СЛУШАЙТЕ РАДИО «ВЕСТИ» ГДЕ УДОБНО И КОГДА УГОДНО!
стенограмма

"Бути президентом - це зв’язок між богом і людиною напряму"

"Тема Калныша"Садовый: "В Донецке живут работящие люди, но их десятилетиями грабили"

Стенограмма эфира "Героя дня" на Радио Вести

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Добрый вечер! 19 часов 3 минуты в Киеве. Я с огромным удовольствием сейчас представляю вам в рамках проекта "Герой дня" мэра Львова. Андрей Иванович Садовый, добрый вечер!

Андрей САДОВЫЙ: Добрий вечір!

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ми чули, що неспокійно на сході країни. Однак ми бачимо мера міста, який символізує певну стабільність. Але нам, журналістам, цього замало. Я робила спробу розшукати хоча б якийсь компромат на вас, пане мере. І от що знайшла. Мовою оригіналу процитую: "Задумав админреформу по-львовски, господин Садовый, похоже, преследовал одну тайную цель – он постарался максимально разгрузить себя как от решения оперативных задач, так и от контроля за их выполнением. Новая система управления является более децентрализованной по сравнению со старой". На каждого бы мэра у нас такие компроматы были. Децентрализация – то, о чем сегодня говорит премьер Яценюк, то, что так приветствует высший эшелон власти – непонятно, будет ли реализована эта реформа по децентрализации. Но вам-то удалось построить такую себе систему управления эффективную в отдельно взятом городе европейского образца. Каким образом, Андрей Иванович?

Андрей САДОВЫЙ: Ви знаєте, у Львові є дуже хороша історія. 658 років тому назад Львів отримав магдебурзьке право. І ця історична пам’ять – вона є присутня. І для нас це є надзвичайно важливо, тому що львів’яни – вони по духу вільні люди. А вільні люди – вони не терплять над собою насильства. У нас нема олігархів, у нас нема якихось, знаєте, вельмож, які керують парадом. У нас відбуваються вибори, народ обирає владу. Я маю честь працювати 8 років. І я хочу, знаєте, щоби моя старість була у Львові. Я народився у Львові, закохався, одружився, навчився, у мене народилося з Катериною 5 дітей. І мені важливо, щоб місто було комфортним. Тому я не стидаюся вчитися і я постійно переймаю кращий досвід, який є в світі. І це не є секрет, що нашу структуру управління місто ми свого роду готували, переймаючи досвід успішних європейських міст. Вона є дуже проста: є мер і заступники, профільні департаменти, управління. Я даю максимально можливість людям працювати.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Без скорочень не обійшлося. Ворогів скільки ви собі нажили?

Андрей САДОВЫЙ: Ви знаєте, у нас є унікальна ситуація – у нас дуже багато працює молоді. За 8 років, що я працюю міським головою, більше 6 тисяч студентів пройшли стажування, і кращих я беру на роботу. І сьогодні багато керівників секторів, відділів, управлінь, департаментів – це молоді хлопці, дівчата, які мають 24, 25, 26 років.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Так. Але є така чудова російська приказка: если бы молодость знала, если бы старость могла. Звідки досвід? Як ви можете довіряти молодим людям?

Андрей САДОВЫЙ: А ви знаєте, краще декілька місяців непрофесіоналізму, ніж все життя деструкція. Це не є щось таке надзвичайне. Люди ж проходять стажування, вони вчаться, набираються досвіду. Є нормальна зміна поколінь. Просто сьогодні молоді люди – вони набагато швидше сприймають інформацію, набагато більше вчаться і набагато більше працюють. Формула дуже проста: друзі, це ваше місто? Ви в ньому народилися? Робіть його успішним, працюйте.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Добре. Що це за амбіції, звідки ця ваша фейс-інтервенція в столицю? Тому що ми бачимо зараз дуже велику кількість ваших портретів на сіті-лайтах на білбордах в українській столиці. Як ви це поясните, пане львівський мер?

Андрей САДОВЫЙ: Бачите, коли я почав працювати як міський голова, у мене була чітка ціль – збудувати місто, в якому хочеться жити. Я прекрасно зрозумів з часом, що це дуже важко зробити, якщо не збудувати країну, в якій хочеться жити. А що таке успішна країна? Ви не знайдете жодної країни в світі успішної, де би була неуспішною столиця. Тобто нам треба зробити все можливе, щоби в Києві до влади прийшли класні люди, освічені люди, щоб вони подали приклад змін, щоби Київ як столиця працював як генератор нових ідей. І насправді Київ має такий потенціал, тому що в Києві дуже багато толкових людей, інтелект просто зашкалює. Але чомусь так сталося, що от є київська влада, і вибудувана така велика стіна, є мудрі люди, і вони не співпрацюють між собою. А оскільки крім міського голови, я ще лідер партії "Об’єднання "Самопоміч", я вирішив зробити експеримент. Я більше місяця тому назад звернувся до киян. Кажу: а подайте мені, будь ласка, пропозиції, кого б ви хотіли бачити депутатами Київської міської ради. І я отримав більше 200 пропозицій. Я почав спілкуватися з людьми. Я нікого з них в більшості не знав. І близько 20 погодилися після дуже довгих умовлянь, тому що ніхто не хотів іти, тому що люди успішні, а нащо їм іти у владу, влада – це, знаєте, дуже часто асоціація з брудом, з чимось нехорошим. Але друзі мої, якщо ви хочете, щоб це місто було успішним, ви тут живете, ви кияни, а хто його має робити? Мають приїжджати з інших регіонів? Це уже було. Ні. І, власне, кияни погодилися увійти в цей список. Це відомі самодостатні кияни, які мають прекрасну освіту, ніколи не були у владі, до речі.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Пане мере, але зізнайтесь мені. Пригадаю вам іще одну приказку: плох тот солдат, который не мечтает быть генералом. Поганий той мер Львова, який не мріє стати Президентом. Є у вас президентські амбіції, так відверто кажучи скажіть?

Андрей САДОВЫЙ: Ви знаєте, на сьогоднішній день, коли в Україні війна і коли настільки важка ситуація, коли наша територія знаходиться під окупацією, говорити про такі речі, чесно кажучи, неетично.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Але ці речі дуже багато кандидатів на посаду Президента використали, згадують ті погані часи, ті скрутні часи і кажуть, що от нація потребує сильного лідера.

Андрей САДОВЫЙ: Я був подивований, але насправді дуже багато було таких думок, що от давайте, вперед, ми вас підтримаємо. Знаєте, бути Президентом – це щось особливе. Це зв’язок між богом і людиною напряму. Це дуже велика відповідальність, це відповідальність перед людьми, перед богом. Тому такими речами жартувати не можна. Перед тим як працювати міським головою, я 7 років вчився. Я здобував досвід, я їздив навчався і зараз це роблю, тому що це професія, яка потребує дуже багато змін. Ми перейшли у формат парламентсько-президентської республіки. Тому, власне, я став на партійне будівництво, щоби долучитися до будівництва партії, яка буде успішною, яка покаже новий приклад, яка буде ідеологічною. "Самопоміч" – що це є? Самоорганізація, самодисципліна, самоврядність, самопоміч. Це є те, що дало Галичині 100 років назад велику потугу, велику силу, коли не було у нас в Галичині 100 років назад української влади, українських банків, але була велика самоорганізація. Свій до свого по своє, разом, розумієте? Єдність – те, чого бракує нашій державі. Я шукаю людей мудрих по всій Україні, в усіх регіонах.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ні-ні-ні, у нас тут за цією формулою "свій до свого по своє" тут наша влада, колишня влада, влада Януковича – вони це класно дуже використали на свою користь.

Андрей САДОВЫЙ: Не так. От в цьому списку, що "Об’єднання "Самопоміч" пропонує до київської міської влади, член партії "Самопоміч" має 21 місце. 20 – це всі позапартійні, яких в більшості я нікого не знав. Я знав одну людину – це директора телеканалу "24", а з усіма іншими познайомився в процесі. Може, хтось скаже: "Як це так? Ти даєш можливість". А як по-іншому? Сьогодні такий час, сьогодні треба бути дуже швидким.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А якщо схиблять або зрадять, не боїтеся?

Андрей САДОВЫЙ: Ну то я буду нести за це відповідальність.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А ви підписалися під цим.

Андрей САДОВЫЙ: А як по-іншому? Знаєте, є інтуїція. Коли ти спілкуєшся з людиною, то ти дивишся, як вона. Люди вже всі відбулися, люди відомі, люди самодостатні. І скажу більше, що дуже багато я мав пропозицій тих людей, які просили. А я всім відмовив, я нікого не підтримав. Я, власне, запросив тих, хто не хотів. Я їх переконував і просив.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Це наша не перша зустріч з вами. І якось я пригадала вам досвід мера, колишнього мера Нью-Йорка Рудольфа Джуліані, який, до речі, згадується сьогодні цим крилатим висловом на його адресу однієї із журналісток, яка сказала "мер усієї Америки". Сьогодні ваша популярність надзвичайна. Не лише в місті. Про вас знають тепер уже і в столиці. І ви зізналися, що ви спілкувалися особисто з Рудольфом Джуліані. Найбільший урок, який ви винесли з цієї зустрічі, що було?

Андрей САДОВЫЙ: Він успішний був в дуже багатьох справах. Я спитав його: Руді, а от що би ти зробив зараз – те, що ти раніше не зробив? От що тобі не вдалося? І він сказав: "Ти знаєш, я мало уваги звертав на середню школу, на освіту". І це дуже важливо. Тому що успіх мають ті міста і ті країни, де є освічені люди. І, власне, оцей час середньої школи ми дуже часто зневажаємо, особливо батьки. Ми думаємо, що школа сама все зробить. Це дуже важливо. Цей момент виховання дитини, навчання в сім’ї, в школі, враховуючи новітні технології, які є сьогодні в світі, враховуючи потребу вчити дитину жити у світі, який дуже швидко міняємося. І ми тут, чесно кажучи, пасемо задніх. Я вивчав досвід середньої школи в Канаді, в Турції. Вони далеко попереду України.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Але як і чому? Давайте про це одразу в наступній частині нашої програми.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Дуже багато питань, пана мере, я хочу сказати. По-перше, кажуть, що завдяки телеканалу "Дождь" Андрея Садового теперь знают и любят в России. "Любят" – это я придумала. Тут, на самом деле, только знают. Дуже багато питань. Але давайте, ми поставили поки що кому, не крапку в питанні освіти. Я просто пригадую, мені довелося спілкуватися з Президентом Саакашвілі під час його останньої вже каденції. І він демонстрував ці успіхи, і він казав про те, яку карколомну революцію вони, власне, зробили в освіті, і він час від часу сам собі дорікає, що він міг би набагато більше. Він і, власне, вся його команда – вони навчалися за кордоном, в Сполучених Штатах, в Британії здобували освіту. Те, що він зробив навіть в школах серед початківців, вони купили ліцензію, вони збирають такі ноутбуки для дітей. І там, власне, вся програма. Вони не носять ці тягарі у вигляді портфелів і рюкзаків з книжками. Ну от вам ІТ-технології на службі у першокласників Грузії. Що зробили ви, власне, в місті? Чи якийсь досвід ви використали своїх європейських колег?

Андрей САДОВЫЙ: Я коли почав працювати міським головою в шостому році, я отримав жахливий стан шкіл, садочків. І я поміняв пріоритети – на перше місце вивели освіту по фінансуванню, а ЖКГ навпаки. Тобто це ремонтні роботи, тому що коли в класі холодно, коли дах протікає, то про яку освіту хорошу можна вести мову? Сьогодні, слава богу, школи в нормальному стані, садочки в нормальному стані. Якщо говорити про ІТ, про новітні технології – ми їх активно впроваджуємо. Але тут є одне "но" – потрібні вчителі, які будуть готові ці знання підхоплювати і будуть, власне, провідниками. І, на превеликий жаль, в минулі роки міністерство на це не сильно уваги звертало, тому що все-таки освіта має свою певну централізацію. І ми собі поставили амбітні плани, що за наступні роки в кожній школі у нас буде максимальна інтерактивна участь: це є інтерактивні дошки, це є ті ж самі новітні засоби для школярів. Це вимога часу. Тому що сьогодні, якщо ти хочеш бути успішним, треба готувати дітей. Вони повинні бути досконалими, вони повинні добре знати мови, вони повинні добре вчитися. Але я ще раз хочу наголосити, що є така фантазія, що от ми віддаємо дитину в школу – і школа все має зробити. Те, що мають зробити батьки, не зробить ніхто. Тому завжди завдання батьків – це освіта своїх дітей, якісна освіта.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ну а, власне, освіта вихователів, вчителів – як ви цю проблему вирішуєте? Тому що виходить, що у нас діти ХХІ сторіччя навчаються в школах на кшталт ХХ сторіччя, а викладачі також до ХХІ сторіччя ще не дотягують. Ну, більшість з них, будемо так говорити.

Андрей САДОВЫЙ: В першу чергу це плата для вчителів, щоб це було престижно. Ми стараємося якомога більшу зарплату платити нашим вчителям, завжди ми даємо преміювання достатньо велике. Але розумієте, не можна зробити рай в одному місті. Це має бути загальнодержавна політика. Тому потрібні зміни в нашій державі. От я сьогодні озвучував приклад Турції. Турція має найбільшу армію в світі. Знаєте, яка стаття бюджету в них є на першому місці? Це освіта. А чому, наприклад, Японія і Німеччина мали такий великий скачок? Вони після Другої світової війни не мали права створювати свої армії, і вони всі інвестиції скерували в освіту. І, власне, отримали надзвичайно потужний результат. Тому якщо Україна хоче мати майбутнє, ми повинні інвестувати кошти. Одне місто цього не зробить. Тим більше, що при сьогоднішній системі львина частина податків міст забирається до центрального бюджету. Це також є неправильно. Якщо би хоча би 50% податку на прибуток лишалося в місцевому бюджеті, можна було би набагато більше зробити.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Чи можливо це за умов реформи, так званої децентралізації?

Андрей САДОВЫЙ: Сьогодні про це говорять, але оці нюанси не прописані. Розумієте, все з’єднали в єдине ціле: і зміни до Конституції, і децентралізація, адміністративно-територіальна реформа. А це заскладно. Треба блок місцеве самоврядування, міста вивести в окремий розділ, і його окремо проголосувати на Верховній Раді, в Кабміні. Тоді є шанс. Коли ми все це, знаєте, в один великий котел – це нереально. Тому що там і спеціаліст заплутається – все це разом поєднати. Тому я пропонував це і сьогоднішньому віце-прем’єр-міністру, і багатьом експертам, які працюють в цьому напрямку. І я буду це провадити, тому що це надзвичайно важливо. Тому що успішні міста – успішна країна.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А от слухач Олексій питає: "Здравствуйте! У меня непросто вопрос. Прошу у Андрея Ивановича совета. Живу в Донецке. У меня есть семья. 30 мая у дочери в детском саду выпускной. Но ввиду многих событий я хочу переехать на ПМЖ во Львов". Це питання внутрішньої міграції, про що ми вже сьогодні з вами згадували. "Мне очень нравится Донецк – он самый чистый город в Украине, в Донецке самые лучшие дороги, но я осознал, что по духу мне ближе город Львов. У меня два высших образования, также у меня в Донецке бизнес, я совладелец и генеральный директор предприятия. Но это меня не останавливает. Уверен в своих знаниях и силах. Верю в то, что смогу найти себе работу во Львове, или занять свою нишу в каком-нибудь бизнесе. Но я больше переживаю за дочь. Она русскоговорящая. И также ей в этом году нужны идти в школу. И в этом смысле хотелось бы немного быть уверенным, что мы найдем для нашего ребенка школу, в которой она сможет чувствовать себя так же, как и все дети. Каким образом можно будет обратиться, с кем поговорить, чтобы получить какую-то возможность, или чтобы кто-то подсказал, как адаптироваться во Львове? Спасибо".

Андрей САДОВЫЙ: С языком у нас проблем нет. Есть русские школы, есть польские, есть с английским, с французским no problem. Мы всегда открыты для умных людей. Потому что тот город, который имеет очень много умных людей, он самый продвинутый и самый успешный. Тому запрошуємо. Приїжджайте.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А скільки народу вже у вас, скажімо, з Криму?

Андрей САДОВЫЙ: Більше двох тисяч людей приїхало в область. І хтось у Львові, хтось за містом.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Це в який час?

Андрей САДОВЫЙ: Це останній фактично місяць часу. І дальше їдуть. Насправді ми приймаємо їх як рідних. Але в даному випадку я думаю, що це людина достатньо заможна, і він може чи придбати житло у Львові, чи винаймати, якщо має бажання. Завжди можна відкрити той чи інший бізнес, бути активним. Я буду тільки це вітати. Тому що активні люди – вони двигають міста. Нам потрібні мудрі, освічені, активні люди. Ми вас чекаємо.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Так. Але якщо немає якогось капіталу за душею, нічого немає, є лише бажання хоча би не померти?

Андрей САДОВЫЙ: В залежності, яка спеціалізація. Якщо, наприклад, в галузі ІТ – у нас дуже багато є вакансій. Мінімальна зарплата – 10 тисяч гривень. Якщо людина має фах в індустрії туризму – також будь ласка. Активно у Львові працює харчова промисловість, легка промисловість, машинобудування – зараз робимо цікаві експерименти. От ми, я вже говорив, зробили перший в Україні низькопідлоговий трамвай шикарний. Siemens чи Bombardier ховаються. Зараз робимо електробус. Я хочу, щоб у Львові були електробуси. Я хочу, щоб ми мали екологічний транспорт, тому що дуже важливим є здоров’я людей. Тобто ми стараємося бути в ногу з часом, незважаючи на дуже складну ситуацію в країні, яка сьогодні є, надзвичайно складна. Тому в нас дуже часто на вихідні в центрі міста основна мова російська, тому що дуже багато приїжджає гостей: Донецьк, Луганськ, Харків, Запоріжжя, Маріуполь. Люди просто приїжджають подихати вільним містом, відчути себе безпечно, відчути себе людиною, спокійно, красиво.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Але є гарантії, що ваше місто встоїть перед тими зовнішньополітичними викликами, які сьогодні є? Отут є питання, зараз я його знайду. Сергей спрашивает: "А не было мысли присоединиться к Польше? На кой эта Украина нужна со своими проблемами?".

Андрей САДОВЫЙ: Львів заснував король Данило Галицький – це український король. Заснував наше місто як столичне королівське місто. Для нас це дуже важливо. Ми є українське місто, і ми маємо дружні стосунки з містами, з іншими країнами. Але ми українське місто. І ми радо всіх вітаємо, але я двома руками за єдність нашої держави. Ми ніде не будемо щасливі, крім України.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Так. Але нещодавні заяви угорського прем’єра – це те, що не могло вселити занепокоєння.

Андрей САДОВЫЙ: Дивіться, він потім сказав, що його неправильно зрозуміли. Вони всі політики, і деколи вони, знаєте, пробують сподобатися своєму електорату. Я дякую всім європейським політикам, які чітко заявляють про непорушність українських кордонів, які підтримують українську державу. І ми не будемо мати жодних проблем з тою ж самою Росією при одній умові – якщо ми будемо єдині і будемо разом. Вороги будуть нас ділити, але ми не повинні на це піддаватися. Тому що ми ніде не будемо щасливими, крім нашої рідної землі. Тут наше коріння.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А можуть в якийсь спосіб порозумітися українці зі Сходу і Заходу?

Андрей САДОВЫЙ: Так нема проблем між українцями зі Сходу і Заходу. Ви подивіться, от молодь між собою спілкується – вони говорять одною мовою в "Фейсбуці", "Айфоні" і так дальше. Вони закохуються, одружуються, роблять спільні сім’ї. Є проблема, можливо, трошки в спілкуванні людей старшого покоління, які занадто політично активні. Тому що нам же спеціально подавали історію під різними кутами: на Заході одну, на Сході іншу. Якщо вскрити всі архіви і буде правда, то ця правда – вона отрезвляє і робить людей чесними, вільними і сильними. І це мені дуже важливо. Я не бачив ніколи жодних проблем, коли я приїжджаю в Харків, Донецьк, Луганськ, Суми.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А коли ви востаннє були в Донецьку?

Андрей САДОВЫЙ: В Донецьку я був місяць тому назад. Я ще до тих складних подій… Ми приймали у Львові 150 студентів з Донецька, і я з нашими студентами, школярами також полетів у Донецьк. Це ми були на матчі хокейному "Донбас" і чеські "Леви". Прекрасний матч, до речі, був. І знаєте, багато-хто був перший раз в Донецьку. Він закохався в це місто. Прекрасне, дійсно, хороше місто. І мені дуже боляче, коли я зараз бачу, що якісь невідомі люди з автоматами якісь абсурдні речі вимагають від когось. Насправді в Донецьку живуть дуже працьовиті люди. В Харкові – там люди важко працюють. Попрацюйте в шахті, на металургійному комбінаті. Їх треба просто любити, поважати. А насправді їх просто грабували. Дуже багато останніх десятиліть їх просто грабували. У них забирали все, лишали їм оцю мінімальну пайку, щоб вони не померли.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Дуже багато питань, і не всі, можливо, видадуться вам приємними, пане мере, але я не можу їх не поставити.

Андрей САДОВЫЙ: Будь ласка.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: "Спросите про неофашистские группировки во Львове. Почему их так много именно там?" От слухач Юрій, не знаю звідки.

Андрей САДОВЫЙ: А де вони їх бачили у Львові?

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ну, от таке питання.

Андрей САДОВЫЙ: Я би хотів, щоб люди приїхали і подивились на власні очі. Тому що той, хто приїжджає на 2-3 дні до Львова, він назавжди стає агітатором нашого міста. Є дуже багато дійсно фейків, абсурдної інформації, так само як ми очікували, що якісь "тітушки" мають їхати з Донецька до Львова. Про що ми говоримо? Спеціально вкидується інформація, щоб людей сварити між собою. Львів – це одне з найбезпечніших міст в Європі.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: "Как Андрей Садовой относится к тому, чтобы люди относились к националистам так же, как националисты относятся к людям, то есть чтобы их ненавидели, презирали?". Ну от питання.

Андрей САДОВЫЙ: Ви знаєте, я кожного року в дні 8-9 травня йду на цвинтар і покладаю квіти, в тому числі до вояків, які воювали з нацистами. Для мене це принципово. Мій дід воював у війську. Він дійшов до Берліна, він був кулеметником. Тому для мене важливо молитися за тих людей, які віддали своє життя. І до фашистів відношення однакове в усіх частинах нашої країни – це вороги.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: В программе "Герой дня" на Радио Вести сегодня мэр Львова Андрей Иванович Садовый. Ще є питання у нас слухачів, але от про що хотіла сказати. Ми насправді тут, в Києві, дуже часто чуємо про ваш досвід, про вашу роботу, ми знаємо, що у вас абсолютна довіра з боку місцевого населення. Навіть рейтинг ваш вищий за будь-якого губернатора – там так склалося за ці роки вашої роботи. Ми знаємо про вас як про міцного господарника. Але скажіть, враховуючи те, що життя все ж таки більше, аніж робота, чим ще ви цікавитеся? Тому що за освітою ви інженер електронної техніки. Якось ви використовуєте ці свої знання? Можливо, ви захоплюєтесь чимось, чого ми не знаємо? От, скажімо, сьогодні стало відомо, що колишній Президент Америки Білл Клінтон отримує винагороду Інституту джазу, тому що популяризував, як ви пам’ятаєте, джаз грою на саксофоні. Чим захоплюється Андрій Садовий поза роботою?

Андрей САДОВЫЙ: Ви знаєте, я щасливий батько, тому що в мене п’ятеро синів.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Так, це ви сказали.

Андрей САДОВЫЙ: Ви сьогодні згадали про джаз. Ми анонсували вчора новий Alpha Jazz. Будуть зірки світового рівня. Це буде 12, 13, 14 червня у Львові. І я от пригадую минулий фестиваль. Я взяв з собою старших хлопців. Після Alpha Jazz у Львові Іван почав вчитися на саксофоні, Тадей – на трубі, Михайло – на піаніно. Це вони захотіли. Розумієте, що робить музика, яку вона має велику силу. Я люблю плавати, я люблю подорожувати. Тільки сьогоднішня моя робота – вона забирає у мене максимально можливий час. Тому дай бог, коли я трошки часу на сім’ю. Люблю читати, але це хіба можливо в літаках. Коли десь летиш у відрядження, можеш взяти книжку, почитати. Дуже багато часу займає самоосвіта, тому що бути міським головою – це не питання господарника чи політика, це питання стратегії. Треба бачити місто на 20, 30, 40 років вперед.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А як ви бачите собі Львів років за 20?

Андрей САДОВЫЙ: А я бачу його як місто, яке буде на тій самій орбіті, де є Барселона, де є Мюнхен, де є найуспішніші європейські міста, де будуть приїжджати багато гостей, де буде розвиватися ІТ, де буде багато цікавих екологічних виробництв, де буде екологічний транспорт, де буде комфортно жити. Тому що я хочу, щоб там була моя старість. Розумієте, це важливо. Ви можете сьогодні будь-яке міністерство чи обласну адміністрацію закрити на місяць часу – ніхто цього навіть не зауважить. А якщо місто не буде працювати хоча би півдня – будуть проблеми. Тому що місто це починаючи з пологового будинку, садочок, школа, лікарня, вода, тепло, транспорт, комунікації, культура, медицина і закінчуючи похоронним бюро і цвинтарем. Це є мегаструктура, яка має працювати.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Чи хотіли би ви, чи мріяли ви коли-небудь, щоб хоча би один з ваших п’яти синів успадкував ваше мерське крісло?

Андрей САДОВЫЙ: Ви знаєте, не переконаний.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Чому?

Андрей САДОВЫЙ: Я виховувався в сім’ї, де батьки мені давали максимальну волю. Діти повинні самі вибирати свій фах, самі повинні… Задача батьків – дати освіту. А куди вони підуть… Знаєте, дай бог, щоб вони просто були гідними людьми.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: У вас російське ім’я і по-батькові.

Андрей САДОВЫЙ: Чому?

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ну от Андрей Иванович.

Андрей САДОВЫЙ: Ні-ні, ну, ви так говорите.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Можливо, тому таке питання виникло в нашого слухача, зараз його знайду. Так, питання торкалося того… А-а, от, Євген питає: "Спросите у пана Садового, служил ли он в советской армии, давал ли он присягу на верность советскому народу, целовал ли красное знамя, преклонив колено? Был ли он комсомольцем?".

Андрей САДОВЫЙ: Комсомольцем я був, в армії служив. Я в армії служив 2 роки в Москві, в центрі Москви. І це дуже важливо, тому що коли ти з 18 до 20 років перебуваєш в одному з найбільших мегаполісів, він форматує. Я часто мав можливість бути в місті, ходити на концерти, взагалі бачити життя міста, ходити на Таганку. Тобто це було дуже важливо в часі формування. Після цього, правда, тільки раз був, більше життя не давало такої можливості. Це є наша історія, і її не можна забути.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: У дивний спосіб росіяни вам симпатизують. Я хочу пригадати ту історію, коли світлиною вашої родини проілюстрували "счастливую русскую семью" одне з російських видань. Це була газета якась, мені здається, "Православне слово"…

Андрей САДОВЫЙ: Ну бачите, у них біда – у них мало щасливих, тому вони до нас, українців.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Але як так сталося? Як саме ваша світлина потрапила на шпальта російської газети?

Андрей САДОВЫЙ: Ви знаєте, я сам цього не знаю, тому що ця фотографія була зроблена десь близько п’яти років тому назад нашим хорошим колегою, журналістом. Можливо, десь вона на якомусь сайті була. Важко сказати. А, можливо, просто ці люди, які займаються тою газетою, вирішили зекономити і замість того… Ну, різне буває. Але я нічого тут поганого не бачу. Редакція вибачилася перед нами, що вони просто допустили помилку.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Є дуже багато людей, і я знаю, що вони є і на Заході, які жалкують за певною ідеологією, тому що згадують радянські часи – от була ідеологія, було все зрозуміло. Якогось ідеологічного навантаження сьогодні немає. Можливо, це проблема насправді влади, яка втрачає свою владу. Можливо, людям притаманна якась міфотворчість, потрібні міфи, легенди, які об’єднували націю?

Андрей САДОВЫЙ: Знаєте, з часів Древнього Риму нічого не помінялося. Так, "Айфони", "Айпеди" з’явилися. Але у відносинах між людьми не знаю, чи стало краще, не знаю, чи стало гірше. Ми повинні в першу чергу бути людьми. Успішні є ті міста, ті країни, де є присутня єдність, де є мудре керівництво, де громади уміють кращим давати можливість делегувати і керувати. Це дуже важлива річ. Тому я не вірю в чудо, що ми оберемо Президента, і він все зробить за нас. Це нереально. Ми це вже бачили 23 роки. Я переконаний, що громади, міста маленькі, більші повинні просто змушувати кращих людей, які мають довіру, йти у владу, бути присутніми у владі. Тому що якщо ти чесна людина, маючи владні повноваження, ти можеш дуже багато зробити.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Але, кажуть, влада розбещує.

Андрей САДОВЫЙ: Для цього має бути контроль. Для цього має бути громадський контроль, для цього мають бути медіа, журналісти мають бути реальною п’ятою владою. Ви знаєте, на землі – грішні, святі тільки на небі є. Тому людей треба контролювати. Я за максимальну публічність влади. У нас у Львові вхід в міську владу є вільний, нема жодної охорони. І, слава богу, все о’кей, все нормально. Тобто це може комусь подобатись, може не подобатись, але так має бути. Тому що не можна будувати мури між тими людьми, які тобі дали право і можливість працювати для них. Тому що місцеве самоврядування – це щось окреме. Це не державна структура. А в нас дуже часто на Сході місцеве самоврядування вплітається в державну вертикаль і втрачає свої повноваження, свої можливості, втрачає можливість думати, приймати самостійно рішення.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ви сказали якось, що насправді, якщо би ця реформа вже була виконана і децентралізація набувала обертів би, ви би зробили набагато більше в своєму місті, а поки що ви зробили принаймні на 5% того, що ви могли би зробити. А от з проектів було у вас на меті, але ви через брак коштів чи, можливо, відсутність професіоналів не зробили?

Андрей САДОВЫЙ: Ну, бачите, у мене непроста ситуація і в плані, дійсно, що у нас в державі немає поваги до місцевого самоврядування. А ще в мене є один аспект, що у мене в міській раді більшість має партія "Свобода", з якою у мене надзвичайно напружені відносини.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Чому?

Андрей САДОВЫЙ: Тому що ми ідеологічно розбігаємося. Тому що вони би хотіли, щоби був протестний електорат, який був би незадоволений життям. Мені важливо, щоб люди були задоволені життям, щоб вони були щасливі. І тому ми не сходимося в спільному сприйнятті. Але це дає мені, знаєте, велику можливість працювати в надзвичайно складних умовах. І навіть в таких умовах можна дуже багато зробити. Наприклад, не вдалося нам свого реалізувати проект електронного квитка. Це дуже важливо, але ми все рівно це зробимо. Ми свого часу не закупили достатньої кількості транспорту, хоча це треба було купити. Тобто насправді там, де живуть люди, там завжди є ті чи інші проблеми. І просто треба кожного дня приймати рішення. Робота мера чи робота Президента – це кожного дня приймати рішення. І дуже багато речей ти не можеш нікому делегувати, тому що це твоя пряма відповідальність.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А інколи рішення приймати ой як не хочеться. І що ви тоді робите?

Андрей САДОВЫЙ: А це неможливо. Треба просто мати мудрих дорадників, мудрих заступників, треба радитися завжди. Я завжди перед тим як прийняти рішення, спілкуюся з дуже багатьма людьми. Але рішення приймаю самостійно, тому що це моя відповідальність.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: В программе "Герой дня" на Радио Вести сегодня мэр Львова Андрей Садовый. В общем, говорим мы, конечно же, о будущем украинских городов, ну и в целом об Украине. Мы говорим с вами накануне выборов, которые должны мы пережить 25 мая. Какие настроения в городе? Сможете ли вы, как власть, гарантировать безопасность? Потому что все-таки достаточно сегодня шаткое понимание мира в Украине. Вот каким образом, как думаете, пройдут у вас выборы?

Андрей САДОВЫЙ: Ви знаєте, навіть в світі ситуація дуже складна. Тому що взагалі весь світ як хрусталь, він дуже ніжний. Тому, безперечно, нам дуже важливо, щоб ми в Україні мали легітимного Президента. І ці вибори будуть критично важливими. Тому я закликаю всіх прийти на ці вибори і проголосувати. Ви можете голосувати за того, хто вам подобається, чи можете взагалі ні за кого не голосувати, але прийдіть. Тому що біда, коли є байдужі, коли люди думають, що хтось це зробить, коли є черстві. Найвеликі трагедії робляться тоді, коли є байдужі. Безперечно, що у Львові у нас буде дуже високий рівень безпеки, я не очікую жодних проблем. Є правоохоронці, є громадськість. І ми покажемо приклад якісної організації і, я думаю, дуже високої явки. Дуже багато людей мають бажання прийти. Я думаю, що явка буде порядка 70-80%, може і більше.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Насправді столиця обиратиме і мера. Які би ви поради дали виборцям тут, в столиці, ну і, власне, своєму майбутньому колезі?

Андрей САДОВЫЙ: В першу чергу треба бути реалістами. Київ у дуже складній ситуації. Щоби вивести Київ на рівень європейських столиць – Відень, Берлін, Прага – треба 8 років, як мінімум, дуже важко працювати. Я би хотів, щоби мер Києва, який буде обраний, забув про будь-які амбіції прем’єрські, президентські і так дальше. Він має виключно сконцентруватися на роботі в місті. Тому що кияни мають право гордитися своєю столицею. І ми всі, українці, хочемо гордитися своєю столицею. Я хочу нагадати ще раз, що успішною Україна буде тоді, коли, в том числі, успішною буде і наша столиця. Тому надзвичайно важливі і вибори мера Києва, і важливі вибори депутатів – ті, які мають і помагати, і контролювати мера Києва. Є дуже багато партій, які пропонують себе. Мені дуже приємно, що я особисто переконав багатьох киян погодитися йти на вибори до Київської міської ради по списку партії "Об’єднання "Самопоміч", номер 15 в списку. Кожен вибирає, що кому подобається. Але дуже велике прохання – прийдіть, друзі, прийдіть. Це наша країна, і ніхто, крім нас з вами, її не збудує і не зробить.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: До чого, як думаєте, ваш майбутній колега мав би бути готовим тут, в столиці?

Андрей САДОВЫЙ: До прийняття дуже великої кількості непопулярних рішень, які будуть критично знижувати його рейтинг довіри.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Наприклад?

Андрей САДОВЫЙ: Наведення порядку в центрі. Є 30 чи 40 тисяч МАФів. Це повний абсурд, неконтрольований процес, тотальна реклама в місті, яка вбиває будь-яку естетику.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А МАФи ви заборонили у Львові? Немає МАФів?

Андрей САДОВЫЙ: Ми їх мінімізували і будемо дальше йти тим шляхом. Тому що це, на превеликий жаль, дуже часто неякісна продукція, це відсутність будь-якої звітності і це взагалі дуже часто тіньовий бізнес. Тому, знаєте, я розумію МАФ, коли квіти продають, коли газети продають, коли ремонт взуття. Але вибачте мене, коли стоїть магазин, і біля магазину ставиться три МАФи, які продають продукти, ну, цей магазин тоді вмирає. Але магазин сплачує податки, люди сплачують податки. Які податки сплачують МАФи? Жодних. Тому я розумію, так, спальний район, де немає магазину – будь ласка, там треба МАФи ставити. Але влада не може стояти осторонь. Не можна захаращувати місто. Сьогодні, знаєте, Київ – як людина, яка з реп’яхами. Це неможливо. Ми не бачимо обличчя нашої столиці. Транспортна проблема, діловий центр, треба продумувати будівництво нового ділового адміністративного центру, тому що центр перевантажений, тут нема чим дихати. Треба виводити адміністративні будівлі, і це буде вигідно. Такі проекти робились в багатьох країнах світу. Треба Київ робити доступним для пішохода, треба давати пріоритет громадському транспорту, треба активно розвивати велоінфраструктуру, дивитись на це як на транспорт. Тому що в багатьох містах світу велосипед – це такий самий вид транспорту, дуже часто навіть 50% займає доля ринку в будь-якому місті. Тут роботи, друзі, непочатий край. Знаєте, я як починаю думати – у мене мурашки по тілу йдуть.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А от питає слухач Михаил: "Здравствуйте! Интересует, какие меры применяются во Львове для борьбы с организованной коррупцией среди чиновников?".

Андрей САДОВЫЙ: Якщо людина краде – її треба в тюрму садити, її треба арештовувати.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ну скількох ви посадили?

Андрей САДОВЫЙ: Якщо я маю будь-які факти, що хтось з чиновників має якусь дотичність – я автоматично виганяю з роботи. На превеликий жаль, я не маю права судити чи арештовувати – це не мої повноваження. Але всі, хто працюють в місті, вони це прекрасно знають. І були випадки, були неприємні випадки. Я вам скажу, я коли почав працювати, у нас на хабарі затримали виконуючого обов’язки керівника району (він взяв 300 доларів хабара), це зафіксували. Ми його вигнали з роботи, все нормально. Він приходить через півроку і говорить: "Андрій Іванович, я хочу знову на роботу". А що сталося? Показує мені довідку, що справа закрита за відсутністю складу злочину. Я говорю: друже, до побачення! Забудь дорогу. Ти що? А люди думають – а воно можна якось. Не можна. Якщо ти працюєш для громади, ти повинен служити цій громаді, ти береш на себе дуже велику відповідальність, тобі дають можливість приймати рішення. Все, це не підлягає дискусіям. І мені дуже боляче, що насправді у нас тих людей, які здійснюють великі злочини, як правило, не карають, а карають пішок, і корупція носить тотальний рівень, державний рівень. Тому, щоб мінімізувати корупцію, треба дійсно робити так звану децентралізацію, треба давати більше прав містам. І має бути окремо створене бюро розслідувань в країні, яке має займатися високопосадовцями. Тому що риба гниє з голови, як правило.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Є ще питання слухачів. Ну, ми дуже часто тут говоримо про те, що чиновники мали би декларувати свої витрати. Як ви до цього ставитесь?

Андрей САДОВЫЙ: Дуже позитивно.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Позитивно? Ну отут таке питання є. Олександр запитує: "Расскажите о структуре своих личных затрат: продукты, одежда, коммунальные платежи, кредиты, обслуживание автомобилей и так далее. И доля затрат. Спасибо".

Андрей САДОВЫЙ: Дякую за ваше запитання. Я коли йшов працювати на посаду міського голови, я був співвласником достатньо великого медійного бізнесу, це не є таємниця – це є телеканал "24", це є радіо "Люкс", радіо "24", багато Інтернет-сайтів. Капіталізація цього бізнесу порядка 100 мільйонів. Я не знаю, чи доларів, чи гривень. Я не збираюся нікому це дарувати чи продавати. Сьогодні власником цього всього є моя дружина, яка отримує достатньо високу платню за свою працю. І це дає можливість моїй сім’ї достатньо нормально себе почувати, виховувати дітей, платити комунальні послуги. Якщо би я мав в доходах своєї сім’ї тільки зарплату, я би не міг ніколи вижити, це нереально. Тому що у нас чомусь є таке правило, що чиновник має отримувати малу зарплату. Це нісенітниця. Хороший урядник – він повинен отримувати як хороший менеджер в хорошій компанії. Тому хочемо мати хороших людей – треба платити. Не буває нічого просто так. Так, можна волонтерів брати, молодих людей, вони можуть деякий час працювати – рік, плюс-мінус. Але хороші фахівці потребують оплати. І я завжди стараюся платити людям велику суму коштів.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ну а звідки?

Андрей САДОВЫЙ: З бюджету. А як? Почекайте, якщо людина приймає рішення на десятки мільйонів гривень, то вона що, має отримувати 100 доларів? Це так у мене один з конфліктів зі "Свободою", які вважають, що чиновники мають отримувати тисячу гривень зарплату – і все. Це нонсенс. Ну ви подивіться на рівень в світі, як люди живуть. Тобто як ми хочемо? Якщо ми до влади маємо делегувати кращих, ну тоді кращі мають мати ресурси для своєї роботи, для свого забезпечення. Питання, що ми депутатів маємо забагато. Я би, чесно кажучи, в Україні критично зменшив кількість депутатів у всіх рівнях влади. Нащо в Києві 120 депутатів? Тут достатньо 20. Нащо у Верховній Раді так багато депутатів? Це нонсенс. Ніде в світі стільки депутатів немає. Ще мають своїх помічників. Вони що, помагають? Вони тільки створюють проблеми. Я був би більш радикальний, коли мова йде про ці всі реформи, тому що хватить, ви знаєте, панькатися. 23 роки пройшло. Треба робити за свого життя роботу, щоб тобі потім не соромно було своїм дітям дивитися в очі.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ну, що я можу додати? Андрій Садовий, мер Львова. Сподіваюся, не востаннє.

Андрей САДОВЫЙ: Дякую! Мені дуже приємно було з вами спілкуватися. Я бажаю всім слухачам Радио Вести, щоб ви були багаті, щасливі і здорові. З радістю запрошую всіх до Львова. Приїжджайте! Хороший настрій, добра кава і просто хороші люди гарантовані. Дякую вам!

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Андрій Садовий сьогодні в програмі "Герой дня" на Радио Вести. Приятного вечера всем, кто остается с нами дальше. До новых встреч.

Читать все
Читать все