СЛУШАЙТЕ РАДИО «ВЕСТИ» ГДЕ УДОБНО И КОГДА УГОДНО!

Забытые истории Большого Города

Поделиться:

"Забытые истории большого города" - это ода любимому городу, Северному Риму как его называл Бальзак! Все забытые или даже неизвестные ранее факты о столице, ее древней истории, выдающихся жителях, щедрых меценатах, великих открытиях, тайных местах!

Вулиця Пушкінська

Історія сучасної вулиці Пушкінської почалася ще на початку 19 століття. Тоді на схилі Старокиївського плато, паралельно до вулиць Хрещатик і Володимирської почали прокладати вулицю.

Причиною цьому послугувала поява добре відомого нам університету святого Володимира, сучасного імені Тараса Шевченка. Адже коли почали планувати площу перед університетом, на мапі міста з’явилася нову вулиця під назвою Єлизаветинська, а згодом і Ново-Єлизаветинська.Назвали її на честь імператриці Єлизавети Петрівни, яка дуже любила Київ.

Згадкою про імперську родину, вулиця пробула всього 30 років, адже згодом вона почала носити ім’я не менш відомої для людини. 1899 року, до 100 річниці від народження поета Олександра Сергійовича Пушкіна, вулицю Ново-Єлизаветинську перейменували на більш рідну для сучасних киян вулицю Пушкінську.

І хоча до Києва він завітав всього однин раз 1821 року, саме наша столиця надихнула поета на написання відомих віршів «Муза» та «Морський берег». Теми «Старого Києва» знайшли відображення і у « Руслані і Людмилі», «Пісні про віщого Олега» та інших творах поета. На час візиту Пушкіна до столиці цієї вулиці, що сьогодні носить його ім’я, ще не було. Та затишний дух цієї місцевості надихає і сучасних киян.


Десятинна церква

Тим святим місцем, звідки і почався культурний розвиток Київської землі стала легендарна Десятинна церква. Будували її так звані «майстри від грек», яких і привіз з Візантії князь Володимир. З 996 року величезна і вражаюча кам’яна пишно оздоблена споруда  була центром не лише релігійного, але й світського життя. Тут  зберігали державні акти, переписували книжки, приймали дари послів зарубіжних країн, а згодом ще й організували школу. Церква мала багате мармурове облицювання, тому її ще називали мармуровою.

Занепад мармурового культурного центру почався навзаході Київської Русі, а 1240 року саме Десятинна стала останнім оплотом оборони Києва перед ордами хана Батия. Захисники міста забралися на сльоти церкви, від чого ті і обвалилися. Та обвалилися лише сльоти, а стіни ще доволі довго стояли і потерпали від часу. Перше відродження святині відбулося з волі Петра Могили у 1635 році, тоді на цьому місці відбудували невелику церкву на пам'ять про давній храм.

З цієї нагоди майже, 500 років тому, зі сторони входу до церкви висадили липу, яка стереже святу землю і по сей день. Бачила ця липа і безжальне руйнування «матері усіх церков руських» 1935 року. З тих часів про минулу велич храму нам нагадують лише сенсаційні відкриття відданих археологів. От, наприклад, знайдені під час розкопок арабські, візантійські і західноєвропейські монети є свідченням того, що вже в ІХ-ХІ століттях Київ був також значним центром міжнародної торгівлі. Міська площа перед сучасною Андріївською церквою за тих часів називалась Бабин Торжок. Це була найбільша не тільки торгова, але й світська площа давнього Києва, яка існувала при Володимирі.

Сьогодні тут теж нерозривно пов’язані торгівля і відпочинок, переплелися різні віки та епохи. Власне, від цього Бабиного Торжка і почалася пізніше вулиця Володимирська.


Вулиця Володимирська

З цієї вулиці розпочинався давній Київ, звідси пішло стародавнє князівство. Ледве не половина подій описаних у давніх літописах, відбувалися тут. Тільки тоді Володимирська ще не була прямим проспектом.

Цю вулицю можна назвати не лише лідером за довжиною у Старому місті, але й чемпіоном за віком усіх разом взятих центральних магістралей столиці. Найдавнішою її частиною був квартал між сучасним Андріївським узвозом і вулицею Великою Житомирською. На їх перехресті й досі зберігся фундамент давніх Софіївських воріт, вимощений червоним кварцитом.

За часів Київської Русі цей район був культурно-адміністративним центром граду. Адже саме тут знаходилась Десятинна Церква - перша кам’яна церква граду Володимира і замок князя. Археологи кажуть, що тут були три дуже цікаві за формою палаци. У центрі було квадратне, а з боків розташовувалося два прямокутних приміщення. Палаци могли бути і 2-3поверховими, нижній поверх- кам’яним, а верхній дерев’яним. Нині ж тут знаходиться Історичний музей.

Та після розгрому Києва монголо-татарами, район Володимирської вулиці занепав. А через спустошення від кримського хана Менглі – Гінея - це місце взагалі покинули мешканці. Протягом 600-сот років усе життя столиці сконцентрувалося на ремісничому Подолі. Відроджуватися, як фенікс з попелу, сучасна Володимирська почала з початку ХІХ століття. З 1833 року почали утворюватися маленькі вулички Андріївська - від Подільських воріт до Десятинної церкви, Софіївська - звідси до величної Софії, і Золота, що продовжувалась до Золотих воріт.

Поєднавши у собі усі символи столиці, Володимирська повертає свою законну історичну роль у житті міста. Адже з середини ХІХ століття тут зосередилися адміністративний, релігійний, науковий та культурний центри Києва. Пізніше це все відійшло на другий план у порівнянні з магазинами, банками та розважальними закладами Хрещатика. Та Володимирська назавжди зберегла імідж інтелектуально-мистецького осередку, а також невичерпного джерела археологічних пам’яток.

 


Читать все
Читать все