СЛУШАЙТЕ РАДИО «ВЕСТИ» ГДЕ УДОБНО И КОГДА УГОДНО!
стенограмма

"Що робити з тими людьми, якщо вони звикли дивитися Петросяна"

"Точка зрения"Герасимьюк: "Война не спросит, почему мы ждали каких-то решений парламента"

Стенограмма эфира "Точки зрения" на Радио Вести

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ольга Герасимьюк. Журналисты бывшими не бывают. Это наш человек на национальном совете. Первый заместитель национального совета по вопросам телевидения и радиовещания Ольга Владимировна Герасимьюк.

Ольга ГЕРАСИМЬЮК: «Добрий вечір». 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Мені несказанно. Я завжди тішуся, коли наші починають свій технологічний фронт на національній раді. Але давайте для глядачів, слухачів пояснимо в чому така цікавість суспільства. Бо навколо національної ради з питань телебачення і радіомовлення такі собі суперечки. З першого разу ніколи не проголосують за кандидатури. Чиї преференції, парламент, президент. Скільки, від кого і чиї інтереси ви будете відстоювати. Стратегічне значення національної ради, тим більше з огляду на ті події, що створюють на сході, питання існування національної ради набула неабиякого сенсу. 

Ольга ГЕРАСИМЬЮК: «Національна рада не працювала певний час і ось це особливо небезпечно в тих обставинах, у яких ми живемо, у умовах інформаційної війни, яка за моїм переконанням, точиться вже давно. Просто вона перейшла в гостру фазу, смертельно небезпечну. Завжди в національній раді, в парламенті, мені не подобається спосіб, за яким обирають». 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Чому?

Ольга ГЕРАСИМЬЮК: «Політики не змінилися. Минулий раз, нагадую, журналісти взагалі не говорили на цю тему, хоча комуністична партія купила собі місце, журналісти про це добре знали, але не піднімали питання. Цього разу неймовірний такий бум навколо цього обрання і я думаю… я обрана від парламенту. Я думаю, що всі знають, що я обрана також від громадських організацій, що мене фактично, делегували, 13 медійних організацій підписали меморандум і дали свій список людей, з яких 2 потрапили через парламентську квоту до національної ради. Ми тепер будемо представляти інтереси нашої медіа спільноти, а не яких-небудь великих груп. А ще би я просила дивитися по делам. Я зараз працюємо 2 дні, у нас надзвичайно серйозна задача стоїть. Такої не стояло в нацрадах. Треба сказати, що перш за все, цей орган має перестати бути корумпованим настільки, наскільки він був корумпований раніше. І коли йшлося про цей орган, то розуміли, що туди йдуть за великими грошима. Діліть, отримувати щось від мовника. Ми категорично зараз ставимо питання. Ще жодних хабарів. І хочу зараз сказати, аби ніхто не смів приходити до нас з грошима, тільки з проектами, пропозиціями. Відповідно, коли зникне ця складова, то тоді в нашому ефірі і радіо, телевізійному настане інший час і ми повернемось лицем до мовника. Якби це був інший час, але зараз це сьогодні захист інформаційного простору і друге завдання це забезпечення інформацію регіонів, де точиться війна, окупований територій. Буквально з ефіру. Мені передзвонила Ірина Геращенко, вона в Слав’янську, вона сказала, що негайно щось треба робити. Там місто звільнено, але там негайно ввімкнулися ретранслятори з російською пропагандою. Ми сьогодні буквально думали, як поновити мовлення на цих територіях, як зв’язуватись з людьми у тих місцях, де точиться війна, як забезпечити інформацією звільнені території і ми тільки сьогодні згадували про Слав’янськ і Краматорськ. Як треба вчинити і ми придумали і ми маємо шлях і ми це скоро зробимо. Як ввімкнути туди відключені українські канали, відключене радіо і як заблокувати російську пропаганду. Вони працюють швидко і у нас немає можливості думати довго. Чому досі ніхто не зробив? Справедливе запитання. У мене в Фейсбуку цими днями пишуть, що у нас такий то канал, таке то транслює ворожі передачі. Канал 24, конкретно російську пропаганду. Ми сьогодні якраз отримали такий список, від того, хто моніторив ці речі. І ми моні торимо конкретно. Цей список це ті, котрі сьогодні будуть попереджені, що в них рівно одна доба аби припинити, бо буде їм непереливки. У нас є місця, де треба натиснути кнопку і відключить. І чому цього не робили раніше, бо ніхто не брав на себе відповідальність. Нацрада не працювала, а більше не було нікого. І зараз інформаційна безпека це те, що ми взяли на себе. Ми говорили про це з президентом, ми викликали сьогодні до себе, запрошували до себе, хто моні торить ситуацію і разом з ним розробили кілька шляхів, якими будемо з цим боротися. Якщо запитають чи є у нас на то повноваження, то хочу сказати, що є, бо війна не спитає чому ми чекали поки парламент щось ухвалить, важко собі уявити, коли під час 2ї світової війни наприклад, хтось вмикав в ефір «Послушайте, что нам скажет наш товариш Адольф Гитлер» і цитату. У нас це можливо на деяких каналах». 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ми спитали: чи варто надавати українські медіа слово сепаратистам? І думки розділилися. Хтось казав, що маємо, бо ми повинні знати ворогів, і слухати що вони говорять і хтось казав, що хай кажуть, все одно нічого путнього все одно не скажуть, і було навіть такі думки, що хай кажуть, бо потім перед великим судом не сказали, що їм не давали такої можливості. Ось такі помірковані. 

Ольга ГЕРАСИМЬЮК: «Перед великим судом, якщо скажуть, що нам сепаратистам забороняли говорити, то смішно трохи, якщо чесно. Я звичайно за те, аби кожен говорив свою думку. Але ми сьогодні живемо в особливих обставинах. У нас на кону життя людей, які вмирають кожен день. У нас на кону життя мирних жителів в Донецьку, яких вже там. По перше, вони позбавлені там будь-якої інформації, у них навіть не можна передати сигнали про безпеку, як себе поводити, де ховатися. Що робити, якщо до вас вдирається в хату озброєний бандит. Там бандити ходять по вулицям і приглядаються до вікон, тобто можна думати, що вони там будуть затуляти цими людьми. Чи можемо з цими людьми чикаться и думати, що ми з цими людьми раптом не дали слово і це великий гріх. Це зовсім інші обставини. Обставини, оплачені життями. У нас вмирає щодня солдат. Вся країна піднялася на підтримку нашої армії .бо ми повинні викинути агресора з нашої землі. Які тут можуть бути делікатніченія. Це обставини дуже серйозні, на кону життя. І тому, що подумає який-небудь сепаратист, чи скаже на суді перед Богом, хай відповідає. Виховувати зараз його немає коли і я категорично наприклад, особисто стою на тій точці зору, що з терористами нема про що говорити, їх можна лише знищувати, якщо вони не здаються. Те саме треба робити з терористами в інформаційній війні. Це одна з найстрашніших, а може і знак рівняння можна ставити тут. Завжди спочатку йде обробка свідомості і саме тому людей важко там переконати, щось їм сказати, що це не так, що ми вас йдемо не вбивати, а захищати. Тому що вони вже були опрацьовані. 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А як будуть змінені правила гри у царині надання видачі ліцензії. Ви, не знаючи концепції певного медіа, якому ви надаєте можливість мовлення тут в Україні як ви будете перевіряти, бо інформаційних шпигунів серед інформаційників безліч. 

Ольга ГЕРАСИМЬЮК: «Безліч і людей, у яких відсутня громадянська позиція. Якась свідомість, бо ретранслювати того самого Путіна, коли кожна сім’я чекає свого сина, батька, чи він там живий, це мені здається, безвідповідально. Ми не будемо рубити з плеча». 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ми говоримо про інформаційну безпеку, про надзвичайний стан в Україні. Свої думки висловлює Ольга Герасимьюк.
Ви кажете ні в якому разі ми не можемо ретранслювати думки Володимира Путіна, але я останнім часом слухаю, от він такий смішний, він такий недолугий. Я навіть не знаю, що би ми заборонили. На моє глибоке переконання перестає або починає бути смішним, перестає бути страшним. 

Ольга ГЕРАСИМЬЮК: «По моєму, Гітлер теж був смішний. Він маленький, він плюгавий і очевидно, послухати його бредни, було б смішно. Але транслювати що він там сказав з цього приводу, взагалі сьогодні це ворог №1 для всієї країни. У нас немає такого тут місця, яке би не було би наміченим для того, аби проковтнути. Ну, не можна цього робити. Якщо я говорю про те, що ми будемо прискіпливо ставитися до глядачів, ліцензій, то я маю на увазі, що ми будемо безперечно моніторити все, аби комусь відмовити в ліцензуванні мають бути підстави. Ніхто не буде лобіювати або притягувати. Приклад наведу буквально на наступному тижні буде засідання, яке буде переглядати можливо, конкурс на отримання радіо частот. Останній раз конкурс був оголошений у січні і не був проведений через об’єктивні обставини. Але його треба проводити, сьогодні треба вмикати радіостанції де нам потрібно воювати з російськими передатчиками, давати можливість регіоналам, маю на увазі регіональним мовникам працювати в себе. Вони не мали рівного доступу в силу тих обставин, в яких відбувалися конкурсу. Цей конкурс буде переглянути. Ми будемо обговорювати його. Ми його оголосимо. Буде проводитися, але там є сумніви, які ми повинні з’ясувати , бо умови того конкурсу блокували доступ до участі в ньому переважної більшості учасників ринку. От результатом цього розгляду буде напевно відповідь на ваше питання». 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Виходить, що тепер донедавна ми можемо констатувати, що ніякої інформаційної державної позиції,державної політики не було. Зараз є, але є ризики, аби ми не знехтували якимось демократичними принципами і не заборонили все. Тому що мешканці Сходу чи власне, питання до самих мешканців сходу, що дуже болючі питання і коли відбуваються загравання з політиками, що нібито української на сході не розуміють, можливо це такі делікатні реверанси варті того, аби зберегти країну, але чи дійсно, мають з’явитися мовники, орієнтовані на схід, на Луганську, Донецьку області.

Ольга ГЕРАСИМЬЮК: «Насправді, інформаційної політики ще немає, ми її лише напрацьовуємо. І аби не заборонити все для того і повинна бути вироблена інформаційна політика нормальна, цивілізована, людська з урахуванням усіх обставин життя нашої країни. Вона в нас дуже різноманітна і регіон про який ми говоримо, що зараз у вогні, він був відданий фактично, на відкуп російській пропаганді. Люди звикли слухати і дивитися російське. Дехто каже, ви вимкнете там українські радіостанції, телевізор, хто буде його дивитися. Над цим питанням треба задуматися, бо десятиліттями там люди дивилися бойовики про руських бандитов, которіе там сидять у них же в хатах з автоматами. Між іншим, цікавий випадок розповіли, що один з наших представників на Луганщині з представників колишньої національної ради на Луганщині він був комуністом. Він перестав бути комуністом, коли його родину бойовики поставили під автомат. Часом, людям, що все життя так думали, чи переконували, їм часом треба правда якась. Я не хотіла сказати, що це дуло потрібно під носа поставити, але їм потрібна зміна позицій. Це дуже клопітка робота. Не можна повернути свідомість Донбасу до себе, просто вирубавши все, абсолютно бездумно і нав’язавши їм щось . тому ми говоримо, що нова програма мовлення на Донбас має бути абсолютно делікатна розумна робота по інформуванню, яка буде враховувати всі обставини. Напевне, це буде не так просто, але якщо ми залучимо туди наших найкращих журналістів. Якщо всі медійники, що усвідомлюють цю ситуацію почнуть ставитися не роздумуючи над якимись питаннями, що не підлягають дискусії можна чи не можна давати слово бандитам. Ну, не можна. Коли вбивця йде по вулиці, брати у нього інтерв’ю, це ніколи було не можна. І тому ця робота повинна проводитися і силами, розумом тих журналістів, що там живуть. Які добре знають ситуацію, які сьогодні там є, але в них розбомлені ті можливості, що можна було б мовити. Ми зараз поновимо можливість роздачі сигналу. Я не знаю чи слухають радіо Вести там, але якщо слухають, то Радіо Вести так само, я думаю, матиме державне розуміння того як треба говорити з тими людьми, що їм треба розповідати. Ми повинні розповідати про ті канали, що виключені, ми будемо просити, звертатися до тих великих каналів, що все таки дивляться. Там дивляться Україну, Новий канал, ми це зараз досліджуємо аби ми свідомо збільшили новини, аби люди отримували інформацію з нашого боку. У випадку з Слов’янськом, що я повідомила на початку, то тільки там перемогли, як там сіли російська пропаганда с этим своим , своєю агресією і красотой. Ми що хочемо цю перемову і здати. Інформаційна війна це дуже складно і треба підходити і вчитися нам, журналістам треба». 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Вчитися і мені здається, що ми кажемо про те, що українці стали іншими. Напевно, в одному інтерв’ю Вадим Карасьов сказав, що вже немає тієї солов’їної України, ми стали іншими. Це не значить, що ми стали жорсткішими. 

Ольга ГЕРАСИМЬЮК: «Ми були іншими. То ми розказували про себе калиновими. Ми були іншими. Це відбулося не з порожнечі. Якщо довго не показувати Київ, то світ не знатиме, що він існує. Якщо не показувати нормальних людей, а показувати одних і тих же, яких зненавиділи люди політиків, чи одних і тих самих експертів, то мали такий результат. Ми підтримували у всіх таке враження, що ми такі трошки опосліджені і запрошувати треба, на мою думку, бо можна прямо агітувати, а можна дуже делікатно: запрошувати більше спікерів таких, а не інших. Не дуже коментувати щось, якщо щось сказати. Це є тонка політика, розумний пропагандистський підхід, але чи він допустимий у нас тут в нашій державі, якщо в нашій державі». 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Але чи означає те, що насправді якщо українці таке народження нової нації відбувається, то означає, що телебачення має бути соціально відповідальним інформаційним каналом. У мене наприклад, багато питань про телебачення, я з 99 року працюю на телебаченні. І я не знаю чи телевізійні менеджери зрозуміють, що пришлиє зірки, я ставлюсь з повагою до тих, хто працює, але уявіть собі, що скажімо Андрій Куліков, чи Рома Скрипін приїжджає в Москву і йому дають найкращий прайм-тайм на російському телебаченні основного телевізійного шоу. Чи можливо те, що в українських ведучих на цьому російському телебаченні в пройм-тайм прийдуть перші російські зірки, російські політики. Ніколи такого не буде. Ніколи. І тепер питання, чи буде Дмитро Кисельов любити Україну більше, ніж можемо це зробити ми, українські ведучі? Питання до нас самих, наших телевізійних менеджерів. 

Ольга ГЕРАСИМЬЮК: «Звичайно. Питання до нас самих ми про це давно говорили». 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Я вже мовчу про те, що ці російські зірки, ветерани російського телебачення. Але вони відкинули розвиток українського телебачення на років 10-15. 

Ольга Г ЕРАСИМЬЮК: «Це абсолютно точно. Там є і абсолютно об’єктивні обставини: це слабкість нашого ринку. А є і наша вина, вина тих продюсерів, що не хотіли думати про розвиток тут ринку, вина менеджерів, вина держави, що не думала про розвиток ринку і все це стало можливим. І все це момент інформаційної війни теж, бо це настільки всі звикли до того, що все лучшее там, що навіть як ми говорили нещодавно, я моделювала круглий стіл з приводу того, що ми будемо робити натомість, якщо ми не будемо показувати всю цю російську жевачку, яку до того, багато людей полюбило так, що ці слова викликають теж негатив. Що робити з тими людьми, якщо вони звикли дивитися Петросяна. Треба їм пропонувати інше щось. Але якісне». 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Я переконана, що більш якісний продукт люди готові споживати набагато краще, ніж ту низьку якість, що нам пропонували.

Ольга ГЕРАСИМЬЮК: «Це точно, бо якраз те, про що ми говорили, бо я взяла в нацраді підтримку вітчизняного виробника аудіо і візуальної продукції. ». 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Якою буде ця продукція українська? Я вважаю, що на таких поважних посадах мають працювати люди, які мають неабиякий досвід роботи в таких світових медіа і поява Ольги Герасимьюк в цій поважній установі вселяє впевненість, що зрештою на інформаційному фронті жертв не буде. Власне, на інформаційному власне, ми зможемо виграти, принаймні, схибити і зрадити не зможете. 

Ольга ГЕРАСИМЬЮК: «Я і раніше не могла». 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Україна різна і це соціокультурне середовище воно також різне. І герої на сході і герої на заході – різні люди. Яких героїв мали би ми запропонувати нашим східнякам?

Ольга ГЕРАСИМЬЮК: «Це до того питання, що було перед новинами, що саме запропонуємо взагалі українцям. А тим більше, що вона таки різна. Якщо я скажу, що 60% вартості фільму, що знімався за участі московской звезди, то ці 60% був гонорар этой звезды, а решта працювали за морозиво. Наші місцеві, дуже класні актори. Наших акторів взагалі не можна було запропонувати, бо их не будут смотреть, потому что ..і мало того, все, що ми знімали воно орієнтувалося на продаж на російському ринку і саме тому на стінах вішали портрет нині всіма коханого президента Росії, закривали номери автомобілів, міняли Калинівка на Калиновка. Тому що це мало продаватися там і з цього мало починатися зйомки. Сьогодні ми зібрали продюсерів, представників телевізійного бізнесу, режисерів і говорили, що ми можемо зробити в даних обставинах. У нас школа Кіркіна, акторська вона занепадає через ці обставини. І виявилося, що маємо, що нам треба буде і ми про це поговорили, ми збираємо всі ці пропозиції. По перше, трохи змінити закон, аби захистити виробника, а по друге, ми можемо виявляється вдвічі дешевше зняти такий фільм і показати нашому глядачеві, ніж як би ми орієнтувалися його на продаж Росії. Що ми будемо показувати? Які герої, які на схід, які на захід? Сьогоднішній день нам подарував в силу цих трагічних подій просто силу-силенну нових героїв, різних, дуже різних і східних і західних і з центральної України. Вони дали раптом зараз можливість виховувати наших дітей не на героях з Советской літератури, не на Павликах Морозових, який подобався комусь, кому ні, не на змеях гориничах, хоча це завжди актуальна тема. У нас ніколи не було героїв сучасних, а сьогодні вони є. Вони є. ось батько конкретний твій, який за тебе воював, ось мама, яка також захищала тебе, ось ти сам. Тисячі є сюжетів, які можна знімати. Якщо ми будемо не ділити, юне знімати, як ми знімали раніше, радянська пропаганда була, пригадуєте, советские хорошие фашисти, воно все чорно-біле. Воно то конечно, шо так, але все чорно-біле, не було напівтонів. У кожного різна історія, заблукав в ньому, хтось щиро так думав, всіх людей треба показувати при їх щирості. Я при цьому помітьте, не маю на увазі жодного з бандитів, жодного з цього криміналітету, який зараз вбиває там своїх. Для цього зараз треба талановите перо і дуже таку відкриту для кожної людини на сході, заході, душу. І все буде правильно». 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А прициденти, до речі були. Ясно, що не маю право. Нет пророка в своем отечестве. Є такий вислів, але в часи такого сучасного відродження, коли відомий вам Андрій Дончик і відомий нині продюсер Олександр Роднянський робили Вкрадене щастя. Вони знімали україномовні серіали і залюбки дивилися. 

Ольга ГЕРАСИМЬЮК: «І будуть їх дивитися». 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Але що потім сталось? Куди всі поділися?

Ольга ГЕРАСИМЬЮК: «Прийшли менеджери, до речі, було їх багато запрошена це була така мода, упосліджена, на російських менеджерів. ». 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: А голландських пригадайте, менеджерів. 

Ольга ГЕРАСИМЬЮК: «Так, всяких, аби тільки не наших, бо здавалося, що …». 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Є така приказка, що нам би хоч сова, але з іншого села. Це про нас. 

Ольга ГЕРАСИМЬЮК: «Це працювало, але набирали здебільшого людей, яких як копнути, то вони у себе нічого особливого не зробили. Просто место прописки визначало і їх оплату, їх співпрацю. Вони приїздили абсолютно не розуміючи людей, що тут живуть. Вони думали, что тут просто искривленный русский. Хоча тут говоримо різними мовами люди. Вони не розуміли, що це країна надзвичайно багата. Тут стільки культур, стільки всього, що з цього можна зробити фішку, якщо хотіти, але якщо ти ставишся до країни, як до сировини, то ми в собі це виховали. І тут була в цьому відповідь. Ми якраз про це говорили, що коли ми будемо знімати кіно на місцевому матеріалі, без впадання в ось цю всю вишиванковість, хоча це зараз інший символ. Я була в Дніпропетровську і бачила, що нам завжди здавалося російськомовним таким, якимось не дуже україномовним, що воно стоїть у черзі у салон, де продають вишиванки. Я дивилися на це і думала, як ми змінилися, буквально за місяці, але я не про вишиванки. Ми можемо всіх цих людей, що назвали Дончик, Іллєнко, а скільки молодих зараз з’явилося. Ось цей фестиваль «Відкрита ніч», говорив Іллєнко, показав таку силу-силенну прекрасних робіт, які ніколи не міг побачити, бо ніколи не допускав. Що треба зробити аби це побачити. Аби ми це полюбили, прийняли, аби ми це оцінили чи нам це подобалося. Це все політика сприяння і я цим буду займатися. І наш новостворений орган буде це підтримувати один з головних. Ми думали як це зробити, ми будемо думати про те, аби кіноматеграфісти знімали фільм і в той же час для телебачення. Така синергія дозволить по-перше, показати ширшому колу, по-друге, цей фільм виживе і комерційно. Промотувати це, дати сприяння, мало того, в тих країнах, де себе поважають, є такий спосіб, як обов’язковість замовлення телеканалами вітчизняного продукту для показу його в пройм-тайм. В нас є цей рядок, але в нас для показу вночі. Як кажуть, для тех, кому не с кем спать. І ніхто не міг пробитися в цьому. Державна підтримка кіно це була корумпована історія, адже ті, хто вигравав конкурс мали докладати свої гроші, а насправді там дерибанилися ті, які держава платила, тому ми не мали спосіб жодного соціального значимого фільму, створеного тут за державної підтримки. Все це неподобство треба просто припинити. І якщо ми колись. Я працювала з самого початку роботи 1+1 коли вперше показали Династію українською мовою, то спершу всі, яка казав один мій знайомий опешились. Що це таке раптом. Чого? Але як це пішло. Потім це питання ставили, чому потім пішло не так. Потім змінилися люди, змінилися часи і ми знову такий відкат отримали». 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Ми тут говорили з представником, насправді, це був міністр культури, спочатку я це питання поставила депутатам Київської ради, що в українській столиці є студія імені Довженко, вона занепадає просто кіностудія. Хоча той, хто мав можливість подорожувати і бачив Парамаунт пікчерс, возив своїх дітей в дісней ленд, як культивується ця повага до кіно, це святая святих. Навіть ті, хто був на Мосфільмі, бачив як вони зробили реконструкцію з таких інталяцій з найбільш відомих радянських фільмів. Там можна було побачити і автомобілі Штірліца, на яких він подорожував. Безліч таких раритетних речей. Це історія. Це усвідомлення того, що наша історія це ми, це кіно історія, історія нашої країни. Багато кажуть, що це не наша компетенція, це хай міністерство. Міністерство каже, що в нас є держкіно, то хай держкіно. Боже мій, ну невже не можна зробити найкращий кіно парк, якщо хочете розваг. Там така територія, там справді класний парк. Там історія всіх, я вже мовчу про святих Довженка. Але….

Ольга ГЕРАСИМЬЮК: «Я працювала продюсером і я дуже добре знаю». 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Я затамувавши подих слухаю Ольгу Герасимьюк і національна рада мали би сприяти, якщо ми кажемо, що це політика сприяння. Найближчим часом це будуть приорітети для всіх людей, що готові служити Україні. 
Чи будемо найближчим часом пишатися фільмами, які насправді є історією українського кіно. 

Ольга ГЕРАСИМЬЮК: «Я ще не так давно працювала генеральним продюсером студії. І працювала там. І щоразу ходячи цим павільйоном, вони були задіяні частково, бо там знімалися різні проекти телевізійні і різні канали орендували там площі». 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Там життя таке ситуативне. От зняли і хай далі занепадає. 

Ольга ГЕРАСИМЬЮК: «Тому що кіностудія не може сама не може знайти можливості аби вижити. Про Мосфільм ви говорили. Мосфільм фабрика кіно і там досі знімається різні фільми і наші туди їздили і актори знімалися не знаю за скільки, їх туди наймали, бо тут все не знімалося. А от тепер звичайно, життя кіностудії це не є моя компетенція чи компетенція національної ради вцілому, але підтримка кінематографічного життя є якраз наше завдання. Якщо ми запустимо цю історію, коли продюсери, соціально відповідальний бізнес, що сказали це моє улюблене формулювання, коли соціально відповідальні власники каналів, продакшенів, коли вони зараз розуміють, що від того, що вони зараз вироблять нову політику, нову фінансову політику, впадуть в цінах, дадуть можливість фінансово розвинутись, ми почнем з старту трохи нижчого, але це дасть можливість і плоди і головне, що є такі механізми. Ми обговорювали це саме з цими людьми. Коли ми виробимо таку позицію, дамо можливість знімати і зніматися, то ми дамо можливість задіяти всі майданчики. Сюди може перестануть їздити московські продюсери, які тут по дешевке знімали свої фільми, і це також непогано, між іншим. Бо досить віддавати за безцінь всі наші багатства, а треба їх самим освоювати. Треба сказати, що наш глядач, наш кіно глядач, слухач потребують великої поваги. Вони будуть дивитися недорогий проект, але якщо він спрямований до людини з повагою її думки, коли не буде «Жуйте, що вам даю», а відгукуватися на їх інтереси, говорити з повагою про їх життя. Ці люди всі будуть це дивитися і слухати. Один з напрямків, які я для себе вибрала – це захист дитячого мовлення. У нас діти позбавлені крім у кого є тарілка, то може включити який канал для дітей. У нас взагалі не вироблена в цьому напрямку ніяка політика, ніхто не пропонує ніякого проекту. Так само, дітьми з особливими потребами, їх інтереси, також повинні бути враховувати мовник. Я говорила це чи ні, але національна рада в нинішньому складі виробила для себе основну задачу – ми повинні повернутися лицем до мовника, будь-якого. Не бути фіскальним органом до якого бояться наблизитися, або наблизитися з мішком грошей, аби його не вимкнули, не вирубили, не викинули з конкурсу, а повернутися до нього лицем, аби створити конкурентні умови, аби створити рівні можливості до цієї конкуренції і тільки так конкуренція чесна, вона дозволить виробляти якісний продукт, бо коли всі рівні , то ти можеш бути кращим, коли ти просто кращий. Щодо кіностудії, якщо повертатися, то якби не було такого останні роки такого особливого інтересу представників так званої сім’ї, яке хотіли і це собі приватизувати, разом з тим садом Довженка, то очевидно, що якесь життя кіностудія отримала останні роки краще, а так вона занепадає і занепадає. Я сподіваюсь, що такої сім’ї у нас вже не буде. Наш інтерес і національної ради сьогодні – заповнити цей вакуум, який кажуть, що буде, бо ми викидаємо з ефіру продукцію російського походження. Я хочу тут також сказати. Ми не викидаємо продукцію з ефіру російського походження, бо якщо є щось талановите в кіноіндустрії, телеіндустрії різних країн, то воно не може бути викинуте за ознакою Ворог. Ми не можемо викинути «17 мгновений весны». Я думаю, що ні, чи якісь талановиті речі. Ми говоримо сьогодні про те, що ми повинні викинути з ефіру пропагандистські передачі, інформацію і в продукції, де вона інстальована, бо в цій продукції ще краще заводяться ці ідеї і ми всі є жертвами дивлення цих речей. Тому агульної рубки більше не буде. Раніше її не було, і не буде нерозумного підходу. І ще раз повторюю, що ніхто з тих, хто попаде зараз під роздачу через те, що не виконує рішення судів, ніхто не має думати, що він вирішить своє питання, занісши хабар. Вже готова прокуратура на них. Ми взяли на себе відповідальність за це і ця кнопка буде натиснута. І щоб ніхто собі навіть не думав, що йому вдасться продати свою батьківщину повигоднее». 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: В складі національної ради з питань телебачення і радіомовлення ваші колеги це ваші однодумці чи возможны варианты. 

Ольга ГЕРАСИМЬЮК: «Ми 2 дні разом працюємо, і в нас ще не було жодної суперечки з усіх цих питань, що я зараз озвучила, хоча різних абсолютно регіонів, наприклад Олександр Ілляшенко він з Донецка. Він сьогодні взяв на себе якраз ось це питання виключення з ефіру тих, хто мовить, хто ретранслює ворожу пропаганду на наступнім тижні доповість про результати. Він сидить зараз конкретно, і обдзвонює всіх і попереджає, щоб ніхто не мислив. Це не який-небудь гуцул, так би мовити, бо будуть казати, що жидо-бандеровци виключають руських , але це приклад. Потім кожен з нас ці 2 дні показали мислить в одному державницькому напрямку. І кожен з нас спрямований на дуже об’єктивну роботу. Ми перестаємо бути каральним мечом, але це абсолютно не виключає строгого контролю і підходу до того, що умови ліцензії повинні бути виконані. Ніхто не може обійти ці обставини. В мене є таке відчуття, що це дуже цікава, а головне професійна команда, бо ті, хто був обраний чи призначений, має за плечима історію чи побудови медіа, чи розробку іншої структури, чи правник наприклад, Григорій Шверк дуже прискіпливий юрист і його робота буде дуже важлива. Національна рада ми її застали в занепаді і ми розуміємо, що туди треба вдихнути життя і ми розуміємо, що це має бути категорично інший орган абсолютно європейського типу. І я сподіваюсь, що глядач, слухач, мовник і виробник це відчує зразу». 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Найбільші стратегічні ваші плани? Якщо наприклад, зараз хтось звернеться і запропонує такого мовника, який буде працювати російською мовою і буде орієнтуватися на російськомовне населення. 

Ольга ГЕРАСИМЬЮК: «Це прекрасно, це дуже потрібно. Знову таки я взяла на себе цей напрямок політики, я не належу до радикалів тому що я дуже добре розумію інтереси усієї країни дуже добре їх знаю, це все мої герої, моїх колишніх передач, я знаю їх душу, історію, потреби. Сьогодні ми в жоднім разі не повинні поводитися як варвари, як це робилися в усі часи. Спекуляція на мовному питанні має бути припинена і мають бути враховані потреби всіх регіонів і ця децентралізація, що пропонується і яка, я сподіваюсь, буде все таки запроваджуватися, вона дасть можливість людям в себе в регіоні вільно володіти і користуватися своєю мовою, але знову таки не в ущерб другим. Тому що та політика, яку раніше провадили, вона була цинічна, бо подавлювалися наприклад, інтереси наприклад, румунського населення. Угорського, польського, єврейського, за рахунок таких преференцій російської мови. Російська мова звучить скрізь. Фільми, які будуть зніматися сучасні наші на українському матеріалі не означає, що вони будуть вишуканою літературною мовою, бо це буде неправда. Це має бути правда, але при тому, безперечно, і це підтримують російськомовні так звані громадяни. Нова українська нація російськомовна, вони всі аби при тому, державна мова лишалася українська. Це просто апріорі». 

Юлия ЛИТВИНЕНКО, ведущая: Перший заступник голови національної ради по питаннях телебачення та радіомовлення Ольга Владимировна Герасимьюк.

Читать все