СЛУШАЙТЕ РАДИО «ВЕСТИ» ГДЕ УДОБНО И КОГДА УГОДНО!
стенограмма

"Ми входимо в інформаційний період суспільства"

"Тема Калныша"Мудрак: "Сейчас происходит тотальное слияние ТВ и печати с интернетом"

Стенограмма эфира "Героя дня" на Радио Вести

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Как обычно, в это время мы приглашаем людей, чье мнение не только интересно, но и полезно слушать в прямом эфире. Наш гость сегодня – Лариса Мудрак. Я представлю Ларису как заместителя главы Национального совета по вопросам телевидения и радиовещания. Хотя я все-таки считаю, что это совершенно незыблемый статус журналиста, поэтому мне всегда приятно, когда наши коллеги делают головокружительную карьеру и все-таки от журналистов, которые, как я уверена, бывшими не бывают, зависит и наша победа в информационной войне. Итак, Лариса, добрый вечер!

Лариса МУДРАК, заместитель председателя Национального совета по вопросам телевидения и радиовещания: Доброго вечора! Доброго вечора слухачам! Доброго вечора журналістам! Доброго вечора, Юля! Я і правда кругом представляюсь як медійник або медіа-експерт, власне, коли я навіть виступаю на конференціях міжнародних.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А на міжнародних конференціях ви виступаєте дуже часто як…

Лариса МУДРАК: Як представник України в керівному комітеті Ради Європи з питань інформаційного суспільства та медіа. Окрема тема надзвичайно цікава, надзвичайно важлива. Світ заходить в інформаційне суспільство, Україна заходить також разом зі світом, іноді в деяких кроках дуже запізнюючись.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Про суспільне мовлення ми поговоримо. Дуже багато розмов, скажімо, і ми можемо спостерігати за тим, яка доля спіткала суспільне мовлення в Росії. Як уникнути нам всіх цих помилок? І чи вірите ви в успіх суспільного телебачення тут, в Україні?

Лариса МУДРАК: Я вірю в першу чергу зараз в українське суспільство, в українську громаду і в українську гідність. Це перша позиція. Друга. Звичайно, добре, що за збігом 9 років, а якщо говорити точніше, то починаючи з 1997 року Україна робила кроки для створення суспільного мовника. Нарешті створила. Великий плюс. Вважаю, що і незважаючи на запізнення, і незважаючи на проблемність поспіху, тому що однозначно, що є особливості нинішнього закону, який доведеться допрацьовувати. Однак вірю в те, що спільними кроками всі разом медійники разом з громадою, з громадськими організаціями доопрацюють і все ж таки знайдуть той правильний шлях, який на сьогоднішній день потрібен суспільству. Одразу зауважу: суспільні мовники в європейських країнах створювались тоді, коли ще не було приватного мовника. Це так званий такий перехід від адміністрованих медіа до медіа приватних. Власне, чому і потрібно було це робити за збігом 10 років туди-назад. Тому зараз для України дуже важливо знайти той правильний менеджерський і в першу чергу формульний підхід, зважаючи на базовий закон, який ми отримали вчора, для того, щоби відповідати часу, відповідати вимогам суспільства і знайти той правильний перехідний етап – а, власне, на щастя, закон дозволяє це зробити, тому що державне фінансування закладено на 4 роки, а надалі однозначно потрібна зовсім інша модель. Тому що, як би там не було, але ми розуміємо сучасний медіа-ринок – це, в принципі, хто фінансує, хто створює фізичну особу, хто затверджує статут, той і є власником. В даному випадку це Кабінет Міністрів. Чудес не буває, якщо громада хоче власне суспільне мовлення. А суспільне мовлення за всі часи свого існування і в європейських країнах, і з часу створення в минулому столітті ВВС як першого приватного мовника, маючи досвід сусідів (це поляки, які 9 років тому створили суспільного мовника на базі, знову ж таки, державного мовника, і у них 8 каналів), ми матимемо фактично теж великий об’єм, велику базову формулу – це і Всесвітня служба українського телебачення і радіомовлення, і телерадіокомпанія "Культура", і обласні державні телерадіокомпанії, і радіокомпанія "Крим", і Київська державна телерадіокомпанія, і "Укртелефільм", і Севастопольська державна. Тобто хороший кошик мовників, які можуть створити прекрасну базову основу для того, щоб громада нарешті отримала унікальну і неповторну мовну композицію. Тому що в суспільного мовника, звичайно, має бути інша місія. Однак місія дуже залежить від менеджменту і від правильної формули, яка має відповідати потребам громади. В Європі, в європейських країнах, в тому числі в Польщі, в тому числі в Німеччині реклама існує на суспільного мовника. Реклама дає певний відсоток прибутку. Його правильно треба створити. Наприклад, скажу вам, що у тих же сусідів, у поляків, у них на польському радіо громадському формула 20 або 24% надходжень від абонплати слухачів і 80% прибутку якраз від реклами. На телебаченні інша формула. У них 70% відходжень від абонплати і 30 від реклами. Власне, на сьогодні польська Національна рада бореться за те, щоби внести зміни до закону і зробити абонплату обов’язковою від кожного домогосподарства. Немає іншої форми. Суспільство змінюється, змінюються підходи. Інтернет надзвичайно змінює світ. Ми на сьогодні вже маємо дбати, робити все можливе, щоб в новому законі про телебачення і радіомовлення, а це головний виклик інформаційного світу, інформаційного суспільства, уже були розділи, які торкаються нових конвергентних медіа. В нашому суспільстві, в нашому середовищі ще точаться величезні дискусії з приводу того, що таке нові медіа. Я сьогодні прочитала чудову статтю нашого колеги Романа Вибрановського, якого я дуже поважаю за позицію, за принциповість. Хороша стаття про нові медіа. І він говорить, якраз новими медіа називає соціальні мережі. Соціальні мережі – це елемент, це сегмент. Нові медіа, конвергентні медіа – це злиті медіа. І зараз відбувається тотальне злиття радіо, відео, телебачення, будь-якого друкованого контенту з Інтернетом. Це відбувається дуже швидко. І насправді в європейських країнах уже давно готують зміни до законодавства з приводу якраз конвергентних медіа. Той законопроект, який фактично вже напрацьований в комітеті в минулі роки, він напрацьовувався за участю європейських експертів. Він якраз уже передбачає так званий лінійний і нелінійний підхід. Я не буду завантажувати слухачів, тому що це якраз робота і законодавців, і недійних експертів, і безпосередньо державних відповідальних службовців, таких як я, за те, щоби цей законопроект якраз був базовий для недійних реформ. Добре, що є суспільне телебачення, однак маємо дбати і про день завтрашній.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Насправді всіх потенційних глядачів суспільного телебачення, які, я сподіваюсь, є серед наших слухачів, цікавило би питання, коли почне мовлення цей суспільний мовник, скільки це буде коштувати, і чи, власне, за ці гроші ми отримаємо якісне телебачення? Якісне, об’єктивне, правдиве – як хочете.

Лариса МУДРАК: Ми отримаємо. Ми, звичайно, отримаємо, тому що ми маємо унікальний історичний момент, який на всіх нас накладає високу відповідальність. І за останні 2 місяці, березень-квітень, я бачу, як ця відповідальність фактично народжує нову якість. Нову якість людей в першу чергу, частково нових якихось політиків. Хотілося б швидше і більше, однак поки що період президентських виборів, сподіваюсь, на часі будуть нові парламентські. Покоління від покоління різняться. Однак те, що відбулося в країні, те, що відбувається в країні, однозначно надзвичайно серйозно впливає на всіх. Мої друзі, молоді зовсім журналісти, яким було по 25-27 років, пробили мені фактично навіть мою стійку медійну психіку, коли після подій на Інститутській подзвонили мені і сказали: "Ми назавжди тепер будемо іншими". І ми повинні бути іншими. Ми повинні розуміти, що якщо в нас є виклик, якщо в нас є шанс і навіть у нас є дуже багато закувань до нового закону, ми повинні максимально швидко спільними зусиллями зробити все, щоб цей закон запрацював на користь сучасного українського суспільства. Я можу багато критикувати цей закон, я можу розповідати про те, як відбуваються процеси в усіх європейських країнах, тому що завдяки роботі в Раді Європи я це бачу, чую, постійно спілкуюсь і постійно знаю від експертів рівня і міністрів, і заступників міністрів зі зв’язку, інформації, комунікації і так далі, як це роблять інші країни. Мені дуже хочеться, щоб ми випереджали ці процеси. І от, власне, це ще один шанс зробити так, щоб суспільний мовник український став взірцем і прикладом, знову ж таки, використовуючи всі сучасні реалії для того, щоб цей закон відбувся, говорячи деталями і фактами. Стартом на даний базовий закон ми маємо якраз зараз державне фінансування з дня набрання чинності на 4 роки з державного бюджету. Крім того, там все ж таки є можливості, тобто за деякими виключеннями, як написано в законі, трансляція реклами, повідомлень про спонсорів та програм телепродажів на каналах мовлення національного суспільного мовника за деякими виключеннями забороняється. От, власне, "за деякими виключеннями" треба зараз розробляти можливості і шанси все ж таки наявності реклами на суспільному мовнику.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Тобто якщо глядач сплачує, він може мати претензії, якщо я не хочу дивитися цю рекламу, так?

Лариса МУДРАК: Абсолютно. Ну дивіться, знову ж таки, мені би дуже хотілося, щоб Україна подискутувала і українська спільнота медійна подискутувала, яким чином оплата безпосередньо за національні народні податки повертається на державного мовника. Станом на нинішній проект вона повертається в державний бюджет. В усіх країнах, де є суспільний мовник, цей відсоток іде в спеціальний фонд суспільного мовника, якого станом на сьогодні у нас немає. Я сподіваюся, що на наступний рік ми вже можемо про це дискутувати і говорити з законодавцями. Це перша умова, яка дає шанс рухатися.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Власне, ми говоримо про суспільне телебачення. І от яке питання виникає. Дуже багато точаться дискусій, яким буде це суспільне телебачення, якщо глядачі не захочуть платити за це телебачення, і що вони отримають на ці гроші. Про які, до речі, суми йдеться?

Лариса МУДРАК: На даному етапі з бюджету виділяється та сама сума, за яку зараз і фінансується Перший національний канал. Фінансувався Перший національний канал. Маємо звикати, що ми маємо вже суспільне мовлення.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Але ми таке отримували за наші гроші на Першому національному?

Лариса МУДРАК: 0,2% від загального державного бюджету. Це маленька сума насправді.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: От точиться дискусія, і от журналісти, сперечаючись між собою, кажуть: на суспільному мовленні… Не буду казати, хто, ви здогадаєтесь, хто це може казати. "На суспільному мовленні повинні працювати ті журналісти, які не мають за плечима ганебного досвіду прислужування владі". Це хто, Савік Шустер? Ну от хто?

Лариса МУДРАК: Давайте ми все ж таки обійдемося без прізвищ і імен. Я не маю права на це. Я би говорила знаєте, про що? Я би говорила про те, якою має бути формула суспільного мовника.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Але якщо колеги піднімають такі питання, це значить, що вони хочуть отримати відповідь.

Лариса МУДРАК: Маємо відповідати. Добре. Дивіться, я на даному етапі, як, власне, і 10 років тому, виступаю за школу української журналістики. Якщо у нас не буде школи української журналістики, у нас може бути будь-який консалтинг, має бути будь-який консалтинг. Я вважаю, що, знову ж таки, можливості використання досвіду всіх без винятку країн довкола, найкращих країн з точки зору досвіду і можливостей навчання це має бути. Однак якщо не буде встановлена школа української журналістики, яка без кінця переривається, від кожних політичних виборів до виборів у нас змінюються герої, у нас змінюються яскраві особистості в журналістиці, і немає зв’язку, немає спадкоємності, відтак, немає історії, немає традицій, і ми без кінця шарахаємося зі сторони в сторону. Тобто як тільки починаємо фактично з кожного п’ятого року наступного президентства новий етап журналістики, а, відтак, нові підходи, ми фактично руйнуємо все попереднє. Ми руйнуємо і доруйнувалися. Тому я за те, щоби і серед топ-менеджерів, і серед знакових впливових журналістів були в першу чергу лише українці, власне, українські журналісти, якщо вони тут сформувалися, якщо вони тут працюють, якщо вони мають українське громадянство.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Якщо ми говоримо про створення суспільного телебачення на базі існуючої Національної телекомпанії. Ми знаємо що з недавнього часу на Національному телебаченні працює так зване "Громадське телебачення". Чи ставитесь ви до "Громадського телебачення" як до приватної телекомпанії? Яка доля "Громадського телебачення", з огляду на те, що все ж таки канал в каналі, це так у нас існує, телебачення на телебаченні, все ж таки здобув свого глядача і є досить популярним мовником?

Лариса МУДРАК: Під час революції гідності – мені якраз ця формула подобається найбільше – під час тих подій, які розпочалися 23 листопада і, власне, тривають по цей момент, звичайно, відбулося дуже багато різного роду подій в медіа. Почнемо з того, що в першу чергу журналісти постраждали першими і, я вважаю, все ж таки найбільше, і досі всі ці трагедії не розслідувані. Відбувся фактично революційний вибух технологічного розвитку медійного. І Інтернет-телебачення, до яких належить і громадське мовлення, і стрімінг, який як таке масове явище не використовували українські медіа, і злиття дуже багатьох технологій, тобто використання Інтернет-мовлення на аналоговому мовленні. Тобто ми отримали величезний бум різного роду процесів. Власне, як результат цих процесів – це поява громадського мовника, "Громадського телебачення", а їх було багато, на Першому національному каналі. Дуже багато європейських експертів, з якими я консультувалася, тому що це порушення програмних ліцензій, це порушення появів логотипів на каналі. Власне, це величезний такий правовий насправді зсув, який однозначно треба повертати в правове русло, і наводити лад в цьому. Тому що позавчора у нас уже була місія ОБСЄ. І перше, на що нам звернули увагу, як національному регулятору – що у вас відбувається на Першому національному.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Це означає, що "Громадське телебачення" не має права бути мовником на..?

Лариса МУДРАК: Дивіться, я не можу зараз робити жодних висновків. Ми спілкувалися тільки на засіданні робочої групи за наглядом за перебігом виборчої кампанії з представником із юристів. Я сьогодні привітала Зураба листом з тим, що на нього падає ця величезна відповідальність за створення суспільного мовника, і запросила в наступний тиждень на нараду, зустріч. Тому що нам однозначно треба тепер в першу чергу створювати, знову ж таки, базовий фундамент уже практичний для переходу на суспільного мовника. Там величезна кількість питань, як я вже сказала. І крім того, все ж таки подивитися, на основі яких контрактів, на основі яких домовленостей, чи вкладається це в програмну концепцію, на основі якої мовить Перший національний. Тому що Перший національний, як би там не було, – це канал, який показує, як треба робити. І на нього дивляться всі інші. Тобто якщо це прецедент, то цього прецеденту, знову ж таки, навіть на базі існуючої ліцензії, яка поки що ще не переоформлена, але належить Першому національному каналу, такого порушення бути не може.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Чи означає це, що команда "Громадського телебачення" має бути інтегрована, власне, в команду Першого національного чи, бодай, суспільного телебачення.

Лариса МУДРАК: Може. Може бути. Може бути будь-який шлях. Це залежить від менеджера в першу чергу зараз, залежить від того, тієї ліцензії, яка є в наявності у безпосередньо Першого національного. У нього є 5 ліцензій, в тому числі цифрова ліцензія.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Тобто ви не виключаєте, що "Громадське телебачення" отримає окрему ліцензує і буде таким самостійним мовником?

Лариса МУДРАК: Ви знаєте, я не можу прогнозувати. Конкурс на цифрове мовлення станом на сьогоднішній день на загальнонаціональну мультиплекси закінчений. Тому отримувати нову цифрову ліцензію – це хіба що за якихось інших, нових умов, будь-яких. Але стартом на сьогодні це неможливо, тому що мультиплекси заповнені. І у Першого національного, відтак, уже суспільного мовника є ліцензія на цифрове мовлення. Тобто в 15 році, коли вимикається аналог, і коли у Першого національного – суспільного мовника уже аналогу, однієї ліцензії не буде, в нього буде цифрова ліцензія. Тому знову ж таки формула – яким чином вони зараз уже працюють.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Чи можемо говорити про те, що в майбутнього закону про суспільне мовлення, в цьому законі буде передбачена, власне, і чи буде йти мова про інформаційну політику, про інформаційну політику, власне, як про національну безпеку? І у який спосіб ми можемо гарантувати, що, з огляду, ясна річ, на останні події, на конфлікт, який виник, власне, не за нашої доброї волі між Росією і Україною. Де гарантія, що будь-яку інформаційну війну ми можемо не просто вистояти, а виграти?

Лариса МУДРАК: Інформаційна війна – це до певної міри теж такий об’ємний формульний штамп, який зручно використовувати. Знову ж таки, дуже важливо розібрати складові, що відбувається з точки зору інформаційного простору, захисту інформаційного простору. Тому що насправді в України є доктрина інформаційної безпеки. Вони була написана в 2008 році. Вона просто не використовувалася в повноцінною мірою. І насправді знову ж таки вона не відповідає викликам сучасного інформаційного світу. Як я вже сказала, сучасний інформаційний світ – це до певної міри використання величезного комплексу і компоненту інструментів і механізмів, починаючи від Інтернету, соціальних мереж . І, власне, всі чудово знають, що основна маса об’єднань і основна маса навіть до певної міри інформаційні провокативні хвилі починаються з Інтернету, а не з телебачення чи з радіомовлення. Нагадаю, що Інтернет не регулюється жодним законодавством і не підпадає під жодне регулювання, а відтак, знову ж таки, це вільний простір – і щастя, що він залишається вільним простором…

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Але ми бачимо, яка пропаганда була використана в Росії і не через Інтернет, а, власне, телебачення.

Лариса МУДРАК: І це обумовлює знову ж таки той крок, який дуже важко нам дався – це закриття російських каналів. Однак знову ж таки…

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Дуже багато питань до цього кроку, Лариса.

Лариса МУДРАК: Ми готові, я готова до всіх відповідей на всі питання. Це все не проста відповідь. Однак знову ж таки, давайте дивитися відкритими очима на те, що відбувається. Те, що у нас зараз з’являється суспільний мовник, уже в законі, у нас є черговий шанс повноцінно спільними силами використати дуже швидко і запустити. Це і є той баланс для інформаційного захисту, який так необхідно державі. Тому що…

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Не забороняти, а використовувати контраргументи.

Лариса МУДРАК: Використовувати, навпаки – посилювати. Чому у нас, наприклад, знову ж такий українська культура, українська ідентична культура, українська культура аристократичної високої категорії залишилася в загоні? Про те, що відбувається в Національній опері і в філармонії знає 0,01% українських людей. А культура і мова – це душа народу. Чому вони опинилися за останні 10 років в загоні? Чому вони стали взагалі політичним інструментом. Юля, ви, як і я, були, очевидно свідками 10 років тому, коли культурні редакції поступово скорочувалися. Першими скорочувалися в усіх редакціях ще в середині 90-х. Чому? Тому що це було комусь вигідно? Тобто тут не можна звинувачувати і шукати винних. Я вважаю, що зараз, знову ж таки, величезна заслуга РНБО в тому, що вони дуже правильно, дуже покроково, виходячи з реальних можливостей, а не багатьох ідей, мільйон ідей… Я знаю, я була свідком, скільки суперечок точиться зараз в українському медійному експертному середовищі: а чому не зробили так, а треба було зробити це, а чому не робиться це, а давайте так, необхідно це. Більшою мірою вони недотичні до реальності.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Насправді ні. Насправді всі ці жанри і всі ці закони розвитку телебачення, вони були сформовані ще в Сполучених Штатах Америки. І, власне, ми пам’ятаємо, що американське телебачення (це вже, власне, як Біблія ці закони звучать): не лише, власне, інформувати, а…

Лариса МУДРАК: Не лише розважати і інформувати, а дбати і захищати.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Але ще і виконувати просвітницьку функцію. І коли ми закриваємо ці відділи культури на телебаченні, новини культури так вони зводяться до якогось маргінальства – це частина інформаційної політики також.

Лариса МУДРАК: Абсолютно.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А інформаційна політика має рухатися на тлі національної безпеки. Але коли мовчить держава, то є такі, я би сказала, альтруїсти, які не можуть мовчати. Вони роблять кроки. Насправді є дуже багато можливостей використовувати телебачення як інформаційну зброю. Для нас, журналістів, ми знаємо, що слово наше – наша зброя, ми маємо бути обережними з ним. Але коли українці відчули, що вони мають захистити в інформаційному полі самі себе, то з’являються такі експериментальні проекти, і є дуже вдалі. Я зараз говорю про молоду українську киянку, поетесу, нехай буде так. Їй всього 23 роки. Її звати Анастасія Дмитрук. Через згадувану мережу Інтернет, через "Фейсбук" ми знаємо про цю поетесу. Вона написала вірш, який зветься "Никогда мы не будем братьями". И тут, что называется, иди от противного. Тому що коли ті ці рядки відчуваєш і слухаєш, і постає питання – а, власне, вже не будемо. Литовські музиканти написали музику на вірш цієї талановитої киянки. Давайте ми зараз 30 секунд послухаємо… Ну от мені режисер каже: ми з цього уривку можемо розпочати наступну частину. Після невеличкої паузи ми повернемося в студію.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Мы прервались на небольшую паузу. Мы послушали свежие вести. Но остановились вот на какой интересной детали. Итак, 23-летняя киевлянка Анастасия Дмитрук стала автором стихотворения о том, что россиянам и украинцам никогда не быть братьями. А вдруг почему это мы задумались, слушая эту песню, действительно добротное, хорошее стихотворение, добротно исполненная песня теперь уже литовскими музыкантами. Давайте мы послушаем, а потом поговорим. Потому что сегодня вот с Ларисой Михайловной мы говорим о том, что, в принципе, вот такие маленькие вещи, которые, я бы сказала, такие культурные открытия и откровения нас самих о нас же – отличное оружие. Но вот как его использовать в мирных целях? Итак, мы слушаем, а потом продолжаем разговор.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ну вот. Вы огромные, мы – великие. Я всегда говорю о том, что, конечно же, по сравнению с Российской Федерацией, как сказал Леонид Данилович, Украина – не Россия. Ну да, потому что по сравнению с Российской Федерацией мы, конечно, маленькая страна, но мы великая страна в том, что вот, оказавшись в такой отвратительной, я бы сказала, ситуации с нашим ближайшим соседом и некогда стратегическим партнером, мы не теряем самообладания, а главное – вот этого чувства уверенности в том, что наша сила – в нашей вере. Национальный совет по телевидению и радиовещанию призван нам не просто помочь не выстоять, а восторжествовать, я глубоко в этом уверена. Вот вопроса информационной политики тут даже уже не, наверное, о реформе надо говорить, о каких-то инновациях. Потому что наш коллега Николай Княжицкий, о котором мы сегодня тоже с Ларисой до эфира вспоминали, он всегда любит повторять, что вот телевидение в Украине – оно всегда гораздо лучше, чем, скажем, работа властей. Потому что журналистам удается всегда не просто следовать моде, а опережать, задавать моду, опережать свое время. Так должно, в принципе, быть. Я, конечно, далека от мысли, что журналисты должны становиться такими морально-нравственными авторитетами – вот это мессианство. Я хотела бы, чтоб нам удалось этого избежать. Но быть людьми прогрессивными, мне кажется, мы обязаны просто оставаться. Вот насколько Национальны комитет по вопросам телевидения и радиовещания готов гарантировать, что в вопросах принятия закона об общественном телевидении мы не сможем сойти со своего пути, мы действительно последующую информационную войну Путина, развязана кем бы то ни было, мы сможем выиграть? Много всего.

Лариса МУДРАК: Особисто я зроблю від себе все залежне. Власне, вже наступного тижня ми засядемо, у нас юристи вже засіли для того, щоб розібратися в цій формулі, яка нам приходить фактично на практичне втілення. Повторюсь, що є багато питань, але готові працювати день і ніч, що, власне, Нацрада і робить. Тому що, нагадаю, ми працюємо досі в приміщення, яке займає "Народна самооборона". У нас люди працюють по квартирам, власне, безпосередньо, роблять неможливі речі, як на мене, тому що були періоди, коли ми працювали в березні без вихідних, а головне, що без можливостей ресурсних. Тобто з дому працівники самостійно, в самостійному режимі. Величезна кількість волонтерів допомагала в перший час, що надзвичайно приємно. І для мене ситуація з закриттям російських каналів… Тобто я не маю права це говорити як державний службовець, однак як медійний експерт я виступила з цією позицією, я теж не бачила…

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Це була наша слабкість?

Лариса МУДРАК: Це не слабкість. Дивіться, в дипломатії завжди є так звана формула equal, формула рівності. І ми пішли на цей крок тільки після того, коли абсолютно… У мене немає цитати, яку можна було б навести, знову ж таку, формулу публічно, не те що безсоромно, жорстко вирубили українські канали в Криму. І тільки після цього постало питання і, власне, ми знайшли можливості рухатися якраз в напрямку до закриття російських каналів. Надзвичайно важливий той момент, що ми пройшли величезне коло публічних дискусій, публічних обговорень, робочих зустрічей, власне, що і роблять регулятори в усіх країнах, коли кризові моменти. І тільки після цього, коли ми за місяць отримали фактичну підтримку всіх кіл громадськості, медійних, глядачів, політиків – тільки після цього ми звернулися до суду для того, щоби це рішення було легітимним.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ну добре. Але інформаційна війна триває. І сьогодні стало відомо, що Слов’янськ опинився в інформаційній блокаді. Журналісти у Слов’янську Донецької області змушені призупинити свою діяльність. Про це в коментарі прес-служби Спілки журналістів розповів головний редактор газети "Славянские ведомости", керівник міської організації спілки Олег Зонтов. За його даними, на вулицях міста небезпечно з’являтися з фотоапаратом чи відеокамерою, а на газетних кіосках висять оголошення "Місцевої преси немає",

Лариса МУДРАК: Звичайно, що це інформаційна катастрофа. Звичайно, що ситуацію тримати під контролем навіть за допомоги правоохоронців, за допомоги Генеральної прокуратури, МВС, за допомогою Служби безпеки надзвичайно важко. Служба безпеки оголосила ситуацію, яка була пов’язана в першу чергу з Краматорськом, тому що в Краматорську захопили телевежу, це виключний теракт, тому що її відновили вночі, однак зламали знову ж таки сьогодні. Вчора її обесточили, що не дало можливість, знову ж таки, діяти таким чином радикально налаштованим елементам. Однак зараз її відновили. Причому сьогодні пообіді її поновили, від чого страждають і Слов’янськ, і Горлівка, і Макіївка, які є фактично в зоні Краматорська. Коли зник зв’язок, коли зникло телебачення, звичайно, що це хвилею поширюється і на роботу місцевої преси. Власне, ми спостерігаємо там ситуацію, яка подібна до ситуації, яка відбувалася на Грушевського, коли журналісти були прицільними мішенями. І, власне, наполягатиму на тому, скільки зможу, скільки у мене вистачить сил, що ці ситуації всі мають бути розслідувані, мають зроблені з них висновки. Допомога для і Луганщини, і Донеччини, тому що там ситуація дуже критична – критична і з провайдерами, і з кабельними операторами. Ми маємо жахливі свідчення про те, як підпалювали безпосередньо кабельні мережі, як людей ставили на коліна і змушували назад вмикати російські канали, вимикати українські. Власне, такий фактаж у нас збирається онлайн і силами представників наших, які теж не можуть виконувати свої функції повноцінно. Єдина надія, знову ж таки, на об’єднання зусиль правоохоронців, регуляторів, величезна надія на те, що в тому числі долучиться і місцева еліта. Тому що без народної підтримки, без національної підтримки тут ми нічого не зможемо зробити. Це, власне, те саме, що відбувалося в Києві. Інакше б насправді ті події не відбулися б, якби не було, знову ж таки, громадських зусиль і громадського єднання.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Добре. Тепер повертаючись, власне, до питання створення суспільного мовлення. Отже, на базі Національної телекомпанії. Той, хто був хоча би раз в телевізійному центрі, це така крамола, якою я поділюся…

Лариса МУДРАК: Але ми за правду стояли на Майдані. Якщо ми зараз не будемо говорити правду…

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Кожен раз, коли я заявляюся – між собою ми кажемо "олівець", називаємо це приміщення… Ніколи не було у вас думки про те, що варто було би, напевно, збудувати нове сучасне приміщення, сучасне телебачення? Тому що от ви бачите, сьогодні ви в нашій студії. Той, хто може побачити на сторінці нашій в Інтернеті, студія Радио Вести – це такий "космодром Байконур". Тому що все тут…

Лариса МУДРАК: Можна все робити, все одночасно, все зручно.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Так. Це абсолютний космос. Тим більше, що я працювала ще в студентські свої роки, хоча це була перша приватна радіостанція, і на той час це було дуже… Але коли я потрапила сюди, я розумію, як виглядає "космодром Байконур". І от питання все ж таки технічного забезпечення. Ну не може телебачення виходити "на колінках" в ХХІ сторіччі. На що може суспільний мовник розраховувати?

Лариса МУДРАК: Базово те, що ми маємо сьогодні, і доведеться це використовувати… Знову ж таки, можна це модернізувати. Нема неможливого.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Українці гідні якісного, класного телебачення. От як ви це будете робити? Все ж таки це буде на базі – вирішили, добре. Але що з приміщенням робити і з технічним забезпеченням?

Лариса МУДРАК: Ми чудово розуміємо, давайте будемо реалістами. В державі не просто фінансова криза, а напівбанкрутство. Держава зобов’язана вижити за цих умов. І паралельно ми зобов’язані зробити суспільне якісне мовлення.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Але ви бачили, як виглядає студія Савіка Шустера?

Лариса МУДРАК: Я бачила все, що є в Києві, в Україні.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Давайте ми продовжимо, повернемося до цієї теми.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Лариса, очень мало у нас остается времени. У нас еще нерешенных очень много вопросов по общественному… суспільному мовнику.

Лариса МУДРАК: Лише починаємо.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Так. Я пам’ятаю розмову з Олександр Роднянським, відомим телевізійним продюсером, режисером. І він сказав, що насправді майбутнє – за нішевими маленькими каналами. Лишиться один-два, скажімо, великих канали, а решта будуть такі нішеві канали. Доля суспільного все ж таки мовника. Як уникнути долі Національної телекомпанії, яка змушена була виконувати замовлення Адміністрації Президента? Чи немає ризику, що тепер суспільний мовник, створений на базі Національної компанії, просто буде виконувати замовлення Кабінету Міністрів України, скажімо?

Лариса МУДРАК: Маленька ремарка. До слів Олександра Юхимовича додам слова Олександра Ткаченка, менеджера, який з ним починав і працював: "Рулить контент". Це правда. Тобто, можливо, час уже нішевих каналів – він так само вже трошечки позаду. Тому що зараз контент, виробник контенту – чи це продакшн-студія, чи це великий мовник – саме це буде задавати тональність. Власне, і тому це надзвичайно важливо в контексті якраз злиття з Інтернетом всіх медіа. Вертаючись до запитання з приводу якраз існуючого закону про суспільного мовника. Кабінет Міністрів зараз створює юридичну особу, перетворює її, тому що її треба зараз дійсно створити як нову юридичну особу, затверджує статут, дає кошти. Звичайно, Кабінет Міністрів є головним умовним, але власником безпосередньо суспільного мовника. І саме тому дуже важливо зараз додавати компоненти, абонентплати, компоненти, знову ж таки, відсотків із бюджету, виключно які будуть збиратися з податків населення і відправлятися виключно назад на суспільного мовника. Тобто формула бюджету має змінитися, для того щоб це цільові кошти були, які йдуть від оплати, знову ж таки, за перегляд. Тільки тоді може громада модерувати процес суспільного мовника. Інакше громада впливати не зможе. Це перше. Друге. Цей процес має бути пришвидшений. Тому що на сьогодні ми маємо завдання за півроку фактично зробити перехід. Я вважаю, що перехід має відбутися до 1 вересня, до нового політичного сезону, коли вже ми отримаємо перший крок. За законами бізнес-планування, перший рік має свої три поетапні тримісячні кроки. Тобто три місяці стартапу, три наступні місяці – проба, через півроку ми вже маємо бодай якийсь результат. Тому я вважаю, що є наступні три місяці, і можна зробити цей перший крок переходу все від нас залежне. Від регулятора залежить ліцензія, наглядова рада. Ми готові долучатися з консультативною допомогою європейських колег, тому що вони давно прагнуть і хочуть, готові консультувати. Знову ж таки, все від нас залежне ми зробимо найближчим часом.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А як ставитесь до ініціатив розглянути можливість люстрації в телеіндустрії?

Лариса МУДРАК: Може бути люстрація, може бути все що завгодно, однак воно має бути все логічно, вкладатися в рамки не "гарячих голів" якихось людей, які борються невідомо за що іноді (або за кошти, або за посади, або за портфелі), а знову ж таки піднятися, вийти зі своєї уяви, піднятися, масштабувати ситуацію, подивитися на той рівень спільної відповідальності, яку ми зараз всі несемо – і тоді робити відповідні кроки.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А коли наші дипломати беруть участь в женевських зустрічах, я думаю, що насправді зарано ставити крапку. І я думаю, що ці перемовини будуть продовжуватися. Однак, чи були у вас зустрічі з міністром закордонних справ Дещицею? Чи ви говорили про можливість ведення інформаційних перемовин? Тому що якщо тут, в Україні, ми маємо можливість дивитися російське телебачення, то чому наші люди, україномовні і ті, хто відчувають себе українцями, не можуть дивитися українське телебачення в Росії? 

Лариса МУДРАК: Консультації постійно тривають. У мене не було зустрічі з паном Андрієм Дещицею, з яким ми дуже добрі знайомі з 90-х років іще, з початкового періоду. Я безпосередньо як представник України в Раді Європи підпорядковуюсь, знову ж таки, заступнику, пану Кислиці. Ми спілкуємося якраз з приводу ситуації. Зараз таким координаційним інформаційним центром фактично є РНБО. Мені дуже не вистачає як медійнику єдиного інформаційного державного центру. Однак треба віддати належне: все ж таки брифінги, звітування публічні відбуваються зараз щодня. Зрозуміло, що хотілось би, щоб вони були, наприклад, з 1 березня, з моменту вторгнення в Криму. Однак вони налаштувалися зараз, і це вже добре. Величезний плюс українського недійного кризового центру – це приватна волонтерська ініціатива. Він так само надзвичайно допоміг на тому етапі, коли не було нічого. Він з’явився буквально з перших днів березня. Я вважаю, що це величезний плюс, і так само треба зважати, знову ж таки, на роботу громад, волонтерів, медійників, міжнародників, які долучилися до цього створення, парники в тому числі. От, власне, надзвичайно важлива системність, синхронність і спільні зусилля, і розуміння, що зараз можна критикувати все що завгодно, можна робити зауваження і бути незадоволеним. Але насправді роль грає тільки те, хто не байдужий, хто встає, піднімається над ситуацією, над своїми якимись уявленнями, знаннями, образами, і розуміє, що тільки спільними діями, спільними кроками можна щось зробити.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: До речі, про спільні кроки. А чому ви вирішили створювати суспільне телебачення на базі Національної телекомпанії? Чому, враховуючи технічне забезпечення, технічний ресурс, скажімо, ви не запропонували такої можливості на базі телеканалу "Україна", який пов’язують з бізнесменом Ринатом Ахметовим. Чи, скажмо, телеканал "Інтер", який згадують в контексті бізнесмена Дмитра Васильовича Фірташа. Чому ні?

Лариса МУДРАК: Нагадаю, що базовий законопроект, який писав Віталій Федорович Шевченко, був написаний в 1997 році. Даний законопроект формувався в тому числі вже, якщо говорити, їх декілька було, взагалі їх було дуже багато. Вважайте, що це за чотирьох президентів відбувалося і з шести, по-моєму парламентів. Тобто формувався Андрієм Шевченком, в тому числі, тому що зараз спільний продукт ми маємо. Тому насправді за досвідом, в тому числі і сусідніх держав, переходити з державного мовника на суспільного мовника було, звичайно, логічним. Тому що державний мовник фінансується за гроші платників податків. Тому логіка, коли починався процес, я нагадаю, що суспільні мовники – вже про це говорила – створювались тоді, коли ще приватного телебачення не було. Звичайно, закладалася така базова формула. Ресурс дуже важливій, тому що будувати наново, створювати наново, втрчатися в приватну власність – це взагалі за демократичних умов неможливо, тому що цінність приватної власності має бути дуже висока і в медійному бізнесу в том числі. Так-от формула, яка існує…

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ні, не йде мова про те, щоб забрати, націоналізувати телеканал Ахметова. Про це мова не йде, ви ж розумієте.

Лариса МУДРАК: Я вважаю, що та формула, яка існує, вона базово є такою основоположною. Вона непогана. Питання реалізації завжди буде. Зараз всі хороні інтелектуальні сили треба кинути на те, щоопрацьовувати. А доопрацьовувати законопроекут не тільки змінам в закон моно.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Так. Ну так. З фрмою зрозуміло. Тепер те, про що висказали, цитуючи Ткаченка, контент. Чи є зараз, чи оголошено, можливо, оголошений конкурс на, можливо, обрання концепції розвитку суспільного мовлення. Контент Чим ви будете наповнювати?

Лариса МУДРАК: Це дуже важливо. Юля, ви говорите про надзвичайно важливі речі. Ця ситуація має бути публічно обговорена. От, власне, зараз у регулятора насправді, яким є Національна рада, не дуже велика функція в цьому. Але ми готові допомагати всіма зусиллями. От наступного тижня ми вже сідаємо за стіл говорити про ліцензію, про перехід, про цю наглядову раду, яка знову ж таки має бути створена шляхом жеребкування як раз в Національній раді, які її формувати, коли вона потрібна буде. Ми можемо паралельний процес робити, поки буде формуватися безпосередньо вся юридична основа в Кабінеті Міністрів. Але всьому цьому має бути надано величезний публічний розголос. Для того, щоб громада впливала з першого дня і до процесу запуску на те, що буде на цьому суспільному мовнику. Щоби цей процес був підзвітний грмаді, і громада могла вносити ще свої корективи, які потім можуть лягати в законодавчі акти.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Перевага буде на чиєму боці? Том що ясна річ, що можна щороку показувати "Служебный роман" или "Иронию судьбы". Але, власне ми розуміємо: якщо ми маємо справу з сучасним телебаченням, чи ми будемо наповнювати.

Лариса МУДРАК: Контект, контент і контент. Контент рулить. Я вам скажу, що для суспільного мовника і ця формула теж є філософією суспільних мовників насправді. І тільки коли це є, оця місія відповідності грмади потребам громаді, коли вона правильно фінансово оформлена, а далі менеджерськи виконана – от тоді ці мовники існують довго. І, наприклад, польський суспільний мовник, який складається з 8 каналів, там є навіть канал "Сериал", суспільний мовник, там є канал "Спорт" – це так само суспільний мовник, там є канал "Культура" – суспільний мовник. Там є канал "Історія" – це суспільний мовник. При тому всьому суспільний мовник Польщі – буквально в грудні ми були у своїх колег, у регуляторного органа за підтримки проекту Ради Європи сприяння медійному середовищу України для європейських стандартів. От, власне, в грудні якраз, коли події вже були такі гарячі в Україні, ми змогли декілька днів проести у польських регуляторів і у польського суспільного мовника. Зараз ольське суспільне мовлення має один з найвищих рівнів довіри серед суспільних мовників Європи. Чому? Та тому що вони роблять те, що не робить жодне інше приватне телебачення. Вони дають величезний пласт історіїПольщі. Вони дають величезний пласт культури Польщі. Чому сестри Тельнюк повинні бути десь в загоні і невідомом коли показувати їх. От вони мають ути на суспільному мовленні в вликою об’ємі, розумієте? Я 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Екзотику і диковинку, так. А ми, бачите, ставимося до своїх…

Лариса МУДРАК: І тоді громада буде платити абонплату.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Я сподіваюсь. Я сподіваюсь, тому що головне тут – усвідомити, що і якісне суспільне мовлення – це також частина національної безпеки.

Лариса МУДРАК: Абсолютно..

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Тому що інакше навряд чи ми зможемо себе захистити. А я думаю, що в ХХІ сторіччі інформація зроби може бути набагато ефективнішою..

Лариса МУДРАК: Ми входимо в інформаційний період суспільства, життя цивілізації.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Власне, наші сусіди це давно зрозуміли, давно збагнули. Але от які бувають цікаві речі в Росії. Новое видео примадонны, которая появилась в Интернете. В день в день ее рождения содержит драгоценные кадры разгона оппозиционных митингов в России. В день своего юбилея Пугачева презентовала новую песню: "Нас бьют, а мы леатаем". Видеоряд, который сопровождается песня, появившаяся на сервере "Ютубе", заставила многих удивиться. Потому что в клипе использованы кадры протестных акций, проходивших в разных городах России. Отметим, что накануне Президент России Владимир Путин, как вы знаете, подписал указ о награждении Аллы Пугачевой Орденой за заслуги перед отечеством IV степени. А говорят, нет пророка в своем отечестве. Я думаю, что этот как раз такое оружие, которое нужно нам использовать. Тем более, что видите, это, как я уже сказала, гораздо эффективнее, чем эти устрашающие выстрелы.

Лариса МУДРАК: Я переконана, що Росія заганяє себе в Глухий кут. І позиція зараз Алли Пугачової, а попередньо Макаревича, Гребенщикова…

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Так.

Лариса МУДРАК: Пророки завжди є. Їх треба просто знайти.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Я дякую Ларисі Мудрак. Дякую ще раз Ларисі.

Лариса МУДРАК: Дякую вам.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Запрошую наступного тижня, якщо буде нагода, буде можливість – завжди раді бачити.

Читать все