СЛУШАЙТЕ РАДИО «ВЕСТИ» ГДЕ УДОБНО И КОГДА УГОДНО!
стенограмма

"Думаю, що в Росії переможе здоровий глузд"

"Тема Калныша"Лубкивский: "Мовою ультиматумів говорить сьогодні Росія"

Украинский дипломат возлагает надежду не только на Путина, но и на все руководство РФ

Добрый вечер, меня зовут Юлия Литвиненко, герой дня наш уже в студии, я рада приветствовать Даниила Лубкивского, заместителя министра иностранных дел Украины.

Ю.Л. – Итак, добро пожаловать, добрый вечер.

Д.Л. – Добрий вечір, Юля, добрий вечір, наші слухачі, мені дуже приємно, що ви мене запросили на ваше радіо, і я радий розпочати нашу розмову.

Ю.Л. – Дипломатический протокол соблюден, але одна умова: я наполягаю на тому, щоб ніякого дипломатичного сленгу, будемо говорити людяною мовою, для людей, які нас слухають, тому що в нас дуже багато актуальних питань. Питання перше. Україна відмовилася від головування в СНД, що це може означати, чи тепер країни СНД не вчинять так з нами, як вчинила Велика Вісімка з Росією, її, як ви пам’ятаєте, викинули з Великої Вісімки?

Д.Л. – Я думаю, що аналогія між СНД і групою Восьми цілком виправдана, але я думаю, що мотивація того, що ми припинили наше головування є дуже просте. СНД виявилося організацією неефективною, бездіяльною в тих критичних обставинах, які склалися сьогодні в Україні. І ця констатація є не лише порожніми словами. Я хотів би навести кілька прикладів. З моменту загострення ситуації навколо Криму ми звернулися як головуючі в СНД провести засідання на рівні міністрів закордонних справ, провести це засідання в Києві. У відповідь, на жаль, ми почули відмову. Після цього були запропоновані якісь достатньо дивні формати, зокрема провести засідання у Мінську.

Ю.Л. – Але ж дипломатія це питання компромісів. Чи це означає, що наші дипломати терплять фіаско?

Д.Л. – Ні, це не означає, що наші дипломати терплять фіаско. Дипломатія – це, звичайно ж, справа компромісів, але як і в людському житті: чи ви робите компроміс між добром і злом. Ні, не робите.

Ю.Л. – Щойно стало відомо, наші інформагентства розповсюдили це повідомлення: «Исполняющий обязанности Президента Украины Александр Турчинов дал самопровозглашенной власти Крыма 3 часа для освобождения всех заложников и прекращения провокаций. В противном случае власть Украины предпримет меры технического и технологического характера. Также Турчинов сообщил, что если до 21.00 по Киеву не будут прекращены все провокации против украинских военнослужащих, а адмирал Гайдук и все заложники не будут освобождены, властью будут приняты адекватные меры, в том числе технического и технологического характера». Вам як дипломату відомо, що на мові ультиматумів жодна країна світу не веде перемовин. Що означає ця заява Турчинова?

Д.Л. – Мовою ультиматумів говорить сьогодні Росія.

Ю.Л. – Ви хочете, щоб ми «уподобились» сусіду?

Д.Л. – Ні, я просто навожу приклад, що виявляється, є практика такого спілкування. Що стосується конкретної ситуації.

Ю.Л. – Але Росія і не визнає легітимною нашу нову українську владу.

Д.Л. – Росія вже не визнає і статут ООН, судячи з їхніх дій.

Ю.Л. - Але Росією Сполучені Штати ведуть перемовини, попри те, що ці перемовини мали би відбутися на трьох. Виходить, що Європейський Союз і Україну викинуто з цих перемовин. Керрі з Лавровим зустрічається, а де Україна в цих стосунках?

Д.Л. – Дуже дякую за три запитання, я по черзі відповім на кожне з них. Повернемось до теми ультиматуму стосовно повернення наших військовослужбовців. За будь-яких обставин, всі сторони, які причетні до якого-небудь конфлікту, повинні шанувати певні принципи і норми, в тому числі це все стосується і заручників і викрадених осіб. Якщо в цьому ключі діяти по-варварськи, як ми бачимо сьогодні в Криму, шляху немає жодного. Не ми пропонуємо мову ультиматумів, з самого початку Україна пропонувала Москві, Кремлю розмову відкриту, ґрунтовну і пряму. У відповідь ми почули відмову, більше того, після наших пропозицій прозвучали пропозиції російської сторони. Ці пропозиції ультимативні – або так, як хочемо ми, або інакше не буде. Це неприйнятно для всього міжнародного співтовариства. Саме тому сьогодні Росія залишилася фактично одинокою в цій ситуації.

Ю.Л. – Уточнення невеличке, тобто ви вважаєте, що Росію жодна країна світу не підтримує?

Д.Л. – Звичайно, що ні. Тому що Росія порушила статут ООН, порушила всі фундаментальні положення міжнародного права і співіснування держав. Ясно, що Росію не підтримує жодна з європейських держав. Тому що неможливо підтримувати порушень.

Ю.Л. – А зустрічі Лаврова і Керрі – хіба це не підтримка?

Д.Л. – Безперечно, що відбуваються діалоги на різних рівнях між представниками різних держав. Тепер що стосується того, що Україну викинуто звідкись. Україну не викинуто, більше того, з Україною веде дуже масштабний діалог увесь світ. Чи це США, чи Бразилія, чи Австралія. Скажімо, в неділю прилітає міністр закордонних справ Ісландії. З рештою, немає жодної держави світу, яка б не вела з Україною діалогу – політичного, економічного та інше. Єдина держава, яка сьогодні , на жаль, перебуває в ізоляції, це Росія. І це хибний шлях. І ми Росії про це не раз говорили. Та політика, яка здійснюється сьогодні під керівництвом Росії, це шлях в нікуди.

Ю.Л. – Але чи означає це, що ми припиняємо дипломатичні стосунки з Росією?

Д.Л. – Ми не виключаємо жодного варіанту. Але давайте розберемо ситуацію. Що відбувається взагалі навколо Криму? Пункт перший. Коли український народ прогнав режим бандитів, злочинців, паразитів на житті людей, які обкрадали цей народ, вони забирали соціальні пільги, гроші і так далі, народ виявив свою колективну солідарну волю, він прогнав цих людей. Хтось з них встиг втекти, хтось ні, хтось причаївся. Що в результаті – пісня їхньої втечі Україна залишилася ослабленою, фактично зруйновані після режиму Януковича всі державні структури. Після того як Україна прогнала цей режим, причому з ганьбою, страшною ціною – сотнею загиблих людей, Україна була ослаблена і в цей час вона отримала удар в спину з боку держави, яка вподовж багатьох років декларувала свої братерські відносини. Про що вони завжди говорили? Ми один народ, одна церква, одна віра, один «царь-государь». Ця вся риторика є наскрізь фальшивою, вона перекреслена сьогодні, можливо, назавжди. Ця риторика немає нічого спільного з реальними побажаннями російської верхівки. І це насправді велика трагедія російського світогляду. Ми навіть не уявляємо масштабів цього. Ви звернули увагу, як відбувався виступ президента Путіна у Кремлі?

Ю.Л. – Я навіть звернула увагу на те, що Януковича на запросили на це свято.

Д.Л. – Не можу назвати це святом, це не свято, це трагедія, і в першу чергу для російського народу. Насправді риторика вся, яка там прозвучала, це риторика імперіалістична, це риторика, яка вороже ставиться до людського життя. Це риторика, яка керується дуже хибними цінностями – цінностями нахрапу, тиску, боротьби з невідомими ворогами. Що вони чують? Вони чують лише одне: українців як народу немає. Я маю на увазі українців – всіх громадян України. Немає російськомовних українців, україномовних, немає представників національних меншин. Є невідомі бандерівці, є нацисти, а більше того це насправді навіть і не вони, це все Захід, і це Америка…

Ю.Л. – Цю промову ми можемо вважати словоблудством, але Росія продовжує перемовини зі своїми західними партнерами. Немає насправді ніяких санкцій, ані політичних, ані економічних. Насправді Росія більше боїться політичних або економічних санкцій. На вашу думку?

Д.Л. – Коли ми говоримо про те, що відбувалося в Кремлі, ми також бачимо цю драму, драму імперіалістичного погляду на світ, ця драма глибоко коріниться в тих колосальних проблемах, я би сказав, психологічних проблемах. На жаль, після 1992 року в Росіі не відбулося переосмислення своєї ролі, значення своїх можливостей. Це складний дуже процес. Комбінація з ідеологічних штампів між Сталіним, Берією і уявленням про себе як про державу, яка повинна зібрати, як сказав Володимир Путін, «Россия допустила парад суверенитетов», це насправді дуже зухвала фраза. Ці драми, вони не були ніколи осмислені російським суспільством, російським керівництвом. І це призвело до величезних помилок, в тому числі це стратегічна помилка, коли Росія анексувала Крим. По-перше, Крим ніколи не буде російським, і більше того, він , хоч і є окупованою територією, повернеться до України.

Ю.Л. – Чи можемо ми у мирний спосіб повернути Крим?

Д.Л. – Закінчу свою тезу. Не відбулося робота над драмами, не зроблено багатьох висновків, і наслідком того, що в російському суспільстві не були зроблені ці висновки, є те, що ми бачимо сьогодні в Криму. І з нашого боку є велика проблема. За 20 років ніколи не було нормального діалогу в Україні, держава, на жаль, присвячувала діалогу між звичайними людьми дуже мало уваги. Діалог – це не просто слова. Це контакти, поїздки один до одного (це включає і питання інфраструктури). І сутність цього діалогу дозволило під абсолютним тоталітарним впливом російських медіа, які повністю охоплюють Україну, призвело до появи колосальних культурних гнійників, коли ми не чуємо один одного, коли ми потрапляємо в якісь кліше взаємних абсолютних напорозумінь. Ще до початку європейського майдану я відвідав і мав дуже цікаві бесіди і в Донецьку, і в Луганську, Харкові. Я відчув колосальне бажання стати іншою країною. І питання, на яких дуже багато паразитував режим Януковича – мовне питання та ін. – це питання, які розділювали наше суспільство, насправді для людей в той момент були найменш важливі. Коли Вячеслав Брюховецький запитав в Луганську у дітей, студентів, як багато з вас не було в Європі, то з трьохсот людей руку підняли практично всі, крім однієї людини.

Екстрені новини: «Россия введет визовый режим с Российской Федерацией, ою этом заявил Парубий, и также он заявил, что Россия пытается сорвать выборы Президента Украины».

Ю.Л. – Вы спасены, Андрій Парубій дав відповідь на питання за вас.

Д.Л. – Я б хотів відразу доповнити. До цього призвели дії Росії. Росія несе відповідальність за обмеження контактів між нашими народами. Російське керівництво несе відповідальність за окупацію наших територій, за злочин проти статуту ООН, проти всієї системи міжнародних відносин. Мова йде не про Україну, мова про світовий устрій, про відносини між державами, які були сформовані після Другої світової війни. Росія перекреслила фактично все. Навіщо? Це наше головне запитання до російського керівництва. Більше того, у відповідь на їхні дії ми кажемо одну фундаментальну нашу позицію – ми хочемо говорити. Незалежно від того, що ви вчините, ми все одно бачимо можливість для розмови.

Ю.Л. – Чому тоді Україна не погодилась на розмову для трьох, за участю Росії, Європейського Союзу. Росія завжди пропонувала таку тристоронню зустріч.

Д.Л. – Це абсолютна неправда. Хочу роз’яснити, що відбулося насправді. Україна висловила запит до всіх гарантів Будапештського меморандуму (це документ, який гарантує нашу безпеку, територіальну цілісність і непорушність кордонів, що зухвало і цинічно порушила Російська Федерація). Ми звернулися до всіх – до Сполучених Штатів, і до Великої Британії і до Росії про те, щоб негайно зустрітися і почати переговори. Така зустріч мала відбутися у Парижі, туди відбув наш міністр закордонних справ, туди прибув держсекретарь США і міністр закордонних справ Великої Британії. Туди було запрошено міністра закордонних справ Російської Федерації. Міністр закордонних справ Російської Федерації відмовився від такої зустрічі, відповідно Росія відмовилася від діалогу. Ми тримаємо контакт з росіянами на різних рівнях. Контактують наші дипломатичні відомства, зустрічаються з українськими дипломати на різних рівнях. Але немає повноцінного діалогу на рівні міністрів. Що це означає? Росія послідовно відмовляється від такого діалогу. Не Україна, Росія. Росія займає позицію небажання говорити. Це означає, що позиція Росії завжди буде слабкою. Це нам всім треба добре розуміти. Ця гра мязами, ці трагічні історичні помилки, які чинить сьогодні Росія супроти відносин між нашими народами, є абсолютно неприйнятними, вони є настільки хибними, що навіть до нас звертаються дипломати з інших держав і кажуть буквально таке: «Ми не віримо своїм очам. Що з ними сталося, поясніть нам цю психологію. В якому світі вони живуть?» Вони, нажаль, сьогодні живуть в світі ірраціональному, і ми намагаємося з доброї волі сказати їм: «Схаменіться, відведіть свої війська, припиніть фарси, які ви робите разом з кримінальними злочинцями у вигляді так званих керівників Криму, яких підтримує всього 2% населення.

Ю.Л. – Пане …, ви ж дипломат, не будемо їх без суду і слідства називати їх злочинцями.

Д.Л. – А як їх називати? Вони зухвало порушили Конституцію України.

Ю.Л. – Чомусь українська влада на зупинила їх, самопровозголошених.

Д.Л. – Юля, а ви зверніть увагу на інший момент. Якщо ви вважаєте, що потрібно, щоби пролилася кров, то я категорично заперечую проти такого.

Ю.Л. – Насправді пана Аксьонова могли усунути від влади набагато раніше.

Д.Л. – Коли пана Аксьонова прикривали «калашнікови», і коли вони с таким провели, знаєте, як називається так званий референдум, що відбувся в Криму, – референдум імені Калашнікова.

Ю.Л. – Я знаю, що насправді з дипломатами дуже важко завжди говорити, тому дивлячись на те, як вони Україну представляють, в них завжди келих або наполовину повний, або наполовину порожній, але ж у нас сьогодні дуже багато слухачів. Якщо ми говоримо зараз, що МЗС доручено зараз ввести візовий режим з Росією, який протокол, який механізм, з якого дня, з якого часу буде працювати цей візовий режим?

Д.Л. – Прийняте рішення Радою національної безпеки і оборони. Це рішення стосується в тому числі і дій різних відомств, серед них і Міністерство закордонних справ. Сьогодні відбудеться опрацювання цього рішення, найближчим часом ми представимо план, як це має відбуватись, його строки і так далі.

Ю.Л. – Який час може зайняти ця процедура?

Д.Л. – Судячи з рішення РНБО це потрібно робити якнайшвидше.

Ю.Л. – Ми можемо говорити про те, що з завтрашнього дня буде візовий режим з Росією?

Д.Л. – Це некоректне тлумачення.

Ю.Л. – Добре. Дозволю собі кілька питань від наших слухачів. «Я живу в Днепропетровске, хочу стать гражданином России, достаточно ли мне для этого прописаться в любом городе Крыма. Власти Крыма пообещали сегодня двойное гражданство России и Украины». Це не суперечить українському законодавству?

Д.Л. – Я не знаю, яким чином набути громадянства Росії, мене це ніколи не цікавило. Давайте працювати на благо нашої держави, щоб вона була сильною і ефективною. У нас для цього є всі можливості. Згідно з нашою Конституцією, поєднувати два громадянства не можна.

Ю.Л. – «Что представляет собой процедура выхода из гражданства Украины? Можете разложить по полочкам? Евгений, г. Севастополь».

Д.Л. – Це більш детальне запитання, насправді є усталена процедура, яку можна побачити у відповідному національному законодавстві. Має подана відповідна заява, засідає відповідна комісія при Президентові України. Відповідно про вихід, цей процес не є обтяженим зайвою бюрократією, але це є процес.

Ю.Л. – Тепер питання про конкретну дату підписання угоди з Євросоюзом. Чи все ж таки це буде угода про асоціацію? Чи це буде повноцінний повноправний вступ в Євросоюз? Коли ми отримаємо можливість безвізового перетину європейського кордону?

Д.Л. – Ми перейшли до добрих новин. Це добрі новини, які стосуються всієї України. І вони стосуються наших громадян, які проживають в Криму. Ми захищаємо людське життя, людське життя означає багато для цієї влади і цього уряду. Зроблено все, щоб не було кровопролиття. Що стосується угоди про асоціацію. Угода про асоціацію – це документ особливої ваги. По-перше, цей документ передбачає цілий корпус речей, які стосуються політичних реформ в Україні, правових змін, змін в зоні вільної торгівлі, тих економічних елементів, які підтримують вільну економіку в нашій країні. Зараз іде розмова про день, коли буде підписана угода про асоціацію. Насправді це питання не є таким важливим. Відповідно до останнього рішення, яке прозвучало в Брюсселі на саміті Европейського Союзу за участю прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка, було домовлено, що підписання цього документа відбудеться до 25 травня.

Ю.Л. – А більш конкретної дати у вас немає?

Д.Л. – А чому такий неспокій щодо конкретної дати?

Ю.Л. – Якщо буде названа ця дата, можна буде відповісти, коли буде запроваджено безвізовий режим з Європою.

Д.Л. – Добре. Це буде 21 березня. Буде підписано її політичну частину. Частина, яка стосується економічного блоку, тобто зони вільної торгівлі, вона буде підписана дещо згодом. Що стосується безвізового режиму. Це велика задача, ми досягнули значного прогресу з нашими європейськими партнерами для того, щоб уможливити безвізовий режим. Водночас цей процес повинен зайняти певний час.

Ю.Л. – «Визовый режим не спасает нас от Путина, вся граница дырявая, российские титушки уже здесь», – от що лякає наших слухачів.

Д.Л. – Так ось. Відповідаючи на це конкретне запитання, я скажу, що це запитання до наших спеціальних органів, силових органів забезпечити все можливе, для того щоб захистити периметр нашого кордону і захистити українських громадян від російських провокаторів. Що стосується безвізового режиму з Євросоюзом, треба пройди певну дистанцію, але ми бачимо дуже хороший прогрес. По-перше, нам потрібно внести зміни до українського законодавства, зараз це питання на стороні України, треба прийняти відповідні рішення в українському парламенті. Я розраховую, що вони будуть прийняті.

Ю.Л. – До кінця року встигнете?

Д.Л. – Я думаю, що у нас є хороша перспектива наприкінці року зустрітися і підвести риску.

Ю.Л. – Питання НАТО. Я пам’ятаю ці карколомні зміни, які відбувалися в Грузії, і посол Грузії Грегол Катамадзе запевняв, що років за п’ять Грузія і НАТО будуть співпрацювати. Нажаль, на сталося. Яких помилок маємо уникнути ми, і наскільки ми готові говорити сьогодні про співпрацю з НАТО?

Д.Л. – Давайте подивимось на те, що відбувається. Щойно ви чули повідомлення з новин про практично піратські дії російської сторони, абсолютно незаконні захоплення власності. Це загарбницькі дії. Ці дії не обмежаться цим, постраждає майно громадян, взагалі є комплекс таких складних запитань, які стосуються безпосередньо людей, що просто ми не можемо цього не помічати, тому що йде мова про людей. І про безпеку людей. Я хотів би у вас запитати, коли в двері вашого дому ломиться бандит, які засоби ви застосовуєте для того, щоб захиститися?

Ю.Л. – Пан Данило, я вас розумію, розумію підтекст цього питання, але от яку я відповідь дам вам. Президент Путін віднедавна прикривається рішенням кримчан, в нього є результати референдуму.

Д.Л. – Це незаконний референдум, він нічого не означає, результати його є нікчемними.

Ю.Л. – З морально-етичної площини ми переводимо діалог в юридичну.

Д.Л. – Ніхто в світі не визнає референдуму в Криму. Це антиконституційний незаконний референдум, проведений під дулами автоматів.

Ю.Л. – Чи означають ваші слова, що українська нова влада готується до повного розриву дипломатичних стосунків з Росією?

Д.Л. – У нашому арсеналі є увесь набір опцій. Кожна опція повинна застосовуватися раціонально, саме тоді, коли настане її час.

Ю.Л. – Якщо ми говоримо проте, що ми впроваджуємо візовий режим з Росією, на який крок від Росії ми можемо сподіватися?

Д.Л. – Про які кроки від Росії можна сподіватися, якщо Росія окупувала нашу територію? Відбувається насправді божевілля.

Ю.Л. – Чому наші дипломати не сідають за стіл переговорів з російською стороною?

Д.Л. – Тому що російська сторона відмовляється від переговорів.

Ю.Л. – Можливо, російська сторона не бачить перемовників?

Д.Л. – Думаю, російська сторона бачить дуже добре перемовників, саме тому вона не хоче сідати.

Ю.Л. – Виходить, що тупикова ситуація?

Д.Л. – Ні, це не є глухий кут. Я думаю, що переможе здоровий глузд і російська сторона погодиться з нашою пропозицією провести діалог.

Ю.Л. – Здоровий глузд Володимира Путіна?

Д.Л. – Здоровий глузд російськогокерівництва.

Ю.Л. Коли президент Путін не визнає української влади, це означає, що він все одно буде шукати перемовників. Хто може бути цими перемовниками?

Д.Л. – Я не можу стверджувати, що російське керівництво не визнає української влади.

Ю.Л. – Навіть коли Путін вважає легітимним президентом Януковича?

Д.Л. – Риторика, яка прозвучала у Кремлі, виглядає дуже дивною. Діалог ведеться на різних рівнях і різні рівні влади це і є влада.

Ю.Л. – Повернемось до співпраці з НАТО.

Д.Л. – Та риторика, яка прозвучала, виходить за рамки пристойності, здорових відносин між державами, що ці аргументи, які наводить увесь світ Російській Федерації, рано чи пізно переконають їх у помилковості підходу, який вони обрали. Тепер що стосується НАТО. Коли я у вас запитав, яким чином захищатися від зазіхань на що-небудь, то я не проводив конкретної аналогії. Але суть запитання є таке. Коли на вас нападають, коли вам погрожують, коли відбирають частину вашої території, а ви є в той момент ослаблені, і робить це ваш дуже близький сусід, той сусід, який завжди казав, що ти мій брат

Ю.Л. – Пане Данило, ви не повірите, але в моєму житті була таки ситуація, але я з грабіжником вступила в перемовини, і ми сторгувалися: сережки дісталися йому, а решта мені.

Д.Л. – Ваш досвід печальний. Коли погрожують вашому життю, ви шукаєте усіх можливих засобів для того, щоб захиститися. І це питання виживання, життя, безпеки. Тому, щоб відповісти на ваше запитання, потрібно зрозуміти, які в нас є засоби, щоб себе захистити. В нинішній ситуації ми розглядаємо різноманітні варіанти, але ми говоримо ще й про інше. На відміну від попередньої влади, від різноманітних політиків, від різноманітних спекулянтів від політики, ми говоримо, український народе, все залежить від твоєї волі, як ти вкришиш, так і буде. Ми наводимо аргументи – безпека може бути ефективною, якщо вона буде саме колективною. Найефективнішим засобом для цього є безпека в європейському просторі. Приєднуючись до цієї безпеки, ми не працюємо проти когось. Це міфологема, посіяна серед росіян, і вона поширюється назовні. Ми не працюємо проти Росії, ми не хочемо бути ворогами з Росією. Це Росія є зараз ворогом до України. Таким чином ми говоримо, що ми, об’єднуючись в певну колективну безпеку, не нападаємо, ми захищаємось. І ми маємо підстави для того, щоб захищатися. Частина території України є окупованою, є всі підстави, щоб захищатися. Але я впевнений, що українська держава захистить своїх громадян. Крим безумовно є українським, він був українським, і українська влада повинна уважно слухати думку своїх громадян. А громадяни повинні приймати рішення не емоційно, керуючись якимись стереотипами або уявленнями, а раціонально. Що є справді захистом? Яка форма економічного устрою важлива для того, щоб забезпечити свій благоустрій? Якщо відмовитись від кліше, які нав’язуються росіянами, то ми тоді побачимо ефективні форми існування таких структур.

Ю.Л. – Чи означає це, що ми власне сьогодні зруйнували Радянський Союз, ми вступили в життя в новій країні, в країні, в якій чи не вперше за всі часи дипломатичних стосунків з Росією, ми на шляху розірвання цих стосунків?

Д.Л. – Я вже відповідав на це запитання. Росія вчинила злочин проти України, проти російсько-українських відносин, проти системи міжнародних відносин.

Ю.Л. – Добре. Про Євросоюз поговоримо, тим більше, що є питання. «Не кажется ли вам, что Евросоюз и Соединенные Штаты просто сливают Украину, или, может, они с Россией уже подписали пакт Молотова-Риббентропа. Слишком уж смешны их санкции?».

Д.Л. – Ні, мені так не здається. Саме через те, що так хотіла зробити Росія. Росія в обхід України передала свої пропозиції про те, як вона бачить врегулювання ситуації в Україні. Вона запропонувала кілька елементів. Україна має бути федеративною, має відмовитися від будь-якого руху вперед, має бути нейтральною, фактично, це мав стали відстійник, економічний, політичний. Україна не мала би права на свою суверенну внутрішню політику, зовнішню політику. Про це Росія захотіла домовлятися не з Україною, а з іншими державами. Такий підхід не є прийнятний. Особливо те, що стосується наших внутрішніх справ. А що стосується зовнішніх наших справ, то безперечно, що така неповага до суверенітету іншої держави є неприйнятною для всього міжнародного співтовариства. В тому числі і для Євросоюзу та інших держав, наших стратегічних партнері. Ми говоримо Росії дуже щиро і прямо: «Ви зробили помилку, ви не зробили домашньої своєї роботи, ви ніколи не аналізували своїх катастрофічних історичних проблем. Саме тому це веде до величезного непорозуміння між нашими народами. Ми закликаємо вас, як нормальний цивілізований європейський народ, зупиніть те божевілля, яке сьогодні розгорнулося в Криму. Давайте сядемо розмовляти. Ми порозуміємося. Долею і Господом нам призначено жити поруч. Жоден правитель ніколи не буде здатен поставити крапку в наших відносинах. Давайте говорити, розуміти один одного. Не треба розпочинати таку чорну ніч у глобальному масштабі, наслідки якої можуть бути непередбаченими. Держава, яка є настільки великою, що їй не бракує жодної землі, не повинна претендувати на чужу землю. Держава з такою серйозною культурою не повинна діяти як загарбник. Зроблені великі помилки, великі порушення міжнародного права. Наслідки від цього будуть неминучі, і вони можуть бути неймовірно прикрі для російського суспільства, і для нас так само, тому що ніхто не хоче цих наслідків.

Новость: «По решению Совета нацбезопасности и обороны Украины наша страна выходит из состава СНГ»

Ю.Л. – Вот современная история в режиме прямого эфира.

Д.Л. – СНД виявилася неефективною, бездіяльною, організацією абсолютно під гегемонією, монопольним впливом Російської Федерації. Ми з сумом говоримо проте, що ми змушені припинити нашу діяльність у статутних органах СНД. Ця організація не виступила на підтримку фундаментальних міжнародних принципів. Така ситуація не може бути прийнятною. З іншого боку ми розраховуємо на ефективну співпрацю з нашими партнерами на двосторонньому рівні, ми завжди утримуємося одного принципу: українська позиція є миролюбною, відповідає міжнародному праву і міжнародним відносинам, ми строго дотримуємося принципів статуту ООН, принципів всіх міжнародних актів і ми закликаємо повернутися до цих принципів Росію. Ми закликаємо наших давніх і хороших партнерів у СНГ – не мовчить, тому що те, що відбулося у Криму, може стати колосальною загрозою для всієї Європи і всього світу.

Ю.Л. – Саме на цю світову підтримку хіба не сподівався президент Саакашвілі? Але він сам-на-сам з Росією залишився. Наш слухач запитує: «Вы говорите про европейскую Украину… с боевиками Правого сектора?»

Д.Л. – Ні, європейська Україна – це суворе дотримання прав і свобод людини, суворе дотримання прав і свобод національних меншин. Це демократичні принципи і стандарти. Це недопущення виявів радикальних ідеологій.

Ю.Л. – Не може не спитати про долю бізнесмена Фірташа. Чому його не екстрадують?

Д.Л. – Це обов’язок Міністерства закордонних справ, так як і всієї дипломатичної чи консульської служби, уважно стежити за тим, що відбувається навколо наших громадян. Інформацію про Фірташа я залишу для своїх колег, які займаються консульськими питаннями.

Ю.Л. – Поговоримо про завтрашній день. Завтра ви очікуєте візит поважного гостя в Україні?

Д.Л. – Не завтра, але в будь-якому разі до України прибуває генсек ООН Пан Ги Мун, це знаковий візит. Генсек чітко і однозначно підтримує непорушність статуту ООН, він підтримує позицію України, він декларує той принцип, який є для нас дуже важливим – територіальна цілісність і непорушність міжнародно визнаних українських кордонів, включаючи Крим.

Тобто, що відбулося? Росія вчинила злочин, порушила міжнародні стандарти, залишилась сам-на-сам з усім міжнародним співтовариством і з помилковою політикою.

Ю.Л. – А чому наші дипломати не звернулися в суд, щоб відвоювати свою територію?

Д.Л. – Безумовно, що це буде зроблено.

Ю.Л. – Але коли? Ми втрачаємо в часі.

Д.Л. – Ви думаєте, що міжнародний суд завтра буде вирішувати це запитання?

Ю.Л. – Ми б могли хоча б сьогодні подать запитання.

Д.Л. – Я радію, що у вас є такий великий ентузіазм, але хочу підкреслити, що всі необхідні речі будуть зроблені. Українські громадяни сьогодні настільки відповідально ставляться до української зовнішньої політики, що вони дуже часто пропонують важливі принципові рішення. І ми бачимо це, ми чуємо це. Я хочу запевнити, що всі наші дії (дипломатичної служби) продумані, осмислені. Але деякі речі ми не можемо озвучувати завчасно. Такою є особливість нашої професії, бо ця професія присвячена не якимось інтригам закулісним, наша професія присвячена вам, українським громадянам. І в тому реєстру дій, про які ми говорим, безумовно, принциповім елементом є застосування правових механізмів для того, щоб вгамувати російську сторону. Серед них є звернення до міжнародних правових інститутів, до міжнародного суду ООН. Дуже цікаво, що Росія посилалася на міжнародний суд ООН, говорячи про Крим, але застосовувала абсолютно подвійні стандарти. Росія, як і Україна, не визнали незалежності Косово. Росія принципи, які вона засуджувала щодо Косово, застосувала до України. Це є типова політика подвійних стандартів. На противагу цьому, Україна ніколи не визнавала незалежності Косово і ніколи не визнає незалежності Криму. І ніколи не визнає анексії Криму і його окупації. Крим повернеться до України. Я впевнений, що настане день, коли Росія зійде з того хибного шляху, який вона сьогодні обрала. І ми це говоримо з точки зору емоцій, ми це говоримо з точки зору спокійного погляду на ситуацію. Я впевнений, що відносини між нашими країнами відповідатимуть цивілізованому принципу співіснування – це принцип рівноправність, коли немає старшого, або молодшого брата, коли є дві великі нормальні країни, нормальні народи, між якими є тісні людські контакти. І ці народи здатні жити в мирі і спокої. А для цього Росія повинна припинити ту імперіалістичну політику, яку вона здійснює сьогодні.

Ю.Л. – Пан Данило, з цією промовою ви могли б звернутися до російського міністерства закордонних справ. Чи є якісь дипломатичні стосунки між Росією і Україною на сьогоднішній день?

Д.Л. – Безумовно, що є. На рівні наших дипломатичних установ, посольств, інших контактів в рамках Міністерства закордонних справ. Ми запросили нашого посла В Російській Федерації, Володимира Єльченко, з яким я щойно бачився, для консультацій. Наше посольство зараз є в Москві, функціонує. Але що ми говоримо російській стороні: ви відмовляєтесь від діалогу, який ми постійно пропонуємо, ми впевнені, що ви до цього діалогу повернетесь, і ми хочемо, щоб це відбулося якнайшвидше. Якнайшвидше ми хочемо виправити, разом, допомогти вам виправити ту страшну історичну помилку, яку сьогодні ви вчинили. Ми говоримо як спокійний цивілізований народ, який має гідність сказати вам прямо в очі; «Ви зробили історичну помилку, у вас є можливість її виправити».

Ю.Л. – Наскільки болючим для української влади буде тепер питання біженців?

Д.Л. – Безумовно, виникатиме і це питання і багато інших запитань. Я впевнений, що ми зробимо все можливе, щоб допомогти нашим людям, тому що саме про це йшлося, коли прийшла нова влада. Це її обов’язок. Я дуже розраховую на те, що наші слухачі, всі українські громадяни завжди нагадуватимуть владі, що вона має обов’язок служіння перед своїми людьми. Це дуже важливо, і це не є порожні слова, це є слова освяти. І тут дуже значимою є, з одного боку, наша внутрішня солідарність, тому що немає між нами жодних непорозумінь, бо ці непорозуміння просто навіяні російською пропагандою, а між нами повинно виникнути нормальне спілкування, нормальне порозуміння, тому що ми є великою, хорошою державою, у якої є хороші перспективи. Впевнений, що ми будемо жити успішно, безпечно і добре, так як живуть європейські народи, як живуть ті народи, що себе поважають. Саме таким народом ми стали сьогодні.

Ю.Л. – Надеюсь, что это наша не последняя встреча, и тем позитивных для разговора будет больше. Спасибо.

Читать все
Читать все