СЛУШАЙТЕ РАДИО «ВЕСТИ» ГДЕ УДОБНО И КОГДА УГОДНО!
стенограмма

"Такое впечатление, что "Правого сектора" больше в России, чем в Украине"

"Тема Калныша"Томиленко: "Обвинять известных журналистов в шпионаже абсурдно"

Стенограмма эфира "Герой дня" на Радио Вести

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Добрый вечер, дорогие друзья. 19 часов 4 минуты в Киеве. В рамках "Герой дня", я, Юлия Литвиненко, с огромным удовольствием сегодня представляю Сергея Томиленко, руководителя Национального союза журналистов Украины. Добрый вечер. И, конечно же, хотелось бы поговорить о каких-то наших журналистских победах и в информационной войне в том числе. Но, к сожалению, будем мы говорить не о совсем радостных событиях. И это будет, если хотите, в нашем экстренном реагировании на то, что случилось. Потому что очень много слушателей сегодня задавали нам вопросы: знаем ли мы о судьбе украинских журналистов, о судьбе российских журналистов, которые пребывают сейчас на территории Донецкой и Луганской областей. И даже сегодня один из слушателей обвинил нас в том, что, дескать, украинских журналистов вообще нет на территории этого противостояния существующего. Давайте обо всем по порядку. Конечно же, первым делом, что нас волнует – это есть ли у вас связь с пропавшими журналистами "Громадського телебачення"? В каком была составе эта съемочная группа, и что известно о них на эту минуту?

Сергей ТОМИЛЕНКО: Дійсно, сьогодні надзвичайно тривожний день для нас, для Національної спілки журналістів України і наших партнерів, Незалежної медіа-профспілки. Ми виходили і певний тримаємо зв'язок із Луганськом. У нас є інформація про те, що Настя Станко і оператор на сьогодні перебувають в підвалі одного з приміщень, яке пов’язують з депутатською приймальнею одного з народних депутатів місцевих луганських. І відповідно, у нас на сьогодні є інформація про те, що офіційних вимог сторона, яка затримала Настю Станко, не висуває і не йде на переговори. Просто є інформація про сам факт, який підтверджує її перебування десь в підвалах в центрі Луганська.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Наскільки я правильно пам’ятаю, це вже другий арешт Насті.

Сергей ТОМИЛЕНКО: Спочатку її російська сторона, прикордонники затримували на кордони і Росії. І відповідно вона там через півдня була звільнена після з’ясування обставин. Але ми говорили про те, що вона була затримана офіційною російською стороною на прикордонній території.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: В російської сторони були якісь підстави?

Сергей ТОМИЛЕНКО: Це полемічне питання. Оскільки російська сторона стверджувала, що вона перетнула кордон, на що була інформація, що вона його не перетинала. Вона там знаходилася на нейтральній території. Але в тому випадку ми могли говорити, що була офіційна сторона, з якою можна було вступати в переговори – це російська влада, прикордонна служба. І відповідно домагатися реагування, впливу з метою допомоги нашим колегам, які є в біді або які затримані. Те ж саме я можу аналогію певну провести щодо Криму. В той спосіб, що ми можемо засуджувати там дії в Криму влади. Але ми говорили, коли ми намагалися допомогти затриманим журналістам, українським і французьким журналістам в Криму, яких затримала кримська самооборона, то ми впливали напряму через парламент, через діючих депутатів Криму, через Росію, які виходили на парламент Криму. Тобто там була все одно легітимна місцева влада, кримська влада, яка перейшла на бік певних поглядів, на бік РФ. Але вона все одно була на той момент діюча влада в Криму. На сьогодні ті люди, які затримували – це самопроголошена ЛНР, угруповання, яке незрозуміло ким обране, ким проголошене, які вони повноваження і з ким вступати в переговори – на сьогодні ми як журналісти не знаємо.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Виходить, коли президент робить доручення, дає доручення зробити все необхідне для якнайшвидшого звільнення заручників-журналістів, і це доручення сприймає Арсен Аваков, міністр внутрішніх справ, - це означає, що якась система координації має бути?

Сергей ТОМИЛЕНКО: Я не відповідаю за дії офіційної влади. Ми говоримо зараз про представників, професійні організації журналістів , що ми можемо робити. Ми фактично…

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Я до чого питаю? Тому що у вас не було ніякого зв’язку з прес-службою. Тому що нам не вдалося жодної інформації отримати.

Сергей ТОМИЛЕНКО: Ми зараз діємо через активістів, які вже допомагали раніше звільняти затриманих інших журналістів українських. Це місцеві луганські колеги. З ними більше на зв’язку Незалежна медіа профспілка. І відповідно я буквально перед ефіром з’ясовував ці обставини. Тому через наших знайомих луганських журналістів вступаємо в певні неофіційні комунікації. Говорити про дії влади, про ці всі визволення – ми з ними не працюємо.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Яка у вас є інформація? В яких умовах зараз Настя Станко з її колегами перебуває? Скільки журналістів іноземних, українських перебувають в полоні?

Сергей ТОМИЛЕНКО: На сьогодні немає чіткої інформації. Просто у нас є сам факт підтвердження, що Настя Станко і оператор затримані і перебувають в цьому підвалі, з ними не проводяться якісь дії, які б там свідчили про якісь чи допити, чи розпитування. Є сам факт затримання. І це підтвердило наше луганське джерело.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Але чи є в них їжа, чи є в них все необхідне?

Сергей ТОМИЛЕНКО: За тією інформацією, яку я отримав буквально перед ефіром, то інформація, що їжі немає і побутові умови не забезпечені.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: І в який спосіб на цю хвилину ви підтримуєте зв'язок з нашими колегами?

Сергей ТОМИЛЕНКО: Це ми підтримуємо зв'язок із місцевими… у неформальний спосіб. Оскільки ми офіційно не можемо і не знаємо, з ким вести переговори з боку сил, які намагаються контролювати ситуацію в Луганську.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ті журналісти, яким вдалося допомогти, в який спосіб ви діяли? І після повернення з полону про що розповідали вони? Тому що ці випади непоодинокі. Тут на війні, як на війні. Не дивлячись на те, що ми уникаємо цієї формуліровки, наші журналісти, як і російські, опиняються с самому пеклі. Ви ходить, що ніхто не гарантує їхню безпеку?

Сергей ТОМИЛЕНКО: Допомога є різнопланова, яку ми намагаємося здійснювали. Ми заснували, Національна спілка журналістів України і Незалежна медіа профспілка, так званий об’єднаний центр допомоги журналістам, які займаються, з одного боку, допомогою журналістам, які постраждали від дій силовиків ще в подіях в Києві, на Грушевського, які отримали якісь фізичні проблеми або побита апаратура. Ми залучаємо матеріальні ресурси, збираємо кошти донорів і відповідно компенсуємо якісь матеріальні збитки наших журналістів. Ми зараз велику програму починаємо здійснювати допомоги нашим колегам-переселенцям з Луганської і Донецької областей. Тобто ті журналісти, які працювали в місцевих редакціях, зокрема в Слов’янську, Краматорську, в інших містах, в газетах, на телебаченні, які на сьогодні змушені були облишити свої місця проживання разом з сім’ями. Велика їхня частина, не знаю, куди їхати, вони їдуть в Київ. Ми намагаємося вирішувати питання працевлаштування і житла, і матеріальна допомога тим людям, які виїхали. У нас є велика робота і напрям – це допомога журналістам в Донецьку, в Луганську, на Донбасі, пов’язана з безпекою. Зокрема ми закупили і передали в донецький офіс Спілки журналістів України чотири бронежилети. Це був запит наших колег звідти, які говорять, що у вас в Києві, в Україні спокійна ситуація. Вони реально наражаються кожен день на небезпеку. Ми закупили чотири бронежилети і буквально вже завтра-післязавтра ще передамо чотири бронежилети. Це як вияв нашої солідарності. І це як засоби безпеки для колег, які з місцевих редакцій, які там залишаються і намагаються виконувати свій професійний обов’язок. щодо затриманих журналістів, ми на сьогодні говоримо про факти затримання з боку українського сторони. Оскільки це військові дії, силове протистояння, то зрозуміло, що виникають ситуації з затриманням журналістів, працівників ЗМІ з боку українських силовиків і з боку терористів, сепаратистів або представників так званих народних республік Донбасу. Якщо ми говоримо про українську сторону, то тут для нас легше, оскільки існує певний… що це офіційні сторони, які вже несуть відповідальність за свої дії і свої відповіді, відповідно до законів і нормативів. І ми це використовуємо. Щодо іншої сторони, то тут знову ж ключовий засіб впливу – це максимальний…

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Нагадаю, що сьогодні в програмі "Герой дня" – Сергій Томіленко, керівник Національної спілки журналістів України. І ми говоримо про роботу журналістів на території, де зараз триває АТО, на сході країни. У вас є можливість висловити свої думки стосовно роботи журналістів в цей час на території Донецької і Луганської областей, або поставити питання Сергію за телефоном 390-104-6.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Сергей Томиленко, руководитель Национального Союза журналистов Украины, сегодня в программе "Герой дня". У нас есть несколько звонков. Давайте мы послушаем мнение наших слушателей. Добрый вечер. Откуда вы звоните? Как вас зовут.

Слушатель: Я звоню из Харькова. Меня зовут Ирина. Я бы хотела спросить у вашего гостя. Скажите, почему четыре месяца все СМИ говорили о том, что Гиркин – это полковник ГРУ, а вот Геннадий Москаль сказал, что это прапорщик, и что все его данные есть на границе, и приехал он охранять "Дары волхвов". И никто не опроверг. А потом обижаются, что мы не любим украинские новости. Как же можно верить? Они психопатические и лживые.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Хорошо. А верите ли вы новостям, которые приходят из России?

Слушатель: Я их фильтрую. Там не такая грубая и топорная ложь. Как это, четыре месяца говорить, что это полковник ГРУ, и не опровергнуть, что это прапорщик? Как это?

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Хорошо. Когда вам российское телевидение говорит, что кишит Украина фашистами, неонацистами, когда бандеровцы ходят и хватают за горло все русскоязычное население, вот вы говорите по-русски, чувствует угрозу на улице?

Слушатель: Их все видели на Майдане, все их видели.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Кого?

Слушатель: Тогда еще не было цензуры.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Кого видели?

Слушатель: Вот этих вот, "Правый сектор", всех их видели.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: "Правый сектор" вот сейчас вам угрожает?

Слушатель: Мне лично нет, потому что Кернес не пустил их в Харьков. Может, поэтому.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Поэтому, дорогие мои харьковчане, будем говорить каждый за себя. Вам лично кто-то угрожает?

Слушатель: Я мало выхожу из дома. Я не люблю, я не могу уважать…

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: То, что вы не выходите – это ваше личное желание. Может, жарко очень у вас в Харькове. Может, поэтому вы не выходите. Вы прекрасно понимаете, что никто не угрожает. Вы замечательно говорите на русском. Я уверена, что вы также замечательно говорите на украинской, читаете русскую и украинскую литературу. Нет этого. Поэтому все намерения Владимира Владимировича спасти и обеспечить тут в правах русскоязычное население – это просто мыльный пузырь.

Слушатель: Это игра на понижение. Я эту игру понимаю. И "Правый сектор"…

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Спасибо за понимание. Слава богу. На самом деле, когда разобраться, то, в принципе, мы понимаем, что предмета спора нет.

Сергей ТОМИЛЕНКО: Я би все-таки хотів закликати аудиторію коректніше оцінювати роботу журналістів. Зрозуміло, що медіа, їх необхідно критикувати. Але я би радив підбирати все-таки слова. Бо настільки грубі претензії… на сьогодні ми не можемо по суті говорити за цього Гіркіна, бо це необхідно з’ясовувати безпосередньо деталі. Але я думаю, що ключову місію абсолютна більшість українських ЗМІ об’єктивно інформувати і, головне, надавати голос всім сторонам конфлікту, всім сторонам у суспільстві, то українські ЗМІ це виконують. Відповідно, можна лякати один одного "Правим сектором". Але на сьогодні ми постійно… наш офіс спілки журналістів України перебуває в контакті з російськими представниками мас-медіа, то в мене таке враження, що "Правого сектору" більше в Росії, ніж в Україні. Бо ми його тут не бачимо, а відповідно ми говоримо з людьми з Самари, з Владивостока. Вони нас лякають цим українським "Правим сектором". Тому я розумію, що часто люди можуть підхоплювати якісь міфи. Але все ж ми, як українська спілка журналістів, ми все-таки хочемо і підтримуємо в першу чергу не пропагандистів, не людей, які підігрують тим чи іншим міфам, а тим, хто намагається виконувати дотримуватися…

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А ті, хто розуміють все, що відбувається, навіть створили… анекдот з бородою, що називається, про те, що Ярош вже прочитав в інтернеті все про "Правий сектор" і почав боятися "Правого сектору". Давайте ще одну думку наших слухачів. Доброго дня. Звідки ви телефонуєте.

Слушатель: Доброго дня, я телефоную з Києва. Хочу своїми спостереженням поділитися. Хочу сказати, що перемогти в інформаційній війні – це не значить, що старатися брехати так, як російські ЗМІ брешуть. Я вам приведу маленький приклад, який особисто мені був показовим. Ваш гість у студії, скажіть мені, ми зможемо серед ряду артилерійських установок відрізняти артилерійську установку "Нона"?

Сергей ТОМИЛЕНКО: Звичайно, ні.

Слушатель: А шестирічний хлопчик показувався по всім українським каналам, по СТБ, по ICTV розповідав, що нас обстрілювали з установки "Нона". От робіть висновки самі.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Дякую за вашу думку. Зрозуміло тут.

Сергей ТОМИЛЕНКО: Тут знову я би хотів розділити… інформаційна війна з точки зору – це зона відповідальності держави і державних органів, вести якусь або не те, що війну, або захист здійснювати інформаційного простору. А ми говоримо більше про роль кожного журналіста окремо і роль кожного ЗМІ. Він повинен дійсно надавати об’єктивні факти, шукати джерела інформації, якісь об’єктивні, звичайні речі дотримуватися.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Якщо ви кажете, що насправді ми це розуміємо, що чим більше буде українських медіа, які будуть розповідати про все, що відбувається, і надавати слово різним поглядам, мені здається, тим швидше ми зможемо виграти цю інформаційну війну. Тому що насправді нам, журналістам, найбільше дорікають в тому, що на ідеологічному інформаційному фронті ми тут пасемо задніх. Але, якщо в розпал цього протистояння між Україною і Росією організують пікети медіа-холдингів з закликами закидати камінням будь-яке медіа чи газету, чи редакцію, радіо, чи студію телебачення. Ми знаємо, що з "Інтером" свого часу у нас відбувалося. Кілька днів тому – пікетування навколо офісу газети "Вести". Можна ставитися будь-як до мас-медіа – читати або не читати. Ми знаємо, що глядач голосує кнопкою на пульті, читач або бере якесь видання в руки, або не бер, слухач перемикає нас або слухає. Але заборонити своїх журналістів, заборонити журналістам працювати взагалі – наскільки такі методи боротьби доцільні?

Сергей ТОМИЛЕНКО: Я думаю, що ми як професійна організація не схвалюємо пікети або якісь агресивні дії до редакцій. Ми більше схильні до того, що на сьогодні є достатньо інструментів, які дозволяють боротися за чистоту професії в розумінні… Є комісія з журналістської етики, яка визнана всіма як певний такий третейський суддя, який може оцінити матеріали, чи вони з дотриманням журналістської етики, чи вони брехливі, чи вони пропагандистські. Є на сьогодні судові органи, багато інших інстанцій, які все одно можуть стверджувати, що те інше медіа порушує відповідне законодавство. Тому на сьогодні, коли ми бачимо пікети певні і вашого холдингу зокрема, то, з одного боку, можливо, є певні підстави, може, один текст або який інший не погоджуватися, або говорити, що там десь надається перевага тій чи іншій стороні в якомусь конфлікті. Але, разом з тим, якщо паралельно з претензіями до телеканалу, до газети не здійснюється фіксація знову через існуючі органи, які можуть зафіксувати порушення тієї журналістської етики або навіть якісь експертні опитування та висновки, то я вважаю, що це все одно політизація.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Мені здається, що в такі скрутні часи, коли країна в стані війни, повинна бути повна мобілізація і в лавах журналістів. Тому що, якщо ми будемо тут оголошувати війну самим собі або якісь редакції, яка на сусідній вулиці працює, то навряд чи коли-небудь ми зможемо перемогти, а тим більше врятувати цілісність країни.

Сергей ТОМИЛЕНКО: Звичайно, повинна бути солідаризація. Але, з іншого боку, знову ж ми говоримо про те, що солідаризація повинна бути. І тоді, коли є розуміння, що твій колега працює в медіа, який має за мету інформування,а не маніпуляції. І тому тут теж питання до багатьох редакцій про чистоту мотивів власників, засновників та інше. Тому, можливо, частина редакцій не до кінця працює над тим, щоб переконати суспільство, що вони на меті професійну діяльність, а не якусь політичну. Тим більше, за останні п’ять років чи за якийсь період ми бачимо, наскільки політики на сьогодні розглядають мас-медіа як інструмент впливу. Це загальний на сьогодні підхід. І коли ми говоримо, що в Одесі більше ніж 25 місцевих телеканалів, то очевидно, що це не є потреби інформування, а це є просто потреба як знак моди для кожного депутата, що в нього є свій телеканал.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Кишенькове телебачення.

Сергей ТОМИЛЕНКО: Тому через це перекидаються претензія і недовіра до будь-якого медіа. Воно повинно обґрунтувати свою чистоту.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Мені здається, що тут справа самих журналістів. Не можна скидувати все на власників. Питання до журналістської команди, яка приймає або не приймає правила гри і умови гри.

Сергей ТОМИЛЕНКО: Звичайно. Але, з іншого боку, ми теж розуміємо, що є певні правила гри – це ринок, це заробітна плата. Відповідно, знову ж занадто судити… Журналісти можуть іти. І ми бачимо багато прецедентів, коли журналіст іде в піарщики, в прес-секретарі, що це є очевидно необ’єктивна діяльність.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А коли журналісти йдуть в політику, як ви оцінюєте такі кроки?

Сергей ТОМИЛЕНКО: Якщо вони йдуть в політику для проведення певних змін в інформаційне законодавство і для професійної діяльності, то тоді ми це схвалюємо. Але ми бачимо прецедент в Україні дуже часто, коли професійні журналісти незалежні йдуть у Верховну Раду і стають народним депутатами, але потім вони не хочуть працювати в комітеті з питань інформації, бо вони йдуть в міжнародну діяльність або в якісь інші профілі.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Сергій Томіленко, керівник Національної спілки журналістів України сьогодні в програмі "Герой дня". Ми повертаємося буквально за мить після випуску свежих вестей.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: На Радио Вести в программе "Герой дня" сегодня Сергей Томиленко, руководитель Национального союза журналистов Украины. У вас есть возможность пообщаться сегодня с Сергеем Томиленко, позвонив нам по телефону 390-104-6. Говорим о журналистах. И, конечно же, сегодня не можем не переживать о судьбе журналистов "Громадського телебачення", яких взято в полон бойовиками ЛНР. І поки ми говорили, стало щойно відомо, що луганські бойовики заявляють, що затримали журналістку "Громадського телебачення" Анастасію Станко та оператора Іллю Безкоровайного за шпигунство на користь української армії. Це, ясна річ, було би дуже смішно, аби не було так сумно. Як передають "РИА Новости", таку позицію глави ЛНР Валерія Болотова озвучив представник прес-служби. Ну що тут скажеш?

Сергей ТОМИЛЕНКО: Знову я хотів би звернути увагу, хто передає. Першим джерелом, який дає зараз хоч якусь офіційну інформацію, є представництво інформагентства "РИА Новости" – російського агентства, яке на прямому зв’язку з цими всіма народним донбаськими республіками. Я вважаю, що абсурдно звинувачувати журналістів у шпигунстві. Або вони є шпигунами суспільства… Все одно результатом роботи журналіста є публічна інформація. Він збирає інформацію. Але він її і оприлюднює. Відповідно, це все абсурдні є звинувачення. Тим більше, що ми говоримо про відому журналістку. Тобто це не люди із посвідченнями, коли ми говоримо… в день виборів завжди в Україні з’являється ціла армія так званих нових журналістів, які демонструють тимчасові посвідчення позаштатних кореспондентів. І відповідно хочуть перебувати в ніч підрахунку голосів. І це рік за роком ми бачимо, що ці так звані "тітушки" або залучені сторонні особи, прикриваючись липовими посвідченнями, вони дійсно хочуть отримати якісь повноваження, перепустку, скористатися журналістськими пільгами. Тут ми говоримо, що Станко є відомою публічною нашою колегою. Тому абсурдними є всі ці звинувачення у шпигунстві. Якщо вже шпигуна і туди закидати, то зрозуміло, що це не повинна бути відома людина.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Як відомо, бойовики дозволили Насті Станко зателефонувати. Вона повідомила, що їх разом з оператором утримують представниками ЛНР в підвалі одного з будинків Луганська. І Настя сказала, що сили до них не застосовують. При цьому вона не виключила, що бойовики можуть їх обміняти. Після цього зв'язок обірвався. І більше ніякої інформації у нас поки що немає. Ми будемо стежити за подіями.

Сергей ТОМИЛЕНКО: Ми говоримо, що коли є проблеми у наших колег на території, яка знаходиться під певним контролем так званих народних республік, то тут інструмент впливу невеликий. І єдиний, який є у нас в журналістів – це суспільний поголос. Чим більше буде інформації на різних каналах і ми будемо привертати увагу, особливо, якщо це буде з’являтися і в російських ЗМІ, то відповідно тоді ці бойовики будуть реагувати. Я хотів би як приклад навести ще ситуацію із нашим колегою – головним редактором газети "Донбас" Олександром Брижем, якого на початку червня затримали представники вже в Донецьку. ДНР. Близько десяти озброєних людей увірвалися у приміщення, де знаходяться редакції багатьох донецьких видань, інтернет-видань. І відповідно, вони здійснили обшук і затримати редактора газети "Донбас" і газети "Вечерний Донецк". Вони їх забрали до штабу ДНР, проводили з ними тривалу профілактичну роботу. Говорили, в який спосіб вони очікують висвітлення подій в Донецьку. І в результатом того був великий суспільний резонанс. Ми максимально привертали увагу. Олександр Бриж – це авторитетний редактор газети. Він один з активістів Спілки журналістів України. Їх випустили під кінець дня з штабу ДНР. Але результатом фактично стала самоцензура. Оскільки і газета "Вечерний Донецк" і газета "Донбас" просто прийняли рішення про припинення, призупинення свого виходу, щоб не наражатися взагалі на критику з боку цих бойовиків. На сьогодні газета "Донбас" відновила свій вихід. Але вона прийняла рішення зовсім не висвітлювати політичні події донецького регіону. Дають телепрограму, соціальні якісь питання. Але знову ж ми бачимо, в який спосіб ми можемо допомогти, відреагувати і, разом з тим, засуджувати за певні якісь наші дії наших колег, які перебувають на Донбасі, ми теж не повинні цього робити.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Я не можу не поставити, Сергію, питання щодо вашого відрядження у Відень. Ви щойно повернулися?

Сергей ТОМИЛЕНКО: Так. У Відні за ініціатива представниками ОБСЄ з питань свободи слова Дуні Міятович, відбувся вже другий круглий стіл між представниками журналістських організацій України та РФ. Відповідно, у нас надзвичайно… Це майданчик фактично створила сама ОБСЄ. У нас надзвичайно відбувалися гарячі дискусії з нашими колегами з Москви, з Росії. З одного боку, фактично ми все одно визнаємо, що вони солідарні з нами і вони все ж таки відмежовуються від загальної позиції російських ЗМІ, в яких домінує пропаганда. Вони… ми це схвалюємо, вони визнають і засуджують засилля пропаганди в своїх ЗМІ. Вони стурбовані питанням безпеки журналістів в Україні з усіх сторін. Вони намагаються координувати з нами діяльність, де вони можуть інформаційно з’ясовувати обставини затримання українських журналістів. Ми зі свого боку – російських журналістів. Але все одно у нас гарячі дебати відбуваються. Особливо російська сторона, Союз журналістів Росії, вони наполягають все-таки на праві російських ЗМІ висвітлювати ніби як другу точку зору і відповідно виправдовують перебування поруч із терористами чи з представниками цих народних республік працівників російських мас-медіа. Наша позиція, позиція журналістських організацій України, полягає в тому, що іноземні журналісти все одно повинні легально приїжджати в Україну. На сьогодні у нас є інформація, що велика частина журналістів перетинає через пункти пропуску, які не контрольовані українською стороною. Тобто вони нелегально переходять кордон. Потім вони порушують всі інструкції перебування журналістів в зоні антитерористичної діяльності. І відповідно, коли є питання аж до смертей, ми співчуваємо нашим російським колегам, є смерті серед особливо російських тележурналістів, телеканалів. Але, разом з тим, ми наголошуємо, що свідомо наші російські колеги знімають відповідальність за своє життя, за безпеку, порушують стандарти, не лише українські стандарти, загальновизнані Міжнародною федерацією журналістів, коли вони однозначно стають і висвітлюють дії представників ДНР і ЛНР як однієї зі сторін конфлікту. На сьогодні ми не говоримо про те, що офіційно здійснюється протистояння між російською стороною і російські мас-медіа висвітлюють дії солдат російської армії, і українською стороною. Ми говоримо все ж таки про те, що однозначно велика частина російських медіа стає на сторону людей зі зброєю, ці самопроголошені воєнізовані угруповання, і відповідно в такий спосіб вони підігрують терористам, підігрують роздмухуванню того конфлікту, який є на сході України.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Стосовно того, що більшість журналістів з російського боку перетинають в незаконний спосіб кордони. У нас сьогодні слухачі запитали, чи відомо нам, що загинув російський оператор. Ми знаємо про це. І ми також знаємо, що в його паспорті також не було ніякої позначки про перетин кордону.

Сергей ТОМИЛЕНКО: Це якісь певні елементарні дії, які повинні дотримуватися представники російських медіа. І зокрема знову ж у Відні в ході круглого столу під проводом ОБЄС ми наголошували, що хоча там наші російські колеги одразу говорять, що ви ж знаєте, що існує якийсь чорний список російських представників мас-медіа, нас не будуть пропускати в Україну. Ми говоримо, що ми не знаємо про існування цього списку. І відповідно, якщо є системно не допуск багатьох російських журналістів на територію України, то ми готові захищати права. І ми все одно підтримуємо право російських журналістів працювати в Україні. Але вони принаймні повинні в коректний спосіб здійснювати цю професійну діяльність в Україні.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Є кілька думок наших слухачів, які надійшли за допомогою інтернету до нас. Я одразу прочитаю їх після невеликої паузи. Ми слухаємо новини, а потім повертаємося. В програмі "Герой дня" сьогодні Сергій Томіленко.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: В программе "Герой дня" на Радио Вести сегодня Сергей Томиленко, руководитель Национального союза журналистов Украины. Как я и обещала, немного мнений слушателей, которые оставляют свои сообщения. "Очень жаль похищенных журналистов. Но они знали, что идут на войну. Смелые и отважные ребята", - пишут нам слушатели, которые поддерживают украинских журналистов, которые, забыв о страхе, добывают информацию. "Ребят уважаю. В своих эфирах даете высказать разные мнения", - это уже слова поддержки Дмитрия из Харькова в адрес Радио Вести. Евгений из Харькова: "Я на прошлой неделе лично разговаривал с одним очень известным ведущим и журналистом одного с украинских телеканалов. На мой вопрос, кто больше врет, он, улыбаясь, ответил: Россия врет на все сто, а Украина не говорит всего на 90%. Цензура или самоцензура в свете всех последних событий – что страшнее? У нас, как у врачей – не навреди. Это понятно. Но все-таки есть вещи, от которых мы не можем и не должны молчать.

Сергей ТОМИЛЕНКО: Я все ж таки думаю, що ми засуджуємо і цензуру, і самоцензуру журналістів. І ми хочемо якісь певні ідеальні умови. Але коли говоримо за російські ЗМІ, то знову ж російські колеги, той самий Союз журналістів Росії, вони визнають, що на 80% провідні медіа дають пропагандистську інформацію або з домішками пропаганди. Коли говорити про Україну, то вони якось так одразу хочуть переінакшити, що у вас знову більшість ЗМІ присягнули новому президенту або новій політичній силі, і у вас знову відбувається пропаганда. І вони починають говорити, що і в США, що немає ідеалу в жодному світі. Ми говоримо, що принаймні хай у нас будуть проблеми такі, які є в американській журналістиці, французькій, але не такі хвороби, які є в російських медіа. Але коли ми говоримо про цензуру і самоцензуру, ну, знову ж в ідеалі ми хочемо, щоб все ж таки оцінку роботі журналістів давала аудиторія. Не засновник, не власник, не політик, не той, хто має владу, а аудиторія. Вона довіряє… Це загальні істини, які є в мас-медіа, що відповідно будуть фактично читачі і глядачі у того телеканалу, який дає об’єктивну і правдиву інформацію. Якщо це буде таке регулювання здійснено і влада забезпечить, що стороннього тиску не здійснюватиме на редакції, то тоді, щоб не було цієї цензури, або не було якихось тисків, які б спричинили цю самоцензуру, як боязнь, що чи власник, чи інший, що відбудеться якась реакція на професійну журналістську діяльність. Тоді ми будемо говорити про вільний інформаційний простір. Але разом з тим ми констатуємо, що на сьогодні абсолютна більшість медіа, вони все ж таки, особливо порівнюючи із ситуацію рік тому, коли той самий Віктор Янукович мав всю повноту владу, і попередня влада здійснювала управління країною, то ми говоримо, що на сьогодні у нас панує величезний ступінь свободи на ринку мас-медіа. Тоді ми як Спілка журналістів України оголошували бойкот міністру внутрішніх справ Захарченку через те, що не розслідуються справи побиття журналістів, інші ситуації. Але ми чітко бачили, що інформаційний простір контрольований.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Сергію, ще стосовно стосунків влади і журналістів. Трапляються такі випадки, коли прес-секретарі і, ясна річ, що вони говорять не свої думки, вони озвучують позиції чиновника, коли кажуть, що вашому радіо чи вашій газеті, чи вашому телевізійному каналу ми інтерв’ю не даємо, - як можна поставитися? Мені здається, це абсолютне ретроградство з боку чиновника, чи це таке в практиці світовій трапляється?

Сергей ТОМИЛЕНКО: Я би не схвалював такі відмови. І я думаю, що необхідно, якщо такі випадки трапляються, то необхідно фіксувати, особливо, коли ми говоримо про чиновників, то необхідно фіксувати ці випадки і далі, ну, все ж таки дожимати. Бо чиновники, вони зобов’язані, прес-секретарі зобов’язані організовувати доступ. Інша справа, що все одно ми спостерігаємо, що є підходи, коли ЗМІ свідомо намагаються щось перекрутити. І я навіть з власної практики можу сказати, що на сьогодні досвід спілкування з тим самим інформагентством "РИА Новости", то у мене досвід спілкування, що ти говориш одну фразу, в якій чітко ставиш певні умови, що і від чого залежить, і вони просто вирізають п’ять слів, сказані тобою із речення, і відповідно перекручують. Там приклад був, коли запитали, чи схвалюємо ми як Спілка журналістів України дії народного депутата Ляшка, який силою витурив представників російського телеканалу із Верховної Ради, з парламенту. На що я відповів, що робота більшості провідних російських мас-медіа, ми її схвалити не можемо, її треба засуджувати, водночас ми не підтримуємо фізичного тиску і бійки до журналістів. На що "РИА Новости" залишили лише фразу, що Спілка журналістів України засуджує фізичне побиття народним депутатом російських журналістів. І вони зовсім ігнорують ту фразу, що все одно ми засуджуємо і депутата, і мас-медіа.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Коли ми говоримо, що ми тут здобуваємо омріяну незалежність, не без крові, ми розуміємо, що і суспільство тепер розуміє, що є журналістика, а є пропаганда, є інформатори, є дезінформатори, є ті, хто служить інформації, а є ті, хто…

Сергей ТОМИЛЕНКО: Я думаю, зараз як ніколи суспільство цими професійними термінами, і те саме суспільне телебачення, громадянське, що зараз дійсно… багато людей, які є експертами в галузі журналістики. Тому це теж можна вважати прогрес, що суспільство прокинулося і їм цікава робота журналістів, вони хочуть відрізняти пропаганду, маніпуляції і журналістику. Тому це вже перейшло з професійних дискусій до суспільних дискусій.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Насправді це означає, що українська журналістика стала або стає, у нас на очах перетворюється на якісно…

Сергей ТОМИЛЕНКО: Вона стає. Вона виборює собі авторитет новий. І ми зараз говоримо, по вашим коментарях читачів, які реагують на сайті. Але ми говоримо, що на сьогодні здебільшого українська журналістика проходить випробування, і це є професією мужніх людей.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: І соціально відповідальних.

Сергей ТОМИЛЕНКО: І соціально відповідальних. І страждають журналісти, представники різних груп, холдингів. Ми зокрема висловлюємо співчуття і групі "Вести", де загинув наш колега-журналіст В’ячеслав Веремій, й інші. Це дійсно на сьогодні є небезпечною ця робота журналістів. Вона є мужньою. Але, з іншого боку, ми говоримо, що можливо в такий спосіб журналістика і очищується від тих попередніх претензій багатьох, останнього десятка років, які пред’являли до цензури, до маніпуляцій, до контролю влади, політиків над змістом, до обслуговування інтересів олігархів і тому подібне.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Чи зміниться ставлення українських чиновників? Повертаючись до цього питання співпраці. Тому що ми знаємо, що, якщо чиновник не дає інтерв’ю, тим більше український чиновник, українським засобам масової інформації, тут виникає багато певних питань до чиновника радше, ніж до медіа, чи ні? Професійну пораду давайте чиновникам також.

Сергей ТОМИЛЕНКО: Професійна порада чиновникам – все одно завжди спілкуватися. В крайньому випадку можна себе контролювати або в якийсь спосіб фіксувати. Якщо, наприклад, є певні, можливо, якісь певні якісь зауваження до роботи того чи іншого медіа, то чиновник може зафіксувати цю відповідь, яку сказав чиновник, і викласти повну свою версію в соціальних мережах, які на сьогодні популярні, на сайті свого відомства, і відповідно в такий спосіб сказати: бачите, я дав коментар тій чи іншій газеті чи радіо, а його перекрутили. Тобто все одно необхідно не боятися. Бо відсутність коментаря, відсутність спілкування – це все одно ознака слабкості, а не ознака сили, що людина викрутиться в будь-якій ситуації, що їй є що сказати, і тому подібне. Просто можна все одно захиститися. Ігнорування – це є навіть не лише якісь професійні норми, а це просто грубе порушення законодавства, яке, до речі, в Україні доволі сильне. Просто часто і самі журналісти не фіксують порушення, не йдуть в суд, не складають якісь претензії і тому подібне. Коли ми говоримо, що люди не знають свої права і не захищають, то те ж саме ми говоримо і про журналістів, які часто… один чиновник відмовився, але все, нам легше переключитися на інше джерело інформації, ніж дотиснути відповідно того, хто ігнорує наш запит.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Я дякую за те, що ви знайшли час сьогодні на спілкування з нашими слухачами. Я дуже сподіваюся, що це наша не остання зустріч. Тим більше, що ми обов’язково будемо стежити разом за тим, що відбувається на сході, за долею журналістів "Громадського телебачення", які потрапили в полон до неіснуючої… до бойовиків. Луганська народна республіка неіснуюча, однак, бачите, навіть і наші слухачі сьогодні висловлюють підтримку журналістам, які перебувають зараз в полоні. Ясна річ, що трагедія з одного боку і з іншого. Тому що гинуть і російські журналісти, і це означає, що все це протистояння навчить нас бути сильнішими, обережнішими.

Сергей ТОМИЛЕНКО: І солідарнішими.

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: І солідарнішими зрештою. Нагадаю, що Сергій Томіленко сьогодні був нашим гостем, героєм програми "Герой дня", яку ми присвятили сьогодні нашим доблесним журналістам, я би так сказала, нашим колегам. Ми бажаємо всім успіхів. І до нових зустрічей.

Сергей ТОМИЛЕНКО: Дякую.

Читать все
Читать все