів.

Дмитро Тєрєшков: А де це як правило в Україні?

Даніела Заюшкіна:  Там, де Євробачення проходило ми виступали, В КПІ, наш акустичний виступ.

Дмитро Тєрєшков:  До речі, Женя Галіч, такий весь класний,  який дійсно має більше всіх шансів представляти Україну на “Євробаченні”, скаржився нам, що якщо тут в Києві 2 тисячі людей, десь в провінції 200 людей приходять. Не тому що не доходить група туди, тому що вони бідні. А група Vivienne Mort скільки збирає в залах в провінції?

Даніела Заюшкіна:  Десь 200, а десь 500.

Дмитро Тєрєшков: Є принципова різниця між провінцією  і столицею?

Даніела Заюшкіна:  Є ще різні не освоєні міста. Звичайно, що наші основні міста – це Львів та Київ, за ними йдуть Харків,  Дніпропетровськ, і також по душевності публіки вони дуже радують. Там люди не соромляться себе, не соромляться слухати чесно. Вони на мене дивляться, а  я їх розглядаю, дуже відкриті очі у всіх. Одеса, наприклад, теж наше місто.

Костянтин Дорошенко: А де найскладніше виступати в Україні?

Даніела Заюшкіна:  Я б не сказала, що взагалі складно виступати. Складно виступати, якщо ти не правильно обрав майданчик для виступу. Наприклад, ти обрав нічний клуб або який-небудь бар, де люди звикли інакше себе поводити, а ти тут приїхав і нав’язуєш їм якесь тихе сидіння і споглядання, і прослуховування.

Дмитро Тєрєшков: А за межами України ви виступаєте?

Даніела Заюшкіна:  В Польщі виступали, колись в Росії виступали, в Калузі, на фестивалі Быть Добру.

Дмитро Тєрєшков: Як у зв’язку з сьогоднішніми відносинами України і Польщі, може це тільки політики стосується,  вас там сприймають?

Даніела Заюшкіна:  Добре. Така сама публіка, такі самі люди, співають. Перший раз коли приїжджали, ми були ще не знайомі і ми знайомились. Було не звично тому що тут я зі всіма вже знайома, знову пережила цей поріг, коли ти доводиш собі, що таке має право звучати

 Костянтин Дорошенко: Цікаво, ти кажеш, що не може з’явитися такої ситуації  коли б ти сказала: Хочу заспівати з кимось дуетом. Можливо, тому що ти просто не спілкуєшся ні з ким із інших українських інших артистів, якось в стороні тримаєшся чи з переляку свого чи з якогось внутрішнього потаємного снобізму. Якби ти більш тісно спілкувалась з колегами, то тут би і виникали спокійно ідея, що з цим чи з цією можна і дует зробити.

Даніела Заюшкіна:  Чого ж, я спілкуюся. Ви мене так зараз посадили додому, ні, я виходжу на вулицю.

Костянтин Дорошенко: А з ким, цікаво?

Даніела Заюшкіна:  Це альтернативна музика, але мені завжди хотілося, гурт ТОЛ і є там Василь Прозоров. Мені з ним хотілося заспівати дует, але це мусить вийти саме по собі. А так, з Дашою Астафьєвою дружу. Ви уявляєте наш дует?

Костянтин Дорошенко: До речі уявляю. Ти знаєш, Даша Астафьєва людина настільки несподіваних рішень і я думаю, що це може бути дуже цікаво для вас обох. Подивимось.

Дмитро Тєрєшков: На цьому і закінчимо. Даніела Заюшкіна, група Vivienne Mort, була в гостях програми Циніки. Спасибі!